Главная Случайная страница



Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать неотразимый комплимент Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника







МУЗИКА УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ





 

В останнє десятиріччяХІХ століття перші поселенці з України ступили на берег далекого американського континенту: почалась ера української еміграції в США. Звичайно, перші емігранти, зайняті справою виживання, не одразу змогли зорганізуватися духовно, мистецьки, проте вже після Першої світової війни в середовищі українців з’являються перші музичні осередки. Значна частина митців осіла також і в європейських країнах, особливо в Австрії, Німеччині та Франції. За майже столітній період українська діаспора мала немалі музичні здобутки, з її середовища вийшли композитори, диригенти, виконавці, співаки зі світовим іменем. Разом з тим відчувається також і відірваність від Батьківщини.За кордоном практично ніхто з композиторів не зміг досягнути того рівня, котрого, попри всі несприятливі обставини, досягали музиканти на своїй землі.

Яскравими представниками композиторської школи діаспори можуть по праву вважатись Олександр Кошиць, Антін Рудницький, Ігор Соневицький, Вірко Балей, Зіновій Лавришин у США та Канаді, Федір Якименко та Мар’ян Кузан у Франції, Андрій Гнатишин у Австрії. В останні роки за межами Батьківщини в США опинився Леонід Грабовський.

Серед них особливе місце належить Олександру Кошицю (1875 - 1944). Учень М.Лисенка, вихованець Київської духовної академії, він все своє життя присвятив - і як композитор, і як диригент - пропаганді у світі української пісні, української класичної музики. Щасливо уникнувши зі своїм хором пореволюційних репресій, він з 1924 р. жив у США, поблизу Нью-Йорка, а пізніше - в Канаді. Основним жанром його творчості були хорові обробки народних пісень, в яких він виступив гідним продовжувачем стилю М.Лисенка та М.Леонтовича. Інша, не менш важлива, галузь його творчості - духовна музика: його перу належать п’ять повних Літургій для хору, а також численні окремі літургійні композиції. Завдяки його зусиллям була заснована в Канаді музична хорова школа, де українські діти навчалися хорового співу, зберігаючи зв’язок з культурою рідного краю.



Завдяки О.Кошицеві українська пісня стала відома в світі й здобула визнання, як унікальне художнє явище. У зв’язку з цим вельми повчальна та показова історія знаменитого “Щедрика” М.Леонтовича. О.Кошиць зі своїм хором постійно виконував його та так захопив світ цією простенькою мелодією, що в США ця пісня стала одним із найпопулярніших шлягерів і сьогодні часто звучить в час Різдвяних свят, а крім того, використовується в голівудських фільмах (як напр., “Один вдома”), в оркестрових, вокальних, джазових версіях тощо.

Довгі роки працював у Нью-Йорку Микола Фоменко (1894 – 1961), випускник Харківської консерваторії. Емігрувавши до США, він викладав в українському музичному інституті Америки. У творчості віддавав перевагу фортепіанним мініатюрам, хоча написав і опери: "Ганна", "Івасик-Телесик", "Маруся Богуславка", а також і симфонічні партитури.

Оригінальним стилем вирізняється народжений у Києві Юрій (Джордж) Фіала(нар. 1922 р.), який навчався в столичній консерваторії в М.Ревуцького та Б.Лятошинського, а згодом продовжив своє навчання в Берліні та Брюсселі. Він викладає в університеті в Калгарі (Канада) та багато творить – його перу належить понад сто опусів. І хоча він довгі роки прожив на чужині, українська тематика посідає значне місце в його художньому світогляді. Особливо приваблюють такі його твори, як Літургія на 1000-ліття християнства в Україні, Сюїта для віолончелі та фортепіано, симфонічна поема "Тіні забутих предків" та інші.

Серед численних мистців української діаспори, котрі в останні роки зав’язали тісні й різнобічні контакти зі своєю прабатьківщиною, одне з провідних місць належить композитору, педагогу, музикознавцю, громадському діячеві зі США Ігорю Соневицькому (нар. 1925 р.). З його творчістю вітчизняний слухач познайомився ще тоді, коли тільки-но впала «залізна завіса» і в рамках фестивалю «Музика українського зарубіжжя» у Львові та Першого «Музік-Фесту» в Києві прозвучали хорові та інструментальні композиції І.Соневицького. З того часу музикант був частим гостем в Україні, охоче приїжджав сюди і для участі в концертах, і з науковими лекціями, вступив в українську Спілку композиторів...

Стилістика його творчості – загалом традиційна, породжена вочевидь глибокою ностальгією за вітчизняною культурою, прагненням передати там в Америці, в далекій чужині аромат рідної пісні, релігійної спадщини, до котрої в музиканта особливе ставлення: адже він поки що автор єдиної української моноґрафії про життя і творчість Артемія Веделя. На все життя зберіг він трепетний спогад про Василя Барвінського - видатного митця і педагога, котрий підтримав його, заохотив до занять композицією.

Особливий світ панує у Фортепіанному концерті І.Соневицького, що ніби виринає зі спогадів дитинства, нерозривно пов’язаного з мотивами народних пісень і танців, із барвистим колоритом карпатського фольклору. Традиційність музичної мови справляє тут дуже приємне й органічне враження, насамперед завдяки невимушеності, щирості висловлювання, безпосередності емоцій. Коломийкові й колискові звороти, лірично-романсові наспіви, моторні ритми дитячих пісень-забавлянок - весь строкатий калейдоскоп яскраво національних образків забарвлений теплотою особистих спогадів. Стиль І.Соневицького, тяжіє до продовження й розвитку традицій української класики.



Дещо відмінне ставлення до національних традицій показує в своїй творчості Мар’ян Кузан (нар. 1925 р.), який все своє життя прожив у Франції. Йому більше імпонує вишуканий, модерний світ, котрий він пізнає не лише з музичних вражень «мистецької столиці Європи» - Парижа, але й з малярства, зокрема з картин улюбленого його художника і родича Якова Гніздовського. Проте і в нього важливе місце в художньому світогляді займає українська класична поезія, зокрема вірші Тараса Шевченка.

Серед його найцікавіших творів - ораторія для хору, оркестру та солістів на текст філософської поеми Т.Шевченка «Неофіти». У спадщині Кобзаря приваблюють його також переспіви Давидових псалмів, на які він написав кантату для хору, оркестру та соліста-тенора. Так, у «Давидових Псалмах» вільний поетичний переспів біблійних текстів у Т.Шевченка залишав необмежений простір для авторської фантазії.Біблійний текст став для нього лише канвою, яку він «модернізував» згідно із своїми уподобаннями й уявленням про «вічні» символи й категорії. Характерні для української духовної музики інтонації накладаються тут на гострі терпкі співзвуччя сучасного стилю, тому сприймаються свіжо й небанально. Образам модерного малярства присвячена симфонічна сюїта «Дивний світ Якова Гніздовського».

Українські мотиви вплітаються і в модерну творчість Вірка Балея (нар. 1938 р.), котрий живе й працює в Лас-Вегасі (США). Він теж дуже тісно співпрацює з українськими митцями, часто приїжджає з концертами до Києва і Львова. Серед кращих його творів – концерти для фортепіано і скрипки з оркестром, камерна музика.

Регент Віденської греко-католицької церкви Святої Варвари, що понад двісті років залишається духовним осередком українства в австрійській столиці, Андрій Гнатишин (1906 - 1995), принципово залишався все життя вірним засадам української церковної традиції. Центральний жанр його музики – літургійний.Його перу належать декілька повних Служб Божих і значна кількість (понад 100) окремих наспівів, хорів та солоспівів на духовні теми. Він продовжує стиль М.Лисенка та К.Стеценка, досягаючи в кращих своїх творах,таких, як хор «Люди ж мої, люди», солоспів «Богородице, Діво» та деяких інших, рівня своїх славетних попередників.

 

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ ЗАКРІПЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ:

1. Хто з композиторів продовжив традиції М.Лисенка в культурі діаспори?

2. У творчості яких композиторів діаспори розвинулася хорова традиція і чому?

3. Хто з цих митців може вважатися схильним до художнього експерименту?

4. Хто з музикантів діаспори тяжіє до духовних жанрів?









Date: 2015-04-23; view: 563; Нарушение авторских прав



mydocx.ru - 2015-2021 year. (0.009 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию