Доходи населення, їхні види та джерела формування

Доходи населення становлять собою суму коштів і матеріальних благ, отриманих чи вироблених домашніми господарствами за певний проміжок часу. Їх роль життєдіяльності людини залежить від того, що і структура споживання населення прямо залежить від розміру доходу.

Доходи окремого домогосподарства, зазвичай, поділяють чотирма групи:

· дохід, отримуваний як сплати працю, приймає форму зарплати;

· дохід, отримуваний з допомогою використання інших факторів виробництва: прибуток від володіння капіталом - відсоток, прибуток від володіння землею - рента, підприємницький дохід;

· трансфертні платежі: пенсія віком, стипендія, додаткові посібники (понад зарплати), посібник безробітним, посібники на дітей тощо.;

· доходи, отримані від зайнятості в неформальному реальному секторі економіки.

Доходи населення можуть існувати у двох формах - грошової і натуральної. У натуральному вигляді можуть виготовлятися деякі виплати з соціальних фондів, сюди ставляться також продукти, вироблені у особистих підсобні господарства, і комунальні послуги, надані членами сім'ї у домашнє господарство.

Грошові доходи населення включають усе надходження грошей до як оплата праці працюючих осіб, доходів від підприємницької діяльності, пенсій, стипендій, різноманітних допомог, доходів від власності як відсотків, дивідендів, ренти від продажу продукції сільського господарства, і навіть страхові відшкодування, позички, прибутки від продажу іноземної валюти, і інші.

У бідних верств населення завжди висока частка натуральних доходів. У період погіршення економічної обстановки країни питому вагу натуральних доходів підвищується.

Зростання сукупних доходів при незмінних цінах і податків свідчить про підвищення можливостей населення задоволення власних потреб.

Сукупними доходами називається весь обсяг життєвих коштів, що надходить у розпорядження населення, включаючи безкоштовні і пільгові послуги з представників громадських фондів споживання.

Доходи бувають номінальними, наявними і реальними.

Номінальні доходи характеризують рівень грошових доходів незалежно від оподаткування та зміни.

Номінальні грошові доходи розраховуються у цінах поточного періоду. Не визначають кількості матеріальних благ і постачальники послуг, доступних населенню при що склалося рівень прибутків. До них належать: оплата праці всіх тих категорій населення, доходи осіб, зайнятих підприємницької діяльності, надходжень від продажу сільськогосподарських продуктів, пенсії, посібники, стипендії та інші соціальні трансферти, страхові відшкодування, кредити тощо.

Наявні доходи - це номінальні доходи з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів, тобто кошти, використовувані населенням у сумі споживання й заощадження.

Наявні доходи домашніх господарств є сумою поточних доходів, використовуваних домашніми господарствами на фінансування кінцевого споживання товарів та послуг. Це показник обсягу економічних ресурсів, що у розпорядження населення задоволення потреб громадян (максимальна сума, яка то, можливо витрачена населенням у сумі споживання за умови, що з певний період населення приваблює накопичені фінансові та нефінансові активи, не збільшує зобов'язань із питань фінансової частини).

Реальні доходи характеризують номінальні доходи з урахуванням зміни роздрібних цін, і тарифів, є реальна купівельна здатність номінальних доходів.

Заробітна плата, чи ставка зарплати, - це ціна, виплачувана за використання праці.

Необхідно розрізняти грошову, чи номінальну, й цілком реальну зарплатню.

Номінальна зарплатня - це сума грошей, отримана працівником за певний проміжок часу (годину, день, тиждень тощо.).

Реальна зарплатня - на цю кількість товарів та послуг, які можна купити на номінальну зарплатню; реальна вести - це купівельна здатність номінальної зарплати.

Заробітна платня виконує кілька функцій, найголовніші - відтворювальна, котра стимулює, статусна, регулююча.

Відтворювальна функція у визначенні такого абсолютного розміру зарплати, що дозволяє здійснити нормальне відтворення робочої сили.

Статусна функція зарплати передбачає відповідність статусу, що визначається розміром зарплати, трудовому статусу працівника.

Стимулююча функція зарплати передбачає спонукання працівника до трудовий активності, до максимально віддачі, підвищення ефективності праці. Реалізація цієї функції здійснюється керівництвом фірми у вигляді різних систем оплати праці.

Регулююча функція зарплати впливає на співвідношення попиту й пропозиції робочої сили в, формування персоналові та ступінь його зайнятості. Ця функція виступає балансом між працівниками і роботодавцем.

Основними джерелами безгрошових доходів населення є фонди споживання та особисті підсобні господарства.

Громадські фонди споживання - різновид колективної форми споживання й утворюють матеріальну базу для функціонування сфери безплатного обслуговування населення. За рахунок таких фондів містяться лікарні, поліклініки, школи, коледжі, вузи, дитячі садки ясла, установи культури.

Розмаїття безгрошових варіантів доходів залежить від економічних можливостей регіонів. Наприклад, запроваджено безплатний проїзд пенсіонерам та інших груп населення, пільги на комунальних послуг, дотації харчування. У фірмах надаються пільги утримання дітей у дитсадках, оздоровчих таборах, на проїзд у громадському транспорті.