Тема 5. Правовий режим земель

1. Поняття та особливості правового режиму земель.

2. Поняття та особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення.

3. Права та обов’язки землевласників та землекористувачів щодо використання, відтворення та охорони земель сільськогосподарського призначення.

4. Правовий режим земель інших категорій.

5. Правовий режим земель для користування надрами.

1. Поняття та особливості правового режиму земель.

Залежно від цільового призначення земельний фонд поділяється на категорії земель, що мають різний правовий режим використання і охорони. Земельний Кодекс України у ст. 19 виділяє 9 великих груп земель за цією класифікацією, а саме:

1. землі сільськогосподарського призначення;

2. землі житлової та громадської забудови;

3. землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

4. землі оздоровчого призначення;

5. землі рекреаційного призначення;

6. землі історико-культурного призначення;

7. землі лісового фонду;

8. землі водного фонду;

9. землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно ст. 20 ЗКУ віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ст. 21 ЗКУ передбачає наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, що є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;

г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

2. Поняття та особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення.

Серед категорій земель найважливіше економічне значення мають землі сільськогосподарського призначення, тобто такі, що надані для потреб сільського господарства або призначені для цієї мети. Основна частина цих земель зайнята сільськогосподарськими угіддями.

Про величезну роль земель сільськогосподарського призначення для України свідчать їх кількісні показники: із 60,3 млн гектарів усіх земель країни майже 70% (41,8 млн га) складають саме ці землі. З них 33 млн га складають орні землі. Площі с/г земельних угідь у різних частинах України коливаються від 37% (Закарпатська обл.) до 89% (Запорізька обл.).

Особлива економічна і соціальна роль земель с/г призначення зумовлена їхніми унікальними природними факторами. При цьому йдеться про грунти як складову земель с/г призначення. Їхнє наукове визначення дає Закон України “Про охорону земель” від 19 червня 2003 р., пояснюючи термін “грунти” як “природно-історичне органо-мінеральне тіло, що утворилось на поверхні земної кори і є осередком найбільшої концентрації поживних речовин, основою життя та розвитку людства завдяки найціннішій своїй властивості – родючості” (ст. 1). Враховуючи таку унікальну цінність грунтів, Земельний Кодекс України вперше правомірно визнав їх “об’єктом особливої охорони” (ст.168), а ст. 150 дає їм юридичну градацію, зараховуючи до “особливо цінних земель” і встановлює спеціальний порядок їхнього вилучення.

Цій категорії земель присвячена глава 5 Земельного Кодексу України (ст.22-37 ЗК). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, с/г підприємствам, с/г науково-дослідним установам та навчальним закладам, несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об’єднанням громадян – для ведення підсобного сільського господарства.

Важливим є те, що землі с/г призначення не можуть передаватися у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам.

3. Права та обов’язки землевласників та землекористувачів щодо використання, відтворення та охорони земель сільськогосподарського призначення.

Ст. 13 Конституції України визнає землі об’єктом права власності Українського народу. Винятково важливе значення для визначення всебічної цінності землі має ст. 14 Конституції України. Введення в ранг конституційної правової норми положення про те, що “земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави” означає, що йдеться про унікальний і пріоритетний об’єкт правових відносин, яким є, передусім, землі сільськогосподарського призначення.

Громадяни України, зокрема селяни, наділені спеціальною земельною правосуб’єктністю. Вони здатні володіти певними земельними правами і нести відповідні обов’язки, тобто мати земельну правоздатність. Разом з тим, вони здатні самостійно, власними діями здійснювати ці права і обов’язки, тобто мати земельну дієздатність.

В загальному, земельну правосуб’єктність стосовно земель сільськогосподарського призначення мають всі громадяни України (щодо іноземних громадян та осіб без громадянства вона обмежена земельними орендними відносинами). Проте, для її реалізації необхідно мати цілий ряд правових умов, передбачених земельним законодавством України. Зокрема, Земельним Кодексом України, глава 5 ст. 22-37. Більш детально це питання розглянуто в темі № 1, зокрема в питанні “Земельна реформа в Україні”. Права власників земельних ділянок визначені у ст. 90 ЗК України.

Що стосується земель сільськогосподарського призначення, то всім суб’єктам, які мають земельну право- та дієздатність, земельним законодавством встановлено особливі вимоги та правила використання цих земель як найбільш цінної категорії земель України, зокрема:

- дотримання принципу їхнього цільового використання;

- виконання всіх умов раціональності їхнього використання;

- охорона всіх цих земель як природного ресурсу;

- особлива охорона грунтів та найбільш цінних земель;

- наявність у суб’єктів сільськогосподарського землевикористання здатності займатися сільським господарством (відповідної освіти, кваліфікації, досвіду, навичок, проживання у сільській місцевості);

- приватна власність на землі сільськогосподарського призначення своїм головним призначенням повинна мати ідею формування вільного і справедливого господаря на цих землях.

4. Правовий режим земель інших категорій.

До інших категорій земель, визначених ст. 19 Земельного Кодексу України відносяться:

1. Землі житлової та громадської забудови – глава 6 Земельного Кодексу України. Ця категорія земель має правовий режим, що сприяє розвиткові просторової бази для житлового, комунального, культурно-побутового будівництва, розміщення сфери обслуговування і задоволення інших потреб жителів населених пунктів.

2. Землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення – глава 7 Земельного Кодексу України. Ця категорія земель має велике природоохоронне, естетичне, рекреаційне, ресурсозберігаюче, виховне навантаження. До цієї категорії увійшли землі природно-заповідного фонду України, інші види земель, що підлягають особливій охороні згідно із законами України “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про природно-заповідний фонд України”, “Про туризм” та “Про охорону та використання пам’яток історії та культури”. Землям цієї категорії надається особливий охоронний правовий режим, який полягає у вилучення їх з господарського використання.

3. Землі оздоровчого призначення – глава 8 ЗК України. До цієї категорії земель належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей. Ці землі перебувають у державній, комунальній та приватній власності.

4. Землі рекреаційного призначення – глава 9 ЗК України. До них відносяться землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

5. Землі історико-культурного призначення – глава 10 ЗК України. Землям цієї категорії також надається особливий правовий режим з забороною діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму і використання цих земель. Правове регулювання цієї категорії земель визначено Законом України “Про охорону та використання пам’яток історії та культури”.

6. Землі лісового фонду – глава 11 ЗК України. Вони включають землі, вкриті лісами, а також не вкриті лісами, але надані для потреб лісового господарства

7. Землі водного фонду – глава 12 ЗК України. До них належать землі, зайняті річками, озерами, водоймами, болотами, гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами, а також землі, виділені по берегах водойм під смуги відведення і водоохоронні зони водойм. Основним призначенням земель цієї категорії є забезпечення охорони і раціонального використання водних ресурсів. Правовий режим цих земель тісно пов’язаний з режимом покриваючих чи прилеглих вод, який визначається Водним Кодексом України.

8. Землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення – глава 13 ЗК України. До цих земель включено частину земельного фонду, надану для розміщення експлуатації будівель і споруд промисловості, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств; землі, надані у користування підприємствам залізничного, автомобільного, морського, трубопровідного, повітряного та інших видів транспорту; землі для розміщення та діяльності військових частин, інших військових формувань і внутрішніх військ, а також землі, надані підприємствам, що експлуатують лінії електропередач і зв’язку. Межі земель цієї категорії найрухливіші, що пов’язано в першу чергу з появою дедалі нових видів діяльності. Тому перелік земель цієї категорії земельного фонду є відкритим. Нині до цієї категорії земель включають, зокрема, землі, надані для функціонування космічної інфраструктури України.

Землями запасу (п.2 ст. 19 ЗК України) визнаються всі землі, не передані у власність або не надані у постійне користування, та землі, правила власності або користування якими припинено відповідно до законодавства України. Структура і склад земельного фонду не є незмінним. Вони змінюються під впливом економічних, екологічних, геополітичних та інших факторів. Зміні підлягає співвідношення земель різних категорій всередині існуючого поділу. В першу чергу це зумовлено розвитком приватизації земель, їх вилученням і наданням для здійснення того чи іншого виду діяльності, зміною цільового призначення земель для відновлення стану деградованих, забруднених чи пошкоджених земель.

Date: 2015-12-13; view: 471; Нарушение авторских прав