Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Висновки. 1. Поява та особливості суцільних рубокЗміст Вступ 1. Поява та особливості суцільних рубок 2. Суцільнолісосічні рубки 3. Основні організаційно-технічні показники суцільнолісосічних рубок 4. Застосування суцільнолісосічних рубок та їх оцінка Висновки Список використаної літератури
Вступ Рубки головного користування проводять у стиглих або перестійних деревостанах, з метою одержання деревини, для задоволення потреб народного господарства, або заміни старих, часто розладнаних насаджень, а також заміни малоцінних деревних порід, на породи господарське цінні. При проведенні рубок головного користування потрібно дотримуватись:безперервного, невиснажуючого і раціонального використання лісових ресурсів; збереження і посилення водоохоронних та захисних властивостей лісів; застосування комплексної механізації лісозаготівельних робіт; підвищення продуктивності праці робітників; збільшення об'єму робіт машин і механізмів і зменшення протяжності лісовозних доріг.
1.Поява та особливості суцільних рубок Тривалий час попит на деревину задовольнявся за рахунок підневільно-вибіркових рубок, але вже у другій половині XIX ст. цієї кількості деревини перестало вистачати. Вимоги промисловості зростали, і потрібна була деревина вже не тільки великих розмірів, але й дрібна. За таких умов почали вирубувати на певній площі усі дерева підряд, що дозволило одержувати необхідну деревину просто і швидко. Таку рубку проводили у короткий термін, як правило, упродовж одного року. На лісосіці не вирубувався тільки підріст. Суцільні рубки виявилися більш раціональною і закінченою формою експлуатації лісів порівняно з підневільно-вибірковими. Вони краще підходять до одновікових насаджень, а після їх проведення знову формується одновіковий чи умовно одновіковий ліс. Але з'ясувалося, що забезпечити поновлення лісу на вирубці після суцільних рубок дуже складно через різкі зміни у лісовому середовищі: під впливом повного освітлення і під дією вітру на площі, де були вирубані дерева, швидко розкладається лісова підстилка. При цьому швидко вимиваються поживні речовини, а поверхня ґрунту ущільнюється під дією крапель дощу. Все це різко змінює властивості ґрунту й гідрологічні умови, що, у свою чергу, веде до зміни рослинності. Типові лісові рослини поступаються місцем бур'янам, злакам, а при такому рослинному покриві ускладнюється процес поновлення лісу. Подальша зміна бур'янів лучними травами призводить до появи дернини, яка утруднює попадання насіння на поверхню ґрунту і перешкоджає укоріненню сходів. Дослідженнями Д.І.Товстоліса та В.Д.Огієвського встановлено, що через 2-3 роки після суцільного вирубання деревостану вирубка може покритися товстим шаром відмерлої трави, що може повністю припинити поновлення такої породи, як сосна. Саме різка зміна екологічної обстановки після суцільних рубок викликала різку негативну їх оцінку з боку видатного німецького лісівника К.Гайера, який називав суцільні рубки "постійним кровопусканням" для лісу. Саме тоді серед німецьких лісівників поширилося гасло "Назад до природи", що було також направлене й проти лісів штучного походження. Але, незважаючи на всі вади, спосіб суцільних рубок швидко поширювався. У Росії суцільні рубки вели ще у середні віки, але не для заготівлі деревини, а щоб розчистити землі під сільгоспкористування. Поступово технологія суцільних рубок і методи поновлення лісу на вирубках удосконалилася. У наш час у зоні інтенсивного ведення лісового господарства на суцільних вирубках поновлення лісу, як правило, здійснюється або штучним, або комбінованим шляхом.
2.Суцільнолісосічні рубки Суцільнолісосічні рубки - найстаріший спосіб суцільних рубок. Це рубка лісу на невеликих площах - лісосіках. При їх проведенні суворо дотримуються правил, що забезпечують природне поновлення лісу, або створюють умови для штучного поновлення вирубок. Лісосіки у незайманому рубками таксаційному кварталі розміщують уздовж однієї з просік у вигляді стрічки (смуги), довжина якої часто дорівнює довжині кварталу (рис. 43). На практиці застосували також лісосіки квадратної форми, які розташували у шахматному порядку, лісосіки клиновидної форми, бухтоподібні та інших видів, а також лісосіки, що включають невеликі за площею таксаційні виділи. Найбільше поширення набули суцільнолісосічні рубки вузькими смугами. Із впровадженням у практику суцільнолісосічних рубок найголовнішим питанням, що постало перед лісівниками, було поновлення лісу на вирубках. Спочатку зусилля вчених зводилися до забезпечення природного поновлення, і лише набагато пізніше почали застосовувати штучне та комбіноване поновлення. Процес природного поновлення лісу складається з кількох етапів, що включають плодоношення, засівання площі насінням, появу сходів і їх закріплення, перетворення у самосів, а потім - у підріст. Закінчується процес зімкненням крон молодняка. Джерелом насіння при суцільних рубках є переважно стіни лісу, які межують з вирубкою. Наліт насіння не завжди буває своєчасним. Це залежить від багатьох причин: наявності насіння у певний період, деревної породи, напрямку вітру. Багато насіння буває тільки у насіннєвий рік, тому в проміжках між такими роками, коли насіння засіває площу недостатньо, можливе заростання вирубки небажаною рослинністю, або вона починає заболочуватися на мокрих місцях. Усе це ускладнює поновлення лісу. Процес поновлення лісу на вирубках також залежить від деревних порід, які ростуть у материнському насадженні. Якщо з хвойними породами ростуть береза і осика, то ці породи здатні щорічно засівати площу на велику відстань, бо їхнє насіння дрібне, легке і має спеціальне пристосування для переносу вітром на далекі відстані, у 1 і більше кілометрів. Насіння сосни, ялини, ялиці, модрини більш масивне і, хоча має крилатки, не розноситься вітром далі 200-250 м. Важке насіння дуба, бука, кедра не має крилаток і не розноситься вітром, тому воно при опаданні не розповсюджується далі 20-25 м. У зв'язку з цим на практиці суцільні вирубки поновлюються не головною породою, а березою і осикою, тобто у процесі рубки проходить зміна порід, що небажано. Засівання вирубок насінням дерев, що їх оточують, вивчали багато провідних вчених-лісівників, професори О.Г.Марченко, А.П.Тольський, О.В.Тюрін та ін. Для поновлення лісу на вирубках насіння, насамперед, повинно успішно прорости. Для цього потрібна волога, певний рівень тепла і вільний доступ повітря. Ці умови на суцільних вирубках, як правило, існують. Однак для зростання сходів умови, на жаль, не завжди сприятливі. На відміну від площі, яка покрита лісом, на суцільній вирубці режим освітлення інший, відкрита сонцю поверхня ґрунту влітку іноді нагрівається до 60°С, а це призводить до масової загибелі сходів. У нічні часи навесні та восени сходи можуть побиватися заморозками. Під впливом сонця і вітру -верхній шар ґрунту на вирубці сильно висушується, що призводить до загибелі недостатньо укорінених сходів. Часто для сходів виявляється згубною конкуренція з боку трав'яної та іншої рослинності. Особливо сильна конкуренція трав на відносно багатих і багатих ґрунтах. Як бачимо, процес поновлення лісу на суцільних вирубках пов'язаний з великими труднощами, його нормальний хід не так просто забезпечити. Одним із заходів, який допомагає у конкурентній боротьбі, є забезпечення появи густих куртин самосіву головної породи. Ці куртини більш здатні до виживання порівняно з поодинокими рослинами. Якщо на суцільній вирубці залишився підріст, що його вдалося зберегти у процесі рубки, він знаходиться у перші роки у хворобливому стані через різку зміну зовнішнього середовища. Частково такий підріст гине, частково пристосовується до нових умов і починає нормально рости. Для цієї частини підросту умови суцільної вирубки виявляються найбільш сприятливими для росту. Але все ж таки найбільш стійким до умов суцільної вирубки буде підріст, який сформувався із самосіву, що з'явився після рубки. Таким чином, процес поновлення лісу на суцільних вирубках потребує від лісівника продуманих дій, які враховують цілий ряд екологічних змін, більшість з яких відбувається не на користь процесові поновлення лісу. Для сприяння успішному процесу поновлення лісівники почали залишати на площі вирубки природні насінники, кращі за формою стовбури, здорові дерева головної породи з добре розвиненою кроною. Після адаптації до умов відкритого простору через кілька років такі дерева починали рясно плодоносити і краще засівати площу. Кількість насінників змінюється від 10 до 30-40 шт га"1 залежно від зони. Вітровальні породи, наприклад ялину, слід залишати не поодинокими деревами, а куртинами з кількох сот дерев, модрину - групами з кількох дерев. У цьому випадку запилення модрини поліпшується, насіння визріває більш доброякісним. Після змикання пологу молодого покоління насінники вирубуються. Були запропоновані й інші заходи сприяння природному поновленню лісу: спеціальне поранення поверхні ґрунту, догляд за підростом головних порід і т.п. Поступово ліс на суцільних вирубках почали поновлювати штучно або комбіновано, тобто висаджувати головну породу і використовувати природне поновлення супутніх порід та кущів. Такий метод лісопонов- лення поступово витіснив природне поновлення, особливо в умовах, де воно утруднюється. За умов інтенсивного ведення лісового господарства штучне поновлення на суцільних вирубках стало основним. 3. Основні організаційно-технічні показники суцільнолісосічних рубок Труднощі природного поновлення лісу на суцільних вирубках зумовили необхідність дотримання певних правил проведення суцільнолісосічних рубок. За Г.Ф.Морозовим, ці правила називали елементами, а у теперішній час - основними організаційно-технічними показниками суцільнолісосічних рубок. Крім джерел засівання, які залишилися на вирубках, до основних показників відносять: напрямок лісосіки; напрямок рубки; ширину і розмір лісосіки; термін примикання; спосіб примикання; довжину лісосічного ряду або кількість зарубів у кварталі. Під напрямком лісосіки розуміють напрямок довшої сторони відносно сторін світу. Напрямок лісосіки впливає на засівання вирубки, стійкість стіни лісу до вітровалу, а на виражених формах рельєфу - на розвиток процесів ерозії фунту, тому до цього показника не можна ставитися байдуже. За даними В.Д.Огієвського, напрямок лісосіки створює різні умови освітлення вирубок, що впливає на хід поновлення лісу на них. Наприклад, якщо лісосіка витягнута з заходу на схід (див. рис. 43 б), то вирубка примикатиме до стіни не зрубаного лісу таким чином, що буде захищена від сонця опівдні. Навпаки, якщо вирубка буде спрямована з півночі на південь (рис. 43 а), то у полудневі години на неї потраплятиме найбільша кількість тепла. Ці особливості враховуються при розміщенні лісосік у різних регіонах. Так, у лісах, де відчувається брак тепла, лісосіку доцільно розміщувати у напрямку з півночі на південь. У південних районах, навпаки, її доцільніше розміщувати довгою стороною з заходу на схід. Урахування конкретних умов і відповідне розміщення лісосіки дозволяє створити на вирубці сприятливий мікроклімат, а значить, і забезпечити краще лісопоновлення. Із загальної схеми можуть бути винятки. Наприклад, у гірських лісах, де дозволені суцільнолісосічні рубки, доцільніше розміщувати лісосіку довгою стороною упоперек схилу. Встановлено, що екологічний вплив стіни незрубаного лісу на вирубках посилиться, якщо її довша сторона буде розміщена перпендикулярно напрямку переважаючих вітрів. Оскільки у більшості випадків таксаційні квартали створені просіками, які тягнуться з півночі на південь і з заходу на схід, то найчастіше лісосіки розміщують паралельно якійсь із просік. При цьому південно-західні, західні і північно-західні вітри вважаються домінуючими вітрами західного напрямку, і тому лісосіки спрямовують з півночі на південь. Стіна лісу краще захищатиме вирубку від несприятливих факторів, якщо вона буде розташована з підвітряного боку. Сама вона у даному випадку буде захищена від дії вітру і можливого вітровалу. У зв'язку з цим не байдуже, з якого боку вирубки буде розташована наступна лісосіка. Напрямок рубки у лісівництві відрізняється від цього поняття у лісоексплуатації. У лісівництві - це напрямок, у якому розміщується чергова лісосіка відносно попередньої. У лісівництві завжди існувало золоте правило, згідно з яким напрямок рубки повинен бути протилежним напрямку переважаючих вітрів. Воно було основане на припущенні, що у цьому випадку вирубка буде краще засіватися насінням дерев, що утворюють стіну лісу. Однак таке припущення не зовсім правильне, тому що у момент випадання насіння більшості порід дмуть вітри не переважаючого напрямку. Наприклад, при випаданні насіння сосни у лісах України, Білорусі спостерігаються південно-східні вітри, а не переважаючі західні. Сухий вітер цього напрямку сприяє швидкому розкриванню шишок і випаданню насіння. Екологічний вплив стіни лісу на рубку буде сильнішим, якщо вирубку спрямувати назустріч переважаючим вітрам. Та й сама стіна лісу буде менше пошкоджуватися вітром. Але із загального правила є винятки: якщо рубка ведеться вузькими лісосіками - до 50 м і якщо встановлено, що затінюючий вплив стіни лісу буде корисним для лісовідновлення, то напрям рубки краще визначити з півночі на південь; у районах з шкідливими, наприклад, південно-східними сухими вітрами, напрям рубки може бути спрямований назустріч їм; для збереження лісом захисних функцій у гірських умовах напрям рубки встановлюється знизу вверх вздовж схилу; напрям рубки у заплавах рік встановлюється проти течії ріки. Як довго треба чекати з розміщенням наступної лісосіки після проведення рубки на попередній? Саксонський лісівник Юдейх з метою гарантії лісопоновлення на вирубці довів, що наступну лісосіку не можна рубати до того часу, поки на попередній вирубці не оновиться ліс. Так був установлений термін примикання лісосік, який не може бути меншим за період поновлення лісу. Термін примикання лісосік - це інтервал часу, після якого рубалась лісосіка, що примикає до вирубки, не враховуючи року рубки на попередній лісосіці. Ясно, що термін примикання різний для різних порід, бо у них неоднакова частота насіннєвих років. Так, сосна рясно насіннєносить через 4, ялина - через 4-5 років, а береза і осика плодоносять щорічно. Але насіннєві роки бувають і через більші інтервали, тому вирубка може оновитися через 8-10 років, а це не тільки гальмує темпи заготівлі деревини, але й негативно впливає на стан стиглих насаджень, які плануються до рубки. У них розвиваються процеси старіння, відбувається знецінювання деревостанів. З розширенням методу штучного поновлення лісу на вирубках переглянуто і правило про термін примикання лісосік. Тепер дозволяється чергову лісосіку розміщувати через половину терміну повного поновлення лісу на попередній вирубці. Вважається, що коли молоде покоління лісу на вирубці ввійшло у стадію часткового змикання пологу, то можна рубати чергову лісосіку. При цьому ширина лісосіки зменшується проти розрахункової удвічі. У такому випадку під захистом стіни лісу буде не одна, а дві вирубки, на першій з яких молоде покоління лісу вже зімкнулося, а на другій - ще не перейшло у стадію змикання. Правила головних рубок встановлюють термін примикання лісосік відповідно до породного складу лісу. У рівнинних умовах України для соснових лісів встановлений термін примикання лісосік у 4 роки, для дубових - у 3, в інших насадженнях - у 2 роки. При поновленні лісу на вирубках шляхом створення лісових культур необхідно дотримуватися термінів примикання, виходячи з екологічних міркувань: молоде покоління лісу краще буде приживатися, рости і формувати свій полог під позитивним впливом стіни незрубаного лісу. Теорією і практикою вироблений певний порядок розміщення наступної лісосіки відносно попередньої. Лісосіку можна розмістити безпосередньо поряд з попередньою або на певній відстані від неї. Порядок розміщення чергових лісосік у межах таксаційного кварталу називають способом примикання лісосік. Поступово склалися три основні способи примикання лісосік; безпосередній, черезсмужний і кулісний. При безпосередньому способі чергова лісосіка розміщується поряд з попередньою, а наступна - третя - поряд з другою і т.д. (рис. 44). Таке примикання лісосік забезпечує планомірний рух з рубкою стиглого деревоста- ну в таксаційному кварталі і найчастіше застосовується на практиці. У цьому випадку рубки називають суцільнолісосічними з безпосереднім примиканням. При черезсмужному примиканні чергову лісосіку в таксаційному кварталі розміщують не поряд з посередньою, а через смугу лісу такої ж самої ширини. Причому чергову лісосіку рубають на наступний рік після закінчення рубки на попередній. У цьому разі лісосіку в таксаційному кварталі можна рубати щорічно. Встановлено, що нарізані лісосіки і залишені смуги лісу повинні бути зрубані за 10-річний ревізійний період. Здійснюючи такі рубки, вважали, що вони не тільки забезпечують швидше вирубування стиглих насаджень, а й поліпшують поновлення на вирубках, бо кожна з них засівається насінням дерев з двох стін лісу. Часто так воно і було при першій вирубці у кварталі. Коли ж вирубувалася друга черга лісосік, на їх місці поновлення лісу часто зовсім не відбувалося, бо попереднє поновлення не з'являлося, і після вирубки площа виявлялась оточеною з обох боків молодняками. Крім цього, розрізані вирубками смуги лісу руйнувалися вітром, під пологом смуг з'являлась злакова рослинність, на ліс нападали шкідники і т.д. У наслідок черезсмужних рубок ліс втрачає звичне внутрішнє середовище, а значить, і стійкість до впливу негативних факторів. У ялинових лісах черезсмужні рубки призводять до великомасштабного вітровалу. У цілому черезсмужні рубки дуже рідко мають позитивні результати, тому й рідко застосовуються на практиці. Правилами головних рубок у лісах України передбачене застосування безпосереднього примикання, а черезсмужне примикання лісосік тільки у заплавних лісах. Якщо чергова суцільна лісосіка розміщується через смугу лісу, яка у 2-3 рази ширша за неї, то такий спосіб примикання вважають кулісним. Передбачається, що залишені смуги лісу будуть зрубані протягом 10 років (рис. 44 в) такими самими за шириною лісосіками, які примикатимуть одна до одної. Відмінність рубок з кулісним примиканням полягає у тому, що при черезсмужних рубках після першої фази залишається не- зрубаною половина лісового насадження у кварталі, а при кулісному примиканні на останню фазу рубки лишається 1/3 або 1/4 частина насадження. Недоліки кулісного примикання такі ж самі, як і черезсмужного. Шириною лісосіки вважають розмір найкоротшої її сторони. Від цього показника залежить розмір майбутньої вирубки. Він впливає не тільки на швидкість експлуатаційного освоєння таксаційного кварталу, а й на успішність поновлення лісу на вирубках. Чим ширша лісосіка, тим більше мікроклімат вирубки буде наближатися до умов відкритого простору, тим менший буде вплив стін лісу, тому для поновлення лісу на вирубках перевага надається вузьким лісосікам. При суцільнолісосічних рубках вважали, що ширина вузьких лісосік повинна дорівнювати середній висоті деревостану, який вирубується. Розміри середньої за шириною лісосіки дорівнювали подвійній висоті деревостану, а широкої - трьом і більше висотам. Оскільки для вітчизняних лісів із сосни, ялини за середню висоту деревостанів було прийнято 25 м, то середньою вважалась лісосіка шириною 40-60 м, а широкою - більше 60 м. Як показала практика, дуже вузькі вирубки негативно впливають на хід поновлення лісу. А.П.Тольський для умов Бузулукського бору встановив, що ріст молодого покоління лісу гальмується надто високою температурою повітря і ґрунту. Було також встановлено, що за деяких умов на ріст молодого покоління лісу може негативно впливати стіна материнського лісу через висушення ґрунту коренями дорослих дерев. В умовах Півночі вузькі вирубки краще прогріваються у денні часи, але у нічні на них може застоюватися холодне повітря. Крім того, вузькі лісосіки ускладнюють лісосічні роботи, особливо при застосуванні механізмів і машин. Отже, можна зробити висновок, що ширина лісосіки - найважливіший показник суцільнолісосічних рубок. Він має теоретичне обґрунтування. Раніше ширина лісосіки встановлювалася залежно від дальності засіву насіння стіною лісу. Тепер ширина лісосіки обґрунтовується екологічним впливом стіни лісу на вирубку. При цьому враховується зниження швидкості вітру, затінення вирубки у полуденні часи, збереження снігового покриву від видування вітром, зниження випаровування вологи з поверхні ґрунту та зменшення транспірації рослинами. Екологічний вплив стіни лісу виявляється, перш за все, у зниженні швидкості вітру, причому таке зниження спостерігається з підвітряного боку на відстані до 15 висот деревостану. Помітне зниження швидкості вітру (до 70%) стіна лісу забезпечує на відстані до 10 висот. Таким чином, ширина лісосіки (а) може дорівнювати 10 висотам деревостану (Н): а = 10Н. Через часті порушення золотого правила лісівництва, яке регламентує термін примикання лісосік, з'явилася необхідність захисту стіною лісу не однієї, а двох вирубок, тому ширину лісосіки слід зменшити вдвічі, тобто: а = 5Н. Діючі Правила головних рубок у лісах України регламентують ширину лісосік залежно від групи лісів, рослинної зони і домінуючої деревної породи. У тому випадку, коли таксаційний квартал повністю зайнятий стиглим лісом і його потрібно зрубати за допомогою суцільнолісосічних рубок, залежно від розмірів кварталу можливі один або два заруби. Зарубом, або інакше - січею, називають першу лісосіку в кварталі. Відстань від першої лісосіки до кінця кварталу чи до другого зарубу називають лісосічним рядом. Правила головних рубок в лісах України регламентують відстань між лісосіками одного року в одному або суміжних кварталах, яка повинна бути не менше подвійної ширини лісосіки. Крім основних показників суцільнолісосічних рубок, існують і додаткові, насамперед, сезон рубки. Він впливає на хід природного поновлення на вирубці, особливо якщо вирубувалися листяні породи. Літня (з 15 травня) рубка ускладнює поновлення, а при зимовій рубці підріст, що був під пологом лісу, зберігається краще. Крім того, звільнення підросту з під пологу взимку, тобто у стадії спокою, сприяє кращій його адаптації до відкритого місця. Літні рубки негативно впливають на вегетативне поновлення лісу. Це слід враховувати, наприклад, тоді, коли необхідно загальмувати процес вегетативного поновлення небажаних порід на користь штучно поновлюваних головних. У лісах України стиглі насадження часто являють собою невеликі ділянки, оточені молодими, або середньовіковими, чи пристигаючими насадженнями. Такі насадження, як правило, рубають цілими виділами. Але скільки їх можна рубати в одному кварталі? Норми вирубування старих ділянок лісу встановлюються правилами, вони залежать від групи лісів і розмірів таксаційного кварталу. Так, Правилами рубок для лісів України дозволяється ділянки лісу до 3 га у степовій і до 5 га в інших зонах незалежно від їх форми відводити для рубки повністю. Ділянки лісу площею до 5 га, розташовані серед вкритих лісовою рослинністю земель, відводяться для рубки на рік за умови, що їх загальна площа у кварталі не перевищуватиме подвійного розміру максимальної площі лісосік, визначеної цими Правилами. У наступні роки під час відведення ділянок для рубки у таких кварталах необхідно дотримуватися термінів примикання відповідно до цих Правил. У лісах другої групи пристигаючі насадження площею до 0,5 га, розташовані серед стиглих деревостанів або суміжні з ними, можуть включатись до лісосіки і призначатися для рубки, якщо загальна її площа не перевищить максимального розміру лісосіки, передбаченого цими Правилами. Ділянки молодняків і середньовікових деревостанів площею 0,3 га і більше, розташовані серед лісосіки, відмежовуються у натурі, наносяться на план лісосіки і не включаються в експлуатаційну площу. Якщо стигле насадження займає частину таксаційного кварталу, його вирубують суцільними лісосіками, які розміщують відповідно до встановленого напрямку рубки, терміну примикання та ін. У тому випадку, коли воно росте рівною смугою (кулісою), ширина якої не перевищує півтори ширини лісосіки, кулісу дозволяється зрубати без поділу на лісосіки. Це правило стосується і невеликих за розміром ділянок у рівнинних лісах України. Так, не розбиваються на лісосіки, а вирубуються повністю ділянки лісу площею до 3 га у степовій зоні, до 5 га - у лісостеповій та зоні мішаних лісів.
4. Застосування суцільнолісосічних рубок та їх оцінка Суцільнолісосічні рубки виявилися тим способом рубок, який найбільше враховує як лісівницькі, так і лісоексплуатаційні вимоги, тому вони набули широкого застосування. З удосконаленням технології штучного поновлення лісу на вирубках суцільнолісосічні рубки стали основним способом головних рубок для лісів другої групи, тобто для регіонів, де ведеться інтенсивне лісове господарство. Незважаючи на те, що у лісах першої групи використання деревини часто не є головною метою, своєчасне її вилучення і подальше використання є доцільним. У ряді випадків вкрай необхідна й заміна насаджень, які втратили водоохоронно-захисні властивості, на молоді і перспективні. Не завжди вирішення таких питань можливе при застосуванні складних способів рубки, іноді доцільно провести суцільнолісосічну рубку з штучним поновленням лісу. Якщо припустити, що площа лісів першої групи дорівнює 100%, то лісопарки, зони санітарної охорони курортів, джерел водопостачання і подібні їм ліси, де головні рубки заборонені, займають 16% площі. У решти лісів першої групи дозволяється проводити рубки, у тому числі й суцільнолісосічні. Останні застосовують там, де інші способи рубки не забезпечують заміну насаджень, які втрачають захисні властивості. Значення суцільнолісосічних рубок велике, позитивні їх властивості можна узагальнити так: - проведення рубки доволі просте; - найбільше відповідають штучному поновленню вирубок, особливо світлолюбними породами; - забезпечують вплив незрубаної стіни лісу на вирубках, що покращує мікроклімат на ній; - при суворому дотриманні основних організаційно-технічних показників зберігають водоохоронно-захисні властивості лісових насаджень; - дозволяють досить ефективно використовувати механізми і машини на лісосічних роботах. - Основні недоліки суцільнолісосічних рубок: - створюють, у цілому, гірші умови для природного поновлення лісу порівняно з іншими складними способами рубки, часто призводять до задерніння вирубки; - приводять до зміни порід, найчастіше хвойних на м'яколистяні; - при проведенні рубки у різновікових насадженнях зрубуються як стиглі, так і молоді дерева; - обмежують можливості використання важких агрегатних лісозаготівельних машин, що призводить до подорожчання лісозаготівель.
Висновки Значення суцільнолісосічних рубок велике, позитивні їх властивості можна узагальнити так:проведення рубки доволі просте;найбільше відповідають штучному поновленню вирубок, особливо світлолюбними породами;забезпечують вплив незрубаної стіни лісу на вирубках, що покращує мікроклімат на ній;при суворому дотриманні основних організаційно-технічних показників зберігають водоохоронно-захисні властивості лісових насаджень;дозволяють досить ефективно використовувати механізми і машини на лісосічних роботах. - Основні недоліки суцільнолісосічних рубок:створюють, у цілому, гірші умови для природного поновлення лісу порівняно з іншими складними способами рубки, часто призводять до задерніння вирубки;приводять до зміни порід, найчастіше хвойних на м'яколистяні;при проведенні рубки у різновікових насадженнях зрубуються як стиглі, так і молоді дерева;обмежують можливості використання важких агрегатних лісозаготівельних машин, що призводить до подорожчання лісозаготівель.
Список використаної літератури: 1.Генсірук С.А. ліси України.- наук. тов. ім. Шевченка., УкрДЛТУ – Львів -2002.
2. Лісовий кодекс України. 3. Основи лісової екології і лісівництва. Методичні вказівки до практичних занять для студентів спеціальності “Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування” денної форми навчання / В.О. Волянський. – Луцьк: ЛДТУ, 2010. – 35 с. 4.Побединский A.B. Рубки главного пользования. - М.: Лесн. пром-сть, 1980. - 192 с. 5. Правила рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства та інших рубок. – К.: Мінлісгосп України, 1996. – 10 с. 6. Свириденко В.Є., Бабіч О.Г., Киричок Л.С. Лісівництво: Підручник/ За ред. В.Є. Свириденка. – К.: Арістей, 2005. – 544 с.
|