Висновок. У технологічному ланцюзі промислового виробництва підприємства гірничовидобувної промисловості завдають значної шкоди навколишньому природному середовищу

У технологічному ланцюзі промислового виробництва підприємства гірничовидобувної промисловості завдають значної шкоди навколишньому природному середовищу. Іншими словами, гірничовидобувна промисловість одна з екологічно небезпечних галузей, яка є джерелом хімічного, аерозольного, фітохімічного, органічного й неорганічного, а у деяких випадках й радіаційного забруднення. Небезпека зберігається, а іноді й збільшується навіть при скороченні обсягів видобутку та закритті шахт. Усе це спричинює формування досить агресивного середовища для реципієнтів усіх видів, особливо людей. На жаль, слід констатувати, що стан природозахисних систем гірничих шахт і збагачувальних фабрик на сьогодні незадовільний.

Система очищення промислових стічних вод, що використовується на шахтах, за своїми функціональними, технічними можливостями не здатна забезпечити зниження в них вмісту мінеральних солей та інших хімічних речовин. Значної шкоди навколишньому природному середовищу завдають породні відвали. Фізико-хімічні перетворення і водно-вітрова ерозія, що відбуваються в надрах і на поверхні заскладованої у відвалах породи, призводять до забруднення повітряного басейну, ґрунту, ґрунтових вод і водоймищ на прилеглій території шкідливими хімічними сполуками і високотоксичними важкими металами до надзвичайно небезпечного рівня. Серед усіх компонентів, що негативно впливають на навколишнє природне середовище, особливе місце займає метан.

Закриття шахт завдає значної шкоди сільському господарству, оскільки більша частина сільськогосподарських угідь вилучається із сівозміни, а та частина, що залишається, втрачає свою первинну цінність. При цьому родючість земель значно знижується, що призводить до зменшення кількості і якості одержуваного врожаю, а це, у свою чергу, обумовлює не лише екологічні, а й економічні і соціальні наслідки. Зважаючи на екологічні проблеми діяльності гірничовидобувної промисловості слід констатувати необхідність розроблення граничних меж впливу на навколишнє природне середовище, визначення “порогового” рівня загрози здоров’ю людини, її генетичному фонду, за межами якого настають безповоротні зміни.

Список використаної літератури

1. Сухарев Техноекологія та охорона навколишнього середовища. В: Новий світ, 2008, 256с.

2. Удод В.М., Трофімович В.В., Волошкіна О.С., Трофимчук О.М. Техноекологія: Нав. посібник.- К.: КНУБА, 2004.- 192с.

3. Недодаєва Н.Л. Еколого-економічна стратегія розвитку вугільної промисловості: дис. …д-ра екон.наук:спец.08.00.06“Економіка природокористування та охорони навколишнього середовища”/Н.Л.Недодаєва.–Донецьк:Інститут економіки промисловості, 2007.

4. Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004.

5. Клименко Л.П. Техноекологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. В: ЧДУ імені Петра Могили.

Размещено на Allbest.ru