Анатомія носа і приносових пазух

Одним з найзагадковіших органів є ніс і оточуючі його малі і великі повітряні порожнини. З анатомічних позицій ніс і приносові пазухи, які є початковим відрізком дихального тракту, мають найскладнішу будову в порівнянні з іншими органами організму. Кожне анатомічне утворення в порожнині носа несе певне фізіологічне навантаження. Аномалії їх розвитку, руйнування під час операції можуть привести до грубих патофізіологічних зрушень, які можуть сприяти патологічним змінам в слизовій оболонці носа і приносових пазух.

Як наголошувалося вище, класичний опис анатомії носа і приносових пазух представлений в роботах Н.І.Пірогова (1859), Е.Цукеркандля (1882, 1893), А.Оноді (1905, 1910, 1922). Проте в подальші роки при написанні підручників з оториноларингології автори висловлювали загальні анатомічні уявлення про ці органи, практично повністю виключаючи опис дрібних анатомічних утворень, аномалій розвитку, топографічних взаємостосунків між порожниною носа, пазухами і оточуючими їх органами. Як правило, в опис анатомії включалася характеристика носових раковин, носових ходів, кожної приносової пазухи, сполучення їх з порожниною носа. Це може бути пояснено тією обставиною, що аж до останнього часу хірургічні втручання, основи яких були закладені ще в кінці XIX сторіччя, будувалися за принципом максимального радикалізму по відношенню до структур носа і приносових пазух.

Можна безумовно стверджувати, що анатоми, давши чіткий опис анатомічних структур носа і приносових пазух і їх взаємовідносин з близько розташованими органами, на багато років випередили фізіологів. Тільки в другій половині XX сторіччя поступово почали складатися певні уявлення про фізіологічну роль різних анатомічних структур порожнини носа і повітряних порожнин.