Щодо підготовки та написання курсових робіт

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНОПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувача кафедри

кримінально-правових

дисциплін ННІПП НАВС

В.Я. Горбачевський

“___ “ ____________ 2015 р.

ПЕРЕЛІК ТЕМ КУРСОВИХ РОБІТ
З ДИСЦИПЛІНИ «КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС»

Підготувала:

доцент кафедри, кандидат

юридичних наук, доцент

Шарай Л.Г.

Обговорена та схвалена на засіданні

кафедри кримінально-правових дисциплін

«__» ___________ 2015 р., протокол № __

КИЇВ – 2015

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо підготовки та написання курсових робіт

з дисципліни «Кримінальний процес»)

Тему курсової роботи студент обирає самостійно із переліку тем курсових робіт, що пропонуються у цих методичних рекомендаціях. У виняткових випадках курсова робота може бути виконана з дозволу викладача і з іншої теми, якщо викладач визнає обґрунтованим бажання студента дослідити дану проблему, а саму проблему – актуальною.

Перш ніж розпочати виконання курсової роботи, треба відібрати літературу за обраною темою, скласти її список, вивчити та проаналізувати. На підставі одержаних знань складається план курсової роботи.

Методологічною основою курсової роботи повинні бути Конституція України, КПК та інші закони України, Рішення Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини, відомчі нормативно-правові акти з питань діяльності органів досудового розслідування, прокуратури, суду, адвокатури та установ судової експертизи.

При виконанні роботи треба мати на увазі, що деякі наукові праці та відомчі нормативні акти не відповідають нормам нового кримінального процесуального закону України, що необхідно врахувати при їх використанні.

Курсова робота повинна носити самостійних характер. Неприпустимо запозичення тексту, фактичних даних із літературних джерел без оформлення посилання на них, а також дослівне переписування з того чи іншого джерела.

Механічне запозичення не сприяє глибокому, осмисленому і творчому вивченню та усвідомленню програмного матеріалу. Тому курсові роботи, що виконані без врахування цих вимог, до захисту не допускаються.

Разом з тим, студент може спиратися у своїй роботі на відповідну навчальну і монографічну літературу з даної проблеми. При цьому, якщо він наводить цитату чи запозичує з певної публікації якесь положення (наприклад, визначення, висновки соціологічного дослідження, результати узагальнення судової практики, думку автора праці з того чи іншого питання тощо), то йому обов’язково треба робити посилання на використане джерело. Список використаних джерел (без повторів) формується за хронологією використання даних з джерел за текстом курсової роботи і оформлюється в кінці тексту, щодо кожного джерела має міститися інформація про його авторів (прізвища та ініціали), назва роботи, місце її видання, назва видавництва, рік видання і повну кількість сторінок. Якщо робота, з якої запозичується текст, опублікована в якомусь журналі, збірнику праць, матеріалах наукової конференції, в посиланні після прізвища та ініціалів автора та назви роботи ставиться дві скісні рисочки: «//», а за ними назва журналу, рік видання, номер журналу і сторінки публікації. У тексті виноски позначаються квадратними дужками із вказівкою в них порядкового номера джерела за списком та через кому – номера використаних сторінок, наприклад: [5, с.12‑15].

Так само треба оформлювати посилання, коли в роботі використовується текст законів та інших нормативно-правових актів. За текстом повні назви кодексів, законів та інших нормативно-правових актів, якщо їх положення кілька раз використовується під час написання, посилання слід наводити лише один, перший раз. У подальшому у тексті роботи вони мають називатися скорочено, але так щоб це не призводило до плутанини через схожість абревіатур. Наприклад, Кримінальний кодекс України – КК, Кримінально-процесуальний кодекс України – КПК 1960 р., Кримінальний процесуальний кодекс України ‑ КПК 2012 р.

Щоб курсова робота була змістовною та відповідала вимогам, що до неї пред’являються, студент повинен глибоко зрозуміти сутність проблеми (питання). Це найбільш важливий, складний і відповідальний момент підготовчого етапу написання курсової роботи.

Вступна частина має містити положення щодо актуальності теми курсової роботи, мети і завдань її підготовки, обґрунтування її значення і використаної методології тощо.

Основна частина курсової роботи повинна мати такий вигляд: 1) спочатку дається загальна політико-правова характеристика питання, що розглядається; 2) розкривається його практична значущість; 3) аналізується нормативний матеріал (закони, підзаконні акти, матеріали судової практики) та літературні джерела; 4) наводиться думка студента з приводу того чи іншого питання або його приєднання до точки зору, висловленої в літературі. Власну позицію треба обґрунтувати. Це означає, що студент не лише зрозумів сутність вивченої ним проблеми і має власний погляд на неї, що був сформований завдяки вивченню нормативного матеріалу, статистичних даних і прикладів судової та слідчої практики, теоретичних праць інших авторів та його особистих логічних умовиводів, а й здатний довести позитив обраної ним позиції у фаховій дискусії.

Наприкінці роботи подаються висновки – найбільш важливі теоретичні та практичні результати, одержані під час підготовки і написання курсової роботи.

Список використаних джерел подається після висновків. Якщо у роботі є додатки, то вони зазначаються окремо після списку використаних джерел.

Приклади для ілюстрації теоретичних положень треба підбирати після вивчення нормативного матеріалу та літературних джерел до курсової роботи. Їх краще брати в архівах судів, прокуратур, органів досудового розслідування або з публікацій. Не рекомендується брати загально відомі приклади із підручників і навчальних посібників з курсу кримінального процесу.

Оформлення курсової роботи. Її текст повинен бути надрукований або виконаний розбірливим (чітким) почерком. Якщо робота виконана на окремих аркушах, то вони повинні бути підшиті та пронумеровані. На першому (титульному) аркуші вказується назва навчального закладу, інституту, факультету; назва роботи і навчальної дисципліни, з якої вона виконана; прізвище і ініціали студента, який виконав роботу, та дані про викладача, під керівництвом якого вона була виконана. На другому – план роботи. Текст за кожним питанням плану роботи повинен починатися з назви відповідного розділу плану. Завершується робота списком використаної літератури. В цьому переліку вказуються тільки ті джерела, які студент фактично використав, тобто зробив відповідні посилання на них у курсовій роботі. На останній сторінці роботи ставиться дата її виконання та особистий підпис виконавця. Обсяг роботи близько 25 сторінок друкованого тексту (30 рукописних сторінок). При цьому головним є відповідне розкриття теми курсової роботи.