Поняття та ознаки правовідносин

Правовідносини — це врегульовані нормами права вольові суспільні відносини, що виражаються в конкретному зв'язку між правомочними і зобов'язаними суб'єктами — носіями суб'єктив-них юридичних прав, обов'язків, повноважень і відповідальнос-ті — і забезпечуються державою.
Ознаки правовідносин:
1. Становлять різновид суспільних відносин, соціальний зв'язок.
Правовідносини складаються між людьми або колективами як суб'єктами права з приводу соціального блага або забезпечення яких-небудь інтересів. Не може бути правовідносин з тварина-ми, рослинами, предметами. Відносини з ними є, але не за до-помогою права. За негуманне поводження з собакою людина відповідає не перед собакою, а перед органами, що покликані захищати тварин.
У колишні часи (середньовіччя) суб'єктами права визнава-лися тварини і навіть неживі предмети. Наприклад, у Росії в 1593 p. був покараний батогом і засланий до Сибіру церковний дзвін, що «дзвонив» у зв'язку з убивством царевича Дмитра.
2. Є ідеологічними відносинами — результатом свідомої діяль-ності (поведінки) людей. Правовідносини не можуть виникати, не проходячи через свідомість людей: норми права не можуть вплинути на людину, її поведінку, доки зміст правових норм не усвідомиться людьми, не стане їх правосвідомістю.
3. Є вольовими відносинами, які проявляються вдвох аспектах:
а) у втіленні в них волі (інтересу) держави, оскільки право відносини виникають на підставі правових норм;
б) у втіленні в них волі (інтересу) учасників правовідносин вони зв'язані предметом інтересу, досягненням його результат
Правда, правовідносини можуть виникати і припинятися по волею (інтересом) їх учасників (наприклад, потерплий від зло чину всупереч своєму бажанню залучається у кримінально-процесуальні правовідносини зі злочинцем і судом).
Однак реалізація правовідносин можлива лише на підставі виявлення волі (інтересу) їх учасників. При цьому є правовідно-сини, для виникнення яких необхідне волевиявлення всіх їх уча-сників (договір купівлі-продажу), а є правовідносини, для вини-кнення яких досить волевиявлення лише одного з учасників (проведення обшуку).
4. Виникають, припиняються або змінюються, як правило, на основі норм права у разі настання передбачених правовою нор-мою фактів. Правовідносини виступають як спосіб реалізації норм права, або, інакше, норми права втілюються в правовідносинах, відбувається їх індивідуалізація стосовно суб'єктів і реальних ситуацій. У нормах права вже закладені правовідносини, але в абстрактній формі (докладніше див. § «Передумови виникнення правовідносин. Взаємозв'язок норми права і правовідносин»).
Проте не можна вважати, що наявність правових норм авто-матично призводить до виникнення правовідносин. Можливий і такий варіант, коли правові норми реалізуються, але правовід-носин немає. Правда, таке трапляється вкрай рідко, наприклад, виникнення правовідносин у разі вирішення справи на підставі аналогії права.
5. Мають, як правило, двосторонній характер і є особливою формою взаємного зв'язку між конкретними суб'єктами через їх права, обов'язки, повноваження і відповідальність, які закріплені в правових нормах. Одна сторона має точно визначені суб'єктив-ні юридичні права (правомочна сторона), на іншу покладені від-повідні суб'єктивні юридичні обов'язки (зобов'язана сторона). Повноваження — прерогатива державних органів і посадових осіб. Юридична відповідальність — елемент вторинного харак-теру, який реалізується в результаті вчиненого правопорушен-ня. Основний зміст правовідносин — суб'єктивне юридичне право і суб'єктивний юридичний обов'язок.
Не може бути правовідносин, заснованих лише на правах або лише на обов'язках. Правам однієї сторони відповідають обов'язки іншої. Наприклад, одна сторона — кредитор — має право на одержання боргу, а інша — боржник — обов'язок повер-нути борг. У деяких правовідносинах кожна сторона має і права, і обов'язки (фізичні особи), правомочності і відповідальність (посадові особи).