Джерела права

ОСНОВИ

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ

ВЛАСНОСТІ

ЗМІСТ

ВСТУП...............................................................................................6

1 ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ ЯК ПРАВО НА РЕЗУЛЬТАТИ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ..............................................9

1.1 Поняття інтелектуальної власності....................................9

1.1.1 Інтелектуальна власність як результат творчої діяльності......................................................................9

112 Інтелектуальна власність як право........................ 10

1.2 Еволюція інтелектуальної власності..................................12

1.2.1 Еволюція промислової власності............................... 12

1.2.2. Еволюція авторського права і суміжних прав......... 15

1.2.3 Еволюція інтелектуальної власності в Україні...... 17

1.3 Місце і роль інтелектуальної власності в економічному і соціальному розвитку держави.....................................20

1.3.1 Соціально-економічні стратегії в країнах світового товариства................................................................ 20

1.3.2 Роль промислової власності у економічному розвитку...................................................................... 21

1.3.3 Авторське право і розвиток культури.................... 24

.

Питання для самоконтролю.....................................................26

2 СИСТЕМА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ...........................28

2.1 Об'єкти права інтелектуальної власності........................28

2.1.1 Класифікація об'єктів права інтелектуальної власності..................................................................... 28

2.1.2 Об'єкти промислової власності................................ 29

2.1.3 Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності29

2.1.4 Об'єкти авторського права і суміжних прав........... ЗО

2.2 Суб'єкти права інтелектуальної власності.......................ЗО

2.3 Система законодавства України про інтелектуальну власність.............................................................................32

2.4 Державна система правової охорони інтелектуальної власності...........................................................................33

2.5 Міжнародна система інтелектуальної власності.............36

Питання для самоконтролю......................................................39

З ОХОРОНА ПРАВА НА ОБ'ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ................................................................................42

3.1 Мета і принципи правової охорони.................................42

3.2 Охорона прав на об'єкти промислової власності...........44

3.3 Охорона прав на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності............................................................................47

3.4 Охорона об'єктів авторського права і суміжних прав.....50

3.4.1 Джерела права............................................................ 50

3.4.2 Охорона об'єктів авторського права......................5 1

3.4.3 Охорона об'єктів суміжних прав...............................53

3.5 Охорона прав на об'єкти інтелектуальної власності за кордоном................................:...........................................54

3.5.1 Охорона прав на об'єкти промислової власності... 54

3.5.2 Охорона прав на об'єкти авторського права і суміжних прав..............................................................55

Питання для самоконтролю....................................................56

4 ЕКОНОМІКА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ.......................59

4.1 Права на об'єкти інтелектуальної власності як товар.. 59

4.1.1 Особливості права інтелектуальної власності як товару....................................................................... 59

4.1.2 Інтелектуальна власність як нематеріальний актив........................................................................... 61

4.2 Комерціалізація прав на об'єкти інтелектуальної власності............................................................................64

4.2.1 Мета і основні способи комерціалізації.................... 64

4.2.2 Використання об'єктів права інтелектуальної власності у власному виробництві.......................... 64

4.2.3 Внесення інтелектуальної власності до статутного капіталу підприємства...................... 66

4.2.4 Передача прав на об'єкти інтелектуальної власності..................................................................... 67

4.3 Оцінка вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності............................................................................70

4.3.1 Цілі оцінки прав........................................................... 70

4.3.2 Підходи дооцінки........................................................ 71

4.3.3 Методи оцінки........................................................... 72

4.3.4 Послідовність оцінки.................................................. 76

4.4 Управління правами інтелектуальної власності.............79

4.4.7 Життєвий цикл об'єкта інтелектуальної власності.....................................................................79

4.4.2 Управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі його створення................................................ 81

4.4.3 Управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі набуття прав.................................................. 82

4.4.4 Управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі використання прав..........................................84

4.4.5 Управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі захисту прав....................................................85

4.4.6 Управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі утилізації..........................................................85

Питання для самоконтролю......................................................86

5 ЗАХИСТ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ...................88

5.1 Система захисту прав інтелектуальної власності та її призначення......................................................................88

5.2 Дії, що визнаються порушенням права інтелектуальної власності............................................................................89

5.3 Категорії спорів..................................................................92

5.4 Форми, порядки та способи захисту права інтелектуальної власності.................................................93

5.5 Способи захисту права інтелектуальної власності........95

5.5. 1 Адміністративно-правовий спосіб захисту прав...95

5.5.2 Цивільно-правовий спосіб захисту прав..................96

5.5.3 Кримінальна відповідальність за порушення прав. 98

5.6 Захист прав інтелектуальної власності в рамках угоди ТRІРS..................................................................................99

Питання для самоконтролю....................................................101

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА..............................................103

Основна.....................................................................................103

Додаткова..................................................................................103

Законодавство України про інтелектуальну власність..........104

Міжнародні договори з інтелектуальної власності.................106

ВСТУП

З переходом від планової до ринкової економіки в умовах входження України до світової спільноти суттєво зросла роль в економічному і соціальному розвитку суспі­льства результатів розумової (творчої) праці людини, до яких відносять: винаходи, корисні моделі, промислові зра­зки, торговельні марки, географічні зазначення, сорти рос­лин і породи тварин, комерційні таємниці, твори літератури і мистецтва, бази даних, комп'ютерні програми, фонограми та відеограми тощо. Ці та інші результати розумової праці мають назву "об'єкти права інтелектуальної власності", або "інтелектуальна власність".

Після проголошення незалежності України суттєво змінилося відношення до інтелектуальної власності. Якщо за радянських часів виключне право розпоряджатися інте­лектуальною власністю належало державі, то відтепер во­но належить, насамперед, творцю цієї власності. Ця важ­лива норма відтворена в основному Законі - Конституції України, згідно якої: "Кожен має право володіти, користу­ватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності..."

Одним з феноменальних і не всіма усвідомлених явищ кінця XX століття є масова поява на ринку нового виду товару - інтелектуальної власності. Темпи росту обсягу торгівлі цим товаром зростають значно швидше, ніж звичайних товарів, тому фахівці прогнозують, що при пе­реході від індустріального до інформаційного суспільства, що відбувається в наш час, цей вид товару стане основ­ним, а конкурентоспроможність звичайних товарів і послуг буде в основному забезпечуватися використанням відпо­відних об'єктів права інтелектуальної власності. Остання обставина особливо важлива для України, яка вибрала інноваційний шлях розвитку економіки, підґрунтям якого є інтелектуальна власність. Інтелектуальна власність використовується в усіх без винятку видах економічної діяльності, тому з її основами, в ідеалі, повинен бути озна­йомлений кожний громадянин.

Навчальний посібник складається з шести розділів, матеріал яких дозволяє дати цілісне системне уявлення про інтелектуальну власність.

У першому розділі інтелектуальна власність розглядається як результат творчої діяльності людини. Особлива увага звертається на двоякість права на результати інтелектуальної діяльності, історію виникнення інтелектуальної власності та її економічну і соціальну значимість.

Складові системи інтелектуальної власності: об'єкти і суб'єкти права, законодавство України про інтелектуальну власність, державна система правової охорони інтелектуальної власності, а також міжнародні договори про інтелектуальну власність розглянуті у другому розділі.

Третій розділ присвячено правовій охороні інтелектуальної власності. Тут розглянуто набуття прав на об'єкти промислової власності, авторського права і суміжних прав в Україні, а також за кордоном.

У четвертому розділі основна увага звертається на економічні аспекти інтелектуальної власності, такі як способи комерціалізації інтелектуальної власності, оцінка вартості прав на об'єкти права інтелектуальної власності, визначення економічної ефективності інноваційних проектів.

Юрисдикційні та неюрисдикційні форми захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності розглянуті у п'ятому розділі.

Дисципліна "Основи інтелектуальної власності" має міждисциплінарний характер. Вона тісно пов'язана з блоком правових дисциплін, таких як: патентне право, авторське право і суміжні права, захист права інтелектуальної власності та з дисциплінами економічного блоку, серед яких: економіка інтелектуальної власності, оцінка інтелектуальної власності, передача прав на об'єкти інтелектуа­льної власності, маркетинг інтелектуальної власності то­що, які вивчаються в рамках спеціальності "Інтелектуальна власність".

Мета цієї дисципліни - ознайомити слухачів з поня­тійним апаратом інтелектуальної власності, виробити у них системне бачення проблеми, полегшити сприйняття ними спеціальних дисциплін навчального плану.

1 ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ ЯК ПРАВО НА РЕЗУЛЬТАТИ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

1.1 Поняття інтелектуальної власності

1.1.1 Інтелектуальна власність як результат творчої діяльності

Інтелектуальна власність у широкому розумінні означає закріплені законом права на результати інтелек­туальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній областях.

Інтелектуальна діяльність - це творча діяльність, а творчість - це цілеспрямована розумова робота людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється не­повторністю, оригінальністю, унікальністю. Чим вищий ін­телектуальний потенціал індивідуума, тим цінніші резуль­тати його творчої діяльності - інтелектуальна власність.

Для людини характерні два види творчості - худож­ня і технічна. Результатом художньої творчості є літерату­рні і художні твори. Результатом технічної творчості - ви­находи, торговельні марки, комерційні таємниці тощо.

Результати художньої творчості використовуються в гуманітарній сфері для збагачення внутрішнього світу людини, формування його світогляду. Результати ж техні­чної творчості застосовуються переважно у сфері вироб­ництва товарів і надання послуг. Вони сприяють підви­щенню технічного рівня суспільного виробництва, його ефективності, забезпечують конкурентоспроможність ви­роблених товарів і послуг.

За сформованою історичною традицією результати технічної творчості називають об'єктами права промисло­вої власності, або "промисловою власністю". Поняття "промислова власність" іноді помилково ототожнюється з матеріальними об'єктами промисловості - будинками, спо-спорудами, устаткуванням Однак це не так Промислова власність - це вид інтелектуальної власності. Слово "про­мислова" у цьому словосполученні закріпилося, очевидно, у результаті того, що вона застосовується, головним чи­ном, у промисловості, що є сектором економіки, зацікавле­ним в ній.

Підкреслимо, що під інтелектуальною власністю ро­зуміють не результат інтелектуальної діяльності людини як такий, а право на цей результат. На відміну від матеріаль­них об'єктів, тобто таких, що можна відчути на дотик, на­приклад, книги, автомобіль, право не можна відчути на до­тик Отже, інтелектуальна власність є нематеріальним об'єктом.

З цього випливає низка важливих наслідків. Напри­клад, на відміну від матеріальних об'єктів, інтелектуаль­ною власністю, у багатьох випадках, заволодіти набагато легше Так, якщо у процесі бесіди ви розкриєте комерційну таємницю, то ця інформація перекочує до мозку вашого співрозмовника і повернути її назад, на відміну від матері­ального об'єкта, неможливо. Відтепер обидві сторони во­лодіють одним і тим об'єктом. Відмінності спостерігаються також під час обміну. Так, якщо ви обмінялися з партнером комп'ютерами, то після такого обміну кожна зі сторін буде мати по одному комп'ютеру. Але якщо ви обмінялися іде­ями як результатами творчої діяльності, то кожна зі сторін буде мати по дві ідеї.

1.1.2 Інтелектуальна власність як право

Якщо інтелектуальна власність нематеріальна, то що є об'єктом власності? Об'єктом власності є право на результати інтелектуальної діяльності людини. Це право має подвійну природу. З одного боку, творець (автор) не­матеріального об'єкта власності і творець матеріального об'єкта власності мають подібні права власності, тому що право на результат творчої діяльності забезпечує його власнику виняткову можливість розпоряджатися цим результатом на свій розсуд, а також передавати іншим осо­бам, тобто воно подібне до права власності на матеріальні об'єкти (майновим правом). З іншого боку, поряд з майно­вим правом, існує деяке духовне право творця на резуль­тат творчої праці, так зване право автора. Тобто автор має сукупність особистих немайнових (моральних) прав, що не можуть відчужуватися від їхнього власника в силу їхньої природи, та майнових прав. Іншими словами, якщо майно­ве (економічне право) на результат творчої праці може бу­ти віддільним від творця (переданим іншій особі в обме­жене чи необмежене користування), то моральне (немайнове) право автора невіддільне від творця і не може бути передано іншій особі.

Таким чином, право інтелектуальної власності є су­мою тріади майнових прав (права володіти, права корис­туватися, права розпоряджатися) та немайнових прав (право на авторство, право на недоторканість твору тощо) (рис. 1)

Рис. 1 Права інтелектуальної власності

Деякі науковці вважають, що право інтелектуальної власності - це виключне право правовласника дозволяти або забороняти іншим особам користуватися результатами творчої діяльності. Але в українському законодавстві закріплена конструкція права інтелектуальної власності, що відображені на рис. 1. Тому в подальшому ми будемо користуватися саме таким поняттям права інтелектуальної власності.

Майнові й особисті (немайнові) права на результат творчої діяльності взаємозалежні і найтіснішим чином переплетені, утворюючи нерозривну єдність. Двоякість права найважливіша особливість інтелектуальної влас­ності.

1.2 Еволюція інтелектуальної власності

1.2.1 Еволюція промислової власності

Одна з основних властивостей інтелектуальної власності полягає в тому, що вона повинна приносити ма­теріальну чи іншу користь. Це може бути додатковий при­буток, отриманий від використання інтелектуальної влас­ності у сфері матеріального виробництва. Іноді інтелекту­альна власність у явному вигляді може не приносити при­бутку, але, створюючи додаткові труднощі для конкурентів, полегшує тим самим просування власних товарів і послуг на ринок. Нарешті, вона може сприяти духовному розвитку громадян.

Однак для того щоб одержати ту чи іншу користь від права на об'єкт інтелектуальної власності (ОІВ), необ­хідно спочатку його створити, а для цього потрібно затра­тити фінансові, людські та інші ресурси. Тому якщо на да­ному підприємстві розроблена нова технологія одержання виробів з використанням власного ОІВ, а конкурент почав незаконно виготовляти ці ж вироби за цією самою техно­логією, то його вироби виявляться дешевшими, а отже і більш конкурентноздатними. Таким чином, творець об'єкта інтелектуальної власності опиниться у невигідному стано­вищі.

Мабуть, уперше на цю обставину звернули увагу в Англії в період швидкого розвитку мануфактури. Уже на початку XIV століття королівською владою там надавалися особливі привілеї особам, що займалися створенням но­вих виробництв. Така підтримка прийняла форму даруван­ня особі, що впровадила нову технологію, виключного права користування цією технологією протягом часу, до­статнього для її освоєння. Дане виключне право давало розробнику перевагу в конкурентній боротьбі. Королівство, у свою чергу, одержувало нову технологію виробництва, що сприяло зміцненню його економічного положення.

Такі права закріплювалися документом, що назива­вся патентною грамотою, що означало "відкритий лист", оскільки він мав печатку в кінці, а не на згорнутому листі. Згодом наданням такого права стали зловживати, викори­стовуючи його для збільшення надходжень у скарбницю. З'явилися протести, і питання, пов'язані з патентами, ста­ли вирішувати в судовому порядку. Класичним прецеден­том стала "Справа виробників сукна з Іпсвіча" (1615 р.), при слуханні якої було заявлено: "Але якщо людина при­внесла в королівство новий винахід або нове ремесло, ри­зикуючи при цьому життям і майном і затративши свої за­соби тощо, чи якщо людина зробила нове відкриття, то в подібних випадках король своєю милістю і прихильністю у відшкодування його витрат може подарувати йому приві­лей користатися таким ремеслом чи промислом тільки ви­значений час, тому як на початку люди королівства пере­бувають у неведенні щодо цього ремесла і не мають ні знань, ні навичок, щоб користатися ним. Але коли термін патенту минає, король може знову подарувати його".

Для того щоб покінчити із зловживанням даруван­ням особливих прав, у 1628 році був прийнятий статус про монополії. Відповідно до цього статусу, не мали сили всі монополії, дарування і пільги, за винятком "будь-яких па­тентних грамот і грамот на привілеї на термін, який дорів­нює 14 рокам чи менше, що повинні від цього часу видава­тися на виключне право на виготовлення будь-якого виду нових виробів у межах цього королівства дійсному і пер­шому винахіднику таких виробів, яким ніхто інший з часу видачі таких патентних грамот і грамот на привілеї не повинен був користатися".

Зрозуміло, згодом система патентного права була багато в чому удосконалена. Але, як ми бачимо, уже на початку XVII століття були закладені його основи. Патенти, як вид інтелектуальної (промислової) власності використо­вуються дотепер як інструмент, що регулює створення і передачу нових технологій.

Іншим об'єктом промислової власності, історія якого виходить з глибини століть, є торговельні марки. Такі зна­ки у вигляді символів зображувалися ремісниками на то­варах, що виготовлялися ними чи ставилися скотарями як "клейма" на тварині в давні часи. Однак, незважаючи на поважний вік, вони реалізували важливий елемент зако­нодавства про товарні знаки, що діє донині, а саме: фіксу­вали зв'язок між товаром і виробником.

Термін "товарні знаки" (торговельні марки) почали вживати тільки в XIX столітті. З цього ж часу вони стали виконувати нинішню роль у поширенні товарів, доведенні їх до покупця, розширенні торгівлі. Однак чим ширше за­стосовували торговельні марки, тим більше було випадків їхнього незаконного копіювання Тому в середині минулого століття англійськими судами були вироблені засоби захи­сту проти таких порушень. Так народилася знаменита за­борона на ведення справи під іншим ім'ям: ніхто не мав права видавати свої товари за товари іншої особи

У 30-40-х роках XX століття було в основному заве­ршено розвиток законодавства про торговельні марки (Ні­меччина, 1936 рік; Британія, 1938 рік; США, 1946 рік). Ці закони в основних рисах не втратили чинності і на сього­дні.

1.2.2 Еволюція авторського права і суміжних прав

Ключовим моментом у розвитку авторського права послужив винахід друкувального верстата винахідником Гуттенбергом у XV столітті, що уможливило копіювання літератури механічним способом, а не переписуванням від руки Однак це вимагало великих додаткових витрат. У цих умовах знадобився захист від конкуренції з боку виготов­лювачів і продавців незаконних копій. Королі в Англії і Франції і курфюрсти в Німеччині стали надавати підприєм­цям привілею у вигляді виключних прав на відтворення друкованих копій і їхнє поширення протягом обмеженого терміну. У випадку порушення цих прав здійснювалися примусові міри захисту через накладення штрафів, ареш­ти, конфіскації незаконних копій і вимоги відшкодувати можливий збиток.

Із впровадженням друкарства різко виріс обсяг про­дажів, а отже і доход друкарів і продавців. Тому автори книг порушили питання про захист своїх прав. Унаслідок цього в Англії в 1709 році парламентом було прийнято ві­домий Статут королеви Анни - перший закон про авторсь­ке право (копірайт¹) "Про заохочення утворення шляхом закріплення за авторами чи набувачами копій друкованих книг прав на останній на час, що встановлюється відте­пер" Закон забезпечував автору виключне право друкува­ти І публікувати книгу протягом 14 років від дати першої публікації, а також передавати це право торговцю. Зако­ном передбачалося подвоєння цього терміну ще на 14 ро­ків, якщо автор був живий.

У 1791 і в 1793 роках був закладений фундамент французької системи авторського права. На відміну від англійської системи, у французькій права автора інтерпре­туються як авторські права, якими автор користується все життя. Однак і в Англії і у Франції авторські права розгля­далися, по суті, як права власності, що мають економічну цінність, тобто як матеріальні права.

Наступний імпульс розвитку авторського права до­дали філософи Німеччини, зокрема Еммануїл Кант. Вони бачили в копірайті не просто форму власності, що забез­печує економічну вигоду для автора, а щось більше - як частину своєї особистості. Зрештою ця ідея привела до вироблення системи неекономічних або моральних прав.

Пріоритетне значення інтелектуальної власності серед інших об'єктів власності було втілене в законодав­стві деяких штатів США. Наприклад, у законі штату Масачусетс від 17 березня 1789 р. відзначено, що "немає власності, яка належить людині більше, ніж та, котра є резуль­татом її розумової праці".

Сучасна форма закону про копірайт закріплена в законі Сполучених Штатів Америки 1976 року, що перед­бачає захист здобутків протягом усього життя автора і 50

років після його смерті.

Зазначимо, що існує концептуальне розходження у відношенні до копірайту в країнах загального права і краї­нах з кодифікованим цивільним законодавством. У перших відносяться до копірайту як до форми власності, що може бути створена індивідуальним чи колективним автором і, будучи створеною, підлягає комерційній експлуатації, так само як будь-яка інша власність. При цьому складові права копірайту спрямовані винятково на здобуття економіч­ної вигоди. У країнах з кодифікованим цивільним законодавством авторське право також має характеристики вла­сності й закон спрямований на захист економічного змісту цієї власності. Однак у цьому випадку авторське право втілює також ідею про те, що твір автора є вираженням його особистості, що вимагає такого ж захисту, як і еконо­мічний потенціал твору.

1.2.3 Еволюція інтелектуальної власності в Україні

До 1991 року в Україні, як і у всьому колишньому Радянському Союзі, в силу переваги суспільної форми власності та пануючої соціалістичної ідеології були відсут­ні спеціальні закони про охорону інтелектуальної власнос­ті, а правове регулювання відносин у цій сфері забезпечу­валося в основному підзаконними актами. Виключеннями були розділ IV - "Авторське право" і розділ VI "Винахідни­цьке право" Цивільного кодексу УРСР, а також "Положен­ня про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропози­ції, затверджене постановою РМ СРСР від 21.03.1973 р.

Загальне законодавство закріплювало можливість широкого використання результатів творчої праці грома­дян в інтересах держави і суспільства. Наприклад, основ­ною формою охорони винаходів був не патент, а авторсь­ке свідоцтво, що давало виключне право на використання об'єкта інтелектуальної власності не їхнім творцям, а дер­жаві. Авторське законодавство містило істотне вилучення зі сфери виняткових авторських прав. Воно дозволяло ві­льно використовувати випущені у світ твори на телеба­ченні, радіо, у кіно і газетах. І авторське право, і патентне право допускали примусовий викуп суб'єктивних прав на творчі досягнення у власників таких прав, можливість ви­дачі примусових дозволів на їхнє використання.

У той же час механізм захисту порушених прав не був ефективним. Передбачені законодавством санкції бу­ли незначні, а судова процедура - складною. У результаті при масових порушеннях прав кількість судових справ бу­ла мізерною.

Після проголошення незалежності й державотво­рення України 24 серпня 1991 року почалося формування спеціального законодавства, що регулює правовідносини у сфері інтелектуальної власності.

Початком становлення законодавства України про інтелектуальну власність вважається день прийняття Закону України "Про власність", тобто 7 лютого 1991 року. Цим Законом результати інтелектуальної власності впер­ше були визнані об'єктами права власності. Деякі норми, що відносяться до інтелектуальної власності, знайшли своє відображення в інших законах України.

Першим нормативним актом на шляху створення спеціального законодавства про промислову власність бу­ло "Тимчасове положення про правовий захист об'єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій", затверджене Указом Президента України 18 вересня 1992 року. Відтепер ця дата стала професійним святом винахід­ників і раціоналізаторів України.

Однак основними джерелами права промислової власності, що складали основу спеціального законодавст­ва про інтелектуальну власність, стали закони України: " Про охорону прав на винаходи і корисні моделі ", " Про охорону прав на промислові зразки ", " Про охорону прав на знаки для товарів і послуг ", які набули чинності 15 грудня 1993 року.

У той самий період були прийняті закони України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросо­вісної конкуренції у підприємницькій діяльності" (18 грудня 1992 року), "Про охорону прав на сорти рослин" (21 квітня 1993 року, "Про захист від недобросовісної конкуренції" (7 червня 1996 року), "Про охорону прав на топографії інтег­ральних мікросхем" (5 листопада 1997 року).

Для розвитку зазначеного законодавства про про­мислову власність Державним патентним відомством України було розроблено і прийнято понад 70 підзаконних актів, що регулюють відносини у сфері набуття прав на об'єкти промислової власності.

Основним законом, що регулює правовідносини в сфері авторських і суміжних прав, став Закон України " Про авторське право і суміжні права " (23 грудня 1993 року). Питання правової охорони прав авторів знайшли своє ві­дображення також у постановах Кабінету Міністрів Украї­ни, серед яких: "Про мінімальні ставки авторської винаго­роди за використання творів літератури і мистецтва" та "Про державну реєстрацію прав автора на добутки науки, літератури і мистецтва" (2003), а також у нормативних ак­тах Державного підприємства "Українське агентство з ав­торських і суміжних правах".

Принциповим моментом у розбудові законодавства про інтелектуальну власність стало прийняття у 1996 році Конституції України, яка проголосила: "Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власніс­тю, результатами інтелектуальної, творчої діяльності".

Завершальним акордом у розбудові законодавства України у сфері інтелектуальної власності стало прийняття у 2003 році Верховною Радою України Цивільного кодексу України, Книга IV якого має назву "Право інтелектуальної власності".

Важливим джерелом права інтелектуальної влас­ності також є міжнародні конвенції і договори, до яких при­єдналася Україна.

Таким чином, в Україні вже створена законодавча база, що регулює правовідносини у сфері інтелектуальної власності. Але попереду чекає велика робота по її вдоско­наленню та гармонізації з міжнародним законодавством.

1.3 Місце і роль інтелектуальної власності в економічному і соціальному

розвитку дер­жави

1.3.1 Соціально-економічні стратегії в країнах

світового товариства

Людина за своєю природою прагне до найбільше повного задоволення своїх матеріальних і духовних по­треб, своєї безпеки. І чим більше задовольняються ці по­треби, тим щасливішою вона себе відчуває.

Історія свідчить, що найбільших успіхів досягають країни, в деяких інтереси держави збігаються з інтересами громадян. Тому держави, що прагнуть стати процвітаючи­ми, стратегічними задачами вважають підвищення культу­ри громадян, розвиток економіки країни, зміцнення націо­нальної безпеки.

Відомо, що яскраві сплески в розвитку цивілізації спостерігалися тоді, коли держава ефективно заохочувала творчу діяльність своїх громадян. Прикладом може служи­ти історія Стародавньої Греції, Римської імперії або епоха Відродження у Європі.

Зараз як державні діячі, так і прості громадяни все частіше приходять до розуміння того, що першоосновою економічного і культурного розвитку суспільства є резуль­тати інтелектуальної діяльності людини - науково-технічної і художньої творчості. Тому держава, що прагне до лідер­ства, повинна забезпечувати своїм громадянам максима­льно сприятливі умови для творчої роботи.

У сучасному світі найбільш процвітаючі країни зво­дять у ранг державної політики розвиток творчого потенці­алу нації. Так, у США і Японії працюють ретельно проду­мані програми розвитку творчості громадян починаючи з дошкільного віку.

Таким чином, інтелектуальна власність є необхід­ною умовою процвітання тих культур, де її важливість є повністю зрозумілою і сприйнятою та ефективно захища­ється законами, виконання яких гарантується державою.

На відміну від природних ресурсів: землі, нафти, ву­гілля тощо, запаси яких мають певну межу, інтелектуальна власність є невичерпним ресурсом, тому в останні десяти­річчя вона швидко замінює традиційні матеріальні активи і стає рушійною силою економічного і культурного розвитку суспільства.

1.3.2 Роль промислової власності у економічному розвитку

Ми живемо в епоху технологічних суспільств, тобто суспільств, у яких визначальною ланкою у виробництві ма­теріальних благ є технології. Щоб вижити в конкурентній боротьбі, потрібно виробляти конкурентноздатні товари. Цього можна досягти, якщо безупинно вдосконалювати технологічні процеси для їхнього виробництва. А це мож­ливо здійснити тільки за рахунок використання результатів інтелектуальної діяльності, а саме науково-технічної твор­чості, тобто об'єктів промислової власності: винаходів, ко­рисних моделей, промислових зразків, ноу-хау тощо. Без­перечно, результати такої діяльності будуть більш ваго­мими, особливо у сфері оборони, якщо вони отримані сво­їми громадянами.

Необхідною умовою для ефективного створення і використання об'єктів промислової власності є наявність в країні патентної системи. Тому країни, у яких відсутня па­тентна система, створюють її, а країни, де такі системи, будучи успадкованими з минулого, уже не відповідають новим потребам і викликам часу, намагаються удоскона­лити їх.

Створення національної патентної системи проми­слової власності переслідує подвійну мету. З одного боку, необхідно законним чином оформити економічні і моральні права авторів і власників об'єктів промислової власності, а з іншого боку - стимулювати в рамках державної політики творчу активність громадян, сприяти поширенню і застосу­ванню її результатів, заохочувати чесну торгівлю.

Так, право на одержання патенту на винахід стиму­лює вкладення грошей і зосередження людських ресурсів у галузі досліджень і розробок. Видача патенту стимулює інвестиції в промислове використання винаходу. Публіка­ція патенту робить доступною інформацію про нього ши­рокому колу людей і стимулює, тим самим, створення но­вих винаходів і, отже, сприяє науково-технічному прогресу. У свою чергу, право на торговельну марку захищає під­приємство від недобросовісної конкуренції.

Серед об'єктів промислової власності великий вплив на науково-технічний і економічний розвиток мають, безумовно, винаходи. Відбита в патентній документації технічна, технологічна і правова інформація дає можли­вість заощаджувати час, гроші і сили в процесі науково-дослідної діяльності, не повторювати роботу, уже викона­ну іншими.

Патентна документація дозволяє виявляти альтер­нативні технології, якими можна замінити менш сучасні існуючі технології. На основі аналізу патентної документа­ції можна дати оцінку конкретній технології, розглянути її на предмет впровадження чи ліцензування.

Патентна документація служить також для вияв­лення підприємств, що діють у тій чи іншій сфері техноло­гії, зокрема, конкурентів. Нарешті, вивчення патентної до­кументації допомагає знаходити рішення технічних про­блем, виявляти сучасний рівень розвитку технології, про­водити експертизу науково-технічних програм, визначати пріоритетні напрямки розвитку галузей промисловості й окремих виробництв.

Одне з головних призначень патентної системи по­лягає в тому, що вона заохочує винахідницьку діяльність і стимулює творчу активність громадян країни.

Прикладом вдалого використання винаходів є істо­рія відомої фірми ТОУОТА (Японія). У 1896 р. Сакігі Тойота отримав патент, який удосконалював відомий у Європі ткацький станок. Через 13 років Сакігі отримав патент на важливий винахід - автоматичний ткацький станок. У на­ступні роки було отримано багато патентів на доповнюючі винаходи до цього станку. У 1924 р. син Сакігі, Кіхіро Тойота, уклав ліцензійну угоду з компанією братів Платт на ви­ключне право виготовляти і продавати автоматичний тка­цький станок у будь-якій країні, окрім Японії, Китаю та Спо­лучених Штатів Америки. Вартість ліцензії становила $25 млн., на які Кіхіро заснував відому автомобільну фірму ТОYОТА.

Іще один приклад. У 1980 р. фірма "РLIVА" (Хорва­тія) запатентувала винахід на антибіотик azithrotusin (тор­говельна назва "Zithromax"). "РLIVА" продала ліцензію фі­рмі "РFIRER", що дозволило їй отримати феноменальний прибуток. Тільки у 2000 р. було продано цього препарату на $1,4 млрд.

Вплив винаходів на економічний розвиток може здійснюватися за чотирма каналами:

1. Інформація про патенти полегшує передачу (трансфер) технологій і сприяє залученню прямих інозем­них інвестицій.

2. Патенти стимулюють наукові дослідження.

3. Патенти є каталізатором нових технологій і бізне­су.

4. Бізнес накопичує патенти і комерціалізує їх шля­хом передачі прав через ліцензійні угоди, внесення до ста­тутного капіталу підприємств, використання у власному виробництві для отримання додаткового прибутку.

Важко переоцінити роль такого об'єкта як торгове­льна марка, у просуванні товару на ринок. Вдала торго­вельна марка — важливий внесок в економіку підприємства тому, що вона дозволяє зайняти на ринку вигідне поло­ження, засноване на визнанні даної торговельної марки покупцями.

Вдало "розкручена" торговельна марка приносить її правоволодільцю додатковий прибуток понад того, який би він отримав без її використання. Перевагою торговель­ної марки перед винаходом є те, що строк користування правами на неї практично не обмежений у часі.

Так, фантастичний успіх кінострічки "Гаррі Поттер і філософський камінь" ($93,5 млн. доходу за перші три до­би прокату) підштовхнув кіностудію "Wаrnеr Вгоthers" на передачу прав на користування цією маркою за ліцензій­ними угодами іншим фірмам для використання у бізнесі від виробництва ляльок до програмного забезпечення, від чого отримано значний додатковий прибуток.

Ми розглянули тільки два об'єкти промислової вла­сності. Але й інші об'єкти промислової власності мають велике значення для економіки.

1.3.3 Авторське право і розвиток культури

Важко переоцінити роль авторського права в розви­тку культури суспільства, особливо у сфері культурного (духовного) розвитку його громадян. Звичайно, об'єкти ав­торського права: літературні й художні твори можна самим не створювати, а запозичати їх від інших держав. Однак, такий шлях варто вважати змушеним і, в остаточному під­сумку, хибним. Надзвичайно важливо, щоб твори літера­тури і мистецтва створювалися авторами, які належать до того суспільства, якому вони адресовані, а суспільство, у свою чергу, повинно бачити своє відображення в цих тво­рах. Використання чужоземних робіт у розумних межах варто вважати виправданим настільки, наскільки це спри­яє культурному обміну і взаємному збагаченню ідеями.

Розвиток національної творчості не має перспектив, якщо автору не гарантована авторська винагорода за йо­го творчу працю. Тому охорона авторського права і суміж­них прав передбачає не тільки виплату справедливої ви­нагороди авторам, але й належний захист прав видавців і виконавців.

Добре поставлений захист авторських прав вигід­ний не тільки авторам, але і державі, тому що, усуваючи недобросовісну конкуренцію, сприяє поповненню держав­ної скарбниці за рахунок податків. Однак для цього необ­хідно створити відповідну адміністративну інфраструктуру, яка б забезпечувала строге дотримання авторських прав.

Об'єкти авторського права і суміжних прав, які роб­лять внесок до культурного розвитку держави, можуть ма­ти й істотне економічне значення як для авторів, які їх створили, так і для підприємства або держави. Так, найбагатшою жінкою Великої Британії у 2002 р. була визнана письменниця Джоана Кетлін Роулінг, яка подарувала сві­тові Гаррі Поттера. Тільки за один рік вона отримала від продажу прав на видавництво своїх книг та їх екранізацію 77 млн. євро. А відома фірма "Місrosoft^®", використовуючи такий об'єкт авторського права, як комп'ютерна програма, за короткий час вийшла на перше місце у світі за обсягом капіталу, а її засновника - Білла Гейтса вважають найбагатшою людиною світу.

Питання для самоконтролю

1. Що таке інтелектуальна власність? Дайте визначення.

2 Назвіть складові матеріального права на об'єкти пра­ва інтелектуальної власності.

3. У чому полягає відміна права власності на об'єкти ін­телектуальної власності від

права власності на мате­ріальні об'єкти власності?

4. У чому полягає відміна особистого (морального) пра­ва на об'єкт Інтелектуальної

власності від майнового права на нього?

5. Чи всі результати інтелектуальної (творчої) діяльності є об'єктами інтелектуальної

власності. Так чи ні?

6 Які об'єкти інтелектуальної власності є результатом технічної творчості? Яку назву

носить ця група об'єктів і чому?

7 Які об'єкти інтелектуальної власності є результатом художньої творчості?

8 3 яких двох груп прав складається право інтелектуа­льної власності?

9. Що таке "копірайт" і що він охороняє?

10. Який термін охорони винаходів в Україні?

11. Який термін охорони авторського (майнового) права в Україні?

12. Який термін охорони немайнових (особистих) прав авторів в Україні?

13. У чому полягає економічна причина необхідності охо­рони прав на об'єкти

промислової власності?

14. У якій країні і коли вперше почали надавати виключні права на використання

об'єктів інтелектуальної влас­ності?

15. Що є прообразом торговельної марки?

16. Яка подія є знаменною для розвитку авторського пра­ва?.

17 Що стало причиною появи Статуту королеви Анни - першого закону про копірайт?

18 У чому полягає роль філософів Німеччини у розвитку авторського права?

19 Наведіть основні переваги і недоліки системи охорони інтелектуальної власності в

СРСР.

20 Яким Законом України вперше результати інтелектуа­льної власності були визнані

об'єктами права власно­сті?

21 Коли в Україні був прийнятий пакет законів, що склав основу спеціального

законодавства у сфері інтелекту­альної власності? Назвіть ці закони.

22. Які цілі переслідує створення системи промислової власності в країні?

23 У чому полягає роль патентної документації?

24 Що дає автору і державі охорона і захист авторського права?

25. Чи слід використовувати закордонні об'єкти авторсь­кого права і суміжних прав?

2 СИСТЕМА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

2.1 Об'єкти права інтелектуальної власності

2.1.1 Класифікація об'єктів права інтелектуальної власності

На рис. 2 наведена класифікація об'єктів інтелекту­альної власності, що визначені такими у Цивільному коде­ксі України.

Рис. 2 Класифікація об'єктів права інтелектуальної власності

Для зручності всі об'єкти поділені на три групи об'єкти промислової власності, нетрадиційні об'єкти інте­лектуальної власності, об'єкти авторського права і суміж­них прав.

2.1.2 Об'єкти промислової власності

Винахід (корисна модель) - це результат інтелекту­альної діяльності людини в будь-якій сфері технології. Ви­нахід (корисна модель) може бути секретним, якщо містить інформацію, віднесену до державної таємниці. Якщо вина­хід (корисна модель) створений працівником у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи за дорученням робо­тодавця за умови, що трудовим договором не передбаче­но інше, або з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця, то він вважається службовим винаходом (корисною моделлю).

Промисловий зразок - це результат творчої діяль­ності людини у галузі художнього конструювання.

Під торговельною маркою розуміють позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від то­варів і послуг інших осіб.

Географічне зазначення - це назва географічного місця, яке вживається для позначення товару, що похо­дить із цього географічного місця та має певні якості, ре­путацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих при­родних умов і людського фактора. Сутність фірмового на­йменування витікає з самої назви цього об'єкту. Але, на відміну від попередніх об'єктів, поки що не існує закону, який би охороняв права на нього.

2.1.3 Нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності

Сорт рослин - це окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів. Під породою тварин зазви­чай розуміють селекційні досягнення у тваринництві.

Зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтеграль­ної мікросхеми та з'єднань між ними визначене законом як топографія інтегральної мікросхеми.

Комерційна таємниця - це технічна, комерційна, ор­ганізаційна та інша інформація, що здатна підвищити ефе­ктивність виробництва або іншої соціально доцільної дія­льності або забезпечити інший позитивний ефект.

Відкриттям визнається встановлення невідомих ра­ніше закономірностей властивостей і явищ матеріального світу.

Раціоналізаторською пропозицією є визнана юри­дичною особою пропозиція, яка містить технологічне (тех­нічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяль­ності.

2.1.4 Об'єкти авторського права і суміжних прав

Ці об'єкти права інтелектуальної власності, у свою чергу, поділяються на дві групи - власне об'єкти авто­рського права, твори літератури І мистецтва, комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних) і об'єкти, суміжні з авторськими правами, до яких відносяться виконання тво­рів, фонограми і відеограми, програми (передачі) організа­цій мовлення.

Перелік об'єктів права інтелектуальної власності, наведений на рис. 2, не є вичерпним. З розвитком людсь­кої цивілізації будуть з'являтися все нові й нові об'єкти права інтелектуальної власності, насамперед у галузі ін­формаційних технологій, генної інженерії тощо.

2.2 Суб'єкти права інтелектуальної власності

Суб'єктами права інтелектуальної власності є. тво­рець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та Інші особи, яким на­лежать за заповітом або за договором особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності.

Суб'єктами права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки є автори або фізичні чи юридичні осо­би, до яких право авторів перейшло за договором чи запо­вітом.

Суб'єктами права на торговельні марки, зазначення походження товарів можуть бути юридичні особи, а також фізичні особи, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність

Суб'єктом правовідносин, що виникають у процесі створення і використання сортів рослин, може бути будь-яка юридична чи фізична особа

Суб'єктом права на раціоналізаторську пропозицію є раціоналізатор, тобто автор раціоналізаторської пропо­зиції, що створив його своєю творчою працею.

Виходячи з того, що комерційною таємницею відповідно до чинного законодавства визнаються, в основному відомості, що стосуються підприємницької діяльності, суб'єктами права на комерційну таємницю (ноу-хау) є особи, що займаються підприємницькою діяльністю, якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

До суб'єктів авторського права відносяться:

- автори творів;

- спадкоємці й інші правонаступники;

- організації, що керують майновими правами ав­торів на колективній основі.

Авторами визнаються особи, творчою працею яких створений твір. Авторами визнаються не тільки творці ори­гінальних творів, але й творці похідних (залежних) творів, таких як: переклади, переробки, копії творів мистецтва тощо.

Поряд з фізичними особами, власниками авторсь­ких прав можуть бути юридичні особи, що придбали окремі авторські повноваження за договором з автором чи одер­жали їх за заповітом або в інших випадках.

Суб'єктами авторського права після смерті автора стають його спадкоємці. Спадкування авторських прав здійснюється або за законом, або за заповітом. При спад­куванні за законом спадкоємцями можуть стати тільки громадяни, що є законними спадкоємцями. При спадку­ванні за заповітом авторські права можуть бути передані будь-якому громадянину.

Суб'єктами авторського права можуть бути також видавництва, театри, кіностудії та інші організації, що за­ймаються використанням творів.

Організації, що керують майновими правами автора на колективній основі, не є власниками авторських прав. У відносинах із третіми особами вони виступають як пред­ставники авторів і діють від їхнього імені в їхніх інтересах. Це порівняно нове явище для

України і до кінця законода­вчо воно не врегульовано.

Відповідно до Закону України "Про власність" суб'єктами права інтелектуальної власності визначаються громадяни, юридичні особи і держава. Держава може ста­ти суб'єктом зазначення прав у чітко визначених законом випадках. Однак у Цивільному кодексі України держава як суб'єкт права не згадується. Найближчим часом це проти­річчя повинно бути усунуте.

2.3 Система законодавства України про інте­лектуальну власність

Правовідносини у сфері інтелектуальної власності в Україні регулюються окремими положеннями Конституції України (ст. 41, 54), нормами Цивільного кодексу України (Книга IV "Право інтелектуальної власності"), Кримінального, Митного кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В Україні діють 10 спеціальних законів у сфері інте­лектуальної власності. Це закони України: "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на знаки для това­рів і послуг", "Про охорону прав на сорти рослин", "Про охорону прав на зазначення походження товарів", "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем", "Про авторське право і суміжні права", "Про захист економічної конкуренції", "Про розповсюдження примірників аудіовізу­альних творів та фонограм", "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаних з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування".

Окремі норми, що стосуються інтелектуальної вла­сності, містяться в багатьох інших законах України.

У випадку, коли необхідно врегулювати спори щодо прав на об'єкти інтелектуальної власності між фізичними або юридичними особами України та іноземних держав, верховенство перед національними законами мають між­народні договори, до яких приєдналася Україна. На сього­дні Україна є учасницею 18 багатосторонніх міжнародних договорів у цій сфері.

2.4 Державна система правової охорони інте­лектуальної власності

За роки незалежності в Україні розбудовано Дер­жавну систему правової охорони інтелектуальної власнос­ті (рис. 3). За здійснення політики у сфері інтелектуальної власності в Україні відповідає Міністерство освіти і науки України. Виконання конкретних функцій у цій сфері Мініс­терство освіти і науки України делегувало Державному де­партаменту інтелектуальної власності, який підпорядкова­ний Міністерству освіти і науки України і є урядовим органом державного управління, що уповноважений представ­ляти, реєструвати і підтримувати на території України пра­ва на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, зазначення походження товарів, топо­графії інтегральних мікросхем, а також здійснювати реєст­рацію об'єктів авторського права: творів літератури і мис­тецтва, комп'ютерних програм, баз даних тощо. Держав­ний департамент інтелектуальної власності проводить єдину державну політику у сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності. Він здійснює роботи по удоско­наленню законодавчої і нормативної бази, міжнародного співробітництва у сфері інтелектуальної власності, забез­печує умови для введення інтелектуальної власності до господарського обороту, підготовки та підвищення кваліфі­кації фахівців у сфері інтелектуальної власності, взаємодії з громадськими організаціями тощо.

Рис.3 Структура державної системи правової охорони

інтелектуальної власності

До сфери управління Державного департаменту ін­телектуальної власності включено: Український інститут промислової власності, Українське агентство з авторських і суміжних прав, Інститут інтелектуальної власності і права, Державне підприємство "Інтелзахист". У структурі Держав­ного департаменту інтелектуальної власності є підрозділи державних інспекторів з питань інтелектуальної власності.

Головною функцією Українського інституту промис­лової власності (Укрпатенту) є здійснення експертизи за­явок на об'єкти промислової власності. Саме його експер­ти проводять експертизу поданих заявниками матеріалів на предмет відповідності умовам правової охорони і на­дають експертний висновок. Але охоронний документ - патент або свідоцтво - видає Державний департамент ін­телектуальної власності. Укрпатент має філію, що надає інформаційні послуги, здійснює патентний пошук.

Головною функцією Українського агентства з автор­ських і суміжних прав (УААСП) є колективне управління правами авторів. УААСП за бажанням автора здійснює підготовку до державної реєстрації об'єктів авторського права і суміжних прав та видачі автору охоронного доку­менту - свідоцтва. Важливою функцією УААСП'у є надан­ня допомоги авторам щодо захисту їх прав у разі пору­шення.

Інститут інтелектуальної власності і права виконує функцію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфі­кації фахівців у сфері інтелектуальної власності. Він готує спеціалістів і магістрів зі спеціальності "Інтелектуальна власність", а також підвищує кваліфікацію патентних пові­рених, патентознавців, професійних оцінювачів прав на об'єкти інтелектуальної власності, державних службовців тощо.

Державне підприємство "Інтелзахист" опікується питаннями боротьби з порушеннями прав на об'єкти інте­лектуальної власності, причому більшою мірою суміжними правами.

Головним завданням державних інспекторів з пи­тань інтелектуальної власності є попередження правопо­рушень у сфері інтелектуальної власності. Інспектори - це повноважні представники Державного департаменту інте­лектуальної власності у регіонах України.

На рис. З представлені також громадські організації, що безпосередньо переймаються питаннями інтелектуа­льної власності і з якими тісно співпрацює Державний де­партамент інтелектуальної власності.

Всеукраїнська асоціація інтелектуальної власності має міжвідомчий характер. Вона сприяє доведенню основ­них проблем, що існують у сфері інтелектуальної власнос­ті, до відома законодавчої та виконавчої гілок влади.

Особливе місце займає Всеукраїнська асоціація па­тентних повірених України. За чинним законодавством са­ме через патентних повірених здійснюється патентування вітчизняних винаходів за кордоном і навпаки. Патентні по­вірені надають також кваліфіковані послуги фізичним і юридичним особам з питань правової охорони, викорис­тання та захисту прав на об'єкти інтелектуальної власнос­ті.

Товариство винахідників і раціоналізаторів України займається популяризацією винахідницької діяльності, на­дає винахідникам і раціоналізаторам посильну допомогу в їх діяльності.

Українська асоціація власників товарних знаків опі­кується інтересами правоволодільців знаків.

2.5 Міжнародна система інтелектуальної власності

Основою міжнародної системи інтелектуальної вла­сності на кінець 2004 року є 22 угоди, 14 з яких регулюють правовідносини у сфері промислової власності, а вісім відносяться до авторського права і суміжних прав Україна приєдналася до 14 договорів і продовжує роботу щодо приєднання до інших. Нижче наведений перелік Міжнарод­них договорів.

Договори про захист інтелектуальної власності:

- Бернська конвенція про захист літературних і художніх творів.

- Брюссельська конвенція про розповсюдження сигналів, що несуть

програми через супу­тник.

- Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного

відтворення їхніх фонограм.

- Мадридська угода про санкції за неправдиві та неправильні позначення

походження виробів.

- Найробський договір про охорону олімпійсь­кого символу.

- Паризька конвенція про охорону промисло­вої власності.

- Договір про патентне право (РLT).

- Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників

фонограм і організа­цій мовлення.

- Договір про закони про торговельні марки.

- Договір про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних творів.

- Вашингтонський договір про інтелектуальну власність стосовно

інтегральних схем.

- Договір ВОІВ про авторське право.

- Договір ВОІВ про виконання і фонограми.

Глобальні договори системи охорони:

- Будапештський ДОГОВІР Про міжародне визнання депонування ё мікроорганізмів з метою патентної процедури.

- Гаазька угода про міжнародну реєстрацію промислових зразків.

- Лісабонська угода про захист зазначень місця походження виробів та їх

міжнародної ре­єстрації.

- Мадридська угода про міжнародну реєстра­цію знаків.

- Договір про патентну кооперацію

Договори про класифікації:

- Локарнська угода про утворення міжнародної класифікації промислових

зразків.

- Ніццька угода про міжнародну реєстраційних товарів і послуг для

реєстрації знаків.

- Страсбурзька угода про міжнародну патент ну класифікацію.

- Віденська угода про утворення міжнародної класифікації зображувальних

елементів.

Адмініструє ці договори Всесвітня організація інте­лектуальної власності (ВОІВ), яка була заснована у 1967 р на Дипломатичній конференції у Стокгольмі. У 1974 р. ВОІВ отримала статус однієї з 16-ти спеціалізова­них організацій ООН. На сьогодні членами ВОІВ є 179 держав, у тому числі й Україна.

Головними завданнями ВОІВ є:

- поліпшення взаєморозуміння і розвиток співробіт­ництва між державами в інтересах їх взаємної ко­ристі на основі поваги до їх суверенітету і рівності;

- заохочення творчої діяльності, сприяння охороні інтелектуальної власності

в усьому світі;

- модернізація та підвищення ефективності адмініст­ративної діяльності

міжнародних угод, що створені у сфері охорони промислової власності, а

також охорона літературних і художніх творів

Контроль за виконанням Угод здійснюють керівні органи ВОІВ.

Конвенція, що засновує ВОІВ, передбачає наявність чотирьох органів: Генеральної Асамблеї, Конференції, Ко­ординаційного комітету і Міжнародного бюро ВОІВ (секре­таріату).

Генеральна Асамблея ВОІВ, членами якої є держави-члени ВОІВ за умови, що вони також є членами Асамб­леї Паризького і (або) Бернського Союзів, а також Швей­царської Конфедерації - країни місця перебування ВОІВ, є верховним органом ВОІВ. На відміну від Генеральної Аса­мблеї, у Конференції беруть участь усі держави, що є чле­нами ВОІВ. Членами Координаційного комітету є 72 краї­ни, у тому числі Україна. Координаційний комітет - це ви­конавчий орган Генеральної Асамблеї і Конференції, що виконує консультативні функції.

Генеральна Асамблея і Конференція скликаються на чергові сесії кожні два роки, Координаційний комітет -щорічно. Виконавчим головою ВОІВ є Генеральний дирек­тор, що обирається Генеральною Асамблеєю на шестирі­чний термін. Секретаріат ВОІВ має назву "Міжнародне бю­ро". Секретаріат знаходиться в Женеві (Швейцарія).

Питання для самоконтролю

1. Які ви знаєте об'єкти промислової власності?

2. Перерахуйте нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності.

3. Які результати творчої діяльності відносяться до об'єктів авторського права, а які об'єктів суміжних прав?

4. Що таке винахід?

5. Що таке корисна модель?

6. Що таке промисловий зразок?

7. Яку функцію виконує торговельна марка?

8. У чому полягає різниця між об'єктами авторського права і суміжних прав?

9. Хто може бути суб'єктами інтелектуальної власності?

10. Хто є суб'єктами права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки?

11. Хто відноситься до суб'єктів авторського права?

12. Чи є в Україні держава суб'єктом права інтелектуа­льної власності?

13. Які складові системи інтелектуальної власності в Україні ви знаєте?

14. Який орган державного управління відповідає за по­літику у сфері інтелектуальної власності?

15. Які основні функції виконує ДП "Український інститут промислової власності"?

16. Які основні функції виконує Державний департамент інтелектуальної власності?

17. Які основні функції виконує ДП " Українське агентство з авторських і суміжних прав "?

18. Які основні функції виконує Інститут інтелектуальної власності і права?

19. Які ви знаєте громадські організації у сфері інтелек­туальної власності?

20. Чим є собою міжнародна система інтелектуальної власності?

21. Скільки діє міжнародних договорів, що адміністру­ються ВОЇВ, і до скількох із них приєдналася Украї­на?

22. Назвіть по три основних міжнародних договори, що відносяться до об'єкта промислової власності та до авторського права і суміжних прав.

23. Який статус і яка структура Всесвітньої організації інтелектуальної власності?

24. Які функції виконує Всесвітня організація інтелектуа­льної власності?

З ОХОРОНА ПРАВА НА ОБ'ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

3.1 Мета і принципи правової охорони

Будь-яка власність має потребу в охороні. Інтелек­туальна власність не є виключенням. Однак способи охорони права на об'єкти інтелектуальної власності відрізня­ються від таких для матеріальних об'єктів. Якщо матеріа­льний об'єкт власності досить помістити під "замок" чи приставити до