Вестибулярний апарат

Вестибулярний апарат регулює положення голови, тулуба, кінцівок у просторі.

Вестибулярний орган складається із статолітового апарату, утвореного маточкою і мішечком, і трьох напівкружних каналів. Він виник для сприйняття складового впливу сил земного тяжіння. Центри вестибулярних нервів розташовані в ядрах стовбура мозку та мозочка.

Вестибулярний аналізатор починає функціонувати у період внутрішньоутробного розвитку, коли плід переміщується в матці. Розвиток вестибулярного апарату відбувається одночасно з розвитком слу­хового. Після поділу слухового пухирця на дві частини з верхньої утво­рюється маточка і півколові канали. Мієлінізація вестибулярного нерва відбувається рано — на 4-му місяці внутрішньоутробного розвитку. Вес­тибулярні тонічні рефлекси з'являються у плода в 4—5 міс.

Подразнення вестибулярних рецепторів викликають у новонародже­ного рефлекси положення і статокінетичні (рефлекс Моро, ністагм) Під час народження дитини відбувається збудження вестибулярного апарату. В результаті чого у новонароджених в перші дні життя може спостерігатися горизонтальний ністагм. В нормі ністагм непостійний.

.У грудних дітей вестибулярні рецептори мають важливе значення в розвитку рефлексів, які забезпечують утримання голови, вміння сидіти, стояти, говорити.

1. рефлекс опори (зникає у віці 2 місяці); 2. рефлекс автоматичної ходи;

3. рефлекс повзання (зникає до 4 місяців); 4. лабіринтний тонічний рефлекс проявляється у здорової дитини легким напруженням м”язів-згиначів верхніх і нижніх кінцівок, якщо дитина лежить на животі, і таким же легким напруженням розгиначів кінцівок, якщо дитина лежить на спині (зникає наприкінці першого місяця життя).

Порушення вестибулярного аналізатора може негативно вплинути на формування рухальних функцій.