Україна в першій світовій війні

1. Українське питання в планах іноземних держав

Основними причинами початку Першої світової війни було різке загострення економічних, політичних і військово-стратегічних інтересів між головними капіталістичними країнами. Більшість із них вважали за необхідне здійснити переділ уже поділеного на той час світу. Уже тоді на міжнародній арені існувало два ворогуючих блока: Троїстий союз (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія) та Антанта (Великобританія, Франція, Росія). При спільних інтересах держав-учасниць війни були і суто національні. Німеччина не хотіла миритись із залежністю її промисловості від поставок сировини із Росії та США. З її боку було бажання відтіснити Росію з України на схід і використати українську територію як плацдарм для просування до нафтоносних районів. Росія мала свої інтереси у Галичині, Буковині й Закарпатті. Вони вписувалися в доктрину необхідності «приєднати» до Росії давні «руські землі». Австрія передбачала декілька можливих варіантів вирішення українського питання, а саме: приєднати українські землі до імперії, передати їх майбутній Польській державі, створити «санітарний» кордон проти впливів Росії, віддати Україну під протекторат Німеччини. Угорці хотіли зберегти свої позиції у Закарпатській Україні. Румунія прагнула включити Бессарабію і частину Буковини до складу майбутньої Великої Румунії. Поляки розраховували на приєднання до майбутньої Польської держави галицьких земель як «історично польських». Широкі плани щодо України розроблялись у Німеччині як з боку військових, так і з боку промисловців і політиків. Так, один з найвпливовіших німецьких промисловців Август Тіссен заявляв: «Росія повинна віддати нам прибалтійські провінції..., частину Польщі і Донецький басейн з Одесою, Кримом і Приазов'ям...». У 1897 р. німецький публіцист Пауль Рорбах писав: «Хто володіє Києвом, той має ключ від Росії». Особливо привабливою Україна з її сировинними і продовольчими запасами стала для Німеччини на завершальному етапі війни, коли власні ресурси були вичерпані.