Обґрунтування екологічних шляхів введення гірничих робіт

Гірничовидобувна промисловість, яка охоплює процеси виробництва (видобутку), перетворення, транспортування корисних копалин, є організаційно складною еколого-економічною та виробничо-технологічною системою, що активно впливає на довкілля. Характерна особливість цього впливу полягає у багатоплановості (одночасний вплив на різні компоненти навколишнього середовища: атмосферу, гідросферу, літосферу, біосферу) та різноманітності характеру впливу (відчуження територій, спотворення ландшафтів, механічні порушення, хімічне та радіоактивне забруднення, теплові, радіаційні, акустичні та інші фізичні впливи). Ці негативні наслідки виявляються не лише в локальному і регіональному, а й у глобальному масштабі. Тому одним з головних завдань функціонування гірничовидобувної промисловості України та основним напрямом її подальшого розвитку є створення передумов для забезпечення потреб країни в природних ресурсах за безумовного додержання вимог щодо раціонального використання природних ресурсів, мінімізації негативного впливу на довкілля з урахуванням міжнародних природоохоронних зобов'язань України, соціально-економічних пріоритетів та обмежень.

Стратегічними цілями такої політики визначено такі:

пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов’язковість додержання екологічних стандартів та нормативів щодо охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів;

значне зменшення і, за можливості, зведення до мінімуму або взагалі часткове припинення техногенного впливу підприємств гірничовидобувної промисловості на довкілля і населення за рахунок проведення активної політики, спрямованої на підвищення ефективності використання природних ресурсів;

зменшення утворення екологічно шкідливих речовин в процесі виробничої діяльності за рахунок впровадження прогресивних технологій видобутку (виробництва), закриття підприємств з неприйнятним рівнем екологічної безпеки, реалізації заходів запобіжного характеру щодо охорони навколишнього природного середовища, екологізації матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони довкілля та використання природних ресурсів;

зменшення шкідливого впливу на довкілля шляхом локалізації (вловлювання) викидів і скидів з подальшою їх нейтралізацією, складуванням та утилізацією;

зменшення і, за можливості, усунення небезпечних наслідків вже заподіяних екологічно небезпечних впливів підприємств гірничовидобувної промисловості на довкілля і населення, що проживає на прилеглих до них територіях.

Досягнення цих цілей необхідно забезпечити за складних умов – за наявності негативної спадщини техногенного характеру, що утворилася внаслідок недостатньої уваги до вирішення екологічних проблем розвитку та функціонування гірничовидобувної промисловості країни у минулий період, інтенсивного удосконалення природоохоронного законодавства; відсутності механізмів стимулювання заходів з екологізації підприємств промисловості, складної економічної ситуації в галузях гірничовидобувної промисловості. Важливе значення має також, визначення пріоритетності та забезпечення контролю за ефективністю реалізації заходів зі зниження та усунення негативного впливу на довкілля, створення у складі державної системи моніторингу навколишнього природного середовища галузевої системи моніторингу обсягів шкідливого впливу на довкілля, інтегрованої у відповідні регіональні системи. Це дозволить отримувати в безперервному режимі достовірні дані щодо обсягів шкідливого впливу підприємств гірничовидобувної промисловості на довкілля, здійснювати реальну оцінку ефективності заходів, що вживаються для екологізації підприємств гірничовидобувної промисловості.

Раціональне використання багатств земних надр, і в першу чергу енергетичної сировини, повинно базуватися на комплексній геологічній оцінці всіх компонентів продукції, що видобувається. У цьому величезний резерв підвищення якості наукових і геолого – пошукових робіт, а також продуктивності гірничовидобувної промисловості. Тому концепція комплексної оцінки всіх видів корисних копалин для раціонального безвідходного використання повинна стати визначальною, основою економічної і екологічної стратегії.

Важливий і багатообіцяючий напрямок в області комплексної розробки родовищ твердих корисних копалин — суміщення процесів видобутку і збагачення з розміщенням основних виробництв під землею. Зараз підготовлені проекти створення підземних гірничо – металургійних комбінатів на базі Кременчуцького і Полтавського залізорудних родовищ, причому в останньому випадку збагачувальну фабрику передбачено спорудити на глибині 800 — 1000 метрів від поверхні. Всі відходи залишаються в надрах, а на поверхню видається лише готова продукція. Навколишнє середовище практично не забруднюється.

Максимально повне використання органічного палива від видобутку до переробки повинно бути зорієнтованим на наступне. На нафтових і газових родовищах і досі залишаються величезними резерви збереження первинного продукту, що видобувається. Попутний газ і газоконденсат використовується лише частково. Факели продовжують горіти не тільки в окремих районах Заполяр’я, але і на Україні. Досить багато вуглеводнів втрачається і під час аварій на свердловинах. Крім того, технологія виготовлення нафтопродуктів у нас залишається найбільш відсталою у порівнянні із світовим рівнем і навіть з рівнем країн, що розвиваються.
Екологічна ситуація в Україні досягла такого стану, коли вже необхідні інтенсивні спеціалізовані роботи з метою встановлення властивостей, складу, умов, утворення та накопичення промислових відходів, способів нейтралізації негативного впливу наслідків розробки родовищ корисних копалин і діяльності гірничопереробних промислових підприємств на природні середовища, створення нових та використання наявних технологій переробки гірничопромислових та ін. відходів на будівельні, дорожні, полімерні матеріали.

Висновок

У технологічному ланцюзі промислового виробництва підприємства гірничовидобувної промисловості завдають значної шкоди навколишньому природному середовищу. Іншими словами, гірничовидобувна промисловість одна з екологічно небезпечних галузей, яка є джерелом хімічного, аерозольного, фітохімічного, органічного й неорганічного, а у деяких випадках й радіаційного забруднення. Небезпека зберігається, а іноді й збільшується навіть при скороченні обсягів видобутку та закритті шахт. Усе це спричинює формування досить агресивного середовища для реципієнтів усіх видів, особливо людей. На жаль, слід констатувати, що стан природозахисних систем гірничих шахт і збагачувальних фабрик на сьогодні незадовільний.

Система очищення промислових стічних вод, що використовується на шахтах, за своїми функціональними, технічними можливостями не здатна забезпечити зниження в них вмісту мінеральних солей та інших хімічних речовин. Значної шкоди навколишньому природному середовищу завдають породні відвали. Фізико-хімічні перетворення і водно-вітрова ерозія, що відбуваються в надрах і на поверхні заскладованої у відвалах породи, призводять до забруднення повітряного басейну, ґрунту, ґрунтових вод і водоймищ на прилеглій території шкідливими хімічними сполуками і високотоксичними важкими металами до надзвичайно небезпечного рівня. Серед усіх компонентів, що негативно впливають на навколишнє природне середовище, особливе місце займає метан.

Закриття шахт завдає значної шкоди сільському господарству, оскільки більша частина сільськогосподарських угідь вилучається із сівозміни, а та частина, що залишається, втрачає свою первинну цінність. При цьому родючість земель значно знижується, що призводить до зменшення кількості і якості одержуваного врожаю, а це, у свою чергу, обумовлює не лише екологічні, а й економічні і соціальні наслідки. Зважаючи на екологічні проблеми діяльності гірничовидобувної промисловості слід констатувати необхідність розроблення граничних меж впливу на навколишнє природне середовище, визначення “порогового” рівня загрози здоров’ю людини, її генетичному фонду, за межами якого настають безповоротні зміни.

Date: 2015-11-14; view: 310; Нарушение авторских прав