Висновки. В роботі були розглянуті такі питання, як сутність, класифікація і напрямки використання основних фондів

В роботі були розглянуті такі питання, як сутність, класифікація і напрямки використання основних фондів. Також приведені теоретичні і методичні аспекти аналізу й оцінки складу, структури і використання основних фондів.

Основні фонди підприємств формуються шляхом технічного переозброєння, реконструкції, створення нових і капітального ремонту діючих основних фондів. Підприємства отримують ці фонди за платню і безкоштовно.

У процесі створення матеріально-технічної бази виробництва зростає роль інтенсифікації виробництва, що передбачає підвищення ефективності використання основних виробничих фондів. Це зумовлено рядом причин. По-перше, покращення використання основних фондів означає зменшення витрат праці на одиницю продукції. По-друге, інтенсифікація виробництва приводить до економії засобів на нові капіталовкладення, покращенню співвідношення між фондом споживання і фондом накопичення, забезпечує тривалість темпів економічного зростання.

Підвищення ефективності основних виробничих фондів може бути досягнуто в першу чергу за рахунок кращого використання виробничих потужностей, більш раціонального здійснення капітальних вкладень у будівництво і реконструкцію.

Можна виділити такі основні напрямки покращення використання основних виробничих фондів і виробничих потужностей:

екстенсивне покращення - збільшення часу роботи обладнання в календарному періоді, збільшення питомої ваги обладнання у складі всього обладнання, що є на підприємстві;

інтенсивне покращення - підвищення ступню загрузки обладнання в одиницю часу шляхом модернізації діючих машин і обладнання, встановлення оптимального режиму роботи активної частини основних фондів;

удосконалення структури ОВФ - поряд з ведучими цехами пропорційний розвиток допоміжного виробництва;

швидке засвоєння знов вводимих потужностей.

Ефективність використання основних виробничих фондів значною мірою залежить від їх відтворення.

Аналіз процесу відтворення виробничого апарату України показує, що в період економічної кризи саме ця сфера виявилася найбільш вразливою. Становлення ринкових відносин суттєво вплинуло на структуру джерел фінансування капітальних вкладень, підвищивши в останні роки частину власних коштів підприємств майже на 70 %. Однак слід враховувати, що в умовах високих темпів інфляції, платіжної кризи, зниження обсягів виробництва і необгрунтованого зростання цін внаслідок монопольного становища товаровиробників реальні можливості реалізації коштів на інвестиційні цілі дуже обмежені.

Як наслідок, інвестиційні можливості більшості суб’єктів господарювання зменшуються, скорочуються, скорочуються об’єми централізованого і децентралізованого фінансування, а також освоєння капітальних вкладень. Основні фонди старіють, фінансові ресурси для їх відтворення відсутні.

Вихід із становища, яке склалося, полягає в такому:

1. При кризовому стані економіки закономірним є здійснення її структурної перебудови, яка супроводжується, з одного боку, знеціненням основного капіталу в галузях, що не відповідають потребам національної економіки та її місцю у світовому поділі праці, а з другого - розвитком прогресивних галузей, які всебічно забезпечуються державною підтримкою. Тому немає рації створювати однакові умови відтворення і функціонування для всіх галузей, незалежно від їх відповідності потребам суспільства. Однак при цьому необхідно створювати сприятливі умови для інвестування прогресивного технічного оновлення виробництва, розвитку прогресивних галузей і виробництв шляхом:

- пільгових кредитів, оподаткування;

- розширення масштабів застосування прискореної амортизації;

- розширення сфер використання амортизаційного фонду;

- введення механізму відшкодування різниці між фактично нарахованою амортизацією і відновною вартістю ОФ за рахунок прибутку (з відповідним зниженням обсягу оподаткування);

- цільового державного фінансування;

- стимулювання підприємницької діяльності;

- пільг стратегічним інвесторам при приватизації.

2.Враховуючи особливості оцінки вартості основного капіталу (передусім можливість його знецінення), доцільно більш гнучко визначити вартість майна, що приватизується, а також передбачити пільги для стратегічних інвесторів - у тому числі і в особі трудових колективів, які беруть на себе зобов’язання здійснити технічне переозброєння виробництва.

Таким чином, здійснення комплексу заходів щодо об’єктивної оцінки основних фондів та підвищення фінансових можливостей підприємств для цілей технічного оновлення створить умови для активізації інвестиційної та виробничої діяльності і сприятиме подоланню кризових явищ в економіці.