Пухлини стравоходу

В стравоході зустрічаються доброякісні і злоякісні пухлини.

Доброякісні пухлини стравоходу можуть бути епітеліального і неепітеліального характеру. До епітеліальних доброякісних пухлин належать поліпи і аденоми, неепітеліальні пухлини - фіброми, невриноми, лейоміоми, гемангіоми, лімфангіоми. Серед доброякісних пухлин найчастіше трапляються лейоміоми (близько 70% всіх доброякісних пухлин). Загалом доброякісні пухлини стравоходу становлять 1,0... 1,5% всіх пухлин стравоходу.

Серед усіх захворювань стравоходу близько 90% припадає на рак.

Епідеміологія. У структурі всіх злоякісних захворювань рак стравоходу становить 3% і займає шосте місце. Поширеність раку стравоходу серед населення світу нерівномірна. Максимальні показники захворюваності спостерігаються в Гренландії, Ісландії, Франції, Швейцарії, Монголії (до 10 на 100.000 населення). Високі показники реєструються в Туркменистані та Казахстані (від 11 до 27 на 100.000 населення); низькі - в Молдові та Білорусі (1,9 на 100.000 населення). Рак стравоходу в Китаї спостерігається у 20-30 разів частіше ніж у США. Для України наприкінці XX століття характерна низька захворюваність на рак стравоходу - 4,3 випадків на 100.000 населення, у багато разів вища у чоловіків ніж у жінок (відповідно 7,8 та 1,2 на 100000 населення). На рак стравоходу хворіють головним чином люди похилого віку (80% - старші 60 років). Пік захворюваності на рак стравоходу осіб у віці 70 – 79 років, а ризик захворіти у віці до 40 років мінімальний. За 1999 рік у цьому віці в Україні не зареєстровано жодного випадку захворювання на рак стравоходу. Низькі показники захворюваності на рак стравоходу в Івано-Франківській області (2,6 на 100000 населення), Закарпатській області (2,7 на 100000 населення) і в м. Києві (2,5 на 100000 населення). У Львівській області захворюваність на рак стравоходу складає 3,3 на 100000 населення.

Етіологія. Певні закономірності поширення раку стравоходу вказують на роль деяких факторів у розвитку цієї патології. Висока захворюваність на рак стравоходу в районах узбережжя Льодовитого океану (Гренландія, Ісландія, Якутія) може свідчити про роль навколишнього середовища. Відомо, що грунти в тих районах відрізняються високою солончаковістю, вмістом майже всіх мікроелементів. Мають значення також особливості харчування населення в цих районах (гарячий риб'ячий жир, струганина із замороженого м'яса, риби тощо), вживання міцних алкогольних напоїв, паління тютюну. Особливо великий ризик захворіти у курців, котрі зловживають алкоголем. Все це призводить до передпухлинних змін стравоходу (лейкоплакій, езофагіту), на тлі яких і виникає рак стравоходу. При раку стравоходу ознаки езофагіту виявляють у 40% хворих, лейкоплакії - у 30%. Доброякісні пухлини передують раку в 5% хворих. До групи ризику належать також особи з ахалазією, аденоматозною метаплазією дистального відділу стравоходу (стравохід Баретта).

Патологічна анатомія. Анатомічні частини стравоходу: шийна, грудна,

черевна.

При загальній довжині стравоходу 23...26 см на шийну його частину припадає 7...8 см, на грудну 16...18 см і на черевну 1...3 см.

1. Шийний відділ - до входу в грудну порожнину (18 см від лінії передніх різців).

2. Внутрішньогрудний відділ стравоходу:

а) верхньогрудний відділ - від входу в грудну порожнину до рівня дуги аорти (близько 24 см від передніх різців);

б) середньогрудний відділ - проксимальна половина відрізка стравоходу між біфуркацією трахеї і стравохідно-шлунковим з'єднанням (нижня межа близько 32 см від передніх різців);

в) нижньогрудний відділ - дистальна частина внутрішньогрудного відрізка стравоходу між біфуркацією трахеї і стравохідним отвором діафрагми (нижня межа близько 36 см від передніх різців).

3. Черевний відділ - між діафрагмальним отвором і стравохідно-шлунковим з'єднанням, що розміщене на віддалі приблизно 40 від передніх різців.

Макроскопові форми росту пухлин:

1. Екзофітна форма - поліпоподібний рак, вузловий, бляшкоподібний.

2. Ендофітна форма - дифузний рак, інфільтративний рак (скір).

3. Мезофітна форма - поєднує ознаки обмеженого та інфільтративного росту (виразковий рак).

Mucosa

Submucosa

Muscularis propria

Adventitia

Гістологічно розрізняють:

1. Плоскоклітинний рак (близько 30% усіх випадків).

2.Аденокарцинома (близько 65%): а – папілярна; б – тубулярна; в – муцинозна; г – персневидно-клітинний рак.

3. Недиференційований рак (5%).

Регіонарні лімфатичні вузли. Метастазування відбувається головним чином за течією лімфи. Регіонарними вузлами для шийного відділу стравоходу є шийні лімфатичні вузли (разом з надключичними), а для грудного відділу - лімфатичні вузли середостіння. Пухлини нижнього відділу метастазують під діафрагму в паракардіальні лімфатичні вузли. Віддалені метастази рак стравоходу дає рідко, головним чином у печінку. Хворі частіше помирають не від віддалених метастазів, а від ускладнень, спричинених пухлиною.