Кос-Анатольський

Анатолій

Анатолій Йосипович Кос-Анатольський увійшов в історію вітчизняної музичної культури як один з яскравих, самобутніх і активних її творців. Його пісні, хори, вокально-інструментальні твори часто звучать по радіо, на телебаченні, його концерти виконуються знаними симфонічними оркестрами, його опери й балети ставляться академічними театральними колективами.

Народився Анатолій Кос (псевдонім — Кос-Анатольський) 1 грудня 1909 р. у м. Коломиї на Станіславщині (тепер Івано-Франківська область) у сім’ї лікаря. Ріс в оточенні людей, закоханих у пісню. Батько — Йосип Михайлович — мав абсолютний слух і дуже гарний голос, грав на багатьох музичних інструментах. Свого часу особисто був знайомий зі славетною співачкою-галичанкою Соломією Крушельницькою, вів з нею переписку.

Навчаючись у Станіславській гімназії, створив хор, почав записувати пісні. У 1931 закінчив юридичний факультет Львівського університету, а в 1934 — Львівську консерваторію. У 1930-х разом з Богданом Весоловським входив до складу популярної у той час на Львівщині «Капели Яблонського».

Музика Кос-Анатольського щедро увібрала різноманітні інтонації, фольклорні форми, поширені у західних областях України. Це насамперед оптимістичні, задерикуваті коломийкові мотиви, що своєю рухливою, моторною структурою, жвавими танцювальними ритмами особливо добре відповідають життєрадісному змісту його пісень. Виражальні форми коломийки чуємо у багатьох вокальних творах А. Кос-Анатольского, а в окремих випадках (хори «Верховина», «Коломия-місто») вони переростають у домінуючу сутність музичного образу.

До характерних рис творчої палітри А. Кос-Анатольського слід також віднести широке використання жанрових обрисів побутових танців: польки, вальсу тощо.

Важливе місце в доробку композитора посідають, присвячені Т. Шевченкові, кантата «Безсмертний заповіт» (на власні слова, 1963), вокальний терцет «Шевченко», солоспів «Не він один» («На роковини Шевченка», слова Лесі Українки).

Особливо вагомим стало слово А. Кос-Анатольського в розвитку українського балету. Поряд із солоспівами й хорами саме балетна музика посідає найважливіше місце в його композиторському доробку. У своєму першому балеті «Хустка Довбуша», поставленому Львівським театром ім. І. Франка (1951), композитор вивів на сцену героїчний образ легендарного опришка Карпатських гір. Для утвердження національного стилю українського балетного мистецтва «Хустка Довбуша» важлива, насамперед, тим, що в ній вперше відкрито свіжі, ще не займані в історії музично-хореографічного театру пласти гуцульського танцювального фольклору.

Серед творів А. Кос-Анатольського — чимало зразків театральних, симфонічних та камерно-інструментальних жанрів. Серед них, зокрема, — перший в українській музиці концерт для арфи з оркестром (1954), два фортепіанні концерти, «Закарпатська рапсодія» для скрипки й фортепіано, низка фортепіанних та оркестрових мініатюр (60–70-ті рр.).

Своє натхнення А. Кос-Анатольський завжди шукав і знаходив у вирі життя, в людських долях, у народній пісні, класичних надбаннях. Він вірив у життєстверджуючу силу традицій і закликав своїх учнів берегти їх, бо саме в традиціях — запорука єдності поколінь, роз’єднаних часом, зв’язок з минулим і водночас із майбутнім.

Анатолій Йосипович багато років очолював Львівську композиторську організацію, 30 років вів у консерваторії клас композиції (з 1973 року — професор).. Чимало його випускників поповнили Спілку композиторів України й продовжують творчо розвивати засади свого педагога. Він умів розгледіти й виплекати індивідуальний почерк своїх учнів, намагався при цьому передати свій художній досвід, знання, свою одвічну закоханість у мистецтво. Помер 30 листопада 1983 року у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі Львова

Анатолій Йосипович написав майже 500 музичних творів, 100 критичних статей з питань музики, літератури, культурно-громадського життя. А ще писав вірші. На його тексти складали пісні інші композитори.

Своєрідні коломийкові мотиви, поширені у західних областях України, дуже часто використовував Анатолій Йосипович у своїх творах, також робив обробки українських народних пісень, однією з цих обробок є українська народна пісня «Чи є ж то полечко неоране»

«Чи є ж то полечко неоране» - соціально побутового характеру, та жартівливого змісту, де дівчина шуткує над лінощами молодого парубка.

Твір починається зі 4-х тактного вступу хорового tutti у чотирьохдольному розмірі.
Головна тональність G-Dur, твір має трьохчастну складну форму. Написаний для чотирьохголосного мішаного хору, в мішаній фактурі (в основному акордова але присутні підголоски). Виконується a capрella. Твір написаний у cинкопованому ритмі.

Далі головна тема проводиться у партії Soprano 4-ри такти (5-8 такти), потім підхоплює цю тему весь склад хору. Розмір твору змінюється на 2/4. Тема проводиться двічі, але з різним літературним текстом. (5-19 такт)

Наступне проведення теми звучить у партії Tenor, де знову звучить чотирьохтактне соло, та 4 такти хорового tutti. Тема також проводиться двічі (20-34 такт).

Таким чином можна сказати що це перший розділ, який складається з двух періодів.

Друга частина починається у менш рухливому темпі «мeno mosso», та в паралельній тональності e-moll гармонічний. Тему спочатку проводять жіночий склад хору, на фоні чоловічого мormorando (35-38 такт), далі тема проходить у чоловічого складу на фоні жіночого мormorando (39-41 такт). Є відхилення в a-moll, перший епізод закінчується D7 e-moll і наступним акордом є D7 тональності G-Dur, який являється перехідним акордом до тональності G-Dur до III-ї частини (35-50 такт)

Третя частина (51-65 такт) перший епізод починається більш рухливого темпу «рiu mosso», виконує тільки жіночий склад хору (51-58 такт). Ритмічний малюнок у альтовій партії відрізняється від сопрано тим, що альти вступають на другу долю такту,та на другу фазу першої та другої долі, тому потрібен точний показ вступу диригентом. (51-58 такти)

Починаючи з 59 такту звучить соло у Basso, яке потім через 3 такти підхоплює Tenor. Далі знову композитор використовує унісон всього хору на квінтовому тоні основного тризвуку або основному тоні домінанти і починається реприза цього твору.

Реприза унісоном всього хору (66-69 такт), починаючи з 70-го такту тема проводиться у терцію, дублюється сопрано з тенорами, а альти з басами. Темп аllegro (жваво)

Кульмінація припадає на репризу всього твору на останні три такти (80-82 такти). Використані акорди домінантової групи та тоніки.

Серед засобів музичної виразності, композитор використовує співставлення: звучання всього хору та соло партій; проведення теми на фоні вокалізації окремих партій. Теситурні умови зручні для виконання.
Діапазон всього твору:

Тепер визначемо діапазон кожної партії:

Щоб дати оцінку теситурі, розглянемо регістрові можливості голосів у всіх партіях упродовж усього хору. Результатом аналізу є: що голоси звучать у зручному регістрі, але з 59-64 такти ми зіштовхуємося з доволі високою теситурою у басовій та теноровій групі голосів, також слід звернути увагу на сопрано – 80,81,82 такт.

У вокально-хоровому аналізі виділяємо два види ансамблів. Положення акорду, при якому теситурні умови в різних партіях не однакові, і тому досягти рівноваги звучності голосів важко, не зустрічається. Тобто штучного ансамблю немає, а навпаки теситурні умови у всіх голосах сприяють урівноваженому звучанню, що в свою чергу позбавляє хормейстера додаткових зусиль щодо динамічного вирівнювання акорду. При аналізі теситурних складових виявляю, що умови звучності згідно визначених автором нюансів, цілком природні.
Дихання у творі загально-хорове, береться по фразам яке визначене композитором.

Що до особливостей використання тембрових фарб та «хорового» оркестру, то композитор в цьому творі прагне домогтися, таких темпових колоритів, які б найбільш повно, глибоко виявляли сутність художніх образів.

Як відомо, одні й ті ж звуки звучать з різним тембровим забарвленням у різних партіях. Сопрано виконує більш світлим звуком ніж альти, які надають оксамитових колоритів. Справа в тому що літературний зміст даного твору автор, передає такий народний колорит села, можна порівняти з запитанням людей (ніби сусідів, знайомих) до даної нашої героїні – Дівчині: «Чиє ж то полечко не Оране?»- де спочатку звучить соло, яке підсилюється хоровим tutti. «– То мого милого занедбане» - Де лунає також проведення соло сопрано підхопленим хоровим tutti.. У ході розвитку змісту твору відбувається вже діалог між дівчиною та парубком, де йде проведення соло тенорів. Якщо в оркестрі зміна тембру досягається завдяки використанню тої чи іншої групи виконавців, то в хорі можна залучати лише жіночі та чоловічі голоси, які використовуються в тому чи іншому поєднанні. А саме: проведення соло сопрано, а потім соло тенорів, проведення теми у жіночому складі хору, на фоні чоловічого мormorando (35-38 такт), далі тема проходить у чоловічого складу на фоні жіночого мormorando (39-41 такт), соло басів (59-61 такт).

Літературний текст тісно пов’язаний з музикою та повністю розкриває задум композитора. Так як твір в основному виконується у жвавому темпі (аllegro), повинна бути чітка дикція, та одночасно чітка вимова кожного слова. У творі присутні такі приголосні як Р,Л,М,Н. Приголосні Л,Н – активізують кінчик язика, «М»- активізує роботу губ, «Р» - вимовляти чітко. Шиплячі які зустрічаються у творі промовляти швидко і легко.
Вимова голосних зручних для співу є голосні У,О,А,И – голосні Є, І потребують особливої уваги, що до їх округлення. Складні голосні Я,Ю,Є – при співі перший звук Й вимовляти швидко, а наступний протягувати. Твір потрібно виконувати з чіткою дикцією, міцною опорою, та твердою атакою.
Так як твір західно-українського колориту, присутній свій змістовий стиль. Із витоків народної мови у західних областях України, порівняно з утвердженою державною Українською мовою, речення дещо змінене. Присутні своєрідні скорочення слів – «Бо МІ ся колечко поламало» - тобто таке скорочення як «Мі» - дає нам здогадатися що воно означає слово «МОЄ, або МЕНІ» (в залежності від змісту), і ще приклад: «Бо як Му ся брати до орання» - «Му»- з тексту ми розуміємо що це «Я». Також присутні переноси складів, що також своєрідне для західно-українського стилю: «Як ти СЯ зламало дай направиць» - Тобто склад «Ся» яке має бути на закінченні слова переноситься на перед речення: «ЯК ти ЗламалоСЯ дай направиць», так сама історія і в інших фразах які зустрічаються в тексті: «Бо як му братиСЯ до орання»

Західний колорит присутній не тільки у літературному тексті, але й мелодичних лініях твору. Так як це обробка укр. пісні, то не тяжко здогадатися що будуть присутні характерні риси народної пісні, а саме:

ü Ведення голосів в терцію

ü Використання кварто-квінтових співвідношень

ü Зведення голосів до унісону в кінці речення, або частини

ü Зупинки на довгих нотах та ферматі

ü Спів a capрella

ü Використання народних вигуків «Гей!»

ü Синкопований ритм, притаманний коломийкам

Вище перерахований список характерних рис української жартівливої пісні, доносить до нас веселий, жартівливий характер, тому характер звуку повинен бути енергійним, на твердій атаці. Прийоми звуковедення non legato. Штихи повинні використовуватися legato, non lеgato, staccato, синкопований ритм.

Динамічні відтінки торкаються сили звучання, встановленні автором позначення являються тим самим матеріалом, на основі якого необхідно аналізувати динамічну структуру твору. В основі залишаються 2 основних терміна – piano та forte. У нашому випадку крім різних указаних нюансів динаміки окремих частин, та періодів (1-3 такт, 5 такт, 9 такт, 20 такт, 35 такт, 43 такт, 51 такт, 59 такт,66 такт, 79, 80 такт.), а також рухливі нюанси: Sf- 3 такт; Sp – 50,79 такт, diminuendo – 77,34,38(чоловіча група),49, такт, ritenuto – 78 такт, crescendo – 3,81,82.

Для позначення поступового підсилення, чи зменшення сили звучання є два основні терміни: crescendo та diminuendo. Композитор вказав межи зміни характеру динаміки: 34 такт, 38 такт, 81-82 такт.

Окрім указаних видів динамічних відтінків, використовується штрих: Marcato.

А як щодо кульмінацій? Як ми знаємо з пройдених курсів кульмінація – (від. Лат. Culmen –вершина) - це найбільш напружений момент у розвитку муз. форми (Фрази, речення, періоду, всього твору), тому в кожній частині є своя кульмінація.

У I частині поступово приходимо до змістовної кульмінації (31-34 такт). II частина кульмінація, виражена високою теситурою, висхідним стрибком та зартимкою (tenuto) (46-49 такт). І на кінець у III частині припадає кульмінація всього твору на останні три такти яка плавно підготовлена (80-82 такт).

Перед тим як почати роботу над виконавчим аналізом, слід переглянути складнощі строю та інтонаційний ансамбль. Так як твір a capрella, але в мажорі і виконувати інтонаційно число легше ніж в мінорі.

Згідно закономірностей інтонування ступені в ладу погоджують з тим, що чисті інтервали інтонують ся стійко, а великі та малі – зі звуженням та розширенням.

На початку твору весь хор звучить в унісон, але Soprano та Tenor стоять на місці на домінантовому звуці «Ре» - тим самим співаючи кожен звук з тенденцією до підвищення. В цей час партії Basso та Alto рухаються звукам висхідної гами «РЕ – (V ст.); МІ #(VI ст.) – ФА #(VII ст.)…» У 2 такт стрибок в партіях Soprano та Tenor на ч8, який інтонується стійко, та Basso та Alto на м7 звук який інтонується з тенденцією до підвищення.

Чітке інтонування кінцівок враз з тенденцією до підвищення, тримати на диханні (8,12,18, 19 такт)

Важливо слідкувати щоб хор співав в єдиній манері співу, тобто у високій позиції співу. Слід звернути увагу на інтонації Зм 4 (g1-dis1) – цей звук являється терцовим тоном D7 тональності e-moll, який слід інтонувати з тенденцією до підвищення, аналогічно у партії Soprano. Звертути увагу на інтонування (gis) у басовій партії, це являється терцовим тоном домінанти e-moll,який інтонується з тенденцією до підвищення, також висхідний гамовий хід (44 такт) – інтонувати з тенденцією до підвищення. Також звернути увагу на інтонування звуків у теноровій партії в 42-43 такти, «мі – фа» - інтонується з тенденцією до пониження.

Розглядаючи питання ритмічного ансамблю, ми дізнаємося на його якість впливають і темп, і дикція, і точна артикуляція голосних та приголосних звуків. Ритмічний ансамбль пов’язаний з інтонаційними елементами музики. Тому, ми працюємо і над музичною фразою, і над правильним інтонуванням мелодії. Так як в даному творі скачкоподібна мелодія, то й ритм відповідно до обр. Нар. Пісень є синкопованим, тобто зміщення сильної долі на слабку, що придає своєрідного руху мелодії. Ритм це один із головних засобів музичної виразності і його аналіз нерозривно пов’язаний з визначенням образу та обраного темпу.
Значення темпу велике. Не правильно обраний темп негативно відображається на всіх елементах виконання. У нашому випадку темп Аllegro (жваво), не дивлячись на цей темп, він має бути витриманий від початку до кінця частини, не заганяючи його. Відчуття уповільнення темпу позначається у другій частині «мeno mosso», але все одно внутрішня пульсація повинна залишатися незмінною. Особливої уваги потребують паузи. Не можна недотримувати або перетримувати паузи або фермати, бо постраждає авторський задум даного твору.

Звісна річ що від темпу та ритму залежить характер, але ще й від показу диригентського жесту. Жест повинен відповідати характеру твору: на F- має бути широка амплітуда, на Р- амплітуда зменшується. На початку твору (Заспів) використовується жест на legato, в’язко. Показ рукою синкоп. Мають показуватися попереджувальні жести при зміні темпу, характеру твору, вони мають бути чіткі. Характер жесту легкий. У другій частині має бути чіткий показ при проведенні теми сопрано і підголосків альтів. Синкопи які використовує композитор знімаємі.
Процес диригування – це ланцюг різних ауфтактів. Кожний зокрема – це вираження особливостей, притаманних саме даному фрагменту твору. Ауфтакт це жест, направлений на підготовку майбутнього звучання. У даному випадку ми маємо справу з комбінованим ауфтактом, який використовується при зупинці звучання фраз, речень, періоду. У 34 такті одночасно ауфтакт (маленький люфт) показує подальший розвиток Другої частини. В першій та в третій частині ауфтакт потрібен бути чітким та енергійним.

Репетиційний план

Виконавчий аналіз не може обійтись без розробки плану проведення репетицій, де визначається:

1. Які задачі необхідно вирішати диригенту при вивченні хорового твору

2. Позначаються складні або більш прості місця

3. Вказуються найбільш сприятливі прийоми хорової роботи

4. Розраховується (примірно) репетиційний час.

У хоровій практиці репетиційний період теоретично поділяють на три періоди:

1. Технічний

2. Художній

3. Генеральний

Цю періодизацію ввів П.Г. Чесноков у своїй книзі «Хор и управление им».

Усі періоди взаємопов’язані і діють єдиною схемою. Найскладнішим вважають перший період, де потрібно:

1. Вивчити текст твору

2. Подолати всі технічні труднощі

Розбір хорової партитури може проходити як на загальних репетиціях, так і окремо з кожною партією. Здебільшого це залежить від професійної майстерності співаків і від складності самої партитури.

Під час розбору матеріалу на першому етапі варто розглянути мелодійні епізоди, які можна використати навіть під час розспівування співаків. Якщо хор не готовий працювати одночасно всіма партіями, то варто опрацювати з кожною партією окремо.

Під час роботи над ансамблевим строєм доречно буде використати прийом вспівування окремих складних акордів, транспонування на півтона вверх або в низ деяких фрагментів партитури, спів на окремі склади:да-де-ді-до-ду, або з закритим ротом.

Досягти відчуття всіма співаками єдиної ритмічної пульсації, бо твір написаний в основному в синкопованому ритмі.

На початку розучування твору темп повинен бути помірним, а темп репетицій врівноваженим, розмірним. При розборі динаміки слід керуватися традиціями фраз, як літературних, так і музичних.

Після виконання вищесказаних вказівок, вся увага має бути сконцентрована на головній лінії розвитку, динамічному аналізі, і цілісному охопленню художньої форми.

Список використаної літератури:

ü В.Н. Романовский «Хоровий словник» (видання 2 – доповнене)

ü П.Г Чесноков «Хор и управление им» (видання 3)

ü К.К. Пігров «Керування хором» (видяння 2 – доповнене)

ü «Музична енциклопедія» Том 2,3.

ü Перекладач музичних термінів «Зрозуміла музика» (автор. А. Торгонський 2008 р.)

ü Інтрернет джерела.

Музичне училище ім.. В.С. Косенка

Анотація

На хоровий твір

«Чиє ж то полечко неоране»

Виконала роботу

Студентка 4-го курсу

Відділу «Хорову диригування»