Інактивовані вбиті вакцини

Ці біологічні препарати готують із цілих вірулентних мікроорганізмів, що вбиті фізичним чи хімічним методами. Інактивовані вакцини виготовляють із вірусної чи бактеріальної біомаси, яка вирощена на поживних середовищах, культурах клітин чи курячих ембріонах та інактивована гамма опроміненням, ультрафіолетом, формальдегідом, глутаровим альдегідом, бета-пропіонлактоном, криштал-віолетом, азиридином, хлороформом чи дією інших хімічних та фізич-них факторів. Контролюють інактивовані вакцини на стерильність, нешкідли-вість, повноту інактивації, імуногенність. Субодиничні або спліт-вакцини (від. англ. split- розщеплення) – це препарати, які виготовлені із розщеплених детер-гентами (поверхнево активними речовинами) живих збудників інфекційних хвороб.

Інактивовані вакцини відносно нешкідливі для тварин, але їх імуноген-ність у порівнянні з живими вакцинами значно нижча, тому їх вводять в організм тварин у більших дозах з інтервалом 7-14 днів. З метою підвищення імуноген-ності вбитих вакцин до них додають ад’юванти.

Ад’ювант (від.франц. adjuvans – доповнювач, той, що сприяє, допомагає) – речовина, яка неспецифічно посилює імунну відповідь на антигени. Ад ’ юванти за походженням розподіляють на групи:

1) масляні (олійні жири, жири тваринного походження, синтетичні мас-ляні) наприклад персикова олія, вазелінове масло, ланолін;

2) мінеральні (колоїдні сполуки, кристалоїди) міцели, полісахариди;

3) рослинні сполуки наприклад сапоніни мильнянки лікарської;

4) мікробного походження (ліпополісахариди, білки);

5) цитокіни та пептиди з властивостями цитокінів (цитокіни, лімфокіни, інтерлейкіни);

6) синтетичні речовини (полінуклеотиди, полікатіони) наприклад –

мурамілпептид, ліпопептид, гідроокис алюмінію, солі золота та срібла;

7) препарати тимусного походження (Т-активін, тималін, тимоптин, віло-зен);

8) препарати кістково-мозкового походження (мієлопептиди);

9) штучні ад’ювантні системи (ліпосоми, мікрокапсули);

10) природні біополімери (хітозан).

В якості ад’ювантів-сорбентів використовують: гель гідроксиду алюмінію, фосфат алюмінію, двоокис кремнію, частинки латексу, акрилату, бентоніту, декстрину.

Розрізняють два способи дії ад’ювантів. Дія одних з них спрямована на зміну властивостей антигену, а інших – на стимуляцію функції імунної системи організму. Вплив ад’ювантів на властивості антигену стосується змін його струк-тури, полімерності, розчинності, молекулярної маси та інших фізико-хімічних па-раметрів.

Ад’юванти, залежно від їх властивостей, стимулюють гуморальний іму-нітет або пригніч клітинний імунітет. Наприклад, повний ад’ювант Фрейнда (вазелінове масло, емульгатор ланолін та витяжка з вбитих культур мікобактерій тубер-кульозу) переважно перешкоджає розвитку клітинного імунітету, а неповний ад’ювант Фрейнда (вазелінове масло, емульгатор ланолін) і мінеральні сорбенти стимулює меншою мірою клітинний імунітет, а більшою сприяє гуморальному. Інколи можливі поєднання двох ад’ювантів у одному препараті. Повний ад’ювант Фрейнда (запропоновано в 1937 році) є таким прикладом, він містить два види стимулюючих речовин: масло і фільтрат вбитої культури мікобактерій. Через високу токсичність повний ад’ювант Фрейнда майже не використовується. При застосуванні масляних адювантів створюють емульсії типу «масло у воді» та «вода-масло-вода». В якості речовин-емульгаторів використовують спан, твін, арлацель. Основний механізм дії ад’ювантів – це створення «депо» антигену, сповільнення його розсмоктування, поява запальної реакції, посилення реакції з боку лімфатичних вузлів, посилення синтезу білків, активація системи компле-менту, презентація антигену Т-клітинами, стимуляція утворення цитокінів.

Прикладами інактивованих вакцин можуть бути біопрепарати вироб-ництва Дніпропетровської біофабрики: бешивак, бешиформ, емульсвакцина проти пастерельозу птахів (бактерин проти пастерельозу птахів).

2) Хімічні вакцини. Ці біологічні препарати складаються з антигенів, отриманих різними способами, переважно хімічними методами. Як правило, хімічні вакцини не є гомогенними, містять домішки окремих органічних сполук або комплексів, що складаються з окремих білків, полісахаридів, ліпідів.

Головний принцип у отриманні хімічних вакцин полягає у виділенні проективних антигенів, очистці їх від баластних речовин. Хімічні вакцини мають невисоку реактогенність, можуть вводитись у високих дозах та багаторазово. Хімічні вакцини, особливо сухі, стійкі до факторів зовнішнього середовища, добре стандартизуються і можуть використовуватися в асоціаціях одночасно проти декількох інфекційних захворювань.

Різновидом хімічних вакцин є анатоксини (від. грец. ana – інший, про-тилежний і toxicon – отрута) – це біопрепарати, які являють собою інактивовані дією 0,3...0,4%-м розчином формальдегіду за температури 38...40 ºС на протязі трьох-чотирьох тижнів екзотоксини збудників клостридіозів тварин. Наприклад Cl. tetani, Cl. botulinum, Cl. perfringens, Cl. septicum, Cl. oedematiens, Cl. Hysto-liticum. Очищений від баластних речовин і концентрований анатоксин адсор-бують на а’дюванті гідроокис алюмінію. Анатоксини характеризуються незво-ротністю інактивації, стабільністю та високою імуногенною активністю. Наприк-лад протиправцевий анатоксин повинен теоретично протистояти 200 смертельним дозам тетаноспазміну та тетанолізину.

До анатоксинів належать наприклад протиправцевий анатоксин (правець), протиботулінічний анатоксин (ботулізм), анатоксини проти клостридіозів овець (злоякісний набряк, ентеротоксемія, брадзот, анаеробна дизентерія), анатоксин стафілококовий (стафілококоз). Бувають інколи анатоксини у складі поліва-лентних вакцин наприклад вакцина проти ботулізму норок із Cl. botulinum типу С та проти псевдомонозу норок.

3)Рекомбінантні вакцини. Ці біологічні препарати відносяться до тре-тього покоління вакцин, які виникли в еру генної інженерії та біотехнології два-три десятиліття тому. Основні принципи отримання таких вакцин включають в себе основні етапи біотехнології: клонування генів, які забезпечують синтез необхідних антигенів, введення цих генів у вектор (плазміду), введення вектора у клітину продуцент (бактерії, дріжджові грибки) та культивування їх in vitro з наступним очищення отриманого антигену. Іншим шляхом отримання таких вакцин є застосування клітин продуцентів як вакцин. Різновидами реком-бінантних вакцин є: делеційні, прокапсидні, векторна, генно-інженерна вакцина.

Векторні вакцини – це біопрепарати, які являють собою антигени, що екпресійовані у різних векторних системах. Прикладами таких вакцин є вакцина проти сказу, хвороби Ньюкасла. В Україні запропонована рекомбінантна вакцина Броварабіс-V-RG- вакцина для пероральної імунізації м’ясоїдних тварин виробництва ТОВ «Укрветпромпостач», м. Бровари, рекомбінантна вакцина проти бешихи.

Делеційні (маркерні) – це вакцини, які виготовлені із мутантного збудника інфекційного захворювання з геному якого видалені гени, що кодують несуттєві антигені або епітопи. Прикладом такої вакцини є – жива вакцина проти хвороби Ауєскі із сконструйованого делеційного мутанта вірусу, у якого вилу-чено один із глікопротеїнів (вакцина розроблена в 1987 році).

Прокапсидні вакцини – це пусті вірусні вібріони, які отримують шляхом самозбирання структурних білків, експресійовані у різних векторних системах. Прикладами таких вакцин є вакцина проти гепатиту А людини та парвовірозів тварин. Практичне застосування таких біопрепаратів поки, що стримується різними нормативними документами про заборону широкого використання генно-інженерних продуктів і вони перебувають на стадії розробки та випробування.

4) Синтетичні пептидні вакцини (ДНК-вакцини). Це вакцини, анти-гени яких являють собою штучносинтезовані пептиди, що мають антигенну активність, яка відповідає активності детермінантам проективного антигену збудника. Розроблені експериментальні вакцини такого типу проти ящуру, сальмонельозу, кліщового енцефаліту. Різновидами синтетичних пептидних вак-цин є антиідіотипічні та ДНК-вакцини.

Антиідіотипічні вакцини – це біологічні препарати, антигени яких є антитілами до ідіотипної структури антитіл специфічної до антигенної детер-мінанти збудника.

ДНК-вакцини – це біологічні препарати, які являють собою ДНК плаз-міди, які кодують проективні антигени збудників інфекційних захворювань. Останні біопрепарати теж не використовуються практично і перебувають на стадії розробки та випробування. Розробляють також рослинні вакцини («їстівні вак-цини»), мукозальні вакцини.

Date: 2016-02-19; view: 1803; Нарушение авторских прав