Передмова. Програма розвитку дітей із затримкою психічного розвитку розроблена відповідно до реалізації завдань нової освітньої політики держави

Програма розвитку дітей із затримкою психічного розвитку розроблена відповідно до реалізації завдань нової освітньої політики держави, в якій пріоритетність дошкільної освіти розглядається підмурком цілісної системи неперервної освіти. Від якості освіти, яку отримає дитина в перші роки життя, залежить динаміка її особистісного зростання, життєві установки, а відтак, й успішна інтеграція у суспільство, а для країни такий шлях – це підвищення сукупного інтелекту нації.

У цьому ключі впроваджено Закон України «Про дошкільну освіту», виконання якого супроводжується оновленням нормативної бази та програмно-методичного забезпечення дошкільної освіти. Основним нормативним документом, який визначає вимоги до змісту та обсягу дошкільної освіти в Україні, її пріоритети, є Базовий компонент дошкільної освіти, спрямований на оновлення принципів, цілей, змісту, технологій виховання, розвитку і навчання дітей.

У системі загальної освіти України спеціальна освіта розглядається як підсистема, таким чином модернізація принципів, цілей, змісту, технологій виховання, розвитку і навчання дітей має відбуватися у спеціальному дошкільному закладі.Таким чином, програма виховання і навчання дітей із затримкою психічного розвитку дошкільного віку є першим кроком розроблення нормативного і програмно-методичного забезпечення спеціальної дошкільної освіти для дітей цієї категорії.

Особливості дошкільної освіти дітей із затримкою психічного розвитку зумовлені специфікою структури дефекту, яка характерна для зазначеної аномалії розвитку – зниження інтелекту, недостатність пізнавальних процесів, незрілість емоційно-вольової сфери; важливо, що за умови раннього корекційного впливу можливе суттєве підвищення рівня інтелектуального розвитку.

Таким чином, метою спеціального навчання і виховання дітей із затримкою психічного розвитку дошкільного віку є корекційний розвиток пізнавальної, емоційно-вольової сфер, позитивних якостей особистості, що дало б можливість значній частині з них після виховання і навчання у дошкільному закладі навчатися в звичайних умовах початкової загальноосвітньої масової школи, а іншим, продовжити навчання у школі інтенсивної педагогічної корекції, або в умовах інклюзивного чи інтегрованого класу загальноосвітньої масової школи, і здобути цензовий рівень освіти.

Визначена мета виховання і навчання дошкільників із затримкою психічного розвитку реалізується такими загальними освітніми завданнями.

Розвивальні:

· формувати уявлення про природу, рукотворний світ, людей, що

оточують, саму себе;

· формувати довільність поведінки, самостійність у різних видах

діяльності; вміння адекватно оцінювати свої досягнення в продуктивних видах діяльності, власні вчинки та особистісні якості в повсякденному житті;

· формувати соціальну компетентність, уміння налагоджувати

доброзичливі стосунки з людьми різного віку та статі, виконувати різні

соціальні ролі;

· розвивати фізичні якості дитини, формувати вміння володіти власним

тілом, орієнтуватись у власній зовнішності та стані здоров’я, в корисних та шкідливих для дитячого організму чинниках, впливах.

Виховні:

· формувати позитивне ставлення до природи, предметів, людей, самої

себе;

· виховувати культуру поведінки;

· виховувати базові якості особистості (самостійність, працелюбність,

людяність, справедливість, самовладання, відповідальність);

· залучати дитину засобами мистецтва до національної та світової

культур.

Навчальні:

· формувати пізнавальніуміння(аналізувати,

порівнювати,узагальнювати; спостерігати, запам’ятовувати, осмислювати матеріал),

· формувати мовленнєві уміння (культуру слухання, запитування,

висловлювання, налагодження спілкування);

· формувати контрольно-оцінні дії (здійснення найпростіших форм

контролю власної діяльності, перевірки зробленого, внесення потрібних корективів, виправлення помилок, оцінювання зробленого).

В основу змісту і структурування програми покладено концепцію згідно якої дозрівання окремих вищих психічних функцій, психічний розвиток у цілому – в нормі і в патології, має поступальний поетапний характер. Кожний етап психічного розвитку дитини завершується формуванням певних психічних новоутворень, які стають основою психічного розвитку наступного етапу. Основні закономірності психічного розвитку (наступність, перехід кількісних змін у якісні, закріплення змін у процесі розвитку через досвід) є спільними як для норми, так і для патології.

Однак при спільних закономірностях розвитку в нормі і в патології, за умови атипового розвитку спостерігаються особливості, найперше – зниження загального рівня розвитку. При цьому поряд з первинними відхиленнями в структурі дефекту, формуються вторинні відхилення, які виникають опосередковано в процесі аномального соціального розвитку. Тим самим порушення, які з’являються в тому чи іншому ланцюжку розвитку, в силу дії загальних психологічних законів призводять до змін психічної сфери дитини, що виявляється у відхиленнях різних за характером, силою і значимістю для кожної категорії дітей. Однак загальним для усіх випадків є те, що зміни, які виникають, впливають на весь подальший розвиток дитини.

В рамках викладеного звернемося до особливостей дизонтогенетичного розвитку за типом затримки психічного розвитку. Біологічними чинниками, які призводять до затримки психічного розвитку є незрілість мозку, найперше, його коркових відділів, що часто поєднується з ознаками локального враження мозкових структур, які характеризуються поліморфністю порушень емоційно-вольової та пізнавальної сфер. Для такого стану властива виснажливість й інертністю психічних процесів. У складніших випадках спостерігається недостатність окремих коркових і підкоркових функцій: праксису, зорового гнозису, пам’яті, мовленнєвої сенсомоторики. Водночас, має місце парціальність, мозаїчність порушень окремих коркових функцій. Ось чому одним дітям із ЗПР важко вдається опановувати письмо, інші – читання, а ще інші – рахунок. Парціальна недостатність коркових функцій призводить до вторинного недорозвитку найбільш складних психічних новоутворень, зокрема довільної регуляцію, по відношенню до якої окреслені порушення є базальними.

Суттєвим є те, що ієрархія порушень психічних функцій при затримці психічного розвитку інша, ніж при розумовій відсталості. При затримці психічного розвитку найбільш недосконалим є не саме мислення (здатність до абстрагування та узагальнення), а недостатність “передумов” мислення (К.Ясперс): пам’яті, уваги, просторового гнозису, інших вищих коркових функцій, темпу, переключення психічних процесів.

Первинний дефект породжує численні вторинні зміни психіки дитини. Це може бути незрілість емоційно-вольової сфери, яка в одному випадку виявляється імпульсивністю, психомоторною розгальмованістю поведінки, нездатністю до вольового зусилля і систематичної діяльності; в іншому – переважає знижене тло настрою, схильністю до боязливості, страхів, несміливості, що перешкоджає формуванню активності, ініціативи, самостійності. Гальмування розвитку особистості дитини із ЗПР може відбуватися під впливом різних негативних соціальних чинників (явища гіпер – чи гіпоопіки), які виникають в ранньому дитинстві і діють тривалий час.

Таким чином, для затримки психічного розвитку характерна

неоднорідність, поліморфність порушень емоційно-вольової та пізнавальної сфер. Ці чинники негативно впливають на розвиток дитини на різних вікових етапах. Так, недостатність регуляційних процесів, які забезпечують ініціювання, програмування, контроль діяльності позначаються на опануванні уміннями й навичками у різних видах діяльності; парціальна недостатність окремих коркових функцій – гнозису, праксису, мовлення перешкоджає засвоєнню знань; недостатність динамічної організації психічних функцій (порушення тонусу, стійкості, рухливості психічних процесів) впливає на засвоєння знань й опанування різними видами умінь; зниження фізичного і психічного тонусу, стійкої астенії також гальмують розвиток дитини. Окрім того, окреслені чинники негативно позначаються на мотивації дитини до засвоєння знань, вироблення умінь і навичок відповідно до вікового етапу розвитку.

Таким чином, сферою цілеспрямованого корекційного впливу має стати емоційно-вольова і пізнавальна сфери, фізичний розвиток дитини із ЗПР.

Реалізація розвивальних, виховних та навчальних завдань потребує таких умов:

застосування індивідуального підходу, що досягається:

· комплектуванням груп з меншою кількістю дітей;

· різнобічним вивченням психологом, логопедом, педагогами індивідуальних особливостей розвитку кожної дитини та їх урахування в навчально-виховному процесі;

· оптимальним узгодженням фронтальних, підгрупових, парних,

індивідуальних форм організації дитячої діяльності, колективно- та індивідуально-орієнтованих методів і прийомів навчально-виховної роботи з урахуванням особливостей дизонтогенетичного розвитку та вікової своєрідності кожного періоду розвитку (раннього, молодшого, старшого дошкільного віку);

· забезпеченням поступового переходу від переважно індивідуальних форм роботи до підгрупових (у молодшому), і до колективних (у старшому дошкільному віці);

Date: 2016-02-19; view: 409; Нарушение авторских прав