Пізніше)

Станом на 2009 рік угода діяла в 25 країнах: Австрії, Бельгії, Данії, Фінляндії,

Франції, Німеччині, Ісландії, Італії, Греції, Люксембурзі, Нідерландах,

Норвегії, Португалії, Іспанії, Швеції, Естонії, Латвії, Литві, Польщі,

Словаччині, Словенії, Угорщині, Чехії, Швейцарії.

Червня 2005 на референдумі в Швейцарії громадяни проголосували за

Входження країни до Шенгенської зони. 12 грудня 2008 року Швейцарія

Приєдналась до Шенгенської зони. Усі Шенгенські країни, окрім Ісландії, Норвегії й Швейцарії, є членами ЄС

Ра́да Євро́пи — міжнародна організація 47 держав-членів в європейському просторі.

Членство відкрите для всіх європейських держав, які визнають принцип верховенства права і гарантують основні права людини і свободи для своїх громадян.

Один з найбільших успіхів Ради це Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка слугує основою для Європейського суду з прав людини. Штаб-квартира Ради Європи знаходиться у Страсбурзі на французько-німецькому кордоні. Спочатку засідання Ради відбувалися в Університетському Палаці Страсбургу, у 1977 році для засідань Ради на околиці міста був зведений Палац Європи.

Рада Європи була заснована після промови Вінстона Черчілля в університеті Цюріху 19 вересня 1946 року незабаром по завершенні Другої Світової Війни, в котрій він закликав до створення «сполучених держав Європи» на зразок Сполучених Держав Америки. Рада була офіційно заснована 5 травня 1949 року Лондонською Угодою, підписаною десятьма країнами-засновниками. Цей договір зараз відомий як Статут Ради Європи. Основною статутною умовою для вступу країн до Ради Європи (РЄ) є визнання державою-кандидатом принципу верховенства права, її зобов'язання забезпечити права та основні свободи людини всім особам, які знаходяться під її юрисдикцією, та ефективно співпрацювати з іншими державами з метою досягнення цілей РЄ.