Сутність і класифікація послуг

Послуги – це зміна у становищі інституціональної одиниці, що відбувається внаслідок дій і на основі взаємної згоди з іншою інституціональною одиницею.

Особливості послуг як товару:

· невидимість;

· нерозривність процесу виробництва й реалізації;

· розрив у часі між фактом купівлі-продажу та фактом їхнього споживання;

· здебільшого, неможливість накопичення, зберігання і

транспортування;

· невідчутність на дотик;

· високий ступінь індивідуалізації (залежно від вимог споживача);

· територіальна розрізненість їхнього виробника і споживача.

Причини зростання сфери послуг:

– досягнення високого ступеня зрілості економіки й високого рівня життя населення у промислово розвинених країнах;

– утворення нових видів діяльності, насамперед у сфері послуг унаслідок поглиблення МПП.

Усі послуги можна поділити на:

¨ факторні послуги – платежі, що виникають у зв’язку з міжнародним рухом факторів виробництва, насамперед капіталу і робочої сили (доходи на інвестиції, роялті, ліцензійні платежі, зарплата, виплачена нерезидентам);

¨ не факторні послуги – інші види послуг (транспорт, подорожі та інші не фінансові послуги).

В залежності від способу доставки послуг споживачу послуги поділяються на:

¨ послуги, пов’язані з інвестиціями – банківські, готельні та професійні послуги;

¨ послуги, пов’язані одночасно з інвестиціями і торгівлею – зв’язок, будівництво, комп’ютерні та інформаційні послуги, приватні, культурні і рекреаційні послуги.

Існує декілька механізмів здійснення операцій у міжнародній торгівлі послугами:

1. мобільність покупця – покупці послуг, які є резидентами однієї країни, приїжджають до продавця, який є резидентом іншої країни. Мобільність покупця ґрунтується на тому, що в іншій країні він може отримати послугу, яка відсутня в його країна, або її якість вища (медицина, освіта), або вартість послуги нижча (ремонт суден, складування і т.п.);

2. одночасна мобільність покупця та продавця – і покупець, і продавець одночасно використовують послугу (міждержавна телефонна розмова), або збираються у третій країні (міжнародна конференція), або продавець надає покупцю послугу через представництво в третій країні (німецький спеціаліст з київського представництва Світового банку направляється в третю країну СНД для надання технічної допомоги);

3. мобільність продавця – мобільність продавця ґрунтується на тому, що покупець сам не може приїхати, щоб отримати послугу (аудиторські та бухгалтерські послуги для підприємств), або на специфічному характері послуги (будівництво).

В міжнародній економіці розрізняють наступні види послуг:

1. Міжнародне ліцензування – обмін (передача) ліцензій на винаходи, патентів, технологій, включаючи угоду щодо ноу-хау. Ліцензійна торгівля на світовому ринку здійснюється шляхом укладання ліцензійної угоди – угоди про передачу прав на використання ліцензій, патентів та інших об’єктів інтелектуальної власності.

2. Міжнародний інжиніринг – це сукупність інтелектуальних видів діяльності, кінцева мета яких полягає в одержанні найкращих результатів від закордонних капіталовкладень за рахунок найраціональнішого підбору та ефективнішого використання матеріальних, трудових, технологічних і фінансових ресурсів, а також методів організації та управління. на основі передових науково технічних досягнень і з врахуванням конкретних умов та факторів здійснення проектів.

Спеціалізація інжинірингових фірм і видів діяльності, які вони здійснюють: інженерно консультаційні фірми в галузі управління, інжинірінгово-інформаційні фірми, маркетингові фірми, проектні фірми у будівництві, інженерно-консультаційні фірми у будівництві, інжинірингові фірми широкого профілю у будівництві.

3. Міжнародний консалтинг – це від міжнародної послугової діяльності, яку здійснюють спеціалізовані фірми одних країн у вигляді надання широкого кола порад державам, виробникам, продавцям і покупцям інших країн з питань економічної діяльності, а також, яку здійснюють спеціалізовані фірми однієї країни у вигляді порад з питань зовнішньоекономічної діяльності фірмам тієї ж країни.

Консалтинг передбачає також організацію та проведення консультацій, навчання та професійної підготовки спеціалістів замовника, що надзвичайно підсилює практичне застосування порад консультанта, тобто підвищує їх використання.

4. Страхові послуги – це особлива форма міжнародних економічних відносин, що виникають в результаті створення (за рахунок внесків учасників економічних відносин) цільових фондів для відшкодування збитків, які сталися в результаті стихійних і випадкових дій природи та людини.

Найбільшого розвитку міжнародне страхування досягло в якості інструменту відшкодування збитків і втрат, які виникають в процесі транспортування вантажів.

Основні положення такого страхування відображені в базисних умовах постачання товарів, що містяться у Міжнародних правилах з тлумачення товарних термінів «Інкотермс».

5. Міжнародний франчайзинг – система міжнародних послугових відносин, що виникають з приводу надання дозволу великою фірмою однією країни бізнесмену чи фірмі (як правило, малому підприємству іншої країни) на використання її торгової марки або на експлуатацію її готового підрозділу.

При цьому фірма котра надає право на користування своїм підрозділом або іменем називається франчайзером, а мале підприємство чи бізнесмен, що придбав дозвіл на таке користування має назву франчайзі. І нарешті, сам дозвіл, що виступає об’єктом купівлі-продажу зветься франчайзою (або франшизою).

У відповідності з міжнародною франчайзною угодою франчайзер зобов’язується надавати франчайзі допомогу у підготовці персоналу, організаційних питань, реклами, у постачанні (пошук постачальників та отримання від них сировини за пільговими цінами) тощо. Франчайзі за ці послуги вносить одноразову плату при організації бізнесу та здійснює періодичні платежі, а також зобов’язується вкласти в цю компанію частину свого капіталу та надавати послуги в області маркетингу та менеджменту. Позитивне в цій угоді для франчайзера: отримання додаткових коштів, які можна використати для розширення виробництва, реконструкції; мінімальний ризик для перевірки нової розпочатої справи на практиці. А негативне – втрата безпосереднього контролю над підрозділом; відсутність повної гарантії ефективної роботи через неможливості здійснювати безпосередній контроль. Позитивне для франчайзі – зменшення початкового капіталу для створення бізнесу; економія на створенні іміджу фірми та її визнання; економія витрат на дослідження і розробках; економія часу на підборі кадрів, планування ринку; отримання необхідних матеріалів та устаткування, а негативне – щомісячні відрахування з продажів; певна залежність від франчайзера, яка інколи сковує підприємницьку ініціативу.

Найкращим прикладом використання франчайзингу на практиці є система «Макдональдс».

6. Міжнародний туризм – багатопланова система послугових заходів, що направлені на здійснення потреб осіб, які є представниками одних країн і знаходяться з короткотерміновими відвідуваннями в інших країнах.

Основні види туризму:

· Рекреаційний туризм – туризм, метою якого є проведення екскурсій, відпочинок, лікування, заняття спортом, відвідування спортивних змагань. Рекреаційний туризм є наймасовішим серед інших видів міжнародного туризму.

· Науковий туризм – туризм, метою якого є відвідування наукових конгресів, симпозіумів та інших подібних зібрань і зустрічей. Часто даний вид туризму супроводжується екскурсіями по країні перебування, що частково пересікається з рекреаційним туризмом.

· Діловий туризм – туризм, метою якого є налагодження та підтримування ділових стосунків: підготовка та укладання угод, відвідування міжнародних ярмарків і виставок, наради ділового характеру. Це є найдинамічніший і високоприбутковий вид туризму.

До туризму не відносить відвідування іншої країни, навіть на порівняно короткий термін, якщо особа займається у країні відвідування професійною діяльністю, отримуючи там же за це платню.

7. Міжнародні транспортні послуги – це відносини, які виникають між суб’єктами світового господарства з приводу переміщення (перевезення) вантажів і людей з одних країн в інші.

Транспорт прийнято ділити загалом на водний, повітряний і сухопутний.

Водний у свою чергу поділяється на морський і річковий, сухопутний на залізничний, автомобільний та трубопровідний.

До факторів, які впливають на вибір виду транспорту для перевезення вантажів чи людей відносять: вид вантажу; відстань і маршрут перевезення; вартість перевезення; фактор часу.

Розглянемо особливості та специфіку використання різних видів транспортних перевезень.

а). Морські та річкові перевезення. Серед позитивних особливостей таких перевезень можна виділити наступні: можливість перевозити достатньо великі вантажі; такий вид транспорту відносно дешевий. Н егативні особливості морських та річкових перевезень: порівняно низька швидкість руху, досить ризиковий вид перевезень; велика залежність від роботи морських портів та від роботи інших видів транспорту. Міжнародне судноплавство має дві форми:

· Міжнародне лінійне судноплавство – це організація перевезень на напрямках зі стійкими вантажопотоками, сполучення на яких підтримуються одним або декількома судноплавними підприємствами з дотриманням стійкого графіка.

· Міжнародне трапове судноплавство – це організація перевезень, якій притаманні нерегулярні рейси, без чіткого розкладу, а судна власниками направляються туди, де існує попит на тоннаж та пропозиція вантажів.

Договір між власником судна і фрахтувальником на оренду усього судна або його частини на визначений термін називається чартером. Що стосується фрахту, то це є перевізна плата за транспортування вантажу чи використання судна.

Для морських і річкових сполучень основним документом є коносамент, який підтверджує прийняття вантажу на перевезення і зобов’язує перевізника передати вантаж отримувачу вантажу.

б) Міжнародні сухопутні перевезення. Серед цих перевезень найголовнішим є залізничний транспорт, який має наступні переваги: здатний перевозити великі партії вантажів; слабо залежить від природних умов; має порівняно малий ризик; один потяг може одночасно перевозити різноманітні вантажі у окремих вагонах. Недоліки залізничного транспорту: надто повільний; досить дорогий вид транспорту; прив’язаний до колії. Документ, що підтверджує наявність договору перевезень із залізничними компаніями називається накладною.

Що стосується перевезень автомобільним транспортом, то вини мають наступні переваги: перевезення можуть здійснюватися без перевантажень від експортера до імпортера; це достатньо мобільний вид транспорту; порівняно дешевий вид транспорту; має високу ефективність при невеликих відстанях. Недоліками автомобільного транспорту є: нездатність перевозити великі партії вантажів; достатньо високий ризик; значна залежність від погодних умов; швидка зношуваність транспортних засобів.

До сухопутних видів транспорту відносять трубопровід. Цей вид переміщення має певні особливості, які повністю відрізняють його від інших видів перевезень, наприклад, по трубопроводу переміщують тільки рідинні та газоподібні продукти; цей вид транспортування не має рухомої складової серед засобів перевезення, а рухається тільки продукція; експортер та імпортер тут постійні; продукція рухається по продуктопроводу безперервно. Трубопровідний транспорт має наступні переваги: довготривалість укладених контрактів між експортером та імпортером; неперервність надходження товару; переміщення великої кількості продукту; незалежність від погодних умов. Недоліки трубопровідного транспорту: надто жорстка залежність імпортера від експортера і навпаки; з метою запобігання впливу не передбачуваних ситуацій необхідно створювати запаси продукту у спеціальних резервуарах на протязі майже усього трубопроводу; висока плата за проходження трубопроводу по транзитних територіях.

Переваги авіатранспорту: найшвидший спосіб переміщення продукту; велика маневреність по відношенню до напрямків руху; незмінний при перевезенні людей на надто великі відстані. Вади авіатранспорту: найдорожчий вид транспорту; неспроможний перевозити великі об’єми вантажів; непридатний для переміщення легко запалюваних і вибухонебезпечних вантажів; надзвичайно залежить від погодних умов.

У міжнародних перевезення бере участь велика кількість суб’єктів:

· Перевізник – особа, яка укладає контракт (або від імені якої укладається контракт) на перевезення товарів тим чи іншим шляхом.

· Експедитор – посередник, який організовує від імені експортера перевезення вантажів перевізниками, а також їх супроводжує. Експедиторів ще називають фрахтовими агентами, комісіонерами, брокерами.

· Стивідори – оператори вантажних терміналів у морських та річкових портах, в аеропортах, на залізничних та автомобільних станціях.

Наявність великої сукупності суб’єктів, що беруть участь у міжнародних перевезеннях, також велика кількість транспортних операцій, що здійснюються за час міжнародних перевезень, заставляють експортера звертатися до підприємств (фірм), котрі спеціалізуються на організації транспортних операцій, а загалом і міжнародних перевезень. Такі експедиторські фірми надають наступні послуги:

· відпрацювання транспортних умов контракту в плані вибору найоптимальнішого маршруту перевезення і вибору транспортних засобів;

· вивчення кон’юнктури світового транспортного ринку;

· фрахтування суден і розрахунки за фрахтом;

· контроль за зберіганням і перевантаженням вантажів у портах і на прикордонних переходах;

· проведення розрахункових операцій за зовнішньоторговельними контрактами;

· надання інформаційних послуг;

· організація навантажувально-розвантажувальних робіт;

· здійснення митного декларування; оформлення необхідної товаросупровідної документації;

· страхування вантажів та ін.

Інколи експортери створюють свої власні експедиторські служби, але вони далеко не завжди стають ефективнішими за уже створені спеціалізовані експедиторські фірми.