Економічна зміст, функції і види цін

Одним із основних ринкових інструментів, які впливають на процеси виробництва, обміну і споживання, є ціна (грошове вираження вартості товару).

Ціна – економічна категорія, що означає суму грошей, за яку продавець згодний продати, а покупець готовий купити товар.

У ринковій економіці ціни виконують такі найбільш важливі функції: обліково-вимірювальну, розподільну, стимулюючу, регулюючу.

Обліково-вимірювальна функція ціни полягає в тім, що вона є засобом обліку й вимірювання витрат суспільної праці на виробництво окремих видів продукції або надання різноманітних послуг. Розподільна функція зводиться до того, що за допомогою цін, які відхиляються від вартості, здійснюється перерозподіл частини доходів первинних суб’єктів господарювання та населення. Стимулююча функція цін використовується для мотивації підвищення ефективності господарювання, забезпечення необхідної дохідності (прибутковості) кожному товаровиробнику, посереднику та безпосередньому продавцю товарів виробничого і споживчого призначення, які нормально працюють. За допомогою регулюючої функції здійснюється збалансування між окремими виробництвами, попитом і пропозицією.

У системі господарювання застосовується багато видів цін, які виокремлюються за різними класифікаційними ознаками.

За сферою застосування розрізняють наступні види цін.

Світові ціни – ціни, які формуються залежно від попиту і пропозиції на світовому ринку.

Оптові ціни – ціни, за якими оптово-збутові організації відпускають продукцію роздрібним організаціям та іншим споживачам.

Роздрібні ціни визначаються самостійно торговельними організаціями, підприємствами громадського харчування та іншими юридичними особами, які здійснюють продаж товарів чи надають послуги населенню, згідно з кон’юнктурою ринку, якістю товару (послуг), виходячи з вільної ціни закупівлі.

Тарифи вантажного та пасажирського транспорту – це плата за перевезення, яку беруть транспортні підприємства з відправників вантажів і населення. Тарифи на платні послуги характеризують розмір оплати послуг із побутового обслуговування населення, послуг банків і зв’язку, юридичних, консультаційних та інших послуг, що надаються фізичним та юридичним особам.

У сучасній практиці застосовуються також ринкові ціни, які виокремлюються без певної класифікаційної ознаки.

За рівнем встановлення і регулювання цін розрізняють наступні їх види.

Центрально-фіксовані ціни – сталі державні ціни, рівень яких підприємства не мають права перевищувати.

Регульовані – ціни, що формуються на види продукції, на які держава вводить граничні рівні рентабельності.

Договірні – ціни на продукцію, які встановлюються при укладенні договорів між суб’єктами підприємницької діяльності.

Вільні – ціни, які підприємство встановлює самостійно, враховуючи ринковий попит.

Важливу роль в розвитку науково-технічного прогресу відіграють лімітні й ступеневі ціни.

Лімітні ціни встановлюються на стадії розробки нової продукції і відображають граничнодопустимий рівень її ціни.

Ступенева ціна -це оптова ціна, яка поступово знижується на певних етапах серійного випуску продукції.

У практичній діяльності широко застосовується система франкування цін. Франко – вид зовнішньоторговельної угоди купівлі-продажу, коли в ціну товару включають витрати на його страхування і доставку у місце, зазначене в договорі.

Ціни „Франко” – це гуртові ціни, які встановлюються з врахуванням передбаченого контрактом порядку відшкодування транспортних витрат на доставку товарів покупцеві.

Найбільш поширеними є такі види франко:

- франко-вагон-станція відправлення включає витрати на доставку продукції з підприємства до станції відправлення, а також вантажні роботи;

- франко-вагон-станція призначення включає всі витрати, пов’язані з доставкою продукції від станції відправлення до місця знаходження споживача;

- франко-кордон використовуються у зовнішньоекономічній діяльності і крім транспортних витрат по доставці товару до кордону включає ще митні витрати на страхування.