Пояснювальна записка. Гриф Міністерства освіти і науки України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Гриф Міністерства освіти і науки України

від 12.04.2013 № 1/11-6940

Програма розвитку дітей дошкільного віку з розумовою відсталістю

Київ-2013

РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ

Дуброва І.М., Лощених В.П., Шмалько Л.П.

Пояснювальна записка

Мовлення — це форма спілкування, опосередкована мовою, яка включає процеси побудови та розуміння висловлювання. Мовлення дитини розглядається як специфічна, ієрархічно організована діяльність. Як і будь-яка інша діяльність, мовлення характеризується вмотивованістю, цілеспрямованістю, певною структурою. До функцій мовлення, крім спілкування, належать також пізнавальна та регулювальна. Мовлення відіграє винятково важливу роль у формуванні вищих психічних функцій навчання.

Мовлення, як суспільно-історичне явище, супроводжує всі сторони буття людини, забезпечуючи успішність її адаптації, інтеграції та соціалізації. Тому увага до мовленнєвого розвитку кожної особи не випадкова, особливо, коли йдеться про дітей з інтелектуальним недорозвитком.

Недорозвиток мовлення є одним з проявів розумової відсталості у дітей. Він зумовлений раннім ураженням ЦНС та специфічними особливостями функціонування психічних процесів. Властиві цім дітям пізнавальна пасивність, знижений інтерес до навколишнього, а відтак і недостатній розвиток предметної діяльності, негативно позначаються на формуванні потреби у спілкуванні дітей-олігофренів з дорослими, розвитку емоційного ставлення до них. Внаслідок цього порушується природний механізм оволодіння мовою у дитини. Адже сама потреба у спілкуванні, зацікавлене емоційне ставлення до дорослого, бажання розуміти й в усьому наслідувати його, є важливою психологічною умовою виникнення усного мовлення у дітей.

Серед порушень психофізичного розвитку у дітей вади мовлення спостерігаються чи не найчастіше. Нормальний розвиток мовлення можливий лише за умови сформованості мислення, уваги, пам’яті, сприймання (насамперед слухового, зорового), рухової сфери дитини тощо. Будь-яке відхилення у розвитку названих процесів обов’язково позначається на стані мовлення дитини.

Аналіз досліджень показує, що у розумово відсталих дітей є несформованим не тільки саме мовлення, але й його передумови: у них не розвинуті просторові дії, не сформований інтерес до оточуючого, не розвинута предметна діяльність. Всі ці важливі фактори лежать в основі розвитку смислової сторони мовлення, а також його граматичної побудови. Крім того, у цих дітей немає потреби в спілкуванні та не розвинуті домовленнєві засоби спілкування. Недорозвинення комунікативної функції мови розглядається як частина в структурі порушення комунікативної діяльності в цілому (з властивими їй мотивами і потребами, мовними і немовними засобами, цільовими і контрольними моментами).

Розвиток мовного (фонематичного) слуху відбувається у розумово відсталих дітей з великим запізненням і відхиленнями. Внаслідок цього у них спостерігається відсутність чи пізніша поява белькотіння. Для олігофренів характерна затримка становлення мови, яка виявляється в більш пізньому (ніж у нормі) розумінні зверненої до них мови і в дефектах самостійного користування нею. У деяких розумово відсталих дітей спостерігається відсутність мовлення навіть до 4-5 років. Словник дітей бідний. Значення слів недостатньо диференційовані. Спостерігаються стійке фонетичне недорозвинення, домінування в мові іменників, (недостатнє вживання слів, що означають дії, ознаки і стосунки). Речення, які вони вживають, примітивні за своєю конструкцією, з великою кількістю аграматизмів, пропусків. Розумово відсталі діти рідко бувають ініціаторами бесіди і відчувають величезні труднощі в оволодінні монологічним мовленням.

У цієї категорії дітей з відхиленнями у розвитку недостатньо сформована регулятивна функція мови. Вони неточно сприймають вказівки дорослого і далеко не завжди діють у відповідності з цими вказівками навіть у тих випадках, коли добре їх пам’ятають.

Без своєчасних корекційно-розвивальних заходів відставання в розвитку мовлення таких дітей зростає. Необхідна корекційна робота у дошкільному закладі повинна вестись у наступних напрямках – з однієї сторони, над створенням передумов мовленнєвого розвитку, з іншої – над розвитком основних функцій мовлення: функції спілкування (комунікативної), пізнавальної функції і функції регулювання діяльності.

Заняття з розвитку мови є частиною загальної корекційно-виховної роботи, що проводиться з розумово відсталими дітьми в спеціальній дошкільній установі. Його проводить учитель-дефектолог у формі підгрупового і індивідуального заняття. Індивідуальна робота планується дефектологом з урахуванням встановленого порушення мови, а також загального розвитку конкретної дитини. Вона проводиться по окремому плану і розкладу.

Розумово відсталі дошкільнята, що приходять в дошкільний заклад, знаходяться на різних рівнях мовленнєвого розвитку:

1) безмовленеві діти, які користуються тільки окремими звуконаслідуваннями та інтонованими криками;

2) діти, що мають певний словниковий запас та користуються окремими словами або однослівною фразою;

3) діти, що мають фразову мову та користуються двохскладовою фразою, у більшості випадків з фонетичними і граматичними спотвореннями.

Тому навчання на занятті проводиться відповідно до індивідуальних особливостей дітей, при поступовому і послідовному ускладненні змісту.

У підгрупу підбираються діти з приблизно однаковим рівнем інтелектуального розвитку. Такий розподіл обумовлюється тим, що при одному і тому ж змісті методи навчання в підгрупах будуть різними.

Враховуючи швидку стомлюваність дітей і погану концентрацію їхньої уваги, потрібна зміна видів діяльності, тому кожне заняття включає в собі різні види роботи.

Заняття з розвитку мови проводяться в ігровій формі. При цьому необхідно використовувати специфічні ігрові прийоми, спрямовані на мобілізацію уваги і мовної активності дітей, а не орієнтуватися на ті ігри, які використовуються для формування ігрової діяльності розумово відсталих дошкільнят.

При плануванні матеріалу дефектолог повинен враховувати, що для його засвоєння розумово відсталим дітям потрібно велику кількість повторень, значно більше, чим дітям, що нормально розвиваються. Правильне використаний принцип повторюваності викликає зацікавленість дітей, допомагає їм оперувати отриманими знаннями, оскільки повторюваність – один з основних принципів навчання розумово відсталих дітей. Лексичний і граматичний матеріал повинен повторюватися не лише на заняттях з розвитку мови, але і в різноманітних видах дитячої діяльності.

На перших етапах роботи необхідно формувати у дітей невербальні форми комунікації: вміння фіксувати погляд на обличчі партнера, дивитися в очі партнера по спілкуванню, виконувати предметно-ігрові дії з однолітками, користуватися жестом, розуміти і виконувати інструкції: «дай», «на», «візьми», розуміти і використовувати вказівні жести.

У даній програмі представлено зміст корекційно-розвиваючої роботи вчителя-дефектолога. Нами зроблений акцент на розвиток комунікативної компетенції розумово відсталих дітей, здібності вступати в спілкування з навколишніми людьми за допомогою мовних (фонетичних, лексичних, граматичних) і немовних засобів (міміки, жестів, поз, поглядів, предметних дій).

Програмовий зміст розроблений з урахуванням тематичного принципу та принципу концентричності. На кожному році навчання представлені: змістовний компонент (знання, уміння, навички, які дитина засвоює і застосовує в повсякденному житті); словник (іменники, дієслова, прикметники); завдання, спрямовані на формування лексико-граматичних засобів мови і зв'язного мовлення. У рамках вивчення лексичної теми пропонуються орієнтовні ігри і вправи. Учитель-дефектолог вибирає завдання і ігри різної складності з урахуванням мовного порушення, здібностей і динаміки розвитку дитини. Вказуються передбачувані досягнення дітей. Матеріал заняття ускладнюється за роками навчання і всередині тем, що вивчаються, за рахунок їх розширення і введення нових.

На 1-му році навчання велика увага приділяється розвитку розуміння мови, свідомого її сприйняття, накопиченню запасу мовних засобів.

В процесі ознайомлення з предметами і явищами навколишньої дійсності діти вчаться вслухуватися і сприймати обернену мову дорослих, розуміти її зміст. Більш усвідомленому засвоєнню дітьми інформації сприяє використання різноманітних ігрових ситуацій, поєднання відповідей з практичними діями.

На початковому етапі навчання дітей вчать використовувати звуконаслідування; вживати спонукальну форму мови: виражати прохання або пропозицію одним словом (дай, надінь), потім - словосполученням і простим реченням.

В подальшому вчать правильно називати об'єкти навколишнього світу, вживати прості речення в спонукальній і розповідній формі; у спілкуванні користуватися ситуативною мовою, як по спонуканню дорослих, так і за власною ініціативою.

На 2-му році навчання уточнюються і збагачуються знання дітей, встановлюються зв'язки між предметами і явищами навколишньої дійсності. Триває робота по розвитку розуміння мови, формування умінь слухати співрозмовника, відповідати на питання, висловлювати свої прохання, складати словосполучення, прості речення.

На 3-му році навчання вирішується завдання активізації засвоєних раніше слів у різних ситуаціях. Освоєння розумово відсталими дітьми вмінням розуміти значення слів здійснюється шляхом показу відповідного об'єкту, співставлення з іншими словами, складання словосполучень і речень з вивченим словом та ін. Триває робота по формуванню вміння відповідати словосполученнями, фразами, вживаючи слова в правильній граматичній формі. Велика увага приділяється навчанню дітей розповіді (переказу, складанню оповідань за сюжетною картиною тощо).

На занятті важливе місце відводиться розкриттю смислової сторони слова. Для цього широко використовуються прийоми показу, назви, розгляду і обстеження предметів на полісенсорній основі (поторкати предмет, стиснути його; послухати, який видає звук; понюхати; спробувати на смак, якщо це продукт харчування); спільне виконання дій, прохань і доручень; коментування виконання дій з предметом; повторення слів, словосполучень, речень; багатократне індивідуальне і хорове промовляння мовного матеріалу.

На 4-му році навчання діти вчаться правильному використанню в мові основних граматичних категорій, вправляються в словозміні за родами, числами, відмінками і в словотворенні. Закріплюється вміння складати різні типи речень, вживати слова в певній послідовності, закріплюється вміння складати різні синтаксичні конструкції. Триває навчання розповіді (складанню оповідань по серії сюжетних картин, за опорною схемою та ін.).

На індивідуальному і підгруповому занятті учитель-дефектолог здійснює роботу з розвитку фонематичного слуху та слухового сприймання.Вона спрямована на розвиток слухової уваги, мовного слуху і, на цій основі, на формування вимови звуків, слів. Важливими етапами формування фонемного сприйняття дітей є впізнавання немовних звуків (краплі води, дзвінок телефону, скрип дверей); розрізняння звукових комплексів. Діти вчаться сприймати звук на слух, впізнавати його в мовному потоці, чітко вимовляти в складах, словах, реченнях, віршах, оповіданнях.

У дошкільному закладі дитина опановує найважливішу форму мовленнєвого спілкування - усне мовлення. Для цього існують дві основні форми навчання: спеціальні заняття з розвитку мовлення та робота з організації вільного спілкування дітей з дорослими (педагогічний і технічний персонал) і одного з одним. Під час виконання режимних моментів, прогулянок, ігор, праці, свят і розваг, при ознайомленні з тим, що їх оточує, під час інших занять відбувається вільне мовленнєве спілкування дитини з навколишніми його дорослими і дітьми. В ході цього спілкування збагачується мовленнєва практика дитини. Закріплення мовленнєвих навичок як на занятті, так і у вільній діяльності, акцентування уваги дитини на позитивній динаміці і досягненнях сприяють подоланню наявних порушень і міцному закріпленню сформованих навичок. Мова педагогів, вихователів, технічного персоналу, що знаходяться в постійному спілкуванні з дітьми, є для них основним джерелом правильної культурної мови, зразком для наслідування. Це слід враховувати при роботі з розумово-відсталими дітьми.