Удосконалення методики оцінки ефективності інвестування коштів у розвиток видавничого підприємства

Проблематика здійснення розрахунків з метою аналізу необхідності вкладення коштів у розвиток персоналу полягає в тому, що керівництву слід ураховувати непередбачувані ситуації та виявляти зони потенційних проблем і несподіваних наслідків під час дослідження ефективності таких інвестицій. Оцінку слід здійснювати, на нашу думку, за допомогою економіко-математичної моделі, яка будується і досліджується на кожному етапі реалізації проектів. Сьогодні в економічних спостереженнях активно використовують положення теорії екстремальних задач, теорії ігор, функціонального аналізу, теорії випадкових процесів, теорії корисності, сучасних математико-статистичних методів тощо.

Одним з основних першочергових завдань під час проведення аналізу необхідності вкладення коштів у розвиток персоналу є фінансова можливість реалізації проекту, особливо якщо він довготривалий і потребує значних витрат. Фінансових ресурсів повинно бути достатньо для покриття всіх передбачених платежів і не лише в цілому за весь розрахунковий період, а й на кожному етапі інвестиційного проекту.

Основою для такої оцінки фінансової можливості, за ствердженням [30], є відображення взаємодії проекту із зовнішнім середовищем, тобто механізм, за якого компанія, маючи певну суму коштів, які вже вкладені у проект, котрий приносить дохід, забирає кошти з такого вкладення і вкладає їх у проект інвестування на розвиток свого персоналу. Після завершення періоду підготовки, підвищення кваліфікації чи перепідготовки персоналу порівнюється сума, що залишилась вкладеною в проект, з тією, що могла бути на тих же рахунках, якщо керівництво не вирішило б вивести кошти і вони б приносили дохід за конкретною відсотковою ставкою [68, c. 498].

При цьому слід ураховувати, що, вкладаючи кошти в такий проект, як навчання працівників видавництво зіштовхується з великою кількістю ризиків, які складно оцінити і спрогнозувати та які належать, частіше, до довготривалих проектів. Тому альтернативним рішенням для багатьох інвесторів і більш надійним, на нашу думку, є короткострокове інвестування (наприклад, короткострокові семінари з конкретної теми), за якого вся увага зосереджена на найближчій перспективі, у зв’язку з чим немає потреби здійснювати хеджування ризиків або є можливість відмовитися від них. Проте слід зазначити, що довгострокові інвестиції мають більшу гнучкість і мають здатність до адаптації, за рахунок чого існує більша можливість досягти поставлених цілей [70, c. 177].

В умовах повної інформації проект характеризується набором відомих параметрів і йому відповідає певний грошовий потік. В умовах невизначеності набір параметрів проекту, а значить його грошовий потік, точно не відомі і можуть бути різними. Відповідно виникає множина сценаріїв реалізації проекту. Слід розраховувати ефективність проекту під час реалізації альтернативних сценаріїв, тобто під час змін умов реалізації проекту - оцінювати стійкість проекту [34, c. 35]:

. Абсолютно стійким є проект, якщо він ефективний за усіх сценаріїв, а можливі негативні наслідки усуваються заходами, що передбачені організаційно-економічним механізмом проекту.

. Достатньо стійкий проект, якщо він виявляється неефективним лише за тих можливих сценаріїв, які мають низьку ступінь можливості.

. Проект нестійкий, якщо він виявляється неефективним або призводить до небажаних наслідків за сценаріїв, що мають велику ступінь можливості.

Здійснюючи інвестиції, пов’язані зі значними фінансовими витратами, необхідно враховувати всі можливі сценарії розвитку подій. Серед основних практичних способів урахування виділяють:

проект оцінюється за якогось одного, спеціально підібраного базового сценарію;

ураховуються всі можливі сценарії та ступінь їх можливості.

Слід зазначити, що кількісна оцінка стійкості й ефективності проекту та передбачений ним організаційно-економічний механізм можливі лише тоді, коли цей механізм визначено.

Здійснюючи оцінку ефективності проекту і перевірку його стійкості, використовують спосіб базового сценарію реалізації проекту. При цьому такий сценарій будують, виходячи з припущень, що значення параметрів будуть середніми і дещо нижчими за середні, зокрема, у базовому грошовому потоці слід показати помірно песимістичні оцінки грошових надходжень та відпливів, а також передбачити відповідні резерви або запаси на випадок виникнення ризикованих ситуацій [24, c. 204].

Формування базового грошового потоку, на нашу думку, можна здійснити у два етапи.

. Здійснення розрахунків грошових потоків проекту, оцінка його ефективності і фінансової можливості відносно реальних умов реалізації проекту.

. Установити помірно песимістичні значення всіх чи окремих параметрів проекту [20, c. 349]:

За таких умов слід розрахувати стандартне відхилення [54, c. 277], тобто здійснити оцінку ризику проекту.

Інвестуючи кошти в розвиток персоналу, установи очікують отримати віддачу від вкладень, тобто економічні вигоди шляхом підвищення компетентності працівників.

Варто зазначити, що чим вище установа оцінює ризик проекту, тим більш високі вимоги вона висуває до його дохідності. Тому, ми вважаємо, слід ураховувати це в розрахунках шляхом збільшення ставки дисконту - врахування в ній поправки на ризик (премії за ризик). Таким чином, ставку дисконту, що включає в себе премію за ризик, можемо визначити як максимальну середню дохідність альтернативних і доступних інвесторові напрямів вкладень коштів, що мають такий самий ризик, що й даний проект [61, c. 58]:

Отже, реалізованість та ефективність проекту залежать від умов його реалізації. Тому при обмірковуванні необхідності інвестицій у навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації персоналу видавництва слід зважати на різного роду невизначеності, коли заздалегідь відомо, що проект може реалізуватись за різних обставин, але не відомо, за яких саме - коли інформація у проектних матеріалах не передбачає умов реалізації проекту однозначно.

Зрозуміло, що ризик полягає в можливості суттєвих змін умов реалізації і є суб’єктивним поняттям, оскільки керівництво різних компаній по-різному можуть трактувати зміни умов реалізації інвестиційного проекту. Таким чином, урахування ризику різного роду подій, що роблять недоцільним чи неможливим продовження проекту з інвестування коштів у розвиток кадрового забезпечення банку, якщо він мають випадковий характер, зводиться до збільшення ставки дисконту на кожному етапі на величину (умовної) вірогідності припинення проекту на даному етапі, якщо така вірогідність не надто велика [27, c. 233].

Здійснюючи інвестування коштів у проекти з навчання, перепідготовки чи підвищення кваліфікації персоналу, а також залучаючи працівників на засадах аутсорсингу (аутстафінгу) через рекрутингові компанії чи іншими методами, видавництво несе фінансові втрати шляхом авансованих виплат, які згодом планують повернути собі у формі додаткових прибутків від використання більш високопрофесійних кадрів [28, c. 201].

Виявляючи ризик в альтернативних варіантах реалізації проекту з розвитку кадрового забезпечення видавничого підприємства шляхом виявлення потенційних наслідків та побічних ефектів, що можуть настати після реалізації кожної з альтернатив, оцінку ризику невикористаних можливостей слід проводити на підставі даних аналізу фінансової та іншої звітності. Для виявлення всіх можливих сценаріїв та наслідків проведення того чи іншого проекту доцільно застосовувати спеціальні методики. Для цього, вважаємо, слід застосувати модель Марковітца. Вона полягає в тому, щоб майбутній дохід від вкладень у розвиток персоналу розглядати як випадкову величину, тобто доходи за кожним працівником змінюються випадково в певних межах. Якщо за кожним працівником визначити конкретні вірогідності його професійного зростання за результатами навчання, зможемо отримати розподіл вірогідностей отримання доходів за кожною альтернативою вкладення коштів.

Відповідно до зазначеної моделі визначаються показники, що характеризують обсяг інвестицій та ризик, що дозволятиме порівнювати між собою різні альтернативи проектів із розвитку персоналу з погляду на поставлені цілі й створити поле для оцінки різних комбінацій. За поле очікуваного доходу з низки можливих доходів на практиці використовують найвірогідніше значення, яке в разі нормального розподілу збігається з математичним очікуванням.

Інвестуючи кошти в розвиток кадрового забезпечення, керівництво видавничих установ цікавить не стільки особисті професійні якості працівників після навчання, скільки ефект за групою працівників, оскільки це дозволить використати ефект розсіювання ризику. Це означає, що за результатами аналізу вкладених коштів у підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації визначається очікуване значення доходу і дисперсія за групами працівників.

Для дисперсії ця сума може бути застосована з окремими обмеженнями, оскільки зміна вартості людського капіталу на ринку праці відбувається не в ізольованому середовищі, а стосується всього ринку в цілому. Тому дисперсія залежить не лише від ступеня розсіювання значення показника за окремими працівниками, а й від того, яку цінність усі працівники мають для банку, підвищуючи свою вартість, тобто від кореляції між змінами їх компетенцій.