Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Правовий статус державних сільськогосподарських підприємств

Державне сільськогосподарське підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений на загальнодержавній власності компетентним органом державної влади, який має права юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну та іншу господарську діяльність в порядку передбаченому чинним законодавством України з використанням земель сільськогосподарського призначення. Державні сільськогосподарські підприємства характеризуються наступним: 1) засновуються на державній власності; 2) створюються згідно з рішенням власника майна чи уповноваженого ним органу. Також може створюватися за згодою власника на базі відокремлення одного або декількох структурних підрозділів підприємства, тобто шляхом реорганізації; 3) діє на основі статуту, якщо інше не встановлено законом; 4) є юридичною особою, має відокремлено майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Не має у своєму складі інших юридичних осіб; 5) майно передається власником підприємству для використання останнім на праві повного господарського відання або оперативного управління як таке, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством; 6) діяльність с/г державного підприємства пов’язана із використанням земель сільськогосподарського призначення, які надаються йому відповідною місцевою радою на умовах постійного користування, оскільки власником цих земель є держава. ________________ В умовах ринкових відносин в інтересах всього суспільства під контролем держави завжди має знаходитися діяльність спеціалізованих сільськогосподарських підприємств. Держава повинна не тільки контролювати, а й сприяти розвиткові їх діяльності. Від того, на якому етапі розвитку перебувають племінне тваринництво (створення племінних тварин, виведення нових порід сільськогосподарської худоби) та рослинництво (виведення та вирощування елітних сортів сільськогосподарських культур), залежать збільшення обсягів виробництва продукції рослинного та тваринного походження, підвищення її конкурентоспроможності на внутрішньому і світовому ринках. У цьому разі держава виступає гарантом прав виробників та споживачів конкретної сільськогосподарської продукції. Держава і в подальшому повинна сприяти розвиткові таких підприємств в аграрному секторі економіки, оскільки головним завданням цих підприємств є забезпечення продовольчої безпеки та незалежності країни. На основі державної власності функціонують такі державні сільськогосподарські підприємства: сільськогосподарські науково- дослідні установи; дослідні господарства навчальних та наукових закладів; державні сортовипробувальні станції та сортоділянки; племенні спецгоспи та конезаводи; господарства, які займаються вирощуванням лікарських рослин та елітних сортів насіння, тощо. На початок 2009 р. в Україні налічувалося приблизно 964 сільськогоподарських підприємств1, заснованих на державній формі власності, із них 360 підпорядковані Українській академії аграрних наук (УААН)2, інші — Міністерству аграрної політики України. Державні сільськогосподарські підприємства безпосередньо підпорядковуються Міністерству аграрної політики України або УААН. Діяльність державних сільського сподарських підприємств в о сновному регулюється ГК України. Незначна кількість державних сільськогосподарських підприємств належить до відома Державного управління у справах та Міністерству оборони України, але вони не знаходяться у цивільному обігу та іх діяльність регламентується відомчими актами та наказами відповідних відомств. Державне (комунальне) уніт арне сільськогосподарське підприємство — це самостійний суб’єкт господарювання, який створюється за рішенням компетентного органу державної влади або органу місцевого самоврядування для задоволення суспільних потреб у продуктах ро слинного та тваринного походження шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-технічної, торговельної, іншої діяльності в порядку, передбаченому законодавством України. Державне (комунальне) сільськогосподарське підприємство діє на основі державної (комунальної) власності, має статус юридичної особи, здійснює виробничу (вироблює продукти харчування, продовольство та сировину тваринного і рослинного походження) та підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку. Згідно зі ст. 63 ГК України унітарне підприємство створюється одним засновником, який надає потрібне для цього майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, якого сам призначає, керує підприємством, формує його трудовий колектив, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Ознаками державного сільськогосподарського підприємства є: 1) це самостійний суб’єкт господарювання в аграрному секторі економіки, який має статус юридичної особи — має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом; 2) створюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частки державного майна; 3) майно державного сільськогосподарського підприємства перебуває в державній власності і закріплюється за ним на праві господарського відання або оперативного управління; 4) діє на основі статуту, який затверджується власником майна суб’єкта господарювання чи його представником. У статуті містяться відомості про найменування і місцезнаходження підприємства, мету і предмет його діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків та збитків, органи управління та контролю, їх компетенцію, умови реорганізації та ліквідації суб’єкта господарювання; 5) це спеціалізовані сільськогосподарські підприємства (вони, як правило, володіють спеціальною правосуб’єктністю — спеціалізуються на виробництві однорідної продукції). Діяльність таких підприємств може бути спрямована не тільки на вирощування, перероблення та реалізацію сільськогосподарської продукції, а й на впровадженння національних і регіональних виробничих, науково-технічних програм щодо розвитку АПК в цілому; 6) безпосереднє керівництво державним сільськогосподарським підприємством здійснює директор, з яким власник укладає контрактну форму трудового договору; 7) реорганізація і ліквідація такого підприємства провадяться за рішенням власника. У галузях народного господарства, в яких законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам; основним (понад 50 %) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава; за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів; переважаючим (понад 50 %) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним; приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом, створюються казенні підприємства. Казенне сільськогосподарське підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України, в якому визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства провадяться відповідно до вимог ГК України за рішенням органу, до компетенції якого належить створення такого підприємства. У статті 62 ГК України закріплено право державного підприємства здійснювати виробничу, науково-дослідну, торговельну та іншу діяльність у порядку, встановленому законодавством, та згідно з цілями, передбаченими статутом підприємства. Державні та комунальні сільськогосподарські підприємства, виходячи зі своїх повноважень, самостійно розроблюють стратегію та напрямки своєї господарської діяльності, самостійно обирають партнерів, укладають угоди та ін. У той же час свою діяльність підприємства організовують згідно з нормами чинного законодавства. Основними завданнями державного сільськогосподарського підприємства є систематичне виробництво товарної продукції рослинництва та тваринництва, її перероблення та реалізація, що дає змогу задовольнити інтереси трудового колективу, населення України. З метою перероблення продукції рослинництва та тваринництва, а також ефективного використання трудових ресурсів, підвищення прибутковості державні сільськогосподарські підприємства можуть створювати за згодою власника підсобні виробництва та промисли. Метою діяльності підсобних виробництв та промислів є виробництво продуктів харчування, товарів народного споживання, продукції виробничо-технічного призначення, заняття роздрібною торгівлею, виконання ремонтних та будівельних робіт, надання інших послуг юридичним та фізичним особам. Підсобні виробництва та промисли належать до додаткових галузей виробництва державних сільсько- господарських підприємств, що зумовлено їх сезонним характером. Вони можуть бути створені у вигляді структурних підрозділів: виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, лабораторій тощо. Господарська діяльність державних та комунальних сільсько- господарських підприємств включає не тільки діяльність з виробництва та перероблення сільськогосподарської продукції рослинного та тваринного походження, але й реалізацію цієї продукції. У процесі реалізації сільськогосподарської продукції слід виділити таку ознаку господарської діяльності державних сільськогосподарських підприємств, як самостійність. Згідно зі ст. 62 ГК підприємство — це самостійний суб’єкт господарювання. Стаття 17 Закону України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України» закріплює положення, за яким право власності на свою продукцію мають як колективні сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства, так і державні сільськогосподарські підприємства. У пункті 3 статті 67 ГК встановлено, що підприємство має право самостійно реалізовувати всю продукцію, яка не увійшла в державне замовлення або державне завдання, на території України і за її межами, якщо інше не передбачено законом. Державні сільськогосподарські підприємства зобов’язані приймати та виконувати доведені до них в установленому законодавством порядку державні замовлення та державні завдання, а також враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів. Закон гарантує державним сільськогосподарським підприємствам право вільного вибору партнерів за централізованими формами заготівель та прямих зв’язків на договірних засадах. У статті 67 ГК України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству. Сільськогосподарська продукція реалізується як за договорами купівлі- продажу, поставки, контрактації, комісії, так і шляхом продажу на ринках, біржах. Державні сільськогосподарські підприємства реалізують свою продукцію за цінами і тарифами, які вони встановлюють самостійно або за договорами. Під господарською діяльністю державного (комунального) сільськогосподарського підприємства слід розуміти врегульовані нормами аграрного та інших галузей права суспільні відносини, спрямовані на самостійне, систематичне виробництво на умовах самофінансування та самоокупності необхідної державі продукції рослинного та тваринного походження (продуктів харчуванння, сировини промислового призначення), її перероблення та реалізацію, а також виробництво інших матеріальних цінностей з метою одержання прибутку1.


 

4 Правове становище міжгосподарських підприємств і об’єднань Відповідно до чинного законодавства всі суб’єкти аграрного підприємництва мають право на добровільних засадах об’єднувати свою господарську діяльність на умовах і в порядку, встановлених господарським та іншим законодавством. В ст.120 Господарського кодексу наведено юридичне визначення організаційно-правових форм об’єднань. Асоціація – договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. Корпорацією – визнається договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації. Консорціум – тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети. Концерном визначається статутне об’єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Об’єднання є юридичною особою, утворюються на невизначений строк або як тимчасові об’єднання. Господарські об’єднання діють на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками. Підприємства – учасники об’єднання підприємств зберігають статус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об’єднання. Управління господарським об’єднанням здійснюють вищі органи управління, які передбачені статутом господарського об’єднання. Майно передається об’єднанню його учасниками у господарське відання або в оперативне управління на основі установчого договору чи рішення про утворення об’єднання. Об’єднання не відповідає за зобов’язаннями його учасників, а підприємства-учасники не відповідають за зобов’язаннями об’єднання, якщо інше не передбачено установчим договором або статутом об’єднання. Об’єднання в АГІК діють на основі договору або статуту, який затверджується їх засновниками чи власниками. Підприємства, які входять до складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної особи. Однак державні підприємства мають певні обмеження (щодо самостійності об’єднувати на добровільних засадах свою діяльність згідно з Декретом Уряду України від 17 березня 1993 p.). Об’єднання підприємств АПК, зареєстроване в Україні, може включати підприємства інших держав. Підприємства України можуть входити в об’єднання, зареєстровані в інших державах. Порядок вступу в об’єднання у таких випадках здійснюється відповідно до законодавства України про зов­нішньоекономічну діяльність.

Господарські об’єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об’єднання підприємств, передбачені законом. Асоціація – договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств – учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Корпорацією визнається договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації. Консорціум – тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність. Концерном визнається статутне об’єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну. Державні і комунальні господарські об’єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об’єднання (комбінат, трест тощо).



<== предыдущая | следующая ==>
 | психология

Date: 2015-11-15; view: 606; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию