Кількісна оцінка ризику

Будь-яка наука може дати найкращі результати тоді, коли їй вдається користуватися математикою. При оцінці ризиків ми також повинні застосовувати не тільки якісні судження про ці ризики, але і методи їхнього кількісного аналізу. У кожній ситуації, пов’язаній з ризиком, виникає питання про проходження межі, що відділяє допустимий ризик від нерозумного. Відповісти на це питания – значить знайти рівень прийнятного ризику, кількісну та якісну оцінки конкретних ризикованих рішень. Ступінь ризику являє собою ймовірність реалізації ризику, а також розмір можливих втрат від нього. У ряді випадків приймається, що ризик дорівнює добуткові сподіваних збитків на ймовірність того, що ці збитки відбудуться. Імовірність настання певної події може бути визначена об’єктивним або суб’єктивним методом.

Об’єктивний метод визначення ймовірності ґрунтується на обчисленні частоти, з якою в минулому відбулась певна подія. Наприклад, якщо відомо, що при вкладенні капіталу в якийсь захід деякий прибуток був одержаний у n випадках з N, то ймовірність одержати такий прибуток дорівнює p=n/N.

Суб’єктивний метод спирається на використання суб’єктивних оцінок та критеріїв, що ґрунтуються на різних припущеннях. До таких припущень можуть бути віднесені судження інвестора, його власний досвід, оцінка експерта, думка консультанта, порада консалтингових фірм тощо.

Ризик може бути визначений як в абсолютних, так і у відносних величинах. Вимірювання ступеня ризику в абсолютних величинах доцільно застосовувати при характеризуванні окремих видів втрат, а у відносних – при порівнянні прогнозованого рівня втрат з реальним рівнем, середньогалузевим, середнім по економіці та ін.

Аналіз економічної літератури, присвячений даній проблемі, показав, що на сьогоднішній день найбільш розповсюдженими методами кількісної оцінки ступеня ризику є:

* статистичний метод;

* метод аналізу доцільності витрат;

* метод експертних оцінок;

* метод використання аналогів.

Сутність статистичного методу оцінки ступеня ризику базується на теорії ймовірності розподілу випадкових величин. Це означає, що за наявності достатньої кількості інформації по необхідних елементах аналізованої системи в минулих періодах для конкретних видів інвестиційної діяльності можливо оцінити ймовірність реалізації визначених видів ризику в майбутньому. При використанні даного методу ступінь ризику виражається через величину дисперсії або середньоквадратичного відхилення від очікуваних величин.

Визначення ступеня ризику шляхом аналізу доцільності витрат орієнтовано на ідентифікацію потенційних зон ризику. Сутність цього методу базується на тому факті, що витрати в процесі інвестиційної діяльності по кожному конкретному напрямку, а також по окремих елементах не мають однакового ступеня ризику. Для аналізу доцільності витрат потрібно провести розподіл всіх елементів витрат по різних видах ризику, в межах яких конкретні збитки не перевищують граничні значення встановлених рівнів ризику. Всі види ризику разом являють собою зону загальних збитків. Для проведення аналізу необхідно умовно розподілити їх на зони із різним ступенем стійкості до ринкових коливань і провести нормування рівнів по відповідних видах ризику.

Метод визначення ступеня ризику шляхом експертних оцінок має більш суб’єктивний характер у порівнянні з іншими методами. Ця суб’єктивність являється наслідком того, що група експертів, що займається аналізом ризику, висловлює власні суб’єктивні судження як про минуле деякої ситуації, так і про перспективи її розвитку. В найбільш загальному випадку сутність даного методу полягає у виділенні певних груп ризиків і розгляді чинників їх впливу на реалізацію інвестиційного проекту. Цей розгляд зводиться до встановлення банальних оцінок щодо ймовірності виникнення того чи іншого виду ризику, а також щодо ступеня його впливу на проведення інвестиційної діяльності. Найчастіше даний метод застосовується при недостатній кількості інформації або при визначенні ступеня ризику такого напрямку фінансової діяльності, який не має аналогів, що також не дає можливості аналізувати показники минулого.

Сутність методу використання аналогів полягає в тому, що при проведенні аналізу ступеня ризику визначеного направлення інвестиційної діяльності доцільно використовувати дані про розвиток аналогічних напрямів в минулому. В основу даного методу покладений збір статистичної інформації, яка потім оброблюється з метою виявлення залежностей між планованими результатами інвестиційної діяльності і врахуванням потенційних ризиків. Об’єктивна складність використання методів аналогій для оцінки ступеня ризику полягає в тому, що дані минулих періодів застосовуються в теперішній момент часу без врахування того факту, що будь-який напрямок економічної діяльності знаходиться в постійному розвитку, безперервно змінюється.

Проведений аналіз представлених методів кількісної оцінки ступеня ризику показує, що найбільш об’єктивним є статистичний метод, оскільки він не залежить від особистих суджень людей, що приймають рішення, і не потребує нормування різних факторів ризику. До того ж він дозволяє враховувати специфіку поведінки у часі різних фінансових інструментів на основі їх кореляції між собою і з загальноринковими цінами.