Відповідно до методів призначення

Криміналістична техніка як розділ науки криміналістики являє собою систему наукових положень та рекомендацій, які забезпечують розробку технічних засобів (приладів, інструментів, пристроїв і матеріалів), а також прийомів та методів їх використання з метою розслідування та попередження кримінальних правопорушень. Таке двоєдине поняття криміналістичної техніки збереглося до цього часу і є найбільш прийнятим.

Наукові положення криміналістичної техніки базуються на пізнанні та використанні закономірностей природничих, технічних та інших наук (фізики, хімії, біології, антропології, тощо), а також на окремих криміналістичних теоріях та вченнях (вчення про механізми слідоутворення, теорія ідентифікації, тощо), а її зміст полягає у розробці технічних засобів, прийомів та методів з метою отримання інформації від речових доказів для пізнання події кримінального правопорушення та встановлення об'єктивної істини під час кримінального провадження.

Криміналістична техніка тісно пов'язана з іншими розділами науки криміналістики, а її положення реалізуються та втілюються, як в тактиці проведення окремих слідчих (розшукових) дій, так і в методиці розслідування окремих видів злочинів, що сприяє успішному розслідуванню в цілому.

Завдання криміналістичної техніки полягають у наступному:

- розробка технічних засобів і методів, які забезпечують введення в процес розслідування нових джерел криміналістичної інформації;

- виявлення і вилучення матеріальних слідів злочину;

- встановлення механізму утворення слідів і причин їх взаємодії;

- встановлення властивостей, станів, групової належності і тотожності об'єктів-джерел інформації;

- обробка і використання криміналістичної інформації для розслідування і попередження кримінальних правопорушень;

- розробка прийомів і технічних засобів оцінки і використання криміналістичної інформації в правоохоронній діяльності.

Система криміналістичної техніки - це предметна класифікація наукових положень, побудована з урахуванням видів (типів) слідів злочинів, а також особливостей слідовідображуючих об'єктів, та завдань, що вирішуються при їх дослідженні, яка дозволяє подати відповідні знання у структурі, що охоплює основні елементи (галузі) криміналістичної техніки.

1. Загальні положення криміналістичної техніки включають поняття, зміст та джерела криміналістичної техніки, її зв'язок з іншими розділами криміналістики та іншими науками, поняття та зміст її складових елементів (галузей).

2. Криміналістична фотографія і відеозапис - сукупність наукових положень та розроблених на їх основі спеціальних фото-, відеозаписуючих засобів та відповідних методів, які використовуються для збирання, дослідження та демонстрування доказів.

3. Трасологія (криміналістичне дослідження слідів) - вивчає закономірності та механізм виникнення різних видів (типів) слідів, розробляє засоби, прийоми та методи виявлення, збирання, а також дослідження цих слідів з метою подальшого їх використання під час розслідування та попередження кримінальних правопорушень.

4. Збоєзнавство (криміналістичне дослідження зброї, боєприпасів, вибухових речовин і пристроїв та слідів їх застосування) - вивчає закономірності конструювання та дії різних видів зброї, виникнення слідів її застосування, а також розробляє засоби, прийоми та методи дослідження таких об'єктів та слідів з метою використання під час розслідування та попередження кримінальних правопорушень.

5. Документознавство (криміналістичне дослідження документів) - охоплює вивчення закономірностей виготовлення документів та способи їх повної або часткової підробки, а також розробляє засоби, прийоми та методи дослідження таких об'єктів з метою використання під час розслідування та попередження кримінальних правопорушень.

6. Габітоскопія (ідентифікація особи за ознаками зовнішності) - являє собою вчення про ознаки зовнішності людини, їх матеріальні та ідеальні відображення, методику використання таких ознак при встановленні фактів, які мають значення при розслідуванні кримінальних правопорушень.

7. Фоноскопія (криміналістичне дослідження звукових слідів) - криміналістичне вчення про методи використання зафіксованих звуків для розслідування кримінальних правопорушень.

8. Одорологія (криміналістичне дослідження слідів запаху) - являє собою систему науково розроблених методів і технічних засобів виявлення, вилучення, зберігання й дослідження запахових слідів з метою наступного їх використання для рішення ідентифікаційних завдань.

9. Криміналістичне дослідження речовин, матеріалів та виробів.

10. Кримінальна реєстрація, зміст якої полягає у розробці засобів, прийомів та методів реєстрації людей, тварин та інших об'єктів з метою розслідування та попередження кримінальних правопорушень.

Зазначений перелік галузей криміналістичної техніки як складового елемента науки криміналістики не є вичерпним, оскільки в сучасних умовах розвитку суспільних відносин формуються нові напрями (галузі), а саме: поліграфологія, тобто дослідження реакцій організму людини на соціально-значимі питання, судова ентомологія - вивчення особливостей розвитку комах на трупі та характеру викликаних ними пошкоджень, тощо.

Використання криміналістичної техніки доцільно відображати в протоколі за такою схемою: де, коли, у зв'язку з чим, щодо яких об'єктів, ким, з якою метою і який науково-технічний засіб застосовувався, об'єкти або інформація, виявлена або отримана в результаті застосування технічних засобів. У протоколі обов'язково зазначається, що перед застосуванням технічних засобів про це були сповіщені особи, які беруть участь у проведенні слідчої (розшукової) дії.

Поповнення арсеналу науково-технічних засобів, що застосовуються у боротьбі зі злочинністю при здійсненні кримінально-процесуальної процедури, повинно відбуватись із дотриманням відповідних принципів, до яких можна віднести:

- принцип законності, відповідно до якого застосування будь-якого засобу криміналістичної техніки не повинно суперечити вимогам закону та бути спрямовано на дотримання прав, свобод та законних інтересів громадян;

- принцип науковості (наукового обґрунтування), тобто гарантії вірогідності, відтворюваності, точності і надійності одержуваних результатів, які засновані на досягненнях природничих та технічних наук. Для цього будь-який новий метод, технічний засіб або методика повинні попередньо пройти апробацію і бути рекомендовані до використання;

- принцип економічності - якщо отримання необхідних результатів є можливим за допомогою різних техніко-криміналістичних засобів, перевага надається безпосередньо тим, застосування яких пов'язано із найменшими витратами часу, сил та засобів;

- принцип безпеки визначає неприпустимість використання науково-технічних засобів, які можуть бути загрозою для життя або здоров'я учасників кримінального процесу;

- принцип ефективності являє собою положення щодо раціонального використання таких технічних засобів та методів, які забезпечують швидке, об'єктивне, повне та всебічне отримання інформації, що має значення для успішного розслідування, тобто дозволяють досягти найкращих результатів в оптимальний термін.

Засоби криміналістичної техніки широко використовуються для запобігання злочинам та у профілактичній діяльності органів дізнання, слідства та суду. Значну роль вони відіграють в адміністративно-профілактичній діяльності, у запобіганні проступків і правопорушень.

Методи збирання криміналістичної інформації технічними засобами поділяють на:

- методи "польової" криміналістики, тобто такі, що використовують слідчий, оперативні працівники для виявлення, фіксації та попереднього дослідження матеріальних джерел інформації;

- науково-дослідні методи, які експерти використовують при проведенні судових експертиз та попередніх досліджень.

До методів "польової криміналістики" відносять судово-фотографічні, а також методи копіювання й моделювання слідів тощо.

Науково-дослідні методи - це фізичні, хімічні, біологічні, математичні, кібернетичні тощо. Вони, як правило, потребують лабораторних експертних досліджень (наприклад спектральний аналіз, хроматографія, електронна мікроскопія, рентгенографія та інші).

За галуззю наукового знання технічні засоби, які використовуються в криміналістичній техніці можна поділити на загальні і спеціальні. Загальні - це технічні засоби, запозичені з інших галузей науки і техніки, що застосовуються без будь-яких змін і вдосконалень. Це - технічні засоби загального призначення, їх не можна віднести до криміналістичних засобів, тому що вони використовуються в різних науках.

До спеціальних відносять засоби, що є інструментами пізнання для будь-якої одної галузі знання чи техніки. Для науки криміналістики - це спеціально розроблені прилади, пристрої і пристосування, призначені для виявлення, фіксації і дослідження джерел криміналістичної інформації в доказуванні у кримінальних і цивільних справах. До таких засобів можна віднести йодні трубки, магнітні пензлі, прилади для композиції суб'єктивних портретів, метричні масштаби тощо.

Спеціальні технічні засоби, як правило, це прилади, виготовлені тільки для вирішення криміналістичних завдань, чи прилади та засоби загального призначення, в які внесені певні зміни, внаслідок яких прилади набули нових функцій, що відповідають завданням криміналістики.

Інколи криміналістичну техніку класифікують за суб'єктом її використання: слідча, експертна, оперативно-розшукова, техніка працівника ДАІ, прокурора-криміналіста. Ця техніка, як правило, укомплектована до спеціальних наборів, валіз, портфелів, сумок, пересувних криміналістичних лабораторій.

Зараз існує уніфікована валіза криміналіста для огляду місця події, яка також використовується органом дізнання при проведенні першочергових невідкладних слідчих дій у ході дізнання або досудо-вого слідства. Пересувна криміналістична лабораторія має комплекти цільового призначення: спеціалізовані фотографічні засоби; валіза для роботи із слідами рук, одорологічна валіза для роботи з біологічними об'єктами, портативна рентгенівська установка, валіза для виготовлення зліпків з об'ємних слідів на місці події та інше.

Науково-технічні методи і засоби криміналістичної техніки застосовують як правило в експертній практиці.

До технічних засобів наукового дослідження належать: оптичні; б) мікроскопічні; в) джерела УФ, ІЧ та рентгенівських променів; г) засоби спектрального аналізу; д) засоби фізико-хімічних досліджень.

Методи експертних досліджень речових доказів також поділяють на: фотографічні, мікроскопічні, кольоророздільні, вимірювальні, люмінесцентні, спектральні, рентгенографічні, атомно-адсорбційні, електронно-графічні.

Судова фотографія є галуззю криміналістичної техніки. Використання фотографічної зйомки в розслідуванні злочинів зумовлено такими чинниками: 1) дає змогу з великою точністю зафіксувати об'єкт, його стан, ознаки; 2) забезпечує швидке фіксування тих чи інших об'єктів; 3) дає адекватне уявлення про зображений на фотознімку об'єкт; фотографічне зображення має властивість наочності і документальності; 4) існує можливість одержати мало видимі й невидимі деталі, сліди, ознаки.

Судова фотографія розробляє фотографічні засоби, методи і прийоми виявлення, фіксації і дослідження доказів. Зміст судової фотографії становлять наукові положення і практичні рекомендації щодо використання фотографії в розслідуванні злочинів.

Судова фотографія поділяється на фотографію фіксуючу (судово-оперативну) та фотографію дослідницьку (судово-експертну).

Судово-оперативна фотографія - являє собою сукупність методів, прийомів і засобів, що застосовуються для фіксації та проведення нескладних досліджень речових доказів у процесі розслідування. Фіксація в судовій фотографії має на меті точно і повно відобразити об'єкти в тому вигляді та стані, у якому вони спостерігаються на момент фотозйомки. Фотозйомка виступає додатковим засобом фіксації у процесі здійснення слідчих дій. Судово-оперативна фотографія як засіб фіксації під час розслідування застосовується у поєднанні з оформленням протоколу, складанням схем та планів. Об'єктами судово-оперативної фотозйомки є: місцевість і приміщення, а також їх окремі ділянки; предмети; сліди; трупи; живі особи; окремі дії учасників слідчих дій та їх результати. Судово-оперативну фотозйомку здійснює слідчий, оперативний працівник органу дізнання або спеціаліст за допомогою фотографічної техніки, що входить до фотокомплекту слідчого.

Судово-дослідницька фотографія - це система спеціальних методів, прийомів і засобів, застосовуваних для одержання нових фактів при провадженні судових експертиз. Дослідження з використанням засобів і методів судової фотографії передбачає виявлення слабо видимих або зовсім невидимих за звичайних умов ознак, подібності або різниці між ними. Судово-дослідницьку фотографію іноді називають експертною, тому що її методи й засоби застосовують експерти в процесі провадження своїх досліджень. Об'єктами судово-дослідницької фотографії є речові докази, які піддаються експертному дослідженню, порівняльні зразки та матеріали, що використовуються в ході експертизи. Судово-дослідницька фотографія здійснюється за особливих умов освітлення, проведенням зйомки в невидимих променях, зйомкою люмінесценції, посиленням контрастів, із використанням розрізнення кольорів, методом мікрофотографії та ін.

Застосування судової фотографії при проведенні слідчих дій передбачено кримінально-процесуальним законодавством. Так, відповідно до ст. 191 КПК України слідчий під час огляду місця події в необхідних випадках проводить фотографічну зйомку. У ст. 79 КПК України зазначено, що речові докази повинні бути по можливості сфотографовані.

За своєю правовою природою фотознімки відносяться до документів і можуть використовуватися у кримінальному процесі як джерело доказів.

Матеріали фотозйомки і відеозапису можуть бути успішно використані при проведенні досудового розслідування і розгляду матеріалів кримінального провадження в суді лише у тому випадку, якщо вони процесуально правильно оформлені.

Кримінальне процесуальне законодавство передбачає можливість використання технічних засобів відеофіксування кримінального провадження у ст.ст. 103-107 КПК України.

Процесуальне оформлення фотозйомки складається з двох частин - фіксації факту зйомки у відповідному документі і посвідчення отриманих матеріалів. У протоколі слідчої (розшукової) дії доцільно відобразити такі дані про:

- факт застосування фотозйомки;

- використану фотоапаратуру: модель фотокамери, її оптичні параметри (кут поля зору об'єктива, роздільна здатність камери, показник чутливості, іншого електронного носія);

- умови використання фотоапаратури: погодні умови, час доби;

- порядок її застосування: методи зйомки, що застосовувались, параметри масштаб, при кольоровій зйомці - який кольоровий еталон використовувався або який предмет використано у вигляді еталону;

- об'єкти фотозйомки: назви всіх об'єктів зйомки, з номерами, які було їм надано.

Якщо при проведенні слідчої (розшукової) дії складалися плани і схеми, то на них варто вказати точки, з яких здійснювалося фотографування та відеозапис.

Після закінчення слідчої (розшукової) або судової дії слідчий або спеціаліст складає фото- або ілюстративну таблицю. Різниця між фототаблицею і ілюстративною таблицею полягає у способах їх виготовлення.

Для виготовлення фототаблиці надруковані знімки, зазвичай, наклеюються на щільний папір. Під ними робляться відповідні пояснювальні написи, завірені підписом слідчого. Знімки скріплюються печаткою органу внутрішніх справ так, щоб одна частина відбитку відобразилася на фотознімку, а інша - на аркуші паперу, до якого він прикріплений.

Ілюстративна таблиця виготовляється шляхом роздрукування як фотознімків так і пояснювальних написів на аркуші паперу за допомогою принтеру. Для отримання зображень за допомогою комп'ютера, з яких монтується ілюстративна таблиця, застосовується як програмне забезпечення, яке входить до комплекту фотокамери, так і спеціалізовані програми обробки зображень (наприклад, "Adobe Photoshop" та ін.). Будь яка корекція не повинна змінювати знімки настільки, щоб їх зміст суперечив відомостям про обстановку місця події чи іншої процесуальної дії, про ознаки та властивості предметів-елементів обстановки (форма, розміри, пропорції, колір, стан поверхонь тощо), викладеним у протоколі процесуальної дії.

В заголовку ілюстративної (фото-) таблиці зазначається до якого протоколу якої процесуальної дії вона є додатком, дата проведення зйомки.

Розміри знімків визначаються вимогами чіткої передачі форми та ознак, які характеризують об'єкти зйомки.

Монтаж ілюстрацій здійснює спеціаліст за допомогою комп'ютерної обробки. В разі необхідності, він розмічає їх і вносить пояснювальний текст (найменування об'єктів, їх місцезнаходження тощо).

Розташовують знімки так, щоб чітко проглядався логічний зв'язок між ними, найчастіше в тому порядку, в якому проводився огляд чи інша слідча (розшукова) дія, дотримуючись правила: "від загального до окремого".

Ілюстративну таблицю до слідчої (розшукової) дії підписує спеціаліст, який приймав участь в слідчій (розшуковій) дії, одержував зображення за допомогою комп'ютерної обробки згідно з вимогами цієї методики і проводив їх монтаж у таблицю. Ілюстративну таблицю до експертизи чи дослідження підписує експерт або спеціаліст, який проводив дослідження. Підписи завіряються печаткою експертної установи або органу внутрішніх справ.

Також до протоколу слідчої (розшукової) дії мають бути додані електронні носії інформації із відзнятими зображеннями. Електронний носій інформації вкладають в конверт, який опечатується і підшивається до матеріалів кримінального провадження.

Застосування відеозапису повинне знайти відображення в протоколі слідчої (розшукової) дії. В ньому необхідно зазначити марку відеокамери, тип відеокасети чи іншого електронного носія, час початку і закінчення запису, що конкретно фіксувалося. У протоколі повинні бути також відображені відомості, що осіб, які брали участь в слідчій (розшуковій) дії, повідомлені про застосування відеозапису.

Після закінчення відеозапису він відтворюється усім учасникам слідчої (розшукової) дії. їх заяви з приводу відповідності відеозапису змісту слідчої (розшукової) дії, а також наявні зауваження, доповнення і уточнення також фіксуються за допомогою відеокамери і відображаються в протоколі, який підписується усіма учасниками слідчої (розшукової) дії.

Пояснювальні написи необхідно зробити і на відеокасеті (чи іншому носієві інформації (CD-R, DVD- дисках)). Потім вона упаковується, опечатується додається до протоколу слідчої (розшукової) дії. На упаковці (так само, як і на касеті) робляться пояснювальні написи з вказівкою: ким, що і коли було відзнято і до якого протоколу є додатком. Ці написи посвідчуються підписами слідчого, понятих та інших учасників слідчої (розшукової) дії.