Особливості будови і функцій органів травлення у новонароджених

Ротова порожнина у дитини відносно мала, заповнена язиком. У дітей поступово збільшується об'єм ротової порожнини

Язик корот­кий, широкий і товстий. Коли ротова порожнина закрита, язик торкається щік і твердого піднебіння. Губи і щоки відносно товсті, у щоках розвинуті м'язи і щільні жирові грудочки. На яснах розвинені валикоподібні стов­щення для кращого захоплення соска грудної залози під час годування.

Слизова оболонка внутрішньої поверхні губ у новонароджених не вигля­дає гладенькою, її борозни теж потрібні для кращого пристосування до ак­ту смоктання.

Слизова оболонка ротової порожнини ніжна, багата на кро­воносні капіляри, але відносно суха. Сухість слизової оболонки зумовлена дефіцитом слини після народження, хоча слинні залози сформовані до мо­менту народження. З перших днів життя в слині міститься амілолітичний фермент (амілаза).

Слина має слабко кислу реакцію, що може сприяти інфікуванню ротової порожнини.. Розвиток слин­них залоз закінчується в 3—4 міс. З цього моменту слина виділяється ак­тивно, її слабко кисла реакція поступово змінюється на лужну.

Вхід у гортань у новонародженого розташований високо, над нижньо-заднім краєм м'якого піднебіння і з'єднаний з ротовою порожниною. Тому слабкий розвиток м'язового шару й еластичних волокон кишкової стінки;

• ніжна слизова оболонка з великою кількістю кровоносних судин;

• недостатність секреторного апарату;

• добре розвинуті складки слизової оболонки кишки і ворсинки.

Усі ці особливості впливають на високу проникність у кров нерозщеплених складових частин їжі, токсико-алергійних речовин та мікроорга­нізмів.

Гглотка і стравохід у дітей 2 років опускаються, вхід у стравохід на рівні IV—V шийних хребців, у 12 років — на рівні VI—VIII хребців, як у дорослих. У 6 міс просвіт стравоходу збільшується в 2 рази порівняно з новона­родженим і досягає 10 мм, у 6 років — 15 мм, у і 6 років — 19 мм. З мен­шою інтенсивністю збільшується довжина стравоходу; в 1 рік — 12 см, у 5 років — 16 см, у 16 років — 19 см, у дорослих чоловіків — 25 см, у жінок — 23 см.

Шлунок у дитини 1 року збільшується в 3 рази, у 5 років — у 6 разів, у 10 років — у 10 разів, у 20 років — у 24 рази (табл. 16). З віком збільшуєтьсяі площа поверхні слизової оболонки. Уже в 3 міс площа слизової обо­лонки збільшується в 3 рази, у 6 міс — у 4 рази, у 2 роки — у 5 разів, у 16 років — у 120 разів.

У людини час поновлення клітин епітелію слизової оболонки шлунка становить 12—24 год. Фізіологічний об'єм шлунка до 10-го дня життя дитини збіль­шується до 80 мл. У подальшому за кожен місяць життя шлунок збільшується на 25 мл. В 1 рік життя об'єм шлунка в середньому — 250 мл, у 3 роки — 400 мл, у 7 років — 600 мл, у 10 років — 1000 мл, у 16 років — 1500 мл.

Змінюється і положення шлунка, на 2-му році життя воно стає верти­кальним. Поступово розвивається кардіальна частина шлунка і його дно. Усі частини шлунка повністю закінчують розвиватися у 8 років.

Підшлункова залоза завершує свій розвиток у 10—12 років. У 10 років маса залози збільшується в 10 разів, а в дорослих — у 30 разів порівняно з масою залози після народження. Найінтенсивніше залоза росте в перші З роки і в період статевого дозрівання.

Печінка з системою проток і жовчним міхуром розвивається дуже швидко, у 2—3 роки її маса збільшується в 3 рази, у 7—8 років — у 5 разів, у 16—17 років — у 10 разів, у 20—30 років — у 13 разів. А маса тіла збільшується в 20 разів. З віком збільшується і жовчний міхур. В 1 міс йо­го об'єм становить 3 мл, у 3 роки — 8 мл, у 10 років — 33 мл.

Дванадцятипала кишка у новонародженого завдовжки до 10 см, широ­ка, розташована на рівні І поперекового хребця. Вона достатньо рухома, ця рухомість зменшується з віком.

Сфінктерний апарат дванадцятипалої киш­ки достатньо розвинутий. Слизова оболонка її відрізняється від слизової оболонки шлунка. Круглі складки мають жовтуватий колір від домішків жовчі. У верхній частині дванадцятипалої кишки відбуваються зміни ре­акції кислого шлункового хімусу на лужну реакцію, підготовка хімусу до дії ферментів, які надходять із підшлункової залози та з печінки через спільну жовчну протоку.

Порожня кишка становить 2/5, а клубова — 3/5 довжини тонкої киш­ки. Між цими частинами немає чіткої межі.

Клубова кишка закінчується дивертикулом клубової кишки, у новонароджених клапан відносно слаб­кий, тому вміст сліпої кишки з бактеріальною флорою може закидатися назад у клубову кишку.

Брижа у новонароджених тонка, швидко збільшується в довжину на 1-му році життя. Лімфа, що відтікає від кишок, не проходить через печінку, а потрапляє безпосередньо в циркулюючу кров.

Тонка кишка на 2-му році життя удосконалюється гістологічна будова. У дитини віком 7 років вона не відрізняється від такої у дорослих.

Довжина товстої кишки дорівнює росту дитини. Частини товстої киш­ки розвинуті по-різному. У новонароджених відсутні чепцеві відростки, стрічки кишки недорозвинуті, гаустри відсутні до 6 міс.

Сліпа кишка розташована безпосередньо під печінкою. Червоподібний відросток у новонародженого завдовжки до 5 см, має конусоподібну форму і широко відкритий вхід. Він дуже рухомий і має довгу брижу.

Товста кишка легко переміщується, що залежить від заповнення шлунка і тонкої кишки. Товста кишка анатомічно завершує свою будову у віці 3—4 роки. У 5—7 років кишки втрачають свою рухомість, удосконалюється їх мото­рика, механізм нервової регуляції.

Ппряма кишка відносно довша і в разі заповнення може займати весь малий таз. Ампула прямої кишки не розвинена.

Виділення соків у товстій кишці недостатнє. Але товста кишка відіграє важливу роль у процесі травлення. У ній відбувається всмоктуван­ня води і формування калових мас. Важливе місце займає у травленні мікрофлора товстої кишки.

Кишки плода і новонародженої дитини впро­довж 10—20 год життя стерильні.

Формування кишкової мікрофлори чинається з 1-ї доби життя і за 7—9 днів у здорових доношених дітей, що отримують грудне молоко, вона досягає нормального рівня. Якщо дитина на грудному вигодовуванні, то в кишках переважає В. bifidus, а якщо на штучному — В.coli.

Моторика кишок у новонароджених енергійна, що збільшує частоту випорожнень.

Дефекація — це рефлекторний акт, який у перші 2 тиж відбувається до 6 разів на добу.

Протягом 1-ї доби дитина виділяє міконій (першородний кал) зелено-чорного кольору. Він складається з жовчі, епітеліальних клітин, слизу, ферментів, навколоплідних вод. Випорожнен­ня у здорових новонароджених, яких годують грудним молоком, мають кашкоподібну консистенцію, жовто-зелений колір, кислий запах.

Підшлункова залоза — паренхіматозний орган зовнішньої та внутрішньої секреції. У перші місяці життя вона функціонує недостатньо. У ній мало елементів сполучної тканини, дуже багато кровоносних судин. У новонароджених найбільше розвинена головка залози. Уся поверхня за­лози гладенька.

Печінка — паренхіматозний орган, найбільша травна залоза. Печінка у новонародженого відносно велика і становить 4 % від маси тіла. Па­ренхіма печінки мало диференційована, вона повнокровна, швидко збільшується внаслідок інфекції чи інтоксикації. Утворення жовчі печінко­вими клітинами недостатнє. Жовч малої активності, у ній мало жовчних кислот. Печінка депонує поживні речовини, білки, жири, глікоген. Клітини печінки виконують функцію фагоцитозу, беруть участь в обміні заліза і хо­лестерину. Печінка виконує також бар'єрну функцію, нейтралізує деякі ен­догенні та екзогенні шкідливі речовини. У новонародженого печінка пере­буває в стані функціональної недостатності, особливо слабка її фермента­тивна діяльність. Проявом незрілості печінки є транзиторна жовтяниця у новонароджених через неповний

метаболізм вільного білірубіну, який ут­ворюється внаслідок розпаду еритроцитів.

Особливості процесу травлення у новонароджених

У дітей перших днів і тижнів велике значення мав автолітичний компонент травлення, при якому гідроліз полімерів здійснюється за рахунок фер­ментів, що містяться в грудному молоці. Після введення прикорму зростає роль і значення амілазної активності слини і підшлункової залози.

Особливістю перетравлювання і засвоєння білків у новонароджених є те, що у них більше значення має внутрішньоклітинний компонент проце­су травлення. Особливо швидко переходять у кров лактоглобуліни.

У дітей перших місяців життя особливо активна шлункова ліпаза, яка розщеплює жири грудного молока, що мають невеликі ланцюжки вуглецю. Жири з довшими ланцюжками вуглецю розщеплюються фермента­ми підшлункової залози. У тонкій кишці відбувається адсорбція вітамінів А, В, С і групи В.