Влаштування шпунтових огороджень

Такі огородження влаштовують, застосовуючи дерев'яні й металеві шпун-

тові палі, занурюючи їх палебійними копровими установками й віброзанурювачами. До занурення очищають замки шпунтових паль, а також перевіряють їх прямолінійність, використовуючи шаблон.

Занурення шпунтових паль із застосуванням віброзанурювача виконують

таким способом. Використовуючи клиновий наголовник, віброзанурювач закріплюють на шпунтовій палі, піднімають з'єднані палю і віброзанурювач і подають їх до місця забивання, фіксують у напрямних між маяковими палями і занурюють до проектної оцінки. Слід зазначити, що влаштування шпунтових огороджень починають із забивання маякових паль, які в кілька ярусів з'єднують схватками з прокатного металу. Такі схватки одночасно функціонують як напрямні при зануренні проміжних шпунтових паль.

У процесі забивання перевіряють вертикальність кожної палі в двох взаємно перпендикулярних площинах.

Виконані шпунтові огородження розкріплюють обв'язками, що являють собою пояси – обв'язки, горизонтально розташовані по периметру виїмки, що огороджується (або траншеї котловану). При великій глибині котлованів необхідно встановлювати додаткове кріплення у вигляді розпірок, які виконують з металу складного профілю коробчатоподібної форми (швелерів, кутків, з'єднаних між собою за допомогою зварювання).

Як такі розпори використовують труби діаметром 300...400 мм. Усі види розпорів встановлюють через 4...6 м у поздовжньому напрямку виїмки, що огороджується.

По завершенні робіт у котловані і до виконання зворотної закопки шпунт слід витягувати. З цією метою застосовують гвинтові й гідравлічні домкрати, віброзанурювачі й віброударні шпунтовисмикувачі. При відсутності зазначеного обладнання і потреби в повторному використанні палі зрізають металорізальними пилками.

Схеми занурення. Технологією занурення паль передбачено три схеми: рядова, секційна і спіральна (див. рис.4.3).

Вибір схеми залежить від розмірів будинку чи споруди, що зводиться, розташування паль щодо осей і властивостей ґрунту.

При зведенні фундаментів у незв'язних ґрунтах палебійні установки переміщують згідно зі схемою, наведеною на рис.4.3, а. Така схема передбачає поділ об'єкта на захватки, на яких занурення паль роблять послідовно по рядах. По закінченні останнього ряду установку переміщують на другу захватку і після закінчення робіт – на третю.

Занурення паль у зв'язних ґрунтах при зведенні фундаментів на великій площі під багатопрогонові й секційні будинки і споруди виконують, використовуючи секційну схему, показану на рис.4.3, в.

Починають з першого ряду крайнього прольоту (секції). Послідовно

забивають палі на другому ряді. Потім пропускають один ряд і переходять на наступні два ряди. Завершують роботу заглибленням паль у пропущених рядах при рухові установки в протилежному напрямку.

Спіральну схему застосовують у тому випадку, коли необхідно створити кущ (групу) паль у слабкостисливих ґрунтах, під розвинуті в плані фундаменти чи опори різних споруд. Забивання починають з палі, розташованої всередині середнього ряду, і ведуть роботи в напрямку спіралі, що розвивається, як це показано на рис.4.3, б.

Рис.4.3 – Схеми забивання паль:

а – рядова; б – спіральна; в – секційна; 1 - 13 – послідовність забивання паль