Залучення громадян у слідчих діях

Згідно зі ст. 275 Кримінально-Процесуального Кодексу під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Використання такої інформації здійснюється за умови гарантування безпеки особі, яка надає таку інформацію.

Сприяння осіб правоохоронним органам на конфіденційній основі є суттю агентурного методу, а він, у свою чергу, становить основний зміст як оперативно-розшукової діяльності, так кримінальної процесуальної в частині проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Цей метод полягає у безпосередньому функціонуванні різних категорій конфідентів у кримінальному середовищі. Це обумовлено замкнутістю такого середовища, блокуванням ним каналів витоку інформації про злочинну діяльність, суворою внутрішньогруповою дисципліною та конспірацією дій злочинців. Завдяки агентурному методу стають можливими одержання відомостей про «супротивника», досягнення цілей виявлення, запобігання й розкриття злочинів, документування злочинних дій. Без такої участі й такої допомоги неможлива успішна боротьба зі злочинністю, забезпечення безпеки суспільства, держави та особи.

Співробітництво осіб з правоохоронними органами повинно мати винятково добровільний характер. При цьому мотивація такого співробітництва може бути різною: і добровільне бажання безоплатно допомогти правоохоронним органам, яке ґрунтується на ідеологічних і моральних переконаннях, і передбачена законом можливість звільнення від кримінальної відповідальності у випадку співробітництва, активного сприяння розкриттю злочинів, відшкодування завданої шкоди, дійового каяття, і прагнення поліпшити умови свого утримування в кримінально-виконавчих установах, і помста, заздрість, конкуренція в злочинному середовищі, особисті симпатії та почуття подяки стосовно конкретного працівника правоохоронних органів, і прагнення до ризику, бажання завдати шкоди конкурентові по бізнесу тощо.

Згода громадян на встановлення співробітництва з правохоронними органами оформлюється, як правило, у письмовій формі у вигляді угоди чи контракту і може мати постійний або тимчасовий характер, а сама участь громадян у проведенні негласних слідчих (розшукових) дій може мати, залежно від їх бажання та характеру виконуваних завдань, гласний або негласний характер [4].

Сприяння громадян може здійснюватись і на безконтрактній основі. Згода на співробітництво у цих випадках встановлюється:

а) з особистої бесіди з прокурором, слідчим або співробітником оперативного підрозділу;

б) виконання офіційного завдання, що дозволяє усвідомити його зміст і роль у ньому відповідної особи;

в) багаторазового виконання доручень або прохань, які дають підстави для висновку про характер виконуваних дій.

Можна виділити два основні напрями використання допомоги громадян.

Перший напрям - це залучення (раніше найбільш часто вживалося інше поняття - «вербування») і використання громадян як негласних співробітників.

У другому напрямі залучення громадян до сприяння слід виділити два різновиди використання їх допомоги: 1) залучення з метою використання їх пізнань, умінь і навичок та 2) залучення з метою використання громадян як осіб, що фіксують дії осіб, щодо яких проводяться негласні слідчі (розшукові) дії, що дозволяє надалі залучати їх як свідків.

Забороняється залучати до конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих дій адвокатів, нотаріусів, медичних працівників, священнослужителів, журналістів, якщо таке співробітництво буде пов’язане з розкриттям конфіденційної інформації професійного характеру (ч. 2 ст. 275 Кримінально-Процесуального Кодексу).