Методичні вказівки. Студентам необхідно звернути увагу, що єдиного підходу до визначення складу суб'єктів МЕП немає

Студентам необхідно звернути увагу, що єдиного підходу до визначення складу суб'єктів МЕП немає. Так, згідно з концепцією, яка домінує у російській та вітчизняній юридичній літературі, до суб'єктів МЕП належать держави та міжнародні економічні організації. Дещо інший підхід до даної проблеми передбачає зарубіжна доктрина: німецький фахівець В. Фікентшер вважає, що було б правильним відносити до суб'єктів МЕП не лише юридичних, а й фізичних осіб; французький вчений М. Беланже вважає, що такими суб'єктами є держави, міжнародні економічні організації й транснаціональні корпорації.

Головним суб'єктом МЕП є держава, що володіє ознаками: суверенітету, території, населення тощо.

Розглядаючи правовий статус держави як суб'єкта МЕП, важливо звернути увагу на таку категорію, як міжнародна правосуб'єктність держави, що має дві складових: міжнародну правоздатність і міжнародну дієздатність. Міжнародна правоздатність держави – це її здатність мати міжнародні права і обов'язки, тобто здатність бути суб'єктом міжнародних правовідносин. Міжнародна дієздатність держави – це її здатність незалежно здійснювати свої суверенні права і нести обов'язки з міжнародного права. Слід також звернути увагу на значення існуючих у науці класифікацій держав як суб'єктів МЕП.

Необхідно визначити, що держава може вступати у міжнародні відносини економічного змісту і не з суб'єктами міжнародного права чи МЕП. У цьому разі відносини будуть регулюватися не нормами міжнародного права або МЕП, а нормами відповідних галузей національної системи права, а також нормами міжнародного приватного права. Такого роду відносини не слід розглядати як міжнародно-правові, міждержавні відносини, оскільки у їхньому складі наявний приватний елемент.

Важливим елементом світової економічної системи є міжнародні організації, через які здійснюється міжнародне співробітництво в усіх напрямах. Міжнародні економічні організації є різновидом міжнародних організацій та інституційними механізмами координації та регулювання співробітництва практично в усіх галузях міжнародних економічних відносин.

Можна поділяти міжнародні організації за організаційним принципом на такі групи: універсальні міжнародні організації, членами яких є держави з різними соціально-економічними системами; міжнародні організації, які об'єднують економічно розвинуті країни; міжнародні організації, до складу яких входять країни, що розвиваються.

Слід звернути увагу і на іншу класифікацію, згідно з якою міжнародні економічні організації поділяються на три групи: міжнародні економічні організації у системі ООН; міжнародні економічні організації, які не входять до системи ООН; регіональні економічні організації.

Крім цього, можна поділяти міжнародні економічні організації залежно від напряму міжнародного економічного співробітництва. На сучасному етапі можна виділити такі найбільш важливі напрями, як: співробітництво у галузі міжнародної торгівлі; співробітництво у валютно-фінансовій сфері; співробітництво у галузі транспорту; співробітництво у галузі промисловості; співробітництво у галузі сільського господарства; співробітництво у галузі інвестицій; науково-технічне співробітництво; співробітництво у галузі інтелектуальної власності; співробітництво у галузі стандартизації та сертифікації продукції тощо.

Міжнародні організації, у тому числі економічні, класифікуються залежно від рівня та кола їх членів; можна класифікувати міжнародні організації з точки зору торгівлі окремими видами товарів або послуг; їх можна поділяти на міжнародні організації загальної та спеціальної компетенції; залежно від впливу на країни-члени (за характером повноважень) міжнародні організації можна поділяти на міждержавні та наддержавні (наднаціональні).

Беззаперечно, у ході підготовки до практичного заняття слід звернути увагу на питання про участь України у міжнародних економічних відносинах, проаналізувати її правовий статус як суб'єкта МЕП.

Важливо усвідомлювати, що зазначені вище суб'єкти МЕП відіграють ключову роль у забезпеченні правового регулювання сучасних міжнародних економічних відносин, проте існують інші суб'єкти, які не визнаються вітчизняною доктриною суб'єктами МЕП, проте відіграють занчну роль у забезпеченні становлення та розвитку світової економічної системи. Мова йде про ТНК як ключових учасників міжнародних економічних відносин та параорганізації, що мають економічну спрямованість своєї діяльності.

Практичні завдання

Завдання 1

1. Визначити критерії та провести класифікацію держав як суб’єктів міжнародного економічного права. Завдання має бути виконано у вигляді схеми.

2. Навести класифікацію міжнародних економічних організацій за різними критеріями, дати їхню характеристику, навести приклади. Завдання має бути виконано у вигляді схеми. Визначити ознаки, за якими міжнародні економічні організації вирізняються серед інших міжнародних організацій.

Завдання 2

1. Чи можна вважати суб’єктами міжнародних економічних відносин Національний банк України, спільне українсько-польське підприємство «N», Автономну Республіку Крим, «Групу 77», корпорацію Microsoft, Економічний Суд СНД, Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП України, Міжнародний валютний фонд, Спілку фермерів України та Російської Федерації, Паризький клуб держав-кредиторів. А суб’єктами міжнародного економічного права? Обґрунтуйте свою відповідь.

Завдання 3

Назвіть міжнародні економічні організації, у яких Україна є повноправним членом; асоційованим членом; виступає як спостерігач.

Нормативні документи і навчальна література:

1. Хартия экономических прав и обязанностей государств от 12.12.1974 г. // Резолюции, принятые Генеральной Ассамблеей на двадцать девятой сессии, 17 сентября – 18 декабря 1974 г. ООН.

2. Декларація про державний суверенітет України від 16.07.1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1990. – № 31. – Ст. 429.

3. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16 квітня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 29. – Ст. 377.

4. Устав Организации Объединенных Наций и Устав Международного Суда от 26.06.1945 г. // ООН Сб. док. – М.: Наука, 1981.

5. Чубарєв В.Л. Міжнародне економічне право: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 368 с.

6. Кривенький А.И. Правовое регулирование международных экономических отношений. – М.: Дашков и К, 2006. – 341 с.

7. Шумилов В.М. Международное экономическое право: учебник для магистров / В.М. Шумилов. – 5-е изд., перераб. и доп. – М: Изд-во Юрайт, 2011. – 612 с.

8. Кузьмин Э.Л. Международное экономическое право: Учебное пособие / Отв. ред. К.А. Бекяшев. – М.: ТК Велби, Проспект, 2007. – 200 с.

9. Міжнародне економічне право: Підручник / В. Опришко, А. Коста, К. Квінтано та ін.; За наук. ред. В. Опришка. – К.: КНЕУ, 2006. – 496 с.

10. Вельяминов Г.М. Международное экономическое право и процесс: Академический курс. – М.: Изд-во «Волтерс Клувер», 2004. – 496с.

11. Карро Д., Жюйар П. Международное экономическое право. – М.: Международные отношения, 2002. – 608 с.

12. Михеев С.А. Международное экономическое право: Учебник. – Х.: Одиссей, 2006. – 320 с.

13. Дахно І.І. Міжнародне економічне право: Навчальний посібник / І.І. Дахно. – 3-тє вид., перероб. і доповн. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 272 с.

14. Фединяк Г.С. Правосуб’єктність транснаціональних корпорацій у час глобалізаційних процесів (аспекти міжнародного права та міжнародного приватного права): Монографія. – К.: Атака, 2007. – 200 с.

Контрольні питання

1. Чи можна розглядати ТНК у якості суб’єкта міжнародного економічного права?

2. У чому різниця між міжнародно-правовим регулюванням діяльності ТНК на регіональному та універсальному рівнях?

3. Що таке параорганізації та яка їх роль у міжнародній економічній системі?

Практичне заняття 4. Міжнародний економічний правопорядок. Урегулювання міжнародних економічних спорів (1 година)

План:

1. Історія становлення, поняття і зміст сучасного міжнародного економічного порядку/правопорядку.

2. Загальна характеристика універсальних міжнародних актів щодо міжнародного економічного порядку та міжнародної економічної безпеки.

3. Поняття, ознаки та види міжнародних спорів у міжнародній економічній системі.

4. Засоби врегулювання та вирішення міжнародних економічних спорів.