Виробничий потенціал України

Під виробничим потенціалом (ВП) розуміється сукупна спроможність галузей н/г та регіонів виробляти промислову та с/г продукцію, здійснювати інвестиційну та інноваційну діяльність і надавати послуги населенню та виробництву. До складу ВП включають природні, трудові ресурси, виробничі фонди, органічне поєднання та взаємодія яких забезпечують виробництво продукції і надання послуг як для країни в цілому, так і для окремих її регіонів. За своєю структурою ВП являє собою сукупність підприємств і організацій, які належать до різних галузей та сфер діяльності (підприємства з видобування корисних копалин, виробництва різних видів промислової і с/г продукції тощо). Основна і провідна галузь ВП У. – промисловість. Промисловість У. характеризується розвинутою галузевою структурою. Вона представляє потужним паливно-енергетичним і металургійним комплексами, сучасним багатогалузевим машинобудуванням, хімічною і нафтохімічною промисловістю, виробництвом будматеріалів, легкою, харчовою галузями тощо. Деякі цифри і факти щодо ВП (2004р): 1) обсяг промислової продукції – більше 400 млрд грн, що становить більше 50% загального випуску продукції країни; 2) у промисловості працює більше 4 млн чоловік; 3) у промисловості зосереджено більше 1/3 основних фондів і основних засобів країни. Розрив господарських зв*язків, що склалися сторіччями між СРСР-республіками. тільки 20% підприємств У. має замкнений цикл виробництва. У промисловості створ. майже ½ національного доходу. 8. Основні складові та характеристика науково-технічного потенціалу України. Найважливішою складовою НТП є наукові кадри. Україна традиційно вважається країною з значним науковим потенціалом, визнаними в світі науковими школами, розвиненою системою підготовки кадрів. До складу НП включають природні, трудові ресурси, виробничі фонди, органічне поєднання та взаємодія яких забезпечують виробництво продукції і надання послуг як для країни в цілому, так і для окремих її регіонів. За своєю структурою НП являє собою сукупність підприємств і організацій, які належать до різних галузей та сфер діяльності (науково-дослідні організації вузи тощо). До складу НП У. належить мережа наукових організацій, яка зосереджена в 4-ох секторах: академічному, галузевому, заводському та вузівському (сектор вищої освіти). В 2004 р. науково-технічні розробки було винайдено 1477 організаціями, серед яких найбільша кількість належала галузевому (639), 387 – академічному, 166 – вузівському секторам. Офіційно затверджені індикатори науково-технічного розвитку країн-членів ЄС, що характеризують насиченість держави науковими кадрами. Одним з них є кількість працівників що виконують дослідження і розробки в загальній чисельності зайнятих і економіці країни. Це число складає 5,3 чоловіки на 1000 зайнятих в економіці. Негативні тенденції: зростання сумісництва основної (наукової) діяльності з ін. видами діяльності, триває процес еміграції наукових кадрів, зокрема спеціалістів вищої кваліфікації