Співвідношення критеріїв та показників

Або ж результати вивчення стану дослідженості проблеми (констатувальний експеримент) за зазначеними критеріями необхідно оформити у вигляді подібних висновків наприкінці підрозділу:

«У якості критеріїв нами було обрано: когнітивний (рівень соціальних знань), ціннісно-самооцінний (рівень розвитку соціальних цінностей), емоційно-особистісний (рівень розвитку соціальних якостей, здібностей, характеристик особистості), практично-діяльнісний (рівень засвоєння соціальної поведінки у суспільстві).

Кількісна оцінка рівня соціальності учнів за обґрунтованими нами критеріями забезпечила визначення експериментальної (ЕГ), яку склали 30 учнів (ЗОШ № 124) та контрольної (КГ) – 33 учні (ЗОШ № 26) груп. Отримані у ході констатувального експерименту дані щодо рівня соціальності учнів ЕГ і КГ, є свідченням їх тотожності за усіма обґрунтованими вище показниками та вказують на превалювання низького та середнього рівня соціальності учнів обох груп, що, на нашу думку, є наслідком недостатньої дієвості позитивних чинників інклюзивного освітнього середовища.

Зазначене актуалізує питання теоретико-методичної розробки технології розвитку соціальності учнів у процесі організації позитивного впливу на них інклюзивного середовища освітнього закладу, визначення відповідного інструментарію роботи соціального педагога як суб’єкта розвитку соціальності учнів у загальноосвітньому навчальному закладі з інклюзивним навчанням, що будуть розглянуті нижче».

ДРУГИЙ РОЗДІЛ (РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧЕ ОБГРУНТУВАННЯ ТА методична розробка … предмета), спрямований на вирішення четвертого дослідницького завдання (4. Теоретично обґрунтувати та методично розробити...) є творчим, тобто містить авторську наукову розробку (умови; зміст, форми і методи; технологію; модель; систему тощо): її теоретичне обґрунтування та методичну розробку. Цей розділ присвячують вичерпному і повному викладу результатів власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми.

Перший підрозділ має назву «2.1. Теоретичне обґрунтування соціально-педагогічних умов (системи заходів, умов, моделі тощо…)»

Починається з думки:

«Сформульовані нами в першому розділі концептуальні основи дослідження склали достатнє підґрунтя для переходу до вирішення завдання розробки й апробації системи (умов, моделі, системи заходів тощо)…»

Обґрунтування необхідно розпочати з висвітлення самого терміну «соціально-педагогічні умови» або «соціально-педагогічна технологія», визначити його компоненти (наприклад, етапи для технології), що складатимуть логіку дослідження.

У підрозділі або додатках до нього бажано візуалізувати свою розробку у вигляді схеми.

Рис.2.1. Етапи реалізації технології розвитку соціальності учнів у внутрішньошкільному виховному просторі (перший напрям)

Опис своєї розробки відбувається відповідно до схеми. Наприклад, для системи необхідним є такий текстовий супровід:

«Завдяки системному підходу нами розглянуто систему… як спеціально організовану узгоджену взаємодію суб’єктів (…конкретно) та об’єктів (…), що реалізується через низку компонентів (цільовий – мета, завдання та принципи, змістовий – напрями та зміст, методичний – форми, методи, засоби), реалізація яких забезпечує спрямування внутрішніх і зовнішніх ресурсів для досягнення соціально-значущих цілей у різних соціальних ситуаціях із чітким усвідомленням студентом власної ролі в цьому процесі (Посилання на малюнок).

Цільовий компонент висвітлює спрямування обґрунтованої системи на …

У навчальному закладі цілком закономірним є те, що суб’єктами цього процесу визначені: соціальний педагог, …та ін.

Ураховуючи, що інтегрований навчально-виховний процес – це двостороння взаємодія всіх його учасників, об’єктом системи ми визначили …

Змістовий компонент системи конкретизується за чотирма напрямами:....

Складовими методичного компоненту системи розвитку соціальної компетентності студентів з особливими потребами є форми і методи....».

Здесь наверное еще должна бить диагностика? Мі діагностику ж уже дали в 1 разделе, если речь идет про констатирующий експеримент!!!! На основе изученіх в 1 разделе теории и практики существующего решения проблемі, ми и пишем в 2.1. свою разработку!!!!

Другий підрозділ має назву 2.2. Методичні поради й містить докладний опис методики реалізації власної розробки на практиці, для чого доречно скласти та надати у додатках програму реалізації своєї розробки.

Стилістично зміст підрозділу подається у такому вигляді:

«Поради соціального педагога вчителям початкових класів:

Забезпечувати всебічний розвиток особистості молодшого школяра.

У засвоєнні предметних знань, умінь і навичок спиратись на сформовані в дітей до школи пізнавальні вміння, розвинені психічні процеси.

Процес навчання будувати на осмисленні та усвідомленні знань, на оптимальному поєднанні репродуктивного та творчого підходів до формування предметних умінь.

Спиратись тільки на досягнутий рівень розвитку дітей; не вважати неповноцінним той рівень досягнень деяких дітей, який не відповідає віковим стандартам.

Розвивати творчі здібності учнів. Оптимально розвивати, розширювати й ускладнювати вимоги до учнів.

Психологічно готувати учнів до переходу на предметну систему навчання, підтримувати тісний зв'язок з учителями старших класів».

При написанні курсової роботи з дисципліни «Технології соціально-педагогічної діяльності» перший розділ, що складається з 2-х підрозділів, має орієнтовну назву – Розділ 1. теоретичні основи розвитку соціальності учнів (замість курсиву назва власної проблеми). На основі аналізу літератури розкривається ступінь дослідженості проблеми, термінологічне поле дослідження, структура основних понять й існуюча класифікація соціально-педагогічних явищ, що вивчаються. Зміст підрозділів 1.1, 1.2 будується за вимогами наведеними на сторінках 11 – 14.

Другий розділ (РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧЕ ОБГРУНТУВАННЯ ТА методична розробка … предмета), спрямований на вирішення третього дослідницького завдання (3. Теоретично обґрунтувати та методично розробити...) є творчим, оскільки містить не лише опис обґрунтованих у науці та існуючих у практиці технологій, форм і методів, засобів вирішення проблеми, а й – авторську науково-технологічну розробку (технологію, комплекс засобів, програму, форми і методи тощо).

Підрозділ 2.1. має орієнтовну назву «Аналіз наявних технологій (програм)… або аналіз сучасних проектів (методик) з …(визначеної проблеми)». У цьому підрозділі варто висвітлити та проаналізувати сильні (позитивні) й слабкі (негативні) сторони технологій (програм, проектів, методик), що були вже остаточно апробовані чи знаходяться на етапі впровадження.

У підрозділі 2.2. – «Розробка технології (програми) з … (підвищення педагогічної культури батьків багатодітних сімей)» має міститися теоретичне обґрунтування власно розробленої технології (програми, проекту, методики тощо). Етапи написання даного підрозділу охарактеризовані на сторінках 16 – 17, що відповідають п. 2.1 написання курсових робіт з дисциплін «Соціальна педагогіка» та «Організація роботи з різними соціальними групами».

Третій розділ (РОЗДІЛ 3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА … предмета) містить опис процесу упровадження власної розробки у практику (формувальний експеримент) й оцінку ефективності (опис критеріїв та методик, порівняльний аналіз даних, отриманих на констатувальному і контрольному етапах експерименту). Цей розділ присвячують вичерпному і повному викладу результатів власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми. (Див. стор.28 - РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ )

Перший підрозділ має назву «3.1. Реалізація соціально-педагогічних засобів (технології, форм і методів тощо…)»

Починається з думки:

«Проведена й описана у підрозділі 2.2. детальна теоретична розробка комплексу засобів … надала нам можливість обґрунтовано з погляду науки й доцільно з погляду педагогічної практики здійснити її упровадження в реальний процес освіти, характеристику якого ми наводимо нижче»,

а також:

«Система розвитку соціальної компетентності студентів з особливими потребами впроваджувалась через відповідну програму (Додаток А), що передбачала поетапну реалізацію розроблених форм та методів роботи, їх спрямування на вирішення конкретних проблем студентів з особливими потребами в зовнішній та внутрішній ситуації розвитку.

На підготовчому етапі робота спрямовувалася на.... Для цього нами проводилися: інтерактивний семінар-тренінг „…”; міжвузівський семінар „…”; семінари для кураторів та викладачів з використанням практичних методів підготовки до роботи (методу „кейсів”, методу проблемних ситуацій, творчих завдань, ігрових вправ, „Мозкового штурму” тощо).

На основному етапі відбувалася організація діяльності для... шляхом проведення соціальної акції „…”, спрямованої на формування …; проведення святкувань …; інтерактивних занять „…”.

На підсумковому етапі нами було здійснено низку рефлексивно-виховних, самооцінних підсумково-узагальнюючих заходів».

У другому підрозділі – 3.2. Аналіз результатів експериментального дослідження – викладено критеріальну базу (стор. 13), містяться порівняльні результати констатувального та контрольного експерименту, що унаочнюються таблицями та діаграмами і є свідченням ефективності авторської розробки.

Загальні висновки містять стислий, логічно побудований виклад найвагоміших результатів дослідження, їхнє співвідношення із загальною метою та конкретними завданнями, поставленими і сформульованими у вступі. Висновки демонструють відповідність мети, завдань і досягнутих результатів дослідження. При цьому визначається не тільки його наукова новизна і теоретична значущість, які випливають з кінцевих результатів, а й практична цінність, формулюються рекомендації щодо наукового і практичного використання здобутих результатів. У висновках дослідник повинен дати оцінку повноти розв'язання поставлених завдань, достовірності отриманих результатів (характеристик, параметрів), висвітлити потребу у додаткових дослідженнях.

Висновки завершують загальний обсяг курсової роботи (без списку літератури, додатків та ін.).

Після загальних висновків розміщують список використаних джерел. Дослідник зобов'язаний посилатися на джерела, з котрих у роботі використано матеріали, окремі результати, ідеї чи висновки для розроблення власних проблем, задач, питань. Посилатися слід на найновіші видання. Більш ранні видання зазначають лише у випадках, коли в них наявний матеріал, який не увійшов до останнього видання.

Список використаних джерел. Зазначений аркуш починається зі слів «Список використаних джерел», посередині з першого рядка, рядковими буквами, починаючи із заголовної, 14 шрифтом. Відступ від назви аркуша – подвійний (2 рядки). Список пишеться за абеткою, залежно від першої букви прізвища автора або від першої літери назви книги, навчального посібника.
Вся література підрозділяється на дві групи: книги і періодичний друк. До книг відносяться підручники, монографії, довідники і енциклопедії, а до періодичного друку – журнали і газети. Книги бувають як «з автором», так і «під редакцією». У списку ставитися спочатку прізвище автора, а потім – назва книги. Книги «під редакцією» вносяться до списку, починаючи з назви книги. Обов'язково має бути видавництво: місто, потім – назва видавництва. Якщо це Київ, то пишеться К:, якщо Львів, то – Львів:. Статті журналів і газет можуть бути «з автором» і «без нього». Спочатку вказується прізвище автора, ініціали, а потім – назва статті. Якщо стаття не має автора, то пишеться назва статті, а потім те ж саме. У кінці має бути вказаний рік випуску даного видання. Приклад оформлення бібліографічного опису подано у додатку В.

За списком використаних джерел подають додатки. До додатків доцільно вносити допоміжні або додаткові матеріали, що потрібні для повноти сприйняття роботи, щоб не переобтяжувати текст основної її частини. Це можуть бути: проміжні математичні доведення, формули та розрахунки; таблиці допоміжних цифрових даних; копії справжніх документів; витяги із звітних матеріалів; інструкції та методики, опис схем та графіків, алгоритмів та програм вирішення задач; окремі положення з інструкцій і правил; протоколи дослідження; ілюстрації допоміжного характеру. До додатків відносять також рекомендації, програми та інше, що розробив студент самостійно.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках роботи, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток А» і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Е, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б. Кожний додаток позначається окремою літерою.

При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою роботи друкують великими літерами слово «ДОДАТКИ».

Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 - другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А. 1) - перша формула додатка А.

Таблиці застосовують для кращої наочності й зручності порівняння показників в дипломній роботі. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назва таблиці повинна відбивати її зміст, бути точною, стислою. При перенесенні частини таблиці на ту ж чи іншу сторінку дипломної роботи назву розташовують тільки над першою частиною таблиці. Таблиці, за винятком таблиць додатків до дипломної роботи, слід нумерувати арабськими цифрами наскрізною нумерацією в межах розділів. Номер таблиці складається з номеру розділу і порядкового номеру таблиці, відділених крапкою. При цьому перша цифра - це номер розділу, а друга - порядковий номер таблиці у розділі. Таблиці кожного додатка дипломної роботі позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатка. Якщо в додатку лише одна таблиця, вона повинна бути позначена «Таблиця В.1», якщо її наведено у додатку В. На всі таблиці повинні бути посилання в тексті дипломної роботи. При посиланні слід писати слово «таблиця (табл.)» із вказівкою її номера. Наприклад, перша таблиця другого розділу:

Таблиця 2.1.