Прилади та обладнання

Для дослідження параметрів мікроклімату використовуються наступні прилади: термометри, психрометри, анемометри, барометри.

Температуру повітря у виробничому приміщенні вимірюють звичайними ртутними або спиртовими термометрами, термометрами опору, термопарами, термоанемометрами. В залежності від умов приміщення, меж вимірювання температури, точності визначення вибирають певні прилади. Так, скажімо, у приміщеннях, де спостерігаються теплові випромінювання, для визначення температури користуються подвійним термометром, який складається із двох термометрів відповідно із зачерненим та посрібленим резервуарами. У цьому випадку дійсна температура визначатиметься формулою:

( 2)

де k - постійна приладу, що наводиться у паспорті або інструкції до приладу.

Для знаходження відносної вологості повітря у межах температур від 0 до 60 °С використовують стаціонарний психрометр, що складається із сухого та вологого термометрів. Резервуар із ртуттю або спиртом вологого термометра обв'язують тонкою тканиною, в кінці якої міститься у відкритій частині мензурки з водою. Випаровування води з поверхні резервуара термометра приводить до поглинання тепла в наслідок чого значення вологого термометра нижчі ніж сухого. На підставі різниці цих показів (сухого та вологого термометрів) за таблицею, розташованій на корпусі психрометра, і знаходять відносну вологість.

Відносну вологість можна визначати за допомогою аспіраційного психрометра, що складається із двох ртутних термометрів, закріплених в металевому кожусі та розміщених у металевих трубках, з'єднаних загальним повітропроводом із вентилятором. Через трубку з постійною швидкістю під дією вентилятора поступає повітря, що досліджується. Завдяки цьому забезпечується постійне значення психрометричного коефіцієнта та виключається вплив теплового випромінювання. Дослідження можна проводити через 4...5 хвилин (взимку через 2...5 хвилин) після запуску вентилятора. Користуючись психрометричною таблицею за значенням температури вологого термометра і (різниця між температурами сухого і вологого термометрів )знаходять відносну вологість ø При необхідності здійснюють інтерполяцію значень і . Відносну вологість ø можна також визначити за психрометричною формулою:

(3 )

де – парціальний тиск водяної пари в насиченому стані при температурі вологого і сухого термометра, мм. рт. ст.; – дійсний барометричний тиск, мм. рт. ст.; А – психрометричний коефіцієнт, для аспіраційного психрометра дорівнює 0,000677; , – температура повітря відповідно сухого та вологого термометрів, ^oС.

Відносна вологість визначається у відсотках: (4)

де _с - відповідно парціальний тиск водяної пари у повітрі приміщення і парціальний тиск водяної пари при повному насиченні (табл.3).

Для встановлення значення вологості необхідно з'ясувати метод її визначення (метод точки роси, конденсаційний метод, ваговий метод тощо). Відносну вологість повітря можна визначити і за I-d діаграмою, яка міститься на перетині ізотерми температури і кривої, що відповідає 100% вологості. Знайдена точка характеризує стан досліджуваного повітря. Виміряти відносну вологість можна також волосяними або мембранними психрометрами, зокрема, аспіраційними психрометрами.

Для вимірювання середньої швидкості руху повітряної маси в межах 1...20 м/с використовують чашковий анемометр МС-13, що складається із хрестовини, на кінцях якої знаходяться пусті металеві півкулі. Вісь хрестовини зв'язана з лічильником частоти обертів. Для вимірювання середньої швидкості повітряного потоку в межах 0,1...5,0 м/с використовують крильчастий анемометр АСО-3. Вітроприймачем анемометра є крильчатка, що насаджена на вісь лічильника. Вітроприймач анемометра захищений від механічних пошкоджень циліндричним дифузором, що одночасно використовується для обмеження перерізу повітряною потоку. Методику визначення швидкості руху повітря за допомогою анемометра можна представити наступним чином.

Перед початком роботи за допомогою аретира відключають передаточний механізм і за трьома шкалами записують початкові покази приладу. Для проведення досліджень анемометр встановлюють назустріч повітряному потоку так, щоб вісь його вітроприймача була розташована вздовж напрямку потоку. Через 10... 15 с одночасно вмикають механізм анемометра і секундомір. Вимірювання повітряного потоку здійснюють, анемометром протягом 1...2 хвилин. Потім механізм анемометра і секундомір вимикають і записують кінцеві покази лічильника та час експозиції у секундах. За різницею кінцевого і початкового показів лічильника та часом експозиції знаходять число поділок, що відповідає одній секунді. Швидкість повітряного потоку знаходять за градуювальним графіком: на вертикальній осі графіка відмічають значення показів шкали лічильника анемометра за секунду, проводять горизонталь з цієї точки до перетину з графіком і визначають точку, проекція якої на горизонтальну вісь відповідає досліджуваній швидкості повітряного потоку.

Атмосферний тиск вимірюють метеорологічними барометрами-анероїдами.

Література:

1. Гандзюк М. П., Желібо Є. П., Халімовський М. О. Основи охорони праці. – К.: Каравела, 2003. – С.278-284.(с.104-111).

2. Жидецький В.Ц. Основи охорони праці.: Підручник. - 4-те вид.,перероб. і доп. – К.:Знання, 2010. – 375 с.

3. Купчик М.П., Гандзюк М.П., Степанець І.Ф. та інші. Охорона праці. Лабораторний практикум. Для студентів вищих закладів освіти України. - К.: Основа, 1998.-224с.

4. ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. - М.: Изд-во стандартов, 1988. - 75 с.

5. Гігієнічна класифікація умов праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу. МОЗ України. - К.: 1998. - 34 с.

6. Никитин В.С., Бурашников Ю.М. Охрана труда на предприятиях пищевой промышленности. - М: Агропромиздат, 1991. - 350 с.

7. Сегеда Д.Г., Дашевский В.И. Охрана труда в пищевой промышленности. - М.: Легкая и пищевая промьішленность, 1983. - 344 с.