Технологія проведення робіт по будівництву пішохідних мостиків

Проектом передбачено виготовлення металевих конструкцій пілонів, анкерів, підвісок арматурних сіток і дерев'яних конструкцій пролітних блоків у майстернях або на полігонах.

На будівельному майданчику виконуються роботи з розробки котлованів бетонуванню якорів і фундаментів і монтажні роботи пілонів і пролітних будов.

Послідовність виконання будівельно-монтажних робіт:

1. Розбивка осей споруди на місцевості_;

2. Розробка котлованів якорів і фундаментів екскаватором, і доробка вручну;

3. Установка опалубки, арматурних сіток, анкерних болтів і бетонування якорів і фундаментів_;

4. Після затвердіння бетону приєднуються анкерні тяги й засипаються котловани, трамбуючи з доведенням щільності ґрунту до 1.65 т/м³;

5. Монтаж автокраном металевих конструкцій пілонів, строго дотримуючись вертикальності стійок.

6. Натяжка несучих канатів: - канати розгортаються на березі. Один кінець закріплюється за допомогою затискачів за попередньо встановлені відтяжки, визначається середина каната від якої в обидва боки відкладається половина розрахункової довжини (для ПМВ- 30-1 розрахункова довжина між пілонами дорівнює 36.48 м) каната між пілонами, до іншого кінця несучого каната прив’язується допоміжний канат, перекидається через ролики пілона й перевозиться на інший берег. За допомогою лебідки або бульдозера несучий канат перетягається через ролики опор з розрахунку, щоб відмітки на канатах перебували над роликами пілонів, і закріплюється за відтяжку.

7. На несучі канати встановлюється монтажна колиска, з якої проводять приєднання підвісок і монтаж дерев'яних несучих балок пролітної будови.

8. Монтаж вітрових канатів проводиться одночасно з монтажем поруччя й настилу з дощок. Один кінець каната за допомогою затискачів закріплюється за попередньо встановлену відтяжку вітрового каната, а інший кінець, просмикуючи через вушка підвісок, перевозиться на інший берег і також закріплюється за відтяжку.

9. За допомогою гайок на анкерних тягах несучих і вітрових канатів виконується остаточна натяжка канатів.

10. Виконується фарбування металевих і дерев'яних конструкцій.

Будівельно-монтажні роботи повинні проводитися строго дотримуючи вимоги правил виконання робіт і згідно:

1. СНиП III-8-76 «Земляные сооружения».

2. СНиП III-43-75 «Мосты и трубы».

3. СНиП III-4-80* «Техника безопасности в строительстве».

5.1. Розрахунок об’ємів земляних робіт

Розрахунок земляних робіт ведемо за формулою

Де F,F- площа суміжних перерізів;

5.2. Розрахунок і об’ємів будівельно-монтажних робіт

5.3. Розрахунок складу комплексної бригади будівельників

Комплексна бригада складається з спеціалізованих ланок робочих різних професій, що виконують комплекс взаємозалежних робіт. У таких бригадах практикуються суміщення професій, тобто виконання одним робочим двох-трьох видів робіт, що скорочує простої протягом зміни і терміни виконання розчищення русла ріки.

Для визначення складу комплексної бригади спочатку складається калькуляція трудових витрат (табл. 5.4) по усіх видах робіт, що виконують при розчищенні русла ріки, виходячи з розрахованих їх об’ємів (табл. 5.3) і норм витрат праці на одиницю об’єму, які наведені в ЕніР [3,4].

Таблиця 5.4-Калькуляція трудових витрат на розчищення русла ріки

Таблиця заповнюється у такій послідовності. У графу 1 вказують усі види будівельних робіт у технологічній послідовності їх виконання. У графи 3,4 заносять обчислені об’єми робіт в одиницях вимірювання, які прийняті в ЕніР. Дані для граф 5...7 приймають по ЕніР на відповідні види робіт. Трудовитрати Q (люд-дн.) на виконання відповідних видів будівельних робіт (графа 8) визначають за формулою

, (5.3)

де V- об’єм роботи по проекту, м³;

Н_ч- норма часу на виконання одиниці об’єму роботи;

- одиниця об’єму роботи по ЕНиР;

8,2- тривалість зміни у годинах.

Для розрахунку складу комплексної бригади будівельників (табл. 5.5) будівельні процеси групують в об’єднані при можливості їх виконання одним видом машин або робітниками одного фаху, наприклад: бульдозерні, екскаваторні, монтажні і ін. При виконанні робіт враховують підвищення продуктивності праці: на 10...15% - для механізованих, на 5...8% - для ручних робіт.

Таблиця 5.5 заповнюється у такому порядку. У графу 1 записують процеси, що можуть виконуватися одним видом машин або робітниками одного фаху, наприклад, «Екскаваторні роботи».

У графу 2 «Трудовитрати по нормі» записують суму трудовитрат по роботах, що виконуються одним типом машин або робітниками одного фаху.

Прийняті трудовитрати (графа 3) визначають множенням показників графи 2 на коефіцієнт, що враховує ріст продуктивності праці: для механізованих робіт - 0,85...0,9, для ручних – 0,92...0,95. Прийнятий коефіцієнт у процентному виражені записують в графу 4.

Склад ланки (графи 5,6) приймають з табл. 5.4 (графи 5,6). Тривалість виконання робіт Т (гр.7) визначають за формулою

6. Оцінка впливу заходів з розчищення русла на навколишнє природне середовище

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня

1996 р. №1147 ’’Про затвердження переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів”, ст.12 “Заходи що до відновлення й підтримання сприятливого гідрологічного режиму та санітарного стану річок” даний проект відноситься до розряду природоохоронних.

Весь комплекс проектованих заходів, на ділянці регулювання водного режиму довжиною 12,52 км., спрямований на поліпшення екологічного стану русла ріки Мокра Сура, а також гідрогеологічних і ґрунтово-меліоративних умов. При виконанні намічуваних заходів негативного впливу на стан навколишнього середовища й проживання населення не буде.

Під час будівництва будуть тимчасові незручності населенню, всі порушені й тимчасово перенесені споруди й комунікації відновлюються.

При розчищенні ріки постійне й тимчасове розміщення відвалів ґрунту в зниженнях місцевості приведе до деградації, а місцями до знищення природної рослинності. Після закінчення розчищення ріки, будівництва водопропускної споруди необхідна посадка дерев і чагарнику, посів трав, після чого природна рослинність поступово відновиться.

Виконання будівельно-монтажних і спеціальних робіт повинне виконуватись без негативного впливу на навколишнє природне середовище.

При експлуатації будівельних машин і механізмів забороняється:

- злив відпрацьованих масел і пального на землю, відпрацьовані масла повинні збиратися в спеціальний посуд і відправлятися на регенерацію;

- мийка машин і механізмів у місцях, у яких стічні води можуть потрапити в ріку. Для мийки повинні бути обладнані спеціальні площадки.

По закінченню будівельних робіт повинні бути виконані планувальні роботи в місцях стоянки й ремонту машин і механізмів, а також на всіх інших ділянках, де були допущені порушення поверхні землі в процесі будівництва.

У цілому земляні роботи виконується відповідно до законодавчих природоохоронних актів:

- Закон про охорону природи України;

- Постанови Уряду «Про посилення охорони природи й використання природних ресурсів»; «Про подальші заходи щодо посилення охорони природи»; «Про рекультивацію земель, збереженні й раціональному використанні родючого шару ґрунту» і ін.

За порушення положень по охороні природи передбачається матеріальна, адміністративна й кримінальна відповідальність.

6.1. Оцінка впливу на поверхневі води

Основним водним об’єктом, на який здійснює вплив планова діяльність, є р. Мокра Сура.

Ріка Мокра Сура в нижній течії на 8,0 км підтоплена Дніпровським водосховищем, уклон відсутній. Вище уклон збільшується до 1,06 %. Живлення р. Мокра Сура і її приток у витоках переважно снігове і дощове, джерельне живлення підтримує слабкий водотік в періоди літньо-осінньо-зимової межені, має значення також зарегулювання стоку в ставках вище по течії. Для водного режиму характерна весняна повінь і літньо-осінньо-зимова межень, яка переривається короткими зливовими паводками.

Проектна діяльність здійснює вплив на поверхневі води р. Мокра Сура. В результаті розчистки дна збільшаться мінімальні глибини води. Об’єм виїмки ґрунтів складе 542,590 тис.м³, відповідно на стільки збільшиться корисний об’єм русла.

Таким чином вплив на гідрологічний режим (глибини води і швидкості течії) р. Мокра Сура безпосередньо на ділянках розчистки незначний – збільшення середніх глибин на 1-4 %, і відповідне зменшення швидкостей течії.

Масштаб впливу - ділянка загальною довжиною 11,84 км,

Інтенсивність впливу - збільшення середніх глибин в руслі і відповідне

зменшення швидкостей течії;

Динамічність впливу - рівномірна за період розчистки 13 місяців;

Тривалість впливу - постійна на весь період після розчистки.

6.2.Оцінка впливу на підземні води

Розчистка русла річки Мокра Сура проводиться з метою зниження рівня грунтових вод прилеглих територій в даному випадку с. Новоалександрівка.

Завдяки тому, що поглиблюється і поширюється русло збільшується пропускна здатність річки, а також що ще більш важливе під час повені с. Новоалексадрівка буде більш захищене від підтоплення.

6.3. Оцінка впливу на геологічне середовище

Заплавна частина ріки складена сучасними алювіальними й алювіально-делювіальними відкладеннями, на окремих ділянках при переході інженерних споруд перекритими техногенними насипними ґрунтами.

Сучасні алювіальні відкладення представлені мулом, суглинками чорними, супісками, глинами гумусованими, замуленими. Відзначається велика неоднорідність як у вертикальному розрізі, так і по площі. Містяться залишки напіврозкладених або зовсім розкладених рослин. По консистенції суглинки від м’якопластичних до тугопластичних - по берегах ріки, до м’ягко-текучепластичних - у заплаві.

Русло ріки на всьому протязі замулене, майже на 40-60 % заросло водно-болотяною рослинністю. Плес практично не зберігся.

Потужність мулу складає від 0,2 до 3,0 м, в середньому 2,5 м.

Проектом передбачена виїмка донних мулистих відкладень об’ємом - 542,590 тис.м³ на середню глибину 2,5 м. На ділянці розчистки влаштовуються плеси та перекати з метою відновлення природнього профіля ріки.

Межами зон впливу на геологічне середовище є русло ріки Мокра Сура загальною довжиною 12,52 км.

Масштаб впливу - межами зон впливу на геологічне середовище є русло ріки Мокра Сура загальною довжиною 12,52 км.

Інтенсивність впливу - виїмка ґрунтів об’ємом 42 тис.м³/міс. на максимальну глибину 3,0 м (в середньому 2,5 м);

Динамічність впливу - рівномірна на період розчистки 13 місяців;

Тривалість впливу - постійна на весь період після розчистки.

6.4. Оцінка впливу на ґрунти та рослинний світ

При розчищенні русла р. Мокра Сура варто очікувати деякого зниження рівня ґрунтових вод, що позначиться надалі на зміні ґрунтового покриву заплави.

У першу чергу лучно-болотні й болотні ґрунти перейдуть у лугові, тобто на порядок вище, відповідні зміни відбудуться й з луговими ґрунтами. Однак рівень ґрунтових вод понизиться не настільки, щоб виключити ці ґрунти з порядку гідроморфних, ґрунтові води й надалі будуть впливати на ґрунтовий покрив.

У цей час ґрунти випробовують вплив мінералізованих ґрунтових вод, що позначається на засоленні ґрунтового профілю. При зниженні рівня ґрунтових вод, поступово значна кількість солей перейде із ґрунту в ґрунтові води при природному промивному режимі ґрунтів. У першу чергу будуть вимиватися легкорозчинні з'єднання типу хлоридів, у меншому ступені - сульфати. Однак у сильнозасушливі роки можливе підвищення концентрації солей у верхньому метровому шарі ґрунту за рахунок підтягування по капілярам до поверхні.

Однак при природному промивному режимі засолених ґрунтів виникає небезпека осолонцювання ґрунтового профілю, що викликається підвищеним вмістом солей натрію в ґрунтовому розчині. Небезпека осолонцювання тим вище, чим більше знизиться рівень ґрунтових вод. У випадку якщо рівень ґрунтових, вод нижче 1,5 м, на заселених ґрунтах виникає, небезпека осередкового осолонцювання ґрунтів, а надалі, і більш широкого поширення осолонцювання.

Цей негативний ефект усувається шляхом профілактичного гіпсування ґрунтів, яким знижується дія іонів натрію на колоїдний комплекс ґрунту. При рівні ґрунтових вод 1,5 м і вище така можливість виключається внаслідок установлення рівноваги між сольовими розчинами

ґрунту й ґрунтових вод, у цьому випадку буде спостерігатися тільки засолення ґрунтового профілю.

Крім негативної дії засолення й осолонцювання на осушуваних ґрунтах заплави, особливо в замкнутих зниженнях виникає небезпека заболочування й, як наслідок, прояв негативних явищ: оглеєння ґрунтового профілю, збагачення закисними формами заліза, нагромадження сірководню.

На добре спланованих й дренованих ділянках можливість прояву негативних форм заболочування зводиться до мінімуму.

При використанні донних відкладень для землевання малородючих земель варто враховувати, що землевання повинне проводитися на добре спланованих ділянках, і на ґрунтах з хорошою водопроникністю й дренованостю. У противному випадку виникає небезпека злежування й утворення кірки, а в замкнутих зниженнях - заболочування території.

Крім того, слабкий ступінь засолення мулу збагачення закисними з'єднаннями може викликати гноблення, і загибель рослин, тому перед нанесенням мулу на ділянки землевання необхідно витримати його в добре аеріруємих умовах.

Після нанесення мулу на ділянки землевання обов'язковою умовою є використання цих ділянок у меліоративному стані під шаром багаторічних трав протягом 3-4 років. Цим досягається поліпшення агрономічних властивостей штучно створеного родючого шару ґрунту, стабілізація водно-повітряного й сольового режимів, створюються сприятливі умови для розвитку мікрофлори знову створеного ґрунту.

Таким чином ґрунти заплави мають значну потенційну родючість, однак, внаслідок замулення русла й неглибокого залягання рівня слабомінералізованих ґрунтових вод, на заплавній частині прогресують деградаційні процеси: осолонцювання й засолення ґрунтового профілю, оглеєння, різке погіршення водно-повітряного режиму й фізичних властивостей ґрунтів.

Масштаб впливу - обмежується розмірами ділянки розрівнювання,

площею108,5 га;

Інтенсивність впливу - виїмка ґрунтів з розрівнюванням об’ємом

42 тис.м³/міс;

Динамічність впливу - рівномірна на період розчистки 13 місяців;

Тривалість впливу - короткочасна на період розчистки.

Рослинний світ. Проектом передбачається розчистка русла від мулових осадів, з розширенням русла до 20 м. Мулові грунти розробляються у відвал а потім розрівнюються по прибережній частині заплави. В заплаві розповсюджена мезофільно-лучна, гігрофільно-лучна рослинність з домінуванням бур’янистих видів. Мезофільно-лучна рослинність в основному представлена угрупованнями злаків, серед яких домінують пирій повзучий, зрідка костриця лучна, а також різнотрав’я: морква дика, амброзія полинолиста, лопух великий, полин звичайний. В їх складі кульбаба лікарська, щавель кінський, нетреба звичайна, пижмо звичайне та ін.

Гігрофільно-лучна (лучно-болотна) рослинність зустрічається фрагментами трохи вище урізу води і представлена угрупованнями мітлиці повзучої, бульбокомишу морського з такими гігрофільними видами: вовконіг європейський, щавель кучерявий, жовтець отруйний, жовтець повзучий, алтей лікарський, перстач гусячий та інші.

Розчистка русла впливає і на водяну рослинність. На ділянці розчистки водяна рослинність представлена окремими фрагментами. З угруповань занурених рослин - куширу зануреного.

З повітряно-водяних рослин: рогозу широколистого, частухи подорожникової.

Проектом передбачені роботи по розчистці з метою зменшення площі суцільного заростання їх співтовариствами рогозу широколистого, збільшення площі водного дзеркала, збільшення протяжності меж відкритої води. Роботи будуть виконуватись суворо в межах існуючої акваторії.

Масштаб впливу - обмежується розмірами ділянки розчистки загальною

довжиною 11,84 км, і розрівнювання площею 108,5 га;

Інтенсивність впливу - тимчасова втрата кормових угідь за рахунок

знищення донної фауни на ділянках розчистки на площі 24 га;

Динамічність впливу - рівномірна на період розчистки 13 місяців;

Тривалість впливу - короткочасна на період розчистки. Поступове відновлення рослинного покриву відбудеться через 3 роки.

6.5. Природоохоронні зони і прибережні захисні смуги

У районі розчищення ріки Мокра Сура проживає в основному населення сіл Новоолександрівка й Братське, зайняте сільськогосподарським виробництвом на присадибних ділянках. Прибережна частина села знаходиться в підтопленому стані через високий рівень стояння ґрунтових вод і періодично страждає від затоплення в періоди проходження весняних

повеней і після тривалих зливових опадів. Основною причиною підтоплення є високі рівні води у річці, які виникають через замуленість русла.

Всі передбачені проектом заходи призначені для поліпшення умов проживання місцевих жителів, покращення екологічної, санітарно-епідеміологічної обстановки. При виконанні намічуваних заходів негативного впливу на стан соціальних умов місцевого населення не буде, навпроти, будуть поліпшені умови проживання:

1. Покращаться умови проходження паводків і повені по р. Мокра Сура й зменшиться ймовірність затоплення й підтоплення прилягаючих земель.

2. Прибережна територія площею 108,5 га буде осушена зі зниженням рівнів ґрунтових вод на 0,5-1,0 м.

3. Уздовж розчищеного русла р. Мокра Сура будуть ліквідовані озера-болота, що створюють антисанітарні умови, і відновиться живий потік води.

4. Ліквідуються прогресуючі монотипні заростання мілководних ділянок угрупуваннями повітряно-водної рослинності за рахунок розчистки, буде створено більш різноманітні умови існування водної рослинності з різними глибинами, мілководдями, різними швидкостями течії води.

Під час будівництва будуть створені тимчасові незручності населенню.

Всі порушені або тимчасово перенесені споруди й комунікації відновлюються.

Масштаб впливу на соціальне середовище - прибережна територія

с. Новоолександрівка і с. Братське.

Динаміка впливу - постійно.

Тривалість впливу - на весь період експлуатації.

6.6. Комплексні заходи щодо забезпечення нормативного стану навколишнього середовища та його безпеки при будівництві греблі і створення ставка

Вплив на поверхневі води р. Мокра Сура полягає в поліпшенні пропусків паводків і повені по ріці і її проточності, що не зробить практично впливу на стан водного середовища ріки.

У проекті передбачаються наступні заходи щодо забезпечення нормативного стану навколишнього середовища і її безпеки.

Водозахисні заходи.

1. У процесі експлуатації об'єкта необхідний постійний контроль за рівенним режимом грунтових вод і його хімічного складу в різноманітних місцях.

2. Забороняється миття машин і механізмів у місцях, у яких стічні води можуть потрапити у відвідну мережу. Для миття машин обладнуються спеціальні майданчики.

3. Забороняється злив відпрацьованих ГЗМ на землю. Відпрацьовані масла зливаються в спеціальний посуд і відправляються на регенерацію.

4. По завершенню будівельних робіт виконуються планувальні роботи в місці стоянки і ремонту машин, а також на усіх робочих площадках, де були допущені порушення поверхні землі в ході будівництва.

Проектна діяльність не робить впливу на повітряне середовище, оскільки викид шкідливих речовин в атмосферне повітря відбувається тільки в період будівництва. У процесі ж експлуатації об'єкта джерела впливу на повітряне середовище відсутні.

Грунтозахисні заходи:

1.Передбачається раціональне розміщення відвалів грунту.

2.Забороняється злив відпрацьованих ГЗМ на землю.

3. Для лугових грунтів - зниження рівня ґрунтових вод, щілювання, посів багаторічних трав, профілактичне внесення гіпсу в дозі 2-3 ц/га, посадка водоохоронних лісосмуг із солевитривалих порід дерев.

4. На зачагарникованих і кочкуватих ділянках передбачено ретельне планування поверхні. При проведенні агротехнічних заходів обов'язкова оранка без оберту шару, щілювання, посів багаторічних трав.

5. По завершенню будівельних робіт виконуються планувальні роботи в місці стоянки машин, а також на усіх робочих площадках, де були допущені порушення поверхні землі в ході будівництва.

Проектна діяльність не робить впливу на повітряне середовище, оскільки викид шкідливих речовин в атмосферне повітря відбувається тільки в період будівництва. У процесі ж експлуатації об'єкта джерела впливу на повітряне середовище відсутні.

Весь комплекс запроектованих заходів спрямований на поліпшення соціальної та екологічної обстановки в прибережній зоні ріки Мокра Сура, на території Новоолександрівської сільської ради.

7. Основні положення по техніці безпеки

7.1. Види відповідальності за порушення охорони праці

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про охорону праці»[14] за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів Державного нагляду за охороною праці й представників професійних спілок винні працівники притягаються до дисциплінарної адміністративної матеріальної кримінальної відповідальності згідно із законодавством.

Дисциплінарна відповідальність полягає у накладанні дисциплінарних стягнень» передбачених чинним законодавством. Відповідно до ст. 147 Кодексу законів про працю (КЗПП) [25]встановлено такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з роботи. Право накладати дисциплінарні стягнення на працівників мас орган, який користується правом прийняття на роботу цього працівника.

Дисциплінарне стягнення може бути накладене за ініціативою органів, що здійснюють державний і громадський контроль за охороною праці. За кожне порушення може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні дисциплінарного стягнення необхідно враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, попередню роботу працівника.

Адміністративна відповідальність накладається на посадових осіб, винних у порушеннях законодавства про охорону праці у вигляді грошового штрафу. Право накладати адміністративні стягнення з причин, зазначених у ст. 49 Закону України «Про охорону праці» мають службові особи Держнаглядохоронпраці.

Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Матеріальна відповідальність вінчає відповідальність як працівника, так і власника (підприємства). У ст. 130 КЗпП [25] зазначається, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству (установі) через порушення покладених на них обов’язків, у тому числі, і внаслідок порушення правил охорони праці.

Матеріальна відповідальність встановлюється лише за пряму дійсну шкоду і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству (установі) винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди.

Матеріальна відповідальність може бути накладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Власник підприємства (установи) або уповноважена ним особа (орган) несе матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду працівникові незалежно від наявності вини, якщо не доведе, що шкода заподіяна внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Збитки у зв’язку з порушеннями законодавства про охорону праці можуть включати відшкодування потерпілому втраченого заробітку, одноразову допомогу, додаткові витрати на лікування, протезування, якщо потерпілий залишився живим, а також витрати на поховання в разі смерті потерпілого, одноразову допомогу на сім’ю та на утриманців.

Кримінальна відповідальність настає, якщо порушення вимог законодавства та інших нормативних актів про охорону праці створило небезпеку для життя або здоров’я громадян.

Суб’єктом кримінальної відповідальності з питань охорони праці може бути будь-яка службова особа підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, а також громадянин — власник підприємства чи уповноважена ним особа. Кримінальна відповідальність визначається у судовому порядку.

7.2.Основні шкідливості при виконанні основних видів робіт

Одним із найважливіших завдань охорони праці є забезпечення таких умов праці, які б виключали можливість дії на працівників різних небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Згідно зі статтею 153 (КЗПП) [25], власник підприємства зобов'язаний забезпечити належне технічне обладнання всіх робочих місць і створювати на них умови праці відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці.

Умови праці - це сукупність факторів виробничого середовища і виробничого процесу, які впливають на здоров'я і працездатність людини під час її професійної діяльності.

Працездатність - здатність людини до праці, яка визначається рівнем її фізичних і психофізіологічних можливостей, а також станом здоров'я та професійною підготовкою.

Безпека - відсутність неприпустимого ризику, що пов'язаний з можливістю нанесення ушкодження.

Безпека праці - стан умов праці, за якого відсутній виробничий травматизм.

Безпека умов праці - стан умов праці, за яких вплив на працівника небезпечних і шкідливих виробничих факторів взагалі відсутній або дія шкідливих виробничих факторів не перевищує граничнодопустимих рівнів.

Безпека виробничого процесу - здатність виробничого процесу відповідати вимогам безпеки праці під час його проведення в умовах, встановлених нормативно-технічною документацією.

Безпека виробничого устаткування - здатність устаткування зберігати безпечний стан при виконанні заданих функцій у певних умовах протягом встановленого часу.

Умови праці поділяються на 4 класи:

1 клас - оптимальні умови праці, за яких зберігається здоров'я працівників працездатність підтримується на високому рівні протягом тривалого часу;

2 клас - допустимі умови праці, за яких параметри факторів виробничого середовища не перевищують встановлені гігієнічні нормативи;

3 клас - шкідливі умови праці, які характеризуються наявністю факторів виробничого середовища і трудового процесу, рівні яких перевищують гігієнічні нормативи та можуть мати негативний вплив на організм працівників; шкідливі умови праці поділяються на 4 ступені (за величиною перевищення гігієнічних нормативів і виразності змін у організмі працівників);

4 клас - небезпечні (екстремальні) умови праці, що характеризуються таким рівнем виробничих чинників, коли їхня дія протягом робочої зміни створює великий ризик виникнення тяжких форм професійних захворювань, отруєнь, загрозу для життя.

Нанесення травми людині на виробництві зумовлюється наявністю фізичних, хімічних, біологічних та психофізіологічних небезпечних і шкідливих виробничих чинників.

Фізичні небезпечні виробничі чинники - це рухомі машини, елементи обладнання, вироби, матеріали, підвищена або знижена температура поверхні обладнання чи матеріалів, небезпечна напруга електричної мережі, енергія стиснутого газу, повітря тощо.

Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники - це дія на людину їдких, токсичних та подразнювальних речовин. Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори поділяються:

- за характером дії на організм людини (загальнотоксичні, подразнювальні, канцерогенні, мутагенні);

- за способом проникнення до організму людини (через органи дихання, через систему травлення, через шкірний покрив).

Біологічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники - це біологічні об'єкти, вплив яких на працівників призводить до травми або захворювання (бактерії, віруси, рослини, тварини).

Психофізіологічні небезпечні та шкідливі чинники - це фізичні та нервово-психічні перевантаження.

Безпечність виробничих процесів досягається комплексом проектних та організаційних рішень. Це вибір технологічного процесу, робочих операцій, черговості обслуговування обладнання тощо. Безпечність виробничих процесів полягає у запобіганні впливу небезпечних і шкідливих факторів на працівників. Забезпечується це завдяки організаційним заходам (навчання, інструктажі, виконання вимог інструкцій з охорони праці) та технічним засобам безпеки.

Дія технічних засобів захисту повинна забезпечити безпеку працівників від початку робочого процесу до його закінчення і не має припинитися раніше за дію небезпечного або шкідливого виробничого фактора.

Основними технічними засобами безпеки для запобіган ня виробничому травматизму є огороджувальні та запобіжні пристрої, блокування, профілактичні випробування машин.

Основні вимоги, що висуваються до технічних засобів безпеки - це підвищення продуктивності праці, зниження небезпеки та шкідливості при обслуговуванні обладнання та виконанні технологічних операцій, надійність і міцність, зручність під час обслуговування устаткування та засобів захисту, виконання вимог технічної естетики.

Важливу роль відіграє використання комплексної механізації, автоматизації та дистанційного керування в тих випадках, коли дію небезпечних і шкідливих виробничих факторів не можна усунути.

Безпечність виробничого устаткування досягається: правильним вибором принципів дії, конструктивних схем, матеріалів, робочих процесів, максимальним використанням засобів механізації, автоматизації, дистанційного керування; врахуванням вимог до технічної документації з монтажу, експлуатації, ремонту, транспортуванню і зберіганню.

З точки зору охорони праці, основними вимогами до устаткування є безпечність для здоров'я і життя людей, надійність та зручність під час експлуатації. При проектуванні машин і механізмів обов'язково повинні враховуватися ергономічні вимоги: розміщення механізмів керування на робочому місці, зусилля для приведення в дію механізмів керування тощо.

При конструюванні устаткування частини, що обертаються, рухаються, комунікації (трубопроводи, кабелі тощо) необхідно розміщувати у корпусі машини, щоб вилучити можливість доступу до них працівників. Устаткування має відповідати вимогам електробезпеки і гарантувати захист працівників від ураження електричним струмом.

У конструкції устаткування повинні передбачатися вбудовані (місцеві) відсмоктувачі, необхідні для видалення пожежо- і вибухонебезпечних сумішей, небезпечних і шкідливих хімічних речовин, пилу тощо безпосередньо з місця їх виникнення. Щоб уникнути шуму та вібрації або знизити їх до регламентованих рівнів, необхідно застосовувати звуко поглинальні матеріали, кожухи тощо.

Механізми керування технологічним обладнанням повинні мати безпечні та зручні форми і поверхню, встановлюватися у безпечному для працівників місці, приводитись у дію зусиллями, що встановлені відповідними нормами, мати напис про призначення, інструкцію з експлуатації тощо.

При монтажі всі стаціонарні машини, верстати, апарати тощо мають бути встановлені й закріплені таким чином, щоб вилучити можливість їх зсуву під час роботи.

Під час експлуатації все технологічне устаткування має утримуватися у справному стані й використовуватися лише за призначенням. Крім того, необхідно усунути можливість випадкового дотику працівників до устаткування, що має температуру понад 45° С. Якщо цього зробити неможливо, поверхня устаткування повинна мати теплоізоляцію або огородження.

Технологічне устаткування, обслуговування якого пов'язане з переміщеннями працівника на висоті, повинне мати безпечні й зручні за конструкцією і розмірами робочі майданчики, переходи та драбини. Майданчики та драбини заввишки понад 1,3 м від підлоги обладнуються поручнями.

Устаткування має підлягати періодичному профілактичному оглядові, ремонтам за графіками.

Щойно встановлене устаткування приймається комісією за участю представників органів державного нагляду за охороною праці.

До перелік робіт підвищеної небезпеки.

Існують роботи підвищеної небезпеки, для виконання яких необхідне щорічне спеціальне навчання і перевірка знань працівників з питань охорони праці.

Перелік таких робіт затверджено Державним комітетом України з нагляду за охороною праці. Перелік складено відповідно до Закону України «Про охорону праці». Він чинний на всіх підприємствах незалежно від форм власності та видів діяльності.

До Переліку ввійшли електрозварювальні, підземні на шахтах та рудниках, верхолазні та на висоті, такелажні та стропальні роботи, роботи із застосуванням ручних електро- і пневмомашин та інструментів, вантажно-розвантажувальні роботи за допомогою машин і механізмів, з охорони колективної і приватної власності, всі види робіт з радіоактивними речовинами тощо. Усього до переліку занесено понад 150 видів робіт.

Усі ці роботи мають виконувати професійно навчені особи, які пройшли перевірку знань з питань охорони праці й мають задовільний результат.

На підприємстві перелік робіт підвищеної небезпеки уточнюється і доповнюється з урахуванням специфіки виробництва, місцевих умов, а також згідно з діючими галузевими правилами.

Існують також роботи, які потребують при їх виконанні особливих заходів безпеки, і тому виконуються за спеціальним нарядом-допуском.

До таких робіт в основному відносяться:

- роботи, що виконують всередині колодязів, тунелів, траншей, димоходів, плавильних та нагрівальних печей, бункерів, колекторів, шахт, а також у зачинених камерах, котлах та інших посудинах;

- ремонт стаціонарних і переносних ацетиленових генераторів, роботи на кисневих станціях, на газорозподільних пунктах;

- монтаж, демонтаж та ремонт вантажопідіймальних кранів, вантажних та пасажирських ліфтів;

- чищення та ремонт посудин з-під токсичних речовин, повітропроводів;

- отримання та транспортування сильнодіючих токсичних речовин, балонів із стисненим газом, посудин із лугами та кислотами;

- земляні роботи у зоні розташування енергетичних комунікацій;

- знешкодження високотоксичних і вибухових речовин тощо.

Виконання перелічених робіт підвищеної небезпеки без оформлення наряду не дозволяється. Видавати наряд мають право керівник підприємства, головний інженер, заступники керівника підприємства. Особа, яка видає наряд, несе відповідальність за необхідність і можливість виконання робіт підвищеної небезпеки, повноту вказаних у наряді заходів безпеки, достатню кваліфікації особи, призначеної відповідальним робіт, та за достатність кваліфікації робітників, які залучаються до роботи. Відповідальний за виконання робіт несе відповідальність за керівництво роботами, проведення цільового інструктажу з охорони праці, додержання працюючими вимог з охорони праці та заходів, передбачених нарядом. Він повинен весь час бути на місці виконання робіт та здійснювати керівництво цими роботами. Особа, яка здійснює допуск до виконання робіт підвищеної небезпеки, несе відповідальність за своєчасне відключення енергоносіїв на дільниці виконання робіт та надання роз'яснень відповідальному виконавцеві робіт про те, яке обладнання, комунікації та інші пристрої перебувають під напругою, мають високу температуру, тиск тощо.

Наряд видається на одного відповідального виконавця робіт і на одну бригаду. Після закінчення роботи наряд закривається і повертається особі, яка його видала. Примірник закритого наряду зберігається на підприємстві протягом року.

Шкідливі та небезпечні умови праці часто призводять до підвищеної втоми виконавців, що обов'язково треба врахувати при нормуванні робіт. Тому в низці випадків зменшують тривалість зміни, регулюють перерви, збільшують кількість днів відпустки, запроваджують спеціальне харчування. Вплив зовнішніх умов компенсують спеціальними одягом і взуттям. Для відпочинку відводять спеціальні місця, які обладнують відповідно до вимог санітарних норм.

7.3.Вимоги охорони праці в проектуванні та документації ППР і ПОС

Проектування виробничих об'єктів, розробка нових технологій, засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працівників повинні провадитися з урахуванням вимог щодо охорони праці.
Виробничі будівлі, споруди, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва або реконструкції, технелогічні процеси повинні відповідати нормативним актам про охорону праці.
(Стаття 154 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3694-12 від 15.12.93)
1. Коментована стаття та ст. 24 Закону України «Про охорону праці» встановлюють положення про дотримання вимог з охорони праці як при проектуванні виробничих об'єктів, розробленні нових технологій, засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працівників, так і при введенні в дію після будівництва або реконструкції виробничих будівель, споруд, устаткування, транспортних засобів, технологічних процесів.
2. Законодавство України передбачає обов'язковість проведення експертизи проектної документації з питань охорони праці щодо всіх проектів на будівництво та реконструкцію виробничих об'єктів і виготовлення засобів виробництва незалежно від форми власності та джерел фінансування.
Під час проведення експертизи здійснюється оцінка відповідності проектних рішень з питань охорони праці сучасному технічному рівню, досягненням науки і техніки, оцінюється створення системи безпечних і нешкідливих умов праці, забезпечення заходами захисту від нещасних випадків, виробничих аварій, небезпечних екологічних, гідрогеологічних, сейсмічних процесів, перевіряється наявність дозволів на виготовлення засобів виробництва та застосування нових технологій, що передбачені у проекті, а також сертифікатів, які засвідчують безпеку їх використання.
3. Проведення експертизи проектної документації на її відпвідність вимогам з охорони праці регулюється положенням про порядок проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво та реконструкцію виробничих об'єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 431 від 23 червня 1994 р.
4. Для проведення експертизи проектної документації у складі територіальних управлінь Державного департаменту по нагляду за охороною праці створено експертно-технічні центри.
Експертно-технічні центри Держнаглядохоронпраці виконують експертизу на відповідність нормативним актам про охорону праці:
- проектної документації на будівництво (реконструкцію, технічне переоснащення) об'єктів виробничого та соціально-культурного призначення, виготовлення машин, устаткування та інших засобів виробництва, засобів колективного та індивідуального захисту працівників, нових технологій;
- проектів будівництва гірничодобувних і переробних підприємств - щодо відповідності вимогам з охорони праці та охорони надр;
- проектів заходів щодо охорони будівель та споруд від шкідливого впливу гірничихробіт;
- проектів гірничих відводів, планів розвитку гірничих робіт і проектів розробки родовищ твердих, рідких та газоподібних корисних копалин, матеріалів на списання запасів корисних копалин, проектів на ліквідацію гірничодобувних підприємств, нафтових та газових свердловин;
- обладнання (устаткування), нормативний строк служби якого закінчився, а також відновленого після аварії, реконструкції - на його придатність до подальшого використання;
- інші види експертиз, передбачені чинним законодавством.

5. Експертизу проектної документації з питань охорони праці
органи Держнаглядохоронпраці проводять з урахуванням висновків органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби МОЗ України, органів державного пожежного нагляду управління пожежної охорони МВС України, Держатомнагляду (на підконтрольних підприємствах), Мінекобезпеки України.
При отриманні негативного експертного висновку по проекту власник повинен усунути зауваження щодо порушення нормативних актів про охорону праці і повторно подати проектну документацію на розгляд. У разі незгоди з експертним висновком власник або уповноважений ним орган може оскаржити його в місячний строк до Держнаглядохоронпраці.

7.4.Сигналізація приміщення, автоматичні засоби пожежогасіння

Згідно п. 1.1.2 ДБН В.2.5-13-98, «автоматична пожежна сигналізація повинна працювати цілодобово»[24]. Сигнали від пожежних сповіщувачів, як вже говорилося, повинні поступати на приймально-контрольний прилад. Згідно п. 1.1.7 ДБН В.2.5-13-98, «За наявності технічної можливості сигнали від приймально-контрольних приладів установок пожежогасінні і пожежної сигналізації виводять на пульти централізованого спостереження пожежної охорони». Як правило, наявність цієї самої «технічної можливості» визначається органами госпожнадзора. Насправді таку можливість можна забезпечити практично завжди. В більшості випадків сигнали від приймально-контрольних приладів передаються на пульт централізованого спостереження пожежної охорони по дротах телефонної мережі, але останніми роками з'явилися пульти централізованого спостереження, що дозволяють приймати сигнали тривоги від об'єктів, що охороняються, по радіоканалу. Наскільки нам відомо, пульти централізованого спостереження вже створені приблизно в 50 містах України.

Згідно п. 1.6.1 ДБН В.2.5-13-98, «Тип і кількість автоматичних пожежних сповіщувачів, що встановлюються в приміщеннях, що захищаються, визначається необхідністю виявлення загоряння за всією контрольованою площею приміщення, пожежонебезпечних зон»[24]. При необхідності в системах пожежної сигналізації належить передбачати «елементи на виходах пристроїв пожежної сигналізації для видачі команд в схеми управління автоматичної установки пожежогасінні, вентиляції, кондиціонування, систем димовидалення і сповіщення, технологічного і електротехнічного устаткування об'єкту». Імпульс на управління автоматичними установками пожежогасіння, димовидалення і сповіщення про пожежу повинні формуватися при спрацьовуванні не менше двох автоматичних пожежних сповіщувачів в одному контрольованому приміщенні. Управління всіма іншими з тільки що перерахованих видів устаткування допускається здійснювати при спрацьовуванні одного сповіщувача. У тих випадках, коли система пожежної сигналізації повинна виконувати функції управління установками пожежогасінні, димовидалення або сповіщення про пожежу, «кожну точку поверхні, належному захисту, необхідно контролювати не менше чим двома автоматичними пожежними сповіщувачами». Крім того, в одному приміщенні належить встановлювати не «менше два безадресних або один адресний пожежний сповіщувач».

Згідно цитованим нормам, типа автоматичного пожежного сповіщувача належить вибирати залежно від призначення приміщень, що захищаються, характеру горючих матеріалів і первинних ознак пожежі, керуючись додатком До цього документа. Окрім цього, при виборі типа і виконання пожежних сповіщувачів потрібно враховувати умови експлуатації. У застосуванні також сказано, що «при виборі димових сповіщувачів не рекомендується використовувати радіоізотопні сповіщувачі в приміщеннях з довгостроковим перебуванням людей (лікарні, санаторії і інші оздоровчі заклади), житлових приміщеннях готелів і гуртожитків». Використання таких датчиків в житлових будівлях і дитячих установах також не допускається.

До Засобів пожежогасіння відносять:

- Спринклерні установки призначені для автоматичної подачі води або

повітряно-механічної піни при гасінні пожежі всередині будинку. Вони бувають водяними, застосовуваними в опалювальних приміщеннях, в яких гарантується температура повітря протягом року вище 40С, і повітряними, що влаштовуються в неопалюваних приміщеннях. Спринклерна установка являє собою систему трубопроводів, на яких установлені спринклерні голівки.

Отвір у діафрагмі спринклерної голівки закритий скляним клапаном.

Він утримується легкоплавким замком, що складається з фігурних пластин, які спаяні між собою легкоплавким припоєм на основі вісмуту, свинцю, кадмію й олова. Припій розрахований на певну температуру плавлення. При досягненні температури повітря в приміщенні температури плавлення припою замок руйнується (розплавляється) і з отвору спринклерної голівки починає надходити вода або повітряно-механічна піна. Одночасно подається сигнал тривоги. У повітряних спринклерних системах при пожежі спочатку із системи виходить стиснуте повітря, а потім починає надходити вода.

- Дренчерні установки відрізняються від спринклерних тим, що в дренчер-

них голівках відсутні клапан і легкоплавкий замок. Дренчерні установки бувають ручного й автоматичного включення з клапаном групової дії. При автоматичному включенні одночасно подається сигнал тривоги.

Площа полу, що захищається одним спринклером, не повинна перевищу-

вати 12 м , а дренчером - 9 м .

Область застосування спринклерних і дренчерних установок визначена

СНиП.

Висновки

В результаті досліджень з’ясовано, що русло річки в районі с.Новоолександрівка та с.Братське сильно замулене, заросло водною рослинністю через що, при проходженні весняних і дощових паводків відбувається регулярне та тривале затоплення заплавних земель і підтоплення присадибних ділянок.

Замулення русла на цій ділянці привело до підйому рівня грунтових вод у заплаві.

Ширина русла річки зараз становить 6-7 м, іноді до 25 м, глибина води

0,6-1,4 м, іноді – до 2,0 м. Русло майже на 40% заросло водно-болотяною рослинністю, прогресують процеси заболочення, що приводить до гнилісних процесів, поглинанню кисню в водному середовищі та неможливості існування рекреаційних можливостей, розвитку сфери відпочинку, водних видів спорту, спортивного рибальства.

Соціальний позитивний аспект реалізації робочого проекту для жителів, проживаючих на прилеглій до річки території, полягає насамперед в покращенні санітарно - гігієнічних умов проживання, зниженні рівня грутнових вод, осушенні заболочених угідь, облаштуванні прибережних захисних смуг, створенні зон відпочинку.

Всі передбачені проектом заходи за класифікацією видів діяльності відносяться природоохоронних і направлені на покращання умов проживання жителів, найбільших збитків та витрат яким приносить шкідлива дія вод: підтоплення і заболочування території грунтовими водами і регулярне затоплення під час проходження повені та паводків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Атлас природних умов і природних ресурсів Української РСР. ГУГК. М: Гидрометеоиздат, 1978. – 183 с.

2. Середня декадна температура і місячна і опади (за період 1961-1990 роки). Центральна геофізічна обсерваторія. – К, 2000. – 31 с.

3. Довідник з клімату СРСР. Випуск 10. Українська РСР. Частина II. Температура повітря і грунту. Гидрометеоиздат. – Л. 1967. – 500 с.

4. Довідник з клімату СРСР. Випуск 10. Українська РСР. Частина III. Вітер. Гидрометеоиздат. – Л, 1967. – 699 с.

5. Довідник з клімату СРСР. Випуск 10. Українська РСР. Частина IV. Вологість повітря, атмосферні опади і сніжний покрив. Гідрометеоиздат. – Л, 1969. – 696 с.

6. Довідник з клімату СРСР. Випуск 10. Українська РСР. Частина V. Хмарність і атмосферні явища. Гидрометеоиздат. – Л, 1969. – 644 с.

7. Череватенко Н.В., Молибога В.В. Звіт про пошукових роботах в правобережних районах Дніпропетровської області на ділянках перспективних для штучного поповнення підземних вод (Самотканьская і Домотканьская депресії). Новомосківських ДРЕ. – Новомосковськ, 1978. – 263 с.

8. Паспорт малої річки Мокра Сура. «Дніпродіпроводгосп». –Дніпропетровськ, 1992. – 301 с.

9. Державний водний кадастр. Багаторічні дані про режим та ресурси поверхневих вод суші. Частина 1. Річки. Том II. Українська РСР.

10. Випуск 2. Басейн Дніпра. – Л: Гидрометеоиздат, 1984. – 355 с.

11. Матеріали по клімату (м/с Дніпродзержинськ) і гідрології (в/п Кринички). Дніпро-Петровський обласний центр з гідрометеорології. 1991-2004 рр.

12. Топографічні карти масштабу 1:50000.

13. Проект «Регулювання водного режиму р. Мокра Сура у Дніпропетровській області» розроблений Дніпродіпроводгоспом.

14. А.С.Беликов, Н.Ю Шлыков, Е.В. Рабич Основы охраны труда: Учебник для студентов высших учебных заведений образования Украины III-IV уровня аккредитации / Под ред., д.т.н., профессора А.С.Беликова. – Днепропетровск, 2006, – 462 с.

15. Водний кодекс України (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 21 вересня 2000 року № 1990 – III).

16. Закон України Про пожежну безпеку від 17.12.1993 № 3745-XII.

17. Литовченко О.Ф. Практикум з інженерної гідрології та регулювання стоку – Дніпропетровськ: РВВ ДДАУ, 2007 – 252с.

18. СНиП 2.06.01 – 86 «Гидротехнические сооружения. Основные положения проектирования».

19. Водний кодекс України (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 21 вересня 2000 року № 1990 – III).

20. ДБН А.3.1-5-96 «Організація будівельного процесу».

21. СНиП 2.01.14-83 Определение расчетных гидрологических характеристик. – М., 1985. – 36 с.

22. ДСТУ 3008 – 95 Державний стандарт України. Структура і правила оформлення. Видання офіційне/Держстандарт України –К – 37с.

23. ДБН В.2.5-13-98. «Тип і кількість автоматичних пожежних сповіщувачів, що встановлюються в приміщеннях, що захищаються, визначається необхідністю виявлення загоряння за всією контрольованою площею приміщення, пожежонебезпечних зон».

24. ДБН В.2.5-13-98. «Автоматична пожежна сигналізація повинна працювати цілодобово».