Продовження дод. 2

Завдання лабораторної роботи:

Ø порядок застосування приладів хімічної розвідки і контролю зараження навколишнього середовища;

Ø оцінити хімічну обстановку, яка може скластися в мікрорайоні, згідно з вихідними даними заданого варіанту роботи;

Ø запропонувати заходи по захисту працівників об’єкту та населення в зоні лиха;

Ø передбачити порядок оповіщення про загрозу ураження людей.

План проведення заняття:

Ø Призначення, технічна характеристика і загальна будова приладу ВПХР.

Ø Підготовка його до роботи і виконання вимірювань. Розв’язування задачі з оцінки ситуаційної обстановки.

Ø Визначення наявності та рівня концентрації отруйних речовин у повітрі за допомогою ВПХР.

Ø Призначення та робота приладів: аналізатора аміаку та хлору ПАХ, сигналізатора 342ЕХО8.

аналізатора аміаку та хлору ПАХ;

сигналізатора 342ЕХО8.

Способи захисту людей у надзвичайних ситуаціях (НС):

Ø застосування засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) та медичних засобів захисту (МЗЗ);

Ø інженерний захист (сховища, ПРУ, прості укриття);

Ø евакуація та розосередження.

Моніторинг осередку хімічного ураження - виявлення і визначення концентрацій отруйних і сильнодіючих отруйних речо­вин (ОР та СДОР) приладами хімічної розвідки - ґрунтується на методі хімічного експрес-аналізу. Принцип дії всіх приладів хімічної розвідки і контролю зараження місцевості та майна майже однаковий і ґрунтується на зміні забарвлення індикаторів при взаємодії з хімічними речовинами, тобто сильнодіючими отруйними речовинами чи отруйними речовинами. Залежно від індикатора і зміни його забарвлення визначають тип СДОР чи ОР, а порівняння інтен­сивності одержаного забарвлення з кольоровим еталоном дає можливість визначити приблизну концентрацію небезпечної хіміч­ної речовини, або щільність забруднення.

ПРИЗНАЧЕННЯ, БУДОВА, ТЕХНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВІЙСЬКОВОГО ПРИЛАДУ ХІМІЧНОЇ РОЗВІДКИ (ВПХР)

Військовий прилад хімічної розвідки ВПХР призначений для виявлення і оцінки концентрації бойових отруйних речовин у повітрі, на місцевості, техніці, транспорті.

За допомогою ВПХР можна визначити зарин, зоман, Ві-Ікс, іприт, фосген, дифосген, синільну кислоту, хлорциан при темпера­турі плюс 4 - 40 °С і мінус 4 - 40 °С та відносній вологості повітря до 100 %.

Основні частини приладу показані на рис. 1. Насос призначений для прокачування досліджуваного повітря через індикаторні труб­ки. В рукоятці штоку є ампуловідкривач. На головці насосу розмі­щений ніж для надрізання і заглиблення при обламуванні кінців індикаторних трубок.

Рис. 1. Військовий прилад хімічної розвідки (ВПХР):

1 – ручний насос; 2 – плечовий ремінь; 3 – насадка до насоса; 4 – захисні ковпачки для насадки; 5 – протидимні фільтри; 6 – патрон грілки; 7 – електричний ліхтарик; 8 – корпус грілки; 9 – штир; 10 – лопатка; 11 – індикаторні трубки в касетах.

Індикаторні трубки (ІТ) – скляні запаяні трубки, в се­редині яких знаходяться ампули з реактивами і наповнювачами. ІТ маркіровані кольоровими кільцями, що показують яку ОР мож­на визначати за допомогою даної трубки.

У комплекті ВПХР є три види ІТ (див.рис.2):

S з одним червоним кільцем і черво­ною крапкою для визначення зарину, зоману, VX-газів (Ві-Ікс);

S з трьома зеленими кільцями для визначення фосгену, дифосгену, синільної кислоти і хлорциану;

S з одним жовтим кільцем для визначення іприту.

Вони укладені в паперові касети по 10 штук. Для визначення ОР типу Сі-Ес і Бі-Зет призначені трубки ІТ-46. До комплекту вони не входять і постачаються окремо.

Рис. 2. Індикаторні трубки для визначення зарину і VХ-газів (а), фосгену, синільної кислоти і хлорциану(б), іприту (в):

1 —корпус трубки; 2 — ватні тампони; 3 — наповнювач; 4 — ампули з реактивами.

Насадка до насосу призначена для роботи з насосом у диму, при визначенні ОР на місцевості, різних об'єктах, у грунті і сипких матеріалах.

Грілка призначена для підігрівання індикаторних трубок під час виявлення ОР при температурі навколишнього повітря від мі­нус 40° до плюс 15°С. Грілкою користуються при визначенні іприту при температурі нижче плюс 15°С, зоману – нижче 0°С, а також для відтаювання ампул в індикаторних трубках.

Протидимні фільтри застосовують при визначенні ОР у диму, повітрі, в якому є речовини кислого характеру, в сипких матеріа­лах, а також для відбору проб диму.

Захисні ковпачки призначені для розміщення в них проб грун­ту, сипких матеріалів і захисту внутрішньої поверхні лійки насад­ки від зараження краплями стійких ОР.

Методика визначення ОР. Визначення ОР проводять в протигазі та захисному одязі. Визначення бойових отруйних речовин ведуть залежно від їх небезпеки у такій послідовності: спочатку зарину, зоману, VX-газів (ІТ з червоним кільцем і крапкою); потім — фосгену, дифосгену синільної кислоти і хлорциану (ІТ з трьома зеленими кільцями) і в останню чергу — іприту (ІТ з жовтим кільцем).

Визначення ОР у повітрі. Для визначення ОР нервово-паралітичної дії в небезпечних концентраціях (0,00005-0,1 мг/л і більше) необхідно взяти дві індикаторних трубки з червоним кільцем і крапкою. Користую­чись ножем, на головці насоса надрізати (рис.3 ,а,б), а потім відламати кінці індикаторних трубок, далі ампулорозкривачем з червоною рискою і крапкою розбити верхні ампули обох трубок (рис.3, в), для цього вставити відкриту ІТ маркірованим кінцем в отвір ампулорозкривача насоса з маркі­руванням того ж кольору, насос при цьому потрібно держати вертикально, а ІТ підводити в отвір ампулорозкривача знизу, повертаючи ІТ, натиснути ним на штир ампулорозкривача так, щоб розбити в трубці ампулу, при цьому вміст ампули повинен зволожити на­повнювач трубки. Потім витягнути ІТ і, взявши за верхні маркіровані кінці, 2-3 рази струснути їх навідліг. Одну із трубок немаркованим кінцем вста­вити в насос і прокачати 5-6 разів через неї повітря (рис.3, г), через дру­гу – контрольну – повітря не прокачувати.

Потім ампулорозкривачем розбити нижні ампули обох трубок і після струшування їх спостерігати за зміною забарвлення напов­нювачів. Збереження червоного кольору наповнювача в дослідній трубці після пожовтіння його в контрольній вказує на наявність ОР у небезпечних концентраціях; одночасне пожовтіння наповню­вача в обох трубках – на відсутність ОР у небезпечних концент­раціях.

Вміст цих же ОР у мало небезпечних концентраціях (5·10^-7 мг/л) визначають у такій же послідовності, але роблять 50-60 качань насосом, нижні ампули розбиваються не зразу, а через 2-3 хвилин після прокачування повітря. Крім цього, в жарку по­году (35ºС і вище) нижню ампулу в контрольній трубці розби­вають через 15 секунд з моменту струшування дослідної трубки.

ОР в малих концентраціях присутні, якщо до моменту утворен­ня жовтого забарвлення в контрольній трубці збережеться черво­ний колір верхнього шару наповнювача дослідної трубки. Зміна кольору до жовтого або рожево-оранжевого вказує на відсутність ОР нервово-паралітичної дії в мало небезпечннх концентраціях.

Незалежно від одержаних результатів обстежують повітря на наявність фосгену, хлорціану і синильної кислоти за допомогою індикаторної трубки з трьома зеленими кільцями. Послідовність роботи така: надпиляти трубку, обламати кінці, розбити ампулу, вставити трубку немаркованим кінцем у насос, зробити 10-15 качань насосом; дивитися на забарвлення верхнього і нижнього шарів наповнювача; верхній шар забарвлюється від фосгену і дифосгену, нижній – від хлорціану або синильної кислоти (або хлорціану і синильної кислоти, одночасно) і порівняти забарвлення на­повнювача з еталоном, нанесеним на касеті для індикаторних тру­бок з трьома зеленими кільцями.

При необхідності визначити, від якої ОР виникло забарвлення нижнього шару, потрібно надпиляти другу трубку, обламати кін­ці, розбити ампулу, вставити немаркованим кінцем у насос, зро­бити 10-15 качань. Подивитися забарвлення. Відсутність роже­во-малинового забарвлення в трубці свідчить про наявність у по­вітрі тільки синильної кислоти.

Після цього визначають наявність у повітрі парів іприту інди­каторною трубкою з одним жовтим кільцем, для цього: обламати кінці, вставити в насос, зробити 60 качань, вийняти трубку із насо­са, витримати 1 хв. і визначити ступінь небезпеки ОР відповідно до еталону на касеті для індикаторних трубок з одним жовтим кільцем.

Для виявлення ОР у диму із застосуванням протидимного фільтра необхідно підготувати ІТ згідно з інструкцією ОР і вста­вити насос, надіти насадку на головку насоса, закріпити протидимний фільтр, зробити необхідну кількість качань; зняти фільтр і насадку, вийняти ІТ і визначити ступінь небезпеки за рекоменда­ціями для даної ОР.

Під час обстеження повітря при низьких температурах на наяв­ність ОР нервово-паралітичної дії за допомогою індикаторних тру­бок з червоним кільцем і крапкою, роботу виконують у такій по­слідовності: вставити патрон грілки в центральний отвір корпуса грілки, штирем грілки через отвір у ковпачку патрона розбити ампулу, що знаходиться в ньому (штир повинен бути заглиблений в патрон повністю), повертаючи штир, пересвідчитися в тому, що ампула розбита, після чого штир вийняти; вставити дві ІТ (одна дослідна, інша контрольна) у бокові гнізда грілки до відтавання ампул (тривалість відтавання залежно від температури становить від 0,5 до 3 хвилин), після відтавання трубки вийняти; надпиляти і обламати кінці трубок, розбити верхні ампули, 2-3 рази енергійно струснути і прокачати повітря через дослідну трубку 5-6 разів, контрольну трубку тримати в штативі; після прокачування повітря вставити трубки не маркірованими кінцями в гнізда грілки на 1 хвилину, після цього розбити нижні ампули дослідної і контрольної трубок і струснути їх; спостерігати за зміною забарвлення наповнювача трубок.

Визначення наявності бойових отруйних речовин індикатор­ними трубками з трьома зеленими кільцями при мінусових температурах і трубками з жовтим кільцем при температурі ниж­че 15°С проводиться із застосуванням грілки. Трубки підігрівають у грілці 1-2 хвилини, потім визначають зараженість повітря так, як опи­сано для кожної групи ОР. Необхідно пам'ятати, що перегрівання трубок призводить до їх псування.

Визначення ОР на місцевості, техніці, одязі та різних предме­тах. Наявність ОР у навколишньому середовищі визначають спо­чатку за зовнішніми ознаками. Найбільш характерними з них є маслянисті краплі, плями, бризки, калюжі, підтікання на землі, снігу, рослинності, техніці та різних предметах, зміна забарвлен­ня рослинності або в'янення.

За зовнішніми ознаками можна визначити давність зараження. При зараженні приблизно до 2 годин рослинність, техніка, різні пред­мети вкриті краплями ОР різної величини. Через 8-12 годин після зараження рослинність на­буває бурого (до чорного) забарвлення, на техніці і одягу краплі ОР висихають і стають малопомітними.

На ділянках місцевості, заражених більше доби, краплі ОР найчастіше відсутні, а рослинність сильно змінює своє забарвлення.

Щоб визначити ОР, треба підготувати індикаторні трубки так, як було вказано, вставити трубку в головку насоса, надіти на­садку, залишивши відкинутим притискне кільце, надіти на лійку насадки захисний ковпачок, прикласти насадку до зараженого предмету так, щоб лійка накривала ділянку з найбільш різко ви­раженими ознаками зараження, прокачати через індикаторну трубку повітря, вийняти ІТ і визначити ступінь небезпеки ОР.

Для виявлення ОР у грунті і сипучих матеріалах — підготувати і вставити в насос відповідну індикаторну трубку, накрутити на насос насадку і надіти на лійку захисний ковпачок. Зняти з при­ладу лопатку і взяти пробу з верхнього шару грунту (снігу) або сипучого матеріалу в найбільш зараженому місці. Взяту пробу насипати в ковпачок до країв. Накрити ковпачок із пробою проти димним фільтром і закріпити його, прокачати через індикаторну трубку повітря. Відкинути притискне кільце, зняти проти димний фільтр, пробу, ковпачок і насадку. Вийняти з насоса індикаторну трубку і визначити ступінь небезпечності ОР.

Прилад хімічної розвідки медичний та ветери­нарний (ПХР–МВ) призначений для визначення ОР, деяких СДОР, алкалоїдів та солей важких металів у воді, фуражі, повітрі і на різних предметах. Крім цього, прилад застосовують для забору підозрілих на за­раженість бактеріальними засобами проб води, продуктів, грунту та інших матеріалів й предметів для дослідження їх у лаборато­рії.

Прилад складається з корпусу з кришкою. У кор­пусі розташовані: ручний насос, паперові касети з індикаторними трубками та ампульованими реактива­ми, касета із тканини із сухими реактивами, пробірка­ми, склянками Дрекселя, банка з чотирма пробірками для забору проб на зараженість бактеріальними засо­бами, банка для сухоповітряної екстракції у разі виз­начення ОР у фуражі. Крім того, до комплекту при­ладу входять: лопатка для відбору проб, ножиці, пінцет, поліетиленові мішечки для проб фуражу, тримач і підвіси для пробірок, лейкопластир для за­клеювання банки із взятими пробами та деякі інші предмети, перелік яких є в додатку. ДЕ ВІН?

Принцип роботи з ПХР-МВ такий же, як і з ВПХР. Проте ПХР-МВ дозволяє працювати одночасно з декількома індикаторними трубками, для чого служить колектор, що приєднується до насосу.

Для встановлення колектора насоса у необхідне положення (робота з однією, двома, трьома, п'ятьма трубками) необхідно:

Ø взяти в ліву руку колектор, правою рукою тримаючи руч­ку і циліндр насоса;

Ø повертати циліндр насоса проти часової стрілки доти, доки ба­рабан колектора при легкому відтягуванні його вниз не буде віль­но крутитися

в обоймі;

Ø повертаючи барабан, встановити проти риски на обоймі цифру, що відповідає кількості індикаторних трубок, які потрібно вста­новити в колектор;

Ø вставити в гнізда колектора індикаторні трубки;

Ø щільно завернути колектор, обертаючи циліндр насоса за годинниковою стрілкою.

При одночасному застосуванні кількох трубок, встановле­них у колектор, кількість качань насосом при темпі 50-55 повних робочих ходів поршня за хвилину необхідно збільшити: при роботі з двома трубками – у 2 рази відносно найбільшої кількості качань, вказаних на касетних еталонах ІТ (у холодний час року кіль­кість качань насосом необхідно в 2-3 рази збільшити порівняно із тією кількістю, що вказана на еталонах ІТ).

Індикація ОР у повітрі проводиться аналогічно до роботи з ВПХР.

Відбір проб для аналізу в умовах лабораторії або поза зараженою зоною проводиться за допомогою спеціального комплекту. До комплекту входять: відбірники грунту, щуп для си­пучих продуктів, пінцет, сачок для відлову комах, пе­нал з пробірками для відбору проб на бактеріальний аналіз, банки для рідинних проб, поліетиленові міш­ки тощо.

Продукти відбираються в загальній кількості 200 - 500 грам. Брати потрібно з поверхні в декількох місцях. Відібрані проби щільно закупорюють, зовні тару знешкод­жують розчином з ІПП-8, нумерують, укладають у спеціальний ящик і направляють до лабораторії СЕС.

Відбір проб води здійснюється за допомогою водо­забірника та обов'язково з поверхневого та придон­ного шару в кількості 200–500 мл. У лабораторію проби направляються разом з супровідною запискою (направленням), у якій зазначається: звідки взято пробу, список проб із зазначенням їх нумерації, ха­рактеристика джерела води або продуктів, дані огля­ду та попереднього обстеження, мета аналізу, час від­бору проб, хто взяв проби, куди направляти результа­ти аналізу.

Перед відбором проби води необхідно обстежити водойму і прилеглу територію, звертаючи увагу на наявність ознак хімічного зараження. Крім загальних ознак, які вже перераховані, показником зараженості води може бути поява мертвої риби на поверхні води.

Для дослідження на зараженість бактеріальними засобами проби води, грунту, різних матеріалів беруть на території, явно підозрілій на зараженість, пробірку з пробою води щільно закри­вають і встановлюють у банку. Харчові продукти беруть пінцетом або ложечкою, головним чином, з поверхні продуктів або безпосе­редньо під тарою. Потім пробірку закривають корком і вклада­ють у банку.

Грунт та інші матеріали беруть у місцях, де є ознаки наявності небезпечних біологічних об'єктів. Для цього у вийняту із банки пробірку набирають ложечкою заражений матеріал із верхнього шару (краще у кількох місцях), після чого наповнену пробірку щільно закривають пробкою і встановлюють у банку.

Траву, листя, лід, сніг, комах можна набирати в пробірку ло­жечкою або пінцетом.

Змиви з поверхонь предметів, проби яких не можна взяти для дослідження (техніка тощо), потрібно брати у вийняту із банки пробірку з тампоном. Тампон змочити фізіологічним розчином, який є в пробірці. Ретельно протерти тампоном заражену поверх­ню предмета. Потім тампон помістити в пробірку, яку закрити корком і вкласти в банку.

Після того як всі необхідні проби відібрані і пробірки вкла­дені в банку, її потрібно закрити кришкою, заклеїти по краю лейкопластирем і встановити в приладі.

Газоаналізатори застосовуються для автоматичного визначення концентрації різноманітних отруйних речовин у повітрі, переважно у робочих зонах виробни­чих приміщень, шахтах тощо.

Газоаналізатор універсальний УГ-2 призначений для виміру концентрації (пари) у повітрі сірчаного ангідри­ду, ацетилену, сірководню, хлору, аміаку, окисів азоту, етилового ефіру, бензину, бензолу, толуолу, ксилолу, ацетону, вуглеводнів нафти.

Індикатор контролю загазованості приміщень хло­ром (ІЗП) призначений для контролю гранично до­пустимих концентрацій (ГДК) хлору у повітрі вироб­ничих приміщень хлораторних та очисних споруд, хлороперемішувальних станцій водопровідних госпо­дарств.

Аналізатор аміаку та хлору ПАХ (рис.5) призначений для вимі­рювання масової концентрації аміаку чи хлору в повітрі і видачі світло­вої та звукової сигналізації при до­сягненні критичних концентрацій.

Діапазон вимірювання масової концентрації:

· аміаку від 25 до 400 мг/м³ в повітрі;

· хлору від 2,0 до 15,0 мг/м³ в повітрі (значення сигнальних граничних концентрацій);

· для сигналу "ПОРІГ- 1" — 50 мг/м³ аміаку і 4,0 мг/м³ хлору;

· для сигналу "ПОРІГ- 2" — 200 мг/м³ аміаку і 10,0 мг/м³ хлору.

Сигналізатор 342ЕХО8 (рис.6) — автоматичний, двохфункціональний (контроль і сигналізація) індивідуальний прилад, призначений для без­перервного контролю концентрації аміаку в повітрі робочої зони в межах від 0 до 100 мг/м³ в приміщеннях і території промислових під­приємств та інших об'єктів.

Сигналізатор видає циклічний світло­вий і звуковий сигнал при концентрації аміаку більше 20 мг/м і безпе­рервний — при концентрації більше 100 мг/м³, а в комплекті з блоком цифрової індикації дає змогу контролювати концентрацію аміаку в по­вітрі по цифровому табло з дискретністю 1,0 мг/м³.

азоаналізатори «Сирена», «Сирена-2», «Сирена-4» призначені для автоматичного визначення мікрокон-центрацій сірководню, аміаку, фосгену, а також подання сигналу щодо межі виміру.

Газоаналізатор «Сирена-М» застосовується для ви­значення мікроконцентрацій хлору.

Газоаналізатор «ГАІ-1» призначений для контролю загазованості повітря робочої зони в одній чи двох точках приміщення.

Знати:

1. Призначення приладу ВПХР________________________________

2. Будова приладу і призначення основних його частин

3. Підготовка приладу до роботи:

а) визначення СДОР чи ОР в повітрі________________________

б) визначення ОР на ґрунті_________________________________

4. Задача № 3. Які індикаторні трубки необхідно мати при визначенні ОР і кількість качань насосом необхідно виконати в умовах даного варіанту

(див. Додаток 2). Які кольори отримають наповнювачі фільтрів контрольних трубок при присутності ОР та їх відсутності.

Примітка: пункти 3,а і 3,б виконуються за вказівкою викладача;

по заданому варіанту за допомогою ВПХР визначити присутність ОР у повітрі, описати зміну кольорів, наповнювачі фільтрів індикаторних трубок і порівняти з еталонами кольорів.