Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Автори: А.А.Григорук, М.С.Палюх, Л.М.Литвин, Т.Д.Літвінова





 

Вплив конкуренції на встановленя цін

Конкуренція є двигуном ринкової економіки.Саме завдяки конкуренції споживачі можуть вільно обирати найбільш прийнятні серед альтернативних товарів за співвідношеннями «ціна-якість». Конкуренція, як бачимо, стимулює продавців зменшувати витрати і одночасно підвищувати якість своєї продукції.

В умовах ринкової економіки більша частина цін формується в умовах вільної конкуренції, тобто під впливом співвідношення попиту і пропозиції. Такі ціни можна розглядати як конкурентні.

Серед конкурентних цін можна виокремити ціни, які встановлюються для завоювання лідерства на ринку. Окремі підприємці можуть свідомо піти на зниження цін нижче, ніж ринкові, щоб перемогти своїх конкурентів. Однак це явище не може бути тривалим. І до таких заходів вдаються тільки ті підприємці, що мають, як кажуть, "запас міцності", що ґрунтується на передовій техніці, технології, значних фінансових ресурсах.

Ринкова економіка не може повністю уникнути монопольних цін. Це, як правило, ціни, що встановлюються монополістами на рівні, вищому, ніж ціни виробництва. Монополії встановлюють, як правило, більш високі ціни збуту своїх товарів і більш низькі ціни на придбання товарів у інших фірм.

На противагу конкурентним цінам монопольні ціни встановлюються в умовах відсутності вільної конкуренції. Монополістові вже не доводиться боротися за своє місце на ринку. Він сам має змогу визначати кількість товару і його ціну. А оскільки конкуренції немає, то немає й необхідності модернізувати виробництво та впроваджувати нові технології.

Держава з ринковою економікою прагне обмежити існування монопольних цін, розробляє для цього, як уже зазначалось, анти-монопольне законодавство. Проте усунути повністю монополію в усіх галузях господарства неможливо. В більшості випадків монополія зберігається за державою. Це підприємства зв'язку, які приватизувати недоцільно, тому що це загрожує хаосом в такій важливій галузі. У державній власності залишаються, як правило, видобуток цінних металів, виробництво алкогольних напоїв, оборонна промисловість.

На встановлення фірмою середнього діапазону цін впливають ціни конкурентів та їх ринкові реакції. Необхідно знати ціни і якість товарів своїх конкурентів. Для проведення такого аналізу фірма може скористатися одним із наступних способів:

1) доручити своїм представникам зробити порівняльні закупки, щоб зіставити ціни та якість товарів між собою;

2) роздобути прейскуранти конкурентів, закупити їх обладнання і розібрати його;

3) попросити покупців висловитися з приводу того, як вони сприймають ціни і якість товарів конкурентів.

Знання про ціни і товари конкурентів фірма може використати як відправну точку для потреб власного ціноутворення. Якщо її товар аналогічний товарам основного конкурента, тоді його ціна близька до ціни товару цього конкурента. По суті фірма користується ціною для позиціонування своєї пропозиції стосовно пропозиції конкурентів.

Для прийняття своєчасних рішень у сфері ціноутворення треба володіти достовірною інформацією про хід реалізації товарів конкурентів. Основні показники, необхідні для контролю цін конкурентів наведені нижче, але не слід забувати, що кожний товар має свої особливості і конкретні характеристики, необхідні для аналізу:

- динаміка обсягу продажу в натуральних і вартісних вимірниках для порівняння з попереднім роком і з різними сегментами ринку та каналами розподілу;

- зміни цін конкурентів за різними групами товарів;

- обсяг продажу за зниженими цінами, визначений як відсоток від продажу за повними цінами;

- категорія споживачів, що виграють від зниження цін;

- динаміка витрат на маркетингові дослідження загалом і за конкретними товарами;

- думка покупців відносно товарів;

- незадоволення запропонованою ціною як з боку споживача так і з боку торговельного персоналу;

- зміни позиції споживачів щодо підприємства-конкурента його цін;

- кількість втрачених споживачів порівняно з попереднім періодом.

Головним результатом аналізу інформації про ціни, що отримується з різних джерел, повинно бути скорочення кількості непередбачених ситуацій у сфері цінової політики конкурентів та мінімізація власних витрат. Адже будь-які дії конкурента щодо зміни цін можуть викликати у підприємства значні втрати (недоотримань прибутку у випадку підвищення цін конкурентами та втрата частини ринку при зниженні ними цін).

.Аналіз впливу конкуренції на процес ціноутворення в умовах вітчизняного ринку

2.1 загальна характеристика конкурентного ринку

ХАРАКТЕРИСТИКА КОНКУРЕНТНОГО СЕРЕДОВИЩА ПІДПРИЄМСТВА

Аналіз та оцінка конкурент- ного середовища підприємства необхідні на всіх стадіях його функціонування. Визначення рівня конкурентоспроможності є початковим моментом плануван- ня діяльності підприємства та розробки стратегії його подальшого розвитку. Конкурентоспроможність підприємств визначається їх динамічністю, здатністю втілювати і поглиблювати сучасні технології, успішністю господа- рювання, якістю продукції, які в комплексі визначають здатність підприємст- ва до стабільного розвитку в тривалій перспективі, а також утримання конку- рентних переваг і збільшення частки ринку. Конкурентне середовище – це результат і умови взаємодії великої кіль- кості суб’єктів ринку, що визначає відповідний рівень економічного супер- ництва і можливість впливу окремих економічних агентів на загально ринко- ву ситуацію. Важливим є те, що конкурентне середовище утворюється не лише і не стільки власне суб’єктами ринку, взаємодія яких викликає супер- ництво, але в першу чергу – відносинами між ними.

Найбільш розповсюдженим, потужним інструментом для систематич- ної діагностики основних конкурентних сил, що впливають на ринок, оцінки ступеня впливу кожної з них та визначення характеру конкурентної боротьби на даному ринку є модель п’яти сил конкуренції Портера (1980 р.) [6]. Конкурентне середовище згідно класичної моделі формується під впли- вом таких конкурентних сил, як: - суперництво між конкуруючими продавцями однієї галузі; - конкуренція з боку товарів, що виробляються фірмами інших галу- зей, і що є гідними замінниками (субститутами), а також конкурентоспро- можні за ціною; - загроза входу в галузь нових конкурентів; 313 - економічні можливості та торгівельні спроможності постачальників; - економічні можливості та купівельні спроможності покупців. У моделі М. Портера значення і сила впливу кожного з факторів конкуре- нції змінюється від ринку до ринку і визначає ціни, витрати, розміри капітало- вкладень у виробництво, збут продукції і прибутковість бізнесу. Постачальники і покупці, намагаючись використати сприятливу для них ситуацію, знижують прибуток фірми. Конкуренція всередині галузі також знижує прибуток, тому що для підтримки конкурентних переваг доводиться збільшувати витрати (на рек- ламу, організацію збуту, НДДКР), або втрачати прибуток за рахунок зниження цін. Наявність товарів-замінників зменшує попит і обмежує ціну, яку фірма мо- же запросити за свій товар. З погляду вхідних бар’єрів, дія чинників, представ- лених у моделі, багато в чому визначається, з одного боку, наявністю реальних і потенційних конкурентів, з іншого – перешкодами для входу на ринок. Всі ви- щезгадані чинники створюють умови для динамічного розвитку конкуренції і «застарівання» наявних конкурентних переваг [6].

Формування конкурентоспроможності підприємства базується на мож- ливостях підприємства протистояти впливу чинників і елементів зовнішнього середовища. Сукупність елементів зовнішнього середовища, що мають вплив на конкурентоспроможність підприємств, можна об’єднати в кілька груп: державне регулювання; товарні ринки; ринкова інфраструктура; природно- ресурсний потенціал галузі; трудові ресурси галузі й ін. Істотним завданням при формуванні конкурентоспроможності є вивчення чинників, що найбіль- шою мірою впливають на підприємство, його діяльність і продукцію, усе те, на що звертає увагу суспільство. Сприяють розвитку конкурентоспроможності інноваційні процеси, які підтримуються державою, а також стандарти на готову продукцію. Стандар- ти регламентують діяльність підприємств, склад і якість продукції, отже, до- зволяють виробникам показати відповідність їхньої продукції і процесів дер- жавним вимогам. Представлення звітів державним установам дозволяє вигід- но висвітлити діяльність підприємства як перед державними установами, так і перед суспільством. Забезпеченість економіки власними природними ресур- сами дозволяє виробникам одержати конкурентні переваги, що безумовно здійснюють внесок у формування конкурентоспроможності [4]. Високий освітній рівень населення обумовлює адекватну оцінку діяльності підприємс- тва та його вплив і внесок у розвиток суспільства. Високий культурний рі- вень суспільства сприятиме підвищенню конкурентоспроможності через фо- рмування обґрунтованих вимог, запитів до продукції та підприємства з боку споживачів на підставі реального стану економіки, соціально-економічних та екологічних сценаріїв розвитку суспільства.

Зовнішнє середовище, у якому діє підприємство, формує сукупність чинників, під впливом яких змінюються основні аспекти його діяльності. Ви- ди впливу як зовнішнього середовища, так і чинників на конкурентоспромо- жність підприємства різноманітні, у зв’язку з чим при їхньому розгляді є не- обхідним використання системного підходу, який дозволить певним чином їх упорядкувати.

До факторів зовнішнього середовища підприємства безпосереднього впливу належать такі фактори, які безпосередньо впливають на існування са- мого підприємства, на конкретні результати його діяльності. Це: галузь та конкурентне середовище в ній; споживачі (покупці); постачальники; конку- ренти; місцеві органи влади; профспілки та інші контактні аудиторії. Наведе- на класифікація цілком умовна, але, без сумніву зазначені складові мають суттєвий вплив на розвиток підприємства. У будь-якому випадку реалізація конкурентних переваг на зовнішньо- му ринку є похідною від внутрішньої економічної стабільності, забезпечення дотримання внутрішніх та міжгалузевих балансів підкомплексу, координації дій багатьох його суб’єктів для досягнення єдиної стратегічної мети. При 315 цьому в умовах нарощування темпів і агресивності розвитку глобальної еко- номічної системи важливим є забезпечення економічної безпеки країни, і зо- крема – її продуктової безпеки в контексті здійснення виробничих операцій.

Таким чином, проблема підвищення конкурентоспромож- ності і забезпечення конкурентних переваг підприємств в ринкових умовах є однією з найбільш актуальних на сьогоднішній день. Це обумовлює необхід- ність створення на кожному підприємстві ефективної системи управління конкурентними перевагами та конкурентоспроможністю, що дозволить за- безпечити певні конкурентні позиції підприємства на ринку, а також буде сприяти виявленню й утриманню довгострокових конкурентних переваг.

Конкурентоспроможність є важливим елементом функціонування будь- якого суб’єкта господарювання. Підвищення конкурентоспроможності під- приємства зумовлює позитивні моменти: зростання рівня продуктивності праці, скорочення витрат виробництва, покращення якості продукції, при- скорення темпів науково-технічного прогресу, ефективне використання ре- сурсів, забезпечення гнучкості виробничого процесу. Подальші дослідження конкурентоспроможності підприємств можуть бути спрямовані на розроб- лення і впровадження нових шляхів її підвищення.

 

аналіз механізму ціноутворення га підприємствах України

 

Будь-яка фірма, окрім фірми-монополіста, у своїй діяльності повинна враховувати присутність та реакції конкурентів. Максимальна ціна може визначатися попитом, а мінімальна - витратами, і різниця між ними є "полем гри", на якому приймаються рішення про рівень цін, вивчаються якість, кількість та ціни конкурентів. Лише вивчивши характеристики аналогічних конкурентних товарів, фірма може об'єктивно визначити положення свого товару стосовно товарів конкурентів. Проаналізувавши характеристики своєї та чужої продукції, підприємство може встановити вищу чи нижчу ціни, порівняно з конкурентами, запропонувати додаткові послуги та знижки, спрогнозувати можливі реакції у відповідь на появу нового товару з відповідною ціною. Фірма, яка прагне успішно працювати, особливо у галузі, де рішення конкурентів є вагомими, повинна слідкувати за їх діями, аналізувати якість та ціни.

Фактор конкуренції найважливіший на ринку досконалої конкуренції, на якому ціни встановлюються в результаті взаємодії великої кількості продавців та покупців. Знаючи ціни та товари конкурентів, фірма може використовувати це для потреб власного ціноутворення. У випадку аналогічних товарів призначення ціни, вищої від встановленого рівня, може стати причиною значного зменшення замовлень, а нижчої - причиною невиправданого зменшення прибутків. Тобто фірма буде змушена призначити ту ж саму або подібну ціну, що й її конкуренти. Якщо товар гірший за якістю, то таку ж ціну фірма встановити вже не зможе; і навпаки, на товар вищої якості можна встановлювати вищу ціну. Фактично фірма використовує ціну для позицію-вання своєї пропозиції відносно пропозиції конкурентів.

З точки зору економічного зростання важливе значення має забезпечення добросовісної конкуренції на внутрішньому ринку України, включаючи захист від надмірного та неякісного імпорту. На вітчизняному ринку багато прикладів недобросовісної конкуренції і фальсифікації товарів. Органи сертифікації недостатньо контролюють правильність використання сертифікатів. Типовою формою антиконкурентних дій органів місцевого самоврядування на внутрішньому ринку є обмеження вивезення виробленої продукції за межі "довірених" їм територій (області, району, міста).

Надзвичайно складна ситуація склалася на ринку аграрної продукції. Виробники товарів для сільського господарства і оптові покупці сільськогосподарської продукції у всіх країнах прагнуть стати монополістами стосовно до безпосередніх сільськогосподарських виробників. Ця тенденція досить гостро проявилася й в Україні. Так, типовим для України стало зловживання хлібоприймальних підприємств своїм монопольним становищем на ринку зерна. Хлібоприймальні підприємства та елеватори часто диктують сільськогосподарським виробникам ціни на приймання, первинну переробку та зберігання вирощеного врожаю.

Узагалі на вітчизняному зерновому ринку в останні роки відбувається дуже суперечливі процеси, аналіз яких не завжди здійснюється достатньо глибоко. Зернопродукцію часто скуповують приватні фірми за демпінговими цінами за готівку, причому вони мають пільги у сплаті ПДВ і, здійснюючи експортні операції, отримують відшкодування ПДВ від держави. Багато питань виникає щодо критеріїв відбору підприємств (фірм), які мали реалізовувати схему заставних закупівель зерна, тобто, ті, що брали зерно у заставу від сільськогосподарських виробників. Усі зусилля трейдерів – і зусилля небезуспішні – на вітчизняному ринку зерна спрямовані на те, щоб "збити" ціни. Ціни на зерно не є "прозорими"; велика роль в їх встановленні належить елеваторам, які при цьому використовують своє монопольне становище на ринку.

Відповідно до інформації Міністерства аграрної політики та продовольства, експорт зерна з початку 2013/2014 маркетингового року (МР) станом на 22 листопада сягнув 12,8 млн т, що на 15,8% більше за аналогічний показник минулого року.

З початку МР Україна експортувала 5,9 млн т пшениці (із них 4,7 млн т продовольчої), 1,95 млн т ячменю, і 5 млн т кукурудзи та інші зернові культури.

Нагадаємо, у Мінагрополітики знову підвищили прогнози щодо експорту зерна в поточному маркетинговому році. За прогнозом відомства експорт сягне 30 млн т.

Поточна ситуація на ринках

На ринку пшениці відмічались низькі темпи торгово-закупівельної діяльності. Основною причиною стала низька пропозиція через утримання зерна аграріями, які очікують зростання закупівельних цін.

Закупівельні ціни продовольчої пшениці минулого тижня в основному залишалися на попередньому рівні, але в деяких випадках вони зросли в середньому на 50 грн/т. Так, пропонована переробними підприємствами ціна на пшеницю 2 класу варіювалися в межах 1800–1950 грн/т, 3 класу – 1720−1950 грн/т на умовах СРТ. Переробні підприємства, що потребували термінового поповнення запасів сировини збільшили закупівельні ціни до 1850–2000 грн/т.

Не високий рівень попиту на продовольчу пшеницю відмічався зі сторони експортоорієнтованих компаній через низький рівень пропозиції. Внаслідок зниження інтересу більшості експортноорієнтованих компаній до придбання продовольчої пшениці відзначалася стабільність закупівельних цін на портових елеваторах. Так, ціна попиту на пшеницю 2 класу варіювалися в межах 1950−1980 грн/т, 3 класу – 1920−1950 грн/т СРТ-порт.

Ринок фуражної пшениці зазнав чергового зниження пропозиції, оскільки аграрії продовжують стримувати великі партії в очікуванні зростання закупівельних цін. В середньому по Україні ціна на пшеницю групи Б коливається в діапазоні від 1550 грн/т до 1750 грн/т на умовах СРТ. Експортоорієнтовані компанії минулого тижня майже не переглядали ціни на пшеницю групи Б. В даному сегменті ринку відмічається низький рівень торгової активності. Отож ціна була на рівні 1650 грн/т, СРТ-порт

На умовах поставки FOB середня ціна за останні три тижні не змінювалась і становила 275 дол./т.

В подальшому варто очікувати стабілізації закупівельних цін від експортоорієнтованих компаній. Причиною цьому є вирівнювання українських експортних цін із європейськими, що, відповідно, знижує конкурентоздатність першої. У переробних компаній почали закінчуватися закуплені раніше запаси сировини, що змушує їх піднімати закупівельні ціни.

На ринку кукурудзи відзначається високий рівень активності. Експортоорієнтовані компанії залишили стабільними закупівельні ціни і пропонували 1350−1450 грн/т СРТ-порт. Але варто зазначити, що окремі експортери, як ми прогнозували, почали знижувати закупівельні ціни вслід за світовими тенденціями. Середнє зниження минулого тижня склало 50 грн/т.

Переробні підприємства конкуруючи з експортоорієнтованими компаніями минулого тижня переглянули закупівельні ціни в сторону збільшення. Тому ціни варіювалися в діапазоні 1000–1200 грн/т на умовах СРТ.

Відповідно до світових тенденцій середня ціна української кукурудзи зовнішніх контрактів за тиждень знизилась на 2 долари – до 201 дол./т (на умовах FOB).

На світовому ринку відзначається стрімке зниження цін. Відповідно експортній орієнтації України в даному сегменті, світова тенденція не може оминути внутрішню ціну. Тож в подальшому варто очікувати зниження закупівельних цін, що приведе до зниження рівня пропозиції, що в свою чергу не сповільнить різке сповзання ціни.

Ціна ячменю продовжує зростати. Закупівельні ціни попереднього тижня коливалися в діапазоні 1700−1800 грн/т, на умовах СРТ. Варто зазначити, в деяких випадках переробники пропонували навіть 1900−2000 грн/т.

Експортери в більшості випадків вийшли з даного ринку, надаючи перевагу ринкам кукурудзи та пшениці. На умовах поставки FOB Україна ціни схильні до збільшення. Минулого тижня середня ціна становила 247 дол./т.

 

Проте на практиці фірмі – монополісту досить важко визначити криві середнього та граничного виторгів. Тому вона користується принципом ціноутворення, який дістав назву "витрати плюс", тобто ціна встановлюється на рівні граничних витрат з деякою накидкою. Величина накидки пов'язана з еластичністю попиту споживачів продукції монополії.

Актуальні проблеми розвитку конкуренції та ринкового ціноутворення

 

На сьогоднішній день однією з основних проблем в галузі цінової політики вітчизняних підприємств є недосконалість інформаційного забезпечення. Тільки систематичний збір і аналіз об’єктивної нформації про стан ринку, споживачів виступають необхідною умовою прийняття оптимальних рішень при встановленні цін. Тому формування цінової політики обумовлює необхідність системного підходу до інформаційного забезпечення обґрунтування управлінських рішень о цінах. Фахівці з інформації пропонують комплексну систему інформаційного забезпечення процесу ціноутворення, яка включає шість окремих систем: систему інформації про ринок у цілому; систему інформації про 8 урядову політику; систему інформації про витрати; систему інформації про конкурентів; систему інформації про покупців; систему інформації про обсяги збуту і прибутку підприємства. Використання цієї інформації в повному обсязі дає можливість підприємству прийняти оптимальне управлінське рішення при виборі цінової політики і встановленні ціни на свою продукцію. Тому надзвичайно важливим є визначення ціни на продукт, товар або послугу відповідно до об’єктивної інформації про стан конкурентної ситуації на ринку. Для встановлення конкурентної ціни, слід ретельно проаналізувати, як покупці сприймають всі ринкові пропозиції, які якісні характеристики товару або послуги стимулюють їх придбання. Остаточні рішення приймаються на завершальній стадії – на рівні спілкування менеджера з продажу з клієнтом або покупцем. Для клієнта не важливо, які витрати несе підприємство. Він орієнтується на вигоди, які отримає сам від цього продукту та на додаткові умови роботи з ним.

 

На сьогоднішній день однією з основних проблем в галузі цінової політики вітчизняних підприємств є недосконалість інформаційного забезпечення. Тільки систематичний збір і аналіз об’єктивної нформації про стан ринку, споживачів виступають необхідною умовою прийняття оптимальних рішень при встановленні цін. Тому формування цінової політики обумовлює необхідність системного підходу до інформаційного забезпечення обґрунтування управлінських рішень о цінах. Фахівці з інформації пропонують комплексну систему інформаційного забезпечення процесу ціноутворення, яка включає шість окремих систем: систему інформації про ринок у цілому; систему інформації про 8 урядову політику; систему інформації про витрати; систему інформації про конкурентів; систему інформації про покупців; систему інформації про обсяги збуту і прибутку підприємства. Використання цієї інформації в повному обсязі дає можливість підприємству прийняти оптимальне управлінське рішення при виборі цінової політики і встановленні ціни на свою продукцію. Тому надзвичайно важливим є визначення ціни на продукт, товар або послугу відповідно до об’єктивної інформації про стан конкурентної ситуації на ринку. Для встановлення конкурентної ціни, слід ретельно проаналізувати, як покупці сприймають всі ринкові пропозиції, які якісні характеристики товару або послуги стимулюють їх придбання. Остаточні рішення приймаються на завершальній стадії – на рівні спілкування менеджера з продажу з клієнтом або покупцем. Для клієнта не важливо, які витрати несе підприємство. Він орієнтується на вигоди, які отримає сам від цього продукту та на додаткові умови роботи з ним.

 

 

Date: 2015-11-14; view: 278; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию