Механізм формування гнучкого бюджету

Однією з найбільш значних функцій ефективно реалізованої системи бюджетування на підприємстві є перш за все функція аналізу відхилень фактичних показників від планових, в процесі якого виявляються величини відхилень і причини їх виникнення. Виявлені відхилення між бюджетними показниками та фактичними служать в першу чергу базою для оцінки діяльності кожного центру відповідальності за підсумками бюджетного періоду і прийняття регулюючих рішень.

Оскільки бюджетні дані включають витрати, розраховані для прогнозованого обсягу реалізації, а фактично зроблені витрати відносяться до фактичного обсягу, то їх порівняння некоректне. Було б нерозумно критикувати керуючого центром відповідальності за те, що у нього фактичні витрати перевищили планові, якщо такі витрати були результатом перевищення фактичного показника обсягу діяльності над закладеним у бюджеті. І навпаки, якщо рівень діяльності нижче, то очікується і скорочення змінної частини витрат. Особливо актуально це для промислових підприємств, більша частина витрат яких є саме змінними (умовно-змінними).

Для коректного порівняння планові і фактичні показники повинні ставитися до одного обсягу реалізації, тому, перш ніж приймати рішення про розподіл відповідальності між виділеними центрами відповідальності за відхилення, слід скорегувати бюджетні дані, перерахувавши їх для фактичного обсягу реалізації (виручки від реалізації).

Цій меті служить так званий гнучкий бюджет, який забезпечує можливість розрахунку розміру статей витрат для різних рівнів виручки в діапазоні можливих значень (під діапазоном можливих значень мається на увазі сукупність рівнів виручки, з якими організація припускає працювати в даному часовому періоді) і визначення відхилень бюджетних даних від фактичних, викликаних зміною обсягу виручки в порівнянні зі спочатку прогнозованим.

Іншими словами, гнучкий бюджет забезпечує зацікавлених осіб прогнозними даними, скоригованими на зміни в рівні випуску. Програючи і аналізуючи різні варіанти, можна вибрати оптимальний обсяг продажів або виробництва.

Основою для гнучкого бюджету є основною бюджет підприємства (бюджет доходів і витрат), який є статичним бюджетом. Гнучке бюджетування робить відмінність між постійними і змінними витратами, дозволяючи тим самим перераховувати очікувані змінні (умовно-змінні) витрати у відповідності з фактичним рівнем виручки. Статичний бюджет не передбачає такої поправки.

Загальну формулу гнучкого бюджету, визначальну загальні бюджетні витрати для будь-якого рівня виробничої діяльності, можна представити в наступному вигляді:

Зперх Опрод + Зпост,

де:

Зпер - змінні витрати на одиницю продукції;

Опрод - обсяг продаж;

Зпост - бюджетні постійні витрати.

Змінними витратами підприємства є витрати, сума яких знаходиться в лінійній залежності від розміру виручки в межах діапазону можливих значень.

Постійними витратами є витрати, які не залежать від обсягу виручки в межах діапазону можливих значень. Відповідальні служби підприємства визначають, які з витрат відносяться до постійних або змінним. У російському бухгалтерському обліку немає подібної класифікації витрат. Тому має сенс скористатися для початку розподілом витрат на прямі і непрямі, оскільки прямі витрати в абсолютній більшості випадків є за своєю суттю змінними, а непрямі - постійними.

Величина статті змінних витрат у гнучкому бюджеті обчислюється як:

СТгб = СТсб + Кзвх (ВРф-ВРП),

де:

СТгб - величина статті змінних витрат у гнучкому бюджеті;

СТсб - величина статті змінних витрат у статичному бюджеті;

КЗВ - коефіцієнт залежності витрат від виручки;

ВРф - фактичний обсяг виручки;

ВРП - плановий обсяг виручки.

Коефіцієнт залежності витрат від виручки може визначатися методом статистичного аналізу (практично це найпростіший метод), за основу якого доцільно прийняти метод найменших квадратів. Розрахунок КЗВ здійснюється за наступною формулою:

де

n - кількість місяців, за які розглядаються статистичні дані. Доцільніше, коли їх кількість перевищує 6;

ВР - величина виручки за аналізовані періоди;

ЗТ - величина розраховуються змінних витрат за аналізовані періоди.

Така загальна методика складання гнучкого бюджету, використовувана на ряді підприємств.

Наступний етап - аналіз відхилень між статтями статичного і гнучкого бюджетів. Якщо фактична величина змінних витрат за статтею відхилилася від статичного бюджету, але не перевищує планового показника за гнучким бюджету, дане відхилення можна вважати нормальним. Перевищення витрат від планових показників за гнучким бюджету на заздалегідь визначену суму (за статтею витрат або по ЦФО в цілому) розглядається детально з метою визначення чинників виникнення даного відхилення. Взагалі, сприятливим вважається відхилення, що надає позитивний вплив на операційний прибуток, тобто збільшує її, і навпаки.

Варто відзначити, що інструмент гнучкого бюджетування доцільно застосовувати також і в рамках варіаційного аналізу, до остаточного затвердження бюджету.

На закінчення складемо послідовність дій процесу формування гнучкого бюджету:

1. Формування статичного бюджету (бюджету доходів і витрат підприємства).

2. Визначення формату гнучкого бюджету, що включає статичний бюджет.

3. Розподіл і затвердження витрат підприємства на постійні та змінні.

4. Розрахунок коефіцієнта залежно статей змінних витрат від виручки.

5. Заповнення гнучкого бюджету і аналіз відхилень.[4]