Квн— коефіцієнт виконання норм

На основі тривалості кожного з етапів підготовки виробництва розробляється календарний план технічної підготовки виробництва. При цьому, важливим завданням є ув'язка у часі всього комплексу робіт по проектуванню нових виробів, розробці технологічних процесів, норм витрат живої та уречевленої праці, раціональних форм та методів організації виробництва. На промислових підприємствах застосовуються різні методи планування підготовки виробництва. Основними документами, що визначають зміст робіт, строки їх виконання, є циклограми, лінійні плани-графіки підготовки виробництва, сітьові графіки.

Найбільш широке застосування при складанні плану підготовки виробництва отримали так звані лінійні графіки. При їх розробці передбачається паралельно-послідовний порядок виконання робіт по етапах, що дозволяє скоротити строки їх виконання.

Тим часом, лінійні графіки не забезпечують чітку координацію робіт всіх виконавців у часі та просторі. Останнє досягається за допомогою сітьових методів планування та управління, що уможливлює здійснення ув'язки всього комплексу робіт для досягнення наміченої цілі до заданого строку.

Побудова вказаного графіка передбачає виконання таких етапів: визначення та опис всіх подій та робіт, побудова сіті, розрахунок часу виконання кожної роботи, визначення критичного шляху, аналіз та оптимізація графіка.

Планування процесів створення та освоєння нових виробів має забезпечити максимальне суміщення здійснюваних робіт, поелементний розрахунок їх обсягу і тривалості. При плануванні враховуються: тип виробництва; програма і складність виробу, що створюється; забезпечення виробництва технологічними процесами, устаткуванням, оснащенням, інструментом; рівень механізації та автоматизації інженерно-технічних та управлінських робіт.

Планування підготовки виробництва нової продукції здійснюється відповідно до перспективних та поточних планів технічного розвитку. Складання плану починається з уточнення видів продукції, що підлягають проектуванню або оновленню у плановому періоді. Номенклатура продукції, що проектується, визначається на основі вивчення ринку та плану виробництва. До плану підготовки виробництва включаються також перехідні об'єкти з тривалим строком розробки, до яких відносять роботи, ке закінчені в попередньому періоді, які переходять у наступний рік (заділ), а також резерв об'єму робіт на проектування виробів, що ке передбачені планом виробництва.

Конкурентоспроможність визначається сукупністю споживчих властивостей товарів, які відрізняються від товарів-конкурентів за ступенем відповідності конкретним особистим запитам і суспільним потребам з урахуванням витрат на їх задоволення та отриманих доходів. Важливими показниками конкурентоспроможності продукції є: технічний рівень та якість, ресурсомісткість та довговічність, економічність та естетичність продукції тощо.

Обов'язковими компонентами конкурентоспроможності служать економічні та нецінові характеристики. До економічних відносять такі вартісні показники, як витрати і ціна продукції, витрати на її експлуатацію та утилізацію тощо. До нецікавих характеристик товару можна віднести: умови розрахунку та сервісу, ділову репутацію (гудвіл), імідж фірми, рекламу та пропаганду товару тощо. Конкурентоспроможність продукції впливає на величину попиту, обсяг продаж і рівень доходів підприємства. Механізм товарної конкурентоспроможності підприємства тісно пов’язаний з розподілом обсягів виробництва і продажем продукції конкуруючих фірм на певному ринку.

У ході прогнозування нової продукції для оцінки її конкурентоспроможності застосовується система таких показників:

- одиничні або часткові, що характеризують відсоткове співвідношення величини будь-якого технічного або економічного параметру цього товару і відповідного параметру товару-конкурента;

- групові або зведені, що об’єднують одиничні показники за однаковими групами параметрів, наприклад, технічними, економічними, нормативними;

Інтегральні, що представляють кількісну характеристику конкурентоспроможності товару у вигляді відношення суми групового показника за окремими параметрами (технічними, неціновими) до групового показника за економічними параметрами.

Вибір конкурентоспроможної продукції проводиться, як правило, на підставі диференційованих (одиничних) або комплексних (групових) показників і порівняння товарів, які плануються, з контролюючими на ринку. Прогнозування виробництва нових товарів означає співставлення пропозицій підприємства з сьогоденним сприйняттям і майбутніми побажаннями споживачів, рівнем конкуренції та якістю продукції інших виробників, можливими змінами у внутрішньому та зовнішньому середовищі.

У процесі прогнозування виробництва нової конкурентоспроможної продукції концепція життєвого циклу може застосовуватися як у виборі виду товару (наприклад, станок), його типу (токарний), так і моделі або торгової марки (розточений станок фірми "Салітон"). У плануванні випуску нової продукції враховуються такі етапи життєвого циклу: впровадження, зростання, зрілість, спад.

Планування витрат на підготовку та освоєння виробництва

Важливим завданням планування ТПВ є планування витрат на підготовку та освоєння виробництва і, зокрема, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт.