Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Звукові методи дослідження





В медицині використовується цілий спектр звукових методів дослідження. До них відносяться, наприклад, аудіометрія, аускультація, перкусія, фонокардіографія та інші. Звук може використовуватися як джерело інформації про стан внутрішніх органів людини. Слухові методи дослідження належать до самих древніших в історії медицини, однак, вони до цього часу зберігають своє значення в клінічній практиці.

Аускультація (з лат. – “вислухування”) – один з методів акустичної діагностики. Аускультація робиться за допомогою приладу – стетоскопа, або фонендоскопа. Принцип роботи приладу міститься в тому, що до тіла хворого прикладається пола капсула з мембраною, що передає звук. Внутрі полої капсули виникає резонанс стовбуру повітря, в результаті чого звук підсилюється та передається по гумовим трубкам до вух лікаря.

Аускультація легенів дозволяє діагнозувати ряд захворювань по характерним дихальним шумам. За допомогою аускультації можна судити про стан серцевої діяльності (прослухування тонів та шумів серця), діяльності органів травлення (перистальтика шлунку та кішечника), прослуховувати серцебиття плоду.

Іншим розповсюдженим методом звукових досліджень є перкусія. В цьому методі вислуховують звучання окремих частин тіла (перкуторні звуки), що виникають під час їх простукування. Тіло людини можна представити як сукупність газонаповнених, рідких та твердих органів та тканин. Під час удару по поверхні тіла виникають коливання в широкому діапазоні частот. Деякі з них швидко загасають; але якщо частоти коливань співпадають з частотами власних коливань полостей організму, виникає резонанс, коливання підсилюються та становляться добре чутними. По тону перкуторних звуків досвідчений лікар може судити про стан та топографію внутрішніх органів.

Під час діагностики стану серцевої діяльності може проводитись графічна регістрація тонів та шумів серця. Цей метод має назву фонокардіографії (ФКГ). Одержана таким шляхом періодична крива має назву фонокардіограма, а прилад – фонокардіограф. Фонокардіограф складається з мікрофону, підсилювача, системи частотних фільтрів та регіструючого приладу.

7. В медицині ультразвуковим називають діапазон частот від 20кГц до Гц. Прилади, що створюють ультразвук, називаються ультразвуковими (УВ) випромінювачами. Найбільш розповсюджені електромеханічні випромінювачі. В них використається явище зворотного п’єзоефекту, яке міститься у механічній деформації кристалічних тіл під дією електричного поля. Відповідно, на підставі прямого п’єзоефекту можна створити приймач ультразвуку.

Ультразвук має широке поле медичних застосувань. Усі вони можуть бути розділені на діагностичні та терапевтичні. Частина цих застосувань обумовлена деякими особливостями його розповсюдження. Так, швидкість розповсюдження ультразвуку суттєво залежить від стану середовища. Це дозволяє використати ультразвук для досліджень у галузі молекулярної біології, конкретно – для вивчення молекулярних властивостей речовини. Маючи довжину хвилі значно меншу, ніж у звичайного звуку, ультразвук має інші умови дифракції та відбивається від предметів, які не є перешкодою для звукової хвилі. Ультразвук добре відбивається від поверхні полих органів, меж “м’яз - надкісниця – кість”. Це дозволило розробити методику ультразвукової локації (інтроскопії), або дослідження (УЗД), за допомогою якої можна визначати положення, форму та розміри неоднорідних включень в тілі людині. В дослідженнях використовується як неперервне УЗ-випромінювання (під час якого проводиться дослідження стоячої хвилі, яка виникає під час інтерференції падаючої та відбитої від межі розділу хвиль), так і імпульсне (безпосереднє застосування принципу локації – визначення відстані до об’єкту по відомій швидкості імпульсу та часу ходу). Ці методи використовуються під час енцефалографії, для ультразвукової кардіграфії, в офтальмології.

Суб¢єктивні (психоакустичні) дослідження.

Психоакустичні методи складають основу сучасної аудіометрії. Вони передбачають обстеження слуху за допомогою "“живої"” мови, камертонів і спеціальних електроакустичних приладів – аудіометрів. Обстеження слуху за допомогою мови та камертонів називається акуметрією. Методи вимірювання гостроти чутності мають назву аудіометрії. За допомогою спеціального приладу (аудіометра) можна визначати поріг слухового сприяття пацієнта на різних частотах. В результаті одержують криву – графік залежності порігу слухового сприяття від частоти, ця крива має назву аудіограми. Різниця між аудіограмою пацієнта та нормальною кривою порігу слухового сприяття дає можливість діагностувати хвороби органів слуху.

 

1. Порігова тональна аудіометрія.

Тональний аудіометр дозволяє визначати слухові пороги шляхом повітряної та кісткової провідності в більш широкому діапазоні частот та з більшою точністю, ніж дослідження слуху камертонами. Наявність на тональній аудіограми різниці між рівнями порогів повітряної та кісткової провідності (кістково-повітряний інтервал) вважають за аудіологичний симптом кондуктивної туговухості.

Date: 2015-11-15; view: 2153; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.005 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию