Економічний цикл та його форми

Циклічна форма розвитку е однією з головних закономірностей світової економіки.

Економічний цикл -це послідовне падіння та піднесення ділової активності, що охоплює декілька років. Різні економічні цикли можуть суттєво відрізнятись за тривалістю, інтенсивністю падіння або зростання виробництва, але всі вони складаються з чотирьох послідовних фаз: кризи, спаду (депресії), пожвавлення та піднесення (рис. 12.1).

Темп зростання ВВП Загальна тенденція

розвитку

4 Фази циклу:

1 3 1 – криза

2 2 - депресія

3 - пожвавлення

4 - піднесення

Роки

Рис. 12.1 Структура економічного циклу

Економічний цикл починається з піку ділової активності, коли виробництво досягає своєї найвищої відмітки можливого рівню виробництва на даний момент. Економіка працює на "повну потужність", тому вона відповідає на це не зростанням сукупної пропозиції, а збільшенням цін.

Все це стає основою для наступної фази.

Криза -характеризується падінням ділової активності.Підприємці та споживачи скорочують свої витрати; згортається виробництво; велика кількість людей звільняється з роботи. Наймані робітники,які є основними споживачами, втрачаючи роботу скорочують витрати на закупівлю товарів, що призводить до ще більшого скорочення виробництва і додаткових звільнень.

Спад - підприємства працюють на неповну потужність, виробництво залишається на низькому рівні, спостерігається найбільша кількість банкрутів. Безробіття сягає свого найбільшого рівня, а сукупний попит - найнижчого, але ціни тенденції до зниження не виявляють. Ціни знижуються лише у випадку, коли спад глибокий та тривалий, що має назву депресії.

Пожвавлення - після спаду економіка поступово починає видужувати. В цей час зростає ділова активність, збільшуються споживачи, інвестиційні витрати, знижується рівень безробіття внаслідок створення робочих місць, виникає тенденція до зростання цін. Виробництво наприкінці цієї фази досягає за обсягом показників попереднього піку.

Піднесення - зростання кількості зайнятих зумовлює збільшення витрат сукупного попиту і подальше зростання потужності виробництва. Знову досягається повна зайнятість, підвищується рівень цін, економіка підходить до нового піку і з цього моменту починається новий цикл.

Цикл - період від початку однієї кризи в економіці до початку другої кризи.

Розрізняють декілька видів економічних циклів:

1. Короткі цикли (цикли Кітчіна) тривалість 3-4 роки

Відхилення рівноваги між звичайним ринковим попитом та пропозицією що призводить до короткочасних коливань.

2. Середні цикли (цикли Жугляра) тривалість 7-11 років

Середні цикли пов'язані з періодичними якісними змінами в умовах виробництва, насамперед в активній частині виробничих фондів - машин та устаткування.

3. Великі цикли - (Довгі хвилі - теорія Довгих хвиль була створена Російським економістом Кондратьєвим в 1926 році) тривалість 40-60 років.

Матеріальною основою великого циклу є зміна базових технологій і поколінь машин (стрибок у лінії технічного прогресу), оновлення об'єктів інфраструктури, будівництво мостів, шляхів.

Великі цикли мають дві фази:

І фаза - висхідна (25-30 років). Це довготривале піднесення, що виникає на базі революційних стрибків технології і масового її розповсюдження.

II фаза - низхідна (20-25 років). Криза виникає тоді, коли стара структура економіки приходить у конфлікт з потребами нової технології, але ще не готова до змін. У цей період гостро проявляють себе кризи середніх та малих циклів.

Сучасні економісти зміну економічних циклів пояснюють існуванням зовнішніх і внутрішніх факторів.

Зовнішні фактори - явища що відбуваються поза межами економічної системи, але впливають на її розвиток (вплив винаходів та інновації). Розвиток науки, зростання чисельності населення, відкриття родовищ золота, потрясіння політичні, економічні.

Внутрішні фактори - складові частини економічної системи. Виділяються три основні: споживання, інвестування, економічна політика.

Споживання та його обсяги залежать від витрат споживачі в, якими є населення держави і фірм. Обсяг виробництва зростає, як наслідок зростання попиту на товари та послуги.

Інвестування - вкладання коштів у розвиток виробництва, пов'язане з оновленням і розширенням основних фондів.

Економічна політика - може сприяти зростанню ділової активності або гальмувати її. Існує два напрямки такого впливу: фінансова та кредитно-грошова політика уряду.

Ключовий момент циклічного процесу - принцип акселерації. Співвідношення приросту інвестицій і зумовленого ним відносного приросту національного доходу, готової продукції або споживчого попиту - це акселератор:

де: V - акселератор;

І – інвестиції;

Y – доход;

t - рік, коли були інвестиції.

Приклад:

Приріст споживчого попиту в період між 1991 і 1990 роками то інвестиції будуть здійснюватись у 1992 році.

Економічна криза характеризується:

1. перевиробництвом товарів порівняно з платоспроможним попитом населення;

2. різким падінням цін внаслідок переважання пропозиції товарів над попитом;

3. скороченням обсягів виробництва;

4. масовим банкрутством промислових, банківських, торгових фірм;

5. зростання безробіття і падінням зарплати;

6. потрясінням кредитної системи.

Ріст цін у фазі кризи - стагфляція -(стагнація + інфляція) - стан економіки, коли депресія (застій) має місце разом з одночасним розвитком інфляційних процесів та підвищенням цін. Розвиток стагфляції пов'язаний із структурними змінами кредитно-фінансової системи та грошового обігу, що робить неминучим зростання цін.

Стагнація (болота, стояча вода)- стан тривалої депресії, який виражається в застої багатьох форм економічної діяльності протягом тривалого часу. Причинами стагнації виступають економічна криза в різних проявах, ігнорування об'єктивних економічних законів тощо.

В економіці також можуть виникати структурні кризи, які пов'язані із структурною перебудовою народного господарства, зумовленою потребами науково-технічного прогресу.

Структурна криза може перетворитись на регіональну, Її виникнення пов'язане з надмірною, нерегульованою спеціалізацією, коли економічне життя цілого регіону пов'язане з розвитком певної галузі. Наприклад, в Україні це - це Донбас, де скорочення вуглевидобутку може призвести до економічного та соціального занепаду регіону.