Мета та цілі європейського вибору

Європейський вибір України закріплений Законом України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики». Європейська інтеграція є найбільш зрозумілим шляхом до покращення життєвих стандартів українського народу. Європейський Союз має чіткі та прозорі критерії, за якими оцінюється прогрес українських реформ (за часом та якістю їх досягнення). Сприяючи європейській інтеграції, представники всіх прошарків українського суспільства, держави, підприємництва тощо, відкривають шлях до якісного життя країни в цілому.

Європейська інтеграція України - це також суттєва можливість для подолання в Україні корупційних схем та монополій. Виконання Україною умов для вступу до Європейського Союзу сприятиме впровадженню основних положень ЄС щодо прозорості та підзвітності. В Європі український бізнес вільно конкуруватиме і не потерпатиме від діяльності монополій та рейдерства, чесно заробляючи гроші.

Шлях України до Європи - це природний історичний процес. За своїми ознаками та географічним розташуванням наша країна завжди була частиною Європейської культури. Беручи участь у культурних та світоглядних проектах, держава та суспільство зможе вливати на українську цивілізаційну стратегію та бути частиною цивілізованого світу.

На даний час біля 70 % українців бачать Україну у складі Європи. Найчастіше українці ототожнюють з Європою найкращі речі: свободу, демократію та благополуччя. Абсолютно негативно до Європейського вибору ставляться лише 12% українців.

Європейська інтеграція сприятиме становленню в нашій державі диверсифікованої економіки. 70% валового внутрішнього продукту Європи складає ринок послуг і малий бізнес, де кожен може проявити свою ініціативу. Реформуючи всіх галузі економіки на шляху до ЄС керівництво України має реальні шанси відкинути існуючі стереотипи про нашу державу як сировинний придаток світу та збудувати справжню повноцінну країну.

Питання Європейського вибору України фактично вже не є дискусійним, а розглядається здебільшого з погляду термінів, можливостей та умов вирішення. Держава Україна виявила політичну волю стосовно входження до Європейського Союзу, розпочато широке забезпечення трансформації законодавчої економічної, соціальної та культурної сфер суспільної життєдіяльності згідно з вимірами і вимогами, які ставляться європейським співтовариством. Європейська інтеграція для України – це шлях демократизації політичної системи, модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентноспроможності вітчизняного товаровиробника, вихід на світові ринки. Об’єднана Європа сьогодні демонструє здатність вирішувати соціальні проблеми. Саме соціальна стабільність зумовлювала бажання багатьох країн до в ступу в ЄС.

Основними цілями нашої держави на шляху до ЄС є (перелік не вичерпний):

a) сприяти поступовому зближенню, ґрунтуючись на спільних цінностях і тісних привілейованих зв’язках, а також поглиблюючи зв’язок України з політикою ЄС та її участь у різноманітних програмах;

б) забезпечити необхідні рамки для посиленого політичного діалогу в усіх сферах, які становлять взаємний інтерес;

в) сприяти, зберігати й зміцнювати мир та стабільність у регіональному та міжнародному вимірах відповідно до принципів Статуту ООН i Гельсінського заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі 1975 року, а також цілей Паризької хартії для нової Європи 1990 року;

г) запровадити умови для посилених економічних та торговельних відносин, які вестимуть до поступової інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС, у тому числі завдяки створенню поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі, та підтримувати зусилля України стосовно завершення переходу до діючої ринкової економіки, у тому числі шляхом поступової адаптації її законодавства до стандартів ЄС;

д) посилювати співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки з метою забезпечення верховенства права та поваги до прав людини і основоположних свобод;

е) запровадити умови для дедалі тіснішого співробітництва в інших сферах, які становлять взаємний інтерес тощо.

Також до цього переліку слід додати те, що на євроінтеграційному шляху Україні необхідно звершити етап співробітництва з ЄС в рамках Європейської політики сусідства та перейти до передвступного рівня відносин з Європейським Союзом. Слід створити належні рамки для розвитку посиленого політичного діалогу та повноцінного залучення України до реалізації цілей Спільної зовнішньої та безпекової політики. Сприяння розвитку широкомасштабної співпраці в галузі торгівлі, розбудові гармонічних економічних відносин між Україною та ЄС, забезпечать нашій державі умови для динамічного соціально-економічного розвитку та успішного втілення відповідних реформ.

Крім цього дуже важливим чинником в зазначеній сфері є лібералізація руху послуг, осіб, капіталу та платежів, що сприятиме економічному зростанню, притоку іноземних інвестицій, розширенню нових ринків збуту для українських товарів тощо.

Мета та цілі нашої держави на шляху до повноцінного членства в ЄС найбільш широко відображені в підписаній в цьому році Угоді про асоціацію між У країною та ЄС (далі – Угода). Всеохоплюючасистемна криза в Україні кінця 2013 р. – початку 2014 р. призвела до цілковитого «перезавантаження» влади, виокремлення цінностей і пріоритетів розвитку суспільства. Одним з важливих наслідків таких змін стало остаточне утвердження європейського вектору розвитку України. Європейський Союз є одним з найбільших економічних партнерів України. Починаючи з 1996 р. і до сьогоднішнього часу двосторонній товарообіг між Україною та ЄС зріс у п’ять з половиною разів (за той самий час товарообіг з країнами СНД зріс трохи більше ніж удвічі). На сьогодні на торгівлю з країнами ЄС припадає 32 % загального товарообігу, позитивну динаміку демонструє український експорт до країн ЄС у 2014 році, після запровадження (ще до підписання Угоди) пільгових митних тарифів для України. Так, за шість місяців експорт української продукції до найбільшого європейського торговельного партнера України – Польщі – зріс на 24 %, на 16–17 % – до Австрії та Іспанії, майже на 35 % – до Нідерландів, а до Великої Британії – на 46 %. І це при тому, що ціла низка експортних товарів обмежується квотами. Питання вибору вектору зовнішньої інтеграції перед Україною вже не стоїть. Проте на порядку денному постає утвердження євроінтеграційних орієнтирів як основного змісту реформування українського суспільства.

Досвід країн – нових членів ЄС говорить сам за себе: євроінтеграція може стати успішною лише тоді, коли вона дійсно набуде рівня національної ідеї, а кожний член суспільства усвідомить її значущість особисто для себе.

Україна розпочинає шлях асоційованого члена ЄС у один з найважчих періодів своєї історії. З метою подолання системної кризи, консолідації країни, протистояння зовнішній агресії та подолання її наслідків як ніколи важливо забезпечити максимальний позитивний ефект євроасоціації для розвитку українського суспільства. Європейський вибір має стати підґрунтям для загальнонаціонального єднання на основі ідеї модернізації країни. Відновлення гарантій усім без винятку жителям Сходу України їхніх конституційних прав у повному обсязі – перший украй серйозний іспит України в ролі асоційованого члена ЄС.

Підписана Угода про асоціацію дає можливість вирішити важливі проблеми, що стали основою напруженості у суспільстві й викликали системну кризу та наступні революційні події: очистити від корупції владу та систему державних послуг, забезпечити прозорість та ефективність витрачання бюджетних коштів, сформувати ліберальне середовище для підприємництва, утвердити розширені права регіональної влади та місцевого самоврядування, впровадити реальні гарантії регіональної самобутності. Тому підписання Угоди – це насамперед зобов’язання української влади перед власним народом щодо основних засад розвитку суспільства, забезпечення прозорих принципів функціонування громадянського суспільства, беззаперечної влади права та гарантування прав людини, рішучого руйнування корупційних схем і формування структур влади, дружніх для кожного члена суспільства, надання широких повноважень і можливостей розвитку територіальних громад, формування сучасної конкурентної і конкурентоспроможної економіки.

Основним компонентом Угоди є наближення законодавства та адміністративних процедур України до відповідних норм і процедур ЄС. Угода містить перелік з понад 350 директив та інших нормативних актів ЄС, з якими має бути поступово гармонізоване законодавство України. Більшість законодавчих актів доведеться гармонізувати у перші 2–4 років після набуття Угодою чинності. Головними сферами будуть охорона навколишнього природного середовища, фінансові послуги, транспорт, соціальна політика та технічне регулювання. Приділяючи особливу увагу верховенству права, належному урядуванню та збалансованому розвитку, Угода містить положення про мобільність (зокрема працівників), зайнятість, соціальну політику і створення рівних можливостей для всіх.

Передбачається, що на законодавчому рівні будую унормовані механізми захисту порушених прав економічних агентів і споживачів зі значним розширенням можливостей їх судового та адміністративного оскарження в уповноважених органах державної влади. Таким чином, зазначена гармонізація вимагатиме від України суттєвих фінансових витрат.

Завдяки підписаній Угоді Україна не залишиться наодинці перед викликами оновлення. Угода передбачає тривалі перехідні періоди, необхідні для поступової адаптації української економіки до конкурентних викликів європейського ринку. Євросоюз вже продемонстрував практичну налаштованість на підтримку України, скасувавши до листопада поточного року в односторонньому порядку ввізні мита для переважної більшості товарів українського походження. Надаватиметься фінансова допомога для пришвидшення необхідних структурних змін. Відповідні угоди підписано з фінансовими структурами ЄС. Підписання Угоди матиме для України цілу низку наслідків як фіскального, так й інституційного характеру.

Поміж найбільш вагомих:

- використання економічного потенціалу ЄС як прискорювача економічного розвитку (досвід управління, технології, фінансові ресурси та доступ до ринків);

- зниження рівня корупції у державі завдяки впровадженню європейських практик урядування;

- енергетична диверсифікація (зниження енергозалежності від одного постачальника);

- подальший розвиток конкурентних переваг України (аграрний сектор і виробництво продовольчих товарів, транспортні послуги, модернізація металургійного і хімічного комплексу, енергетичного і транспортного машинобудування тощо);

- зростання припливу інвестиційного капіталу, реалізація політики підтримки нових виробництв і модернізації існуючих.

Угода сформує для України нові можливості:

1. Доступ до структурних фондів ЄС. Очевидно, що доки Україна не є повноправним членом ЄС й інституційно не є інтегрованою в ЄС, вона не може отримувати пряму фінансову підтримку за ключовими видатковими напрямами (політика вирівнювання і політика підтримки сільського господарства). Проте як асоційований партнер ЄС Україна може розраховувати на збільшення фінансування різних проектів у сфері проведення реформ, поліпшення системи державного управління, боротьби з корупцією.

2. Можливість налагодження коопераційних зв’язків з європейськими підприємствами. Українські підприємства отримують можливість сформувати коопераційні зв’язки з контрагентами з ЄС. Це стосується передусім галузей автомобілебудування, суднобудування, літакобудування, ОПК, тобто тих, в яких Україна не має замкнутого виробничого циклу.

3. Участь у діяльності інституцій ЄС. Україна набуває додаткові права на участь у діяльності окремих інституцій ЄС, робота яких прямо чи опосередковано стосується положень Угоди або участь у яких має значення для України взагалі. У другому випадку участь має регламентуватися окремими угодами з обраною агенцією ЄС на умовах співфінансування. Запровадження такої практики відкриває для України доступ до цільових фондів і спільних проектів країн-членів ЄС, а також дозволяє враховувати національні інтереси під час їх реалізації у різних сферах взаємодії.

4. Доступ до інновацій. ЄС характеризується високою інноваційною активністю. Завдяки цьому українські підприємства отримують доступ до новітніх рішень та ідей у сфері технологій, управління та маркетингу. Це підвищить їх конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішніх ринках.

5. Налагодження обміну інформацією між контролюючими органами у сфері руху товарів і капіталу. Поліпшення обміну інформацією між відомствами дозволить ефективніше контролювати експортно-імпортні операції, а також боротися зі спробами виведення капіталу та мінімізації оподаткування.

6. Доступ до капіталів. Поглиблення економічної інтеграції і зближення правових систем сприятиме припливу позичкового капіталу через його вищу вартість в Україні. Це створить стимул для активізації інноваційної та інвестиційної активності в економіці країни.

Неабиякого значення набуває співпраця у сфері забезпечення реалізації підприємницької діяльності та розвитку ринків в Україні. Значна частина статей Угоди безпосередньо стосується умов ведення бізнесу та захисту конкуренції на ринку, зокрема лібералізації та скасування різноманітних адміністративних дискримінаційних заходів, що існують чи можуть існувати в Україні в майбутньому. Кожна п’ята стаття з економічних питань спрямована на спрощення діяльності підприємств в Україні. Прагнучи стати рівноправним партнером країн Європи і світу, Україна починає змінювати імідж експортера сировини на імідж конкурентоспроможного учасника європейського ринку. Металургійне виробництво, хімічна промисловість, машинобудування, які визначають основу економіки багатьох регіонів, вже сьогодні переходять на нові стандарти виробництва і європейські технічні регламенти. Поглиблюючи співпрацю є ЄС, Україна отримає нові стимули для розвитку внутрішнього ринку і поглиблення економічної спеціалізації регіонів.

На внутрішнє споживання передбачається спрямувати аграрне виробництво з його оновленою структурою. Разом з тим розширення зовнішньоекономічних перспектив українського сільського господарства стане можливим завдяки переходу на вирощування більш конкурентоспроможних видів рослин і порід тварин, розширенню сфери застосування передових аграрних технологій, заохоченню сучасного та сталого сільськогосподарського виробництва, обов’язковою умовою якого є захист довкілля, поширенню методів органічного виробництва та використанню біотехнологій.

Характер новітніх загроз, що мають транскордонний асиметричний характер, виключає можливість самостійного протистояння цим загрозам з боку окремих держав. Поза членством у ЄС та НАТО Україна не може брати повноцінної участі у формуванні механізмів європейської безпеки і, не маючи власної потужної і ефективної системи безпеки і оборони, фактично опинилася один на один з агресією з боку РФ.

З огляду на те, що позаблоковість не надала Україні додаткових гарантій національної безпеки, а сектор національної безпеки і оборони країни зазнав кризи, постає питання щодо більш активної участі в системах колективної безпеки, що діють у Європі та на більш широкому євроатлантичному просторі. Угода про асоціацію між Україною та ЄС створює умови для більш тісного об’єднання обох сторін у сфері безпеки з питань, які становлять взаємний інтерес.

Так, передбачена можливість кооперації України з безпековими структурами ЄС, що могло б підвищити роль України в архітектурі європейської безпеки і зміцнити перспективу формування системи взаємних зобов’язань у цій сфері.

Водночас співробітництво України з ЄС у сфері оборони не може повністю задовольнити безпекові потреби нашої держави. Європейський Союз, сконцентрований на засобах «м’якої сили», сьогодні не готовий діяти у ситуації застосування Росією засобів «жорсткої сили». Оборонний складник зовнішньої політики ЄС та наявний потенціал не передбачають можливостей конкретних дій у подібних ситуаціях. У таких умовах значно підвищується роль НАТО, яка стає основою європейської безпеки.

Унаслідок загострення відносин між Росією та Заходом та українсько-російського збройного протистояння, співробітництво України у сфері військово-технічного співробітництва майже припинено. У цьому зв’язку дуже гостро постане завдання імпортозаміщення та переорієнтації експортних потоків великої кількості виробів військового призначення, передусім завдяки поглибленню співпраці із західними партнерами. У цьому контексті військово-технічному співробітництву України з ЄС та НАТО може посприяти поглиблене співробітництво з країнами Вишеградської групи (Польща, Чехія, Угорщина, Словаччина), які, з одного боку, мають досвід переорієнтації власного військового виробництва з потреб колишнього СРСР на потреби НАТО, а з іншого – більшою мірою зацікавлені у спільних науково-технічних та виробничих проектах з Україною.

Серед основних напрямів військово-технічного співробітництва України з країнами-членами ЄС слід відзначити такі:

- ремонт і модернізація озброєння та військової техніки (далі - ОВТ) радянського виробництва, що перебувають на озброєнні збройних сил країн – членів НАТО і країн-партнерів;

- спільні заходи щодо визначення потреби та шляхів альтернативного постачання військово-технічного майна для ремонту і модернізації ОВТ радянського/російського виробництва;

- спільні науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, розробка та виробництво сучасних зразків ОВТ (передусім у галузях ракето-, авіа-, кораблебудування, бронетехніки);

- участь України у створенні системи протиракетної оборони на європейському просторі;

- досягнення відповідного рівня взаємосумісності ОВТ щодо забезпечення виконання спільних з НАТО антитерористичних операцій та операцій з підтримання миру;

- співпраця у сфері військово-транспортних авіаційних перевезень;

- організація безпечного зберігання, транспортування та утилізації надлишкового та некондиційного озброєння, військового спорядження, боєприпасів, вибухових та небезпечних речовин тощо.

Реалізація положень Договору про заснування Енергетичного Співтовариства та Угоди про асоціацію з Євросоюзом, у т.ч. запровадження стандартів ЄС має позитивно вплинути на інституційну структуру національного енергетичного сектору та його оптимізацію, засновану на ринкових засадах, сприяти збільшенню капіталізації компаній, а також їх здатності залучати більші об’єми інвестицій. Споживачі мають отримати доступ до ресурсів європейського енергетичного ринку за конкурентними цінами та гарантовано бути забезпечені енергоресурсами на максимально прийнятних умовах.

Важливе значення для забезпечення енергетичної безпеки України має розвиток альтернативних шляхів постачання енергоносіїв в Україну.

Так, реалізація проекту постачання газу із Словаччини в Україну, разом із уже діючими угодами щодо постачання газу за маршрутами Польща–Україна та Угорщина– Україна (разом 18 млн м.3 газу на добу) дозволить забезпечити
50 % потреб України в імпорті газу. Разом із іншими проектами диверсифікації постачань, збільшенням видобутку власного газу та реалізації потенціалу енергозбереження у перспективі дозволить ліквідувати загрозу негативних наслідків від припинення постачання газу із Росії.

Європейська модель регіональної політики у перспективі означатиме для України формування економічно міцних і соціально стабільних громад та
регіонів, надання їм можливостей самоврядного розвитку, розкриття внутрішнього потенціалу та зростання зацікавленості у власному розвитку. З точки зору
європерспектив України регіон – це той рівень співпраці, який дасть змогу
випробувати моделі соціально-економічної інтеграції.

Співпраця щодо вільного розвитку прикордонних територій сусідніх держав з урахуванням національних та місцевих інтересів є стартовим майданчиком для подальшого поширення досвіду європейської співпраці на всю територію України. Відбуватиметься сприяння розвитку різних форм самоорганізації населення та громадської активності для більш ефективного вирішення проблем місцевого розвитку, підвищення рівня кадрового забезпечення органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади і управлінської культури працівників цих органів.

Поряд з можливостями асоційованого партнерства України та ЄС виникає низка викликів, які можуть ускладнити процес імплементації Угоди, головними з яких є:

- нестача фінансових ресурсів для імплементації Угоди про асоціацію та ЗВТ між Україною та ЄС;

- посилення напруженості та пряма конфронтація у відносинах з Російською Федерацією.

Останній чинник є прямим наслідком євроінтеграційних прагнень України і не тільки поглиблює першу проблему (нестачу фінансових ресурсів) через цілеспрямоване погіршення економічної ситуації в Україні з елементами «економічної війни», а й створює пряму загрозу Європі в цілому. У зв’язку з цим Україна потребує додаткової фінансової та методичної допомоги в реалізації положень Угоди про асоціацію в умовах, що склалися.

Також євроінтеграційні процеси України сприяють поглибленню
всесторонніх стосунків нашої держави з основним союзним ЄС – США. Сьогодні очевидно, що США залишається найпотужнішою, найвпливовішою державою світу.

Європа завжди була, є та залишатиметься в майбутньому природним союзником Америки. Досягнення успіху в сфері політичного об’єднання цього регіону може привести до створення єдиної структури в рамках ЄС, що об’єднує 400 млн людей.

Американський філантроп, політолог, соціолог та державний діяч Збігнєв Бжезінський вважає, що Європа слугує трампліном для подальшого просування демократії вглиб Євразії. На його думку розширення Європи на схід може закріпити демократичну перемогу 90-х років.

У результаті така Європа могла б стати однією з найважливіших осей підтримуваною Америкою великої євразійської структури по забезпеченню безпеки і співпраці.

З. Бжезінський вказує на три основні моменти, що постали колись політичним поштовхом до об’єднання Європи, а саме: пам’ять про дві руйнівні світові війни, бажання економічного оздоровлення і відсутність відчуття безпеки, породжене радянською загрозою. Проте до середини 90-х років ці моменти зникли. Справа об’єднання Європи все більше підтримується бюрократичною енергією, породжуваною великим організаційним апаратом. Ідея об’єднання все ще користується значною народною підтримкою, але її популярність падає; в цій ідеї відсутній ентузіазм і розуміння важливості цілі. Це положення надає Сполученим Штатам особливу можливість для рішучого втручання. Воно робить необхідним американську участь у справі об’єднання Європи, оскільки інакше процес об’єднання може припинитися і поступово навіть піти назад.

В зв’язку із вище зазначеним українська зовнішньополітична стратегія повинна спрямовуватися на налагодження стратегічних, партнерських стосунків з ЄС та США, що в кінцевому результаті сприятиме розвитку економічного потенціалу нашої держави, обороноздатності, перетворюватиме Україну з об’єкта в суб’єкта європейської політики та на надійного, конкурентноспроможного гравця на європейській та світовій арені в цілому.