Медицина ХХ століття

Після закінчення першої світової війни міжнародні політичні економічні, наукові і культурні зв'язки стали відновлюватися вже на новій основі. Почався третій періодрозвитку міжнародних медицинских зв'язків, коли при збереженні зовнішніх форм на їх змісті повністю відобразилися політичні і соціальні події що відбуваються в світі.

У перші роки Радянської влади, після громадянської війни міжнародні зв'язки були практично припинені. Зв'язки країни з Європою стали пожвавлюватися лише після Генуезької конференції і підписання Рапальського договору.

У 1921 році при Наркомздраве РРФСР було створене Бюро закордонної

інформації, а при Радянському посольстві в Берліні була встановлена посадапредставника Наркомздрава, яку зайняв Я.Р.Гольденберг. Після відновлення дипломатичних зв'язків з Францією на посаду представника Наркомздрава був призначений А.Н.Рубакин, а рік потому аналогічниу посаду зайняв в США М.І.Міхайловській, хоча між США і Радянською Росією ще не було дипломатичних зв'язків, в США було ще відкрито і Представництво РОКК.

Великий авторитет за кордоном мав перший нарком охорони здоров"я Н.А.Семашко. (1874-1949) В нашій країні Н.А.Семашко провів величезну роботу по відновленню охорони здоров'я. Він об'єднав всі медичні установи, що знаходилися у веденні страхових організацій

і різних відомств, під керівництвом Наркомздрава. Велику допомогу в вирішінні питань охорони здоров'я населення і боротьби із захворюваннями оказаві створений за ініціативою Н.А.Семашко в 1920 році науково-дослідний інститут охорони здоров"я (ГИНЗ), до складу якої увійшло декілька інститутів (по боротьбі з туберкульозом, венеричними захворюваннями, по охороні материнства і дитинства, деякі гігієнічні институти).

Н.А.Семашко надавав велике значення проведенню масових профилактичнчх оглядів робочих для виявлення захворювань. Він вимагав від лікувальних установ органічно поєднувати лікувальну допомогу з необхідними профілактичними заходами. За його ініціативою був створений ряд правових актів тих, що забезпечують проведення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів. Н.А.Семашко в діяльності санитар-

ных органів надавав велике значення санітарному нагляду, що є могутнім засобом профілактики.

Усвідомлюючи, що без добре підготовлених медкадров неможливе підняти охорону здоров'я, Н.А.Семашко багато займався проблемою вдосконалення системи медичної освіти і реорганізації дореволюційної медичної школи. Він вважав, що лікуючі лікарі повинні бути в одночас і організаторами охорони здоров'я і що всі лікуючі лікарі

повинні вміти поєднувати свою медичну роботу з цивільними обов"язками.

Значна заслуга Н.А.Семашко і в розробці питань законодавства по охороні здоров'я. Ряд найважливіших законів і ухвал уряду по охороні здоров'я населення розроблялися при його безпосередній участі. Чималу роль в успішній діяльності Н.А.Се-

машко грала і та обставина, що він, будучи високоосвіченим лікарем, мав великий особистий досвід лікувальної і санітарної роботи. Він систематично стежив за вітчизняною і зарубіжною медичною литературою, був завжди в курсі сучасних досягнень світової медичної науки. Він виступав за кордоном з доповідями і лекціями. У 1925 році він з великим успіхом виступав з доповіддю про радянську охорону здоров'я на медичному факультеті в Паризькому університеті, потім він по цьому ж питанню виступав в Женеві в Лізі Націй, а також в Берліні. Для встановления постійних медичних зв'язків з Німеччиною Н.А.Семашко организував російсько-німецький медичний тиждень в Берліні і Москві, де заслуховувались доповіді російських і німецьких учених по різним актуальним питанням медичної науки і охорони здоров'я. У 1924 році СРСР відвідав відомий німецький социал гігієніст Е.Ресле, а в 1925 році почав виходити "Російсько-німецький медичний журнал" під сумісною редакцією Ф.Крауса і Н.А.Семашко. У Франції почало видаватися "Франко-радянський огляд медицини і біології", а в Росії стали виходити "Новини французкой медицини і біології".

У подальші роки інтерес до радянської охорони здоров'я в зарубіжных країнах продовжував зростати. Помітною подією були "міжнародні соціальні дні" в Парижі в 1928 році з доповідями Н.А.Семашко М.І.Барсукова, В.П.Лебедевой і інших вчених, участь СРСР В міжнародній гігієнічній виставці в Дрездене (1929-1930 р.), виїзди в зарубіжні країни, видних радянських учених, повторний візит в СРСР Эдуарда Эррио, який в своїй книзі спеціально зупинився на питаннях охорони здоров'я. У Радянському Союзі відбулися і великі міжнародні конгреси - 1934 року в Москві проходив 4-й Міжнародний конгрес з ревматології, а в 1935 році в Ленінграді і Москві - 4-й Міжнароднийконгрес фізіологів. Більшість іноземних делегатів підкреслили значення робіт І.П.Павлова, називаючи його "старійшиною фізіологів миру".

Похмурим дисонансом на конгресі була лише поведінка німецьких делегатів, де після захоплення влади фашистами стала проповідуватися концепція Ж. де Гобіно "Про нерівність людських рас", яка поступово перетворилася і була оголошена державною політикою. Ідеї націоналістичного мілітаризму стали знаходити віддзеркалення в поведінці лікарів фашистської Німеччини і Італії на міжнародних конгресах. Тим не менш міжнародні медичні конгреси продовжувалися працювати, але вже з меншим розмахом і ентузіазмом. Створювалися і нові міжнародні медичні суспільства і асоціації.За період з 1920 року до другої світової війни були створені міжнародні суспільства по історії медицини, боротьбі з ревматизмом, спортивній медицині, отолярингологии попередженню сліпоти, допомоги інвалідам, ортопедії і травмотологии боротьбі проти раку, гастроентерології, судової і соціальної медицини а також протитуберкульозна Ліга, Союз по боротьбі з венеричними захворюваннями..

У роки другої світової війни всі зв'язки радянської охорони здоров'я

з державами гітлерівського блоку, а також з окупованими Францією і Бельгією і іншими країнами Західної Європи повністю припинились. Разом з тим в ці роки в США і Великобританії були створені Представництва Радянського Червоного Хреста, через які в СРСР поступали медикаменти, медичне устаткування, література і т.д. Були встановлені контакти між військово-медичними і військово-санітарнимислужбами союзників - країн антигітлерівської коаліції. У 1944 році в Монреяле була розроблена нова Міжнародна санітарна конвенція, в якій стосовно умов військового часу дещо уточнювалися карантинні вимоги Конвенції 1926 роки і був включений розділ про заходи на сухопутних кордонах. Проте, природно, в часи другої світової війни всі зв'язки носили украй обмежений характер.