Оформлення таблиць

Таблицю розміщують симетрично до тексту після першого посилання на даній сторінці або на наступній, якщо на даній вона не уміщується і таким чином, щоб зручно було її розглядати без повороту або з поворотом на кут 90° за годинниковою стрілкою.

ГОСТ 2.105-95 та ДСТУ 3008-95 пропонують такий запис таблиці:

На всі таблиці мають бути посилання за формою: “ наведено в таблиці 3.1 ”; “... в таблицях 3.1 – 3.5 ” або в дужках по тексту (таблиця 3.6). Посилання на раніше наведену таблицю дають з скороченим словом ” дивись” (див. таблицю 2.4) за ходом чи в кінці речення.

Таблицю розділяють на графи (колонки) і рядки. В верхній частині розміщують головку таблиці, в якій вказують найменування граф. Діагональне ділення головки таблиці не допускається. Ліву графу (боковик) часто використовують для найменування рядків. Допускається не розділяти рядки горизонтальними лініями. Мінімальний розмір між основами рядків – 8 мм. Розміри таблиці визначаються об'ємом матеріалу.

Графу “№ п/п” в таблицю не включають. При необхідності нумерації, номера вказують в боковику таблиці перед найменуванням рядка.

Найменування граф може складатися з заголовків і підзаголовків, які записують в однині, симетрично до тексту графи малими буквами, починаючи з великої. Якщо підзаголовок складає одне речення з заголовком, то в цьому випадку його починають з малої букви. В кінці заголовків і підзаголовків граф таблиці крапку не ставлять. Дозволяється заголовки і підзаголовки граф таблиці виконувати через один інтервал.

Якщо всі параметри величин, які наведені в таблиці, мають одну й ту саму одиницю фізичної величини, то над таблицею розміщують її скорочене позначення (мм). Якщо ж параметри мають різні одиниці фізичних величин, то позначення одиниць записують в заголовках граф після коми (Довжина, мм).

Текст заголовків і підзаголовків граф може бути замінений буквеними позначеннями, якщо тільки вони пояснені в попередньому тексті чи на ілюстраціях (D – діаметр, Н – висота і т.д.). Одна­кові буквені позначення групують послідовно в порядку росту їх індексів, наприклад: (L₁, L₂,...).

Найменування рядків записують в боковику таблиці у вигляді заголовків в називному відмінку однини, малими буквами, починаючи з великої і з однієї позиції. В кінці заголовків крапку не ставлять. Позначення одиниць фізичних величин вказують в заголовках після коми.

Для опису визначеного інтервалу значень в найменуваннях граф і рядків таблиці можна використовувати слова: “ більше ”, “ менше ”, “ не більше ”, “ не менше ”, “ в межах ”. Ці слова розміщують після одиниці фізичної величини:

(Напруга, В, не більше),

а також використовують слова “ від ”, “ більше ”, “ до ”:

(Від 10 до 15; більше 15; до 20)

Дані, що наводяться в таблиці, можуть бути словесними і числовими.

Слова записують в графах з однієї позиції. Якщо рядки таблиці не розділені лініями, то текст, який повторюється і складається з одного слова дозволяється замінювати лапками (,,). Якщо текст складається з двох і більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами “ те ж ”, а далі лапками. При розділенні таблиці горизонтальними лініями – ніякої заміни не виконують.

Числа записують посередині графи так, щоб їх однакові розряди по всій графі були точно один під одним, за виключенням випадку, коли вказують інтервал. Інтервал вказують від меншого числа до більшого з тире між ними:

12 – 35

122 – 450.

Дробові числа наводять у вигляді десяткових дробів, з однаковою кількістю знаків після коми в одній графі. Розміри в дюймах можна записувати у вигляді: 1/2", 1/4", 1/8".

Ставити лапки замість цифр чи математичних символів, які повторюються не можна. Якщо цифрові чи інші дані в таблиці не наводяться, то ставиться прочерк.

Таблиці нумерують в межах розділів і позначають зліва над таблицею за формою: “ Таблиця 4.2 – Найменування таблиці ”. Крапку в кінці не ставлять. Якщо найменування таблиці довге, то продовжують у наступному рядку починаючи від слова “ Таблиця ”. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці в розділі, розділених крапкою. Дозволяється нумерувати в межах всього документа.

Таблиця може бути великою як в горизонтальному, так і в вертикальному напрямках або іншими словами може мати велику кількість граф і рядків. В таких випадках таблицю розділяють на частини і переносять на інші сторінки або розміщують одну частину під іншою чи поряд.

Якщо частини таблиці розміщують поряд, то в кожній частині повторюють головку таблиці, а при розміщенні однієї частини під ін­шою – повторюють боковик.

Якщо в кінці сторінки таблиця переривається і її продовження буде на наступній сторінці, в першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію, що обмежує таблицю, не проводять.

При перенесенні частин таблиці на інші сторінки, повторюють або продовжують найменування граф. Допускається виконувати нуме­рацію граф на початку таблиці і при перенесенні частин таблиці на наступні сторінки повторювати тільки нумерацію граф.

У всіх випадках найменування (при його наявності) таблиці розміщують тільки над першою частиною, а над іншими частинами зліва пишуть “ Продовження таблиці 4.2 ” без крапки в кінці.

Інші вимоги до виконання таблиць – відповідно до чинних стандартів на технічну документацію.

2.2 Зміст

Зміст розташовують безпосередньо після анотації, починаючи з нової сторінки. До змісту включають: перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів; вступ; послідовно перелічені назви всіх розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів (якщо вони мають заголовки) суті проекту (роботи); висновки; рекомендації; перелік посилань; назви додатків і номери сторінок, які містять початок матеріалу. У змісті можуть бути перелічені номери й назви ілюстрацій та таблиць з зазначенням сторінок, на яких вони вміщені.

Зміст за нумерацією пояснювальної записки є третьою сторінкою, на якій для курсового проекту виконують основний надпис за формою 2 (40×185 мм), на наступних – за формою 2а (15×185 мм).

Назви заголовків змісту повинні однозначно відповідати назвам заголовків пояснювальної записки за текстом. Нумерація сторінок повинна бути наскрізною. Форми подачі розділів та підрозділів в змісті для курсових проектів (КП) та робіт (КР) відрізняються і показані нижче.

КП

1 Розробка...

1.1 Варіанти...

1.1.1...

2 Заголовок другого розділу

2.1 Заголовки підрозділів

2.1.1...

3 Заголовок третього розділу

3.1 Заголовки підрозділів

3.1.1...

КР

1 Аналіз...

1.1 Огляд...

1.1.1...

2 Заголовок другого розділу

2.1 Заголовки підрозділів

2.1.1...

3 Заголовок третього розділу

3.1 Заголовки підрозділів

3.1.1...

При виконанні курсових робіт (проектів) обсяг пояснювальної записки враховується до додатків. Якщо додатки курсових робіт (проектів) підтверджують цінність результату проектування, то обсяг пояснювальної записки з додатками повинен мати наскрізну нумерацію.

2.3 Складові частини пояснювальної записки

Пояснювальна записка повинна відповідати індивідуальному завданню, а її оформлення – чинним стандартам (ГОСТ та ДСТУ), які слід враховувати на момент виконання розробки з врахуванням всіх офіційних змін, введених в дію.

Конкретний зміст пояснювальної записки до КР чи КП (вихідні дані та перелік питань, які підлягають розробці) визначає керівник, обов’язковими складовими якої є:

– вступ;

– аналіз сучасного стану питання та обґрунтування теми, знайомство з положеннями норм;

– основна частина, яка складається із аналітично-розрахункової частини (для КР) та технічної (для КП);

– висновки;

– література (КП), перелік посилань (КР);

– додатки (при необхідності).

“ВСТУП”, “ВИСНОВКИ”, “ЛІТЕРАТУРА” (”ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ”), “Додатки” як розділи, не нумеруються.

Текст пояснювальної записки бажано подавати лаконічно та обґрунтовано.

Вступ

Вступ пишуть з нової пронумерованої сторінки з заголовком „Вступ” з абзацу (ГОСТ 2.105-95 – для КП) або посередині (ДСТУ 3008-95 – для КР) великими літерами з більш високою насиченістю (жирністю) шрифту.

Текст вступу повинен бути коротким і висвітлювати питання актуальності, значення, сучасний рівень і призначення курсового проекту (роботи). У вступі і далі за текстом не дозволяється використовувати скорочені слова, терміни, крім загальноприйнятих.

Вступ висвітлює:

– стан розвитку проблеми в даній галузі, до якої має відношення розробка;

– галузь використання та призначення;

– мету та загальну постановку задачі;

– актуальність, яка повинна подаватись в останньому абзаці вступу, з метою стислого викладання суті розробки цього напрямку.

Кількість сторінок вступу не повинна перевищувати, 1 - 2 сторінок. Якщо в завданні на курсовий проект пропонується вибрати схему за декількома варіантами, то у вступі проводиться обґрунтування вибраного варіанта.

2.4.1 Аналіз сучасного стану питання та обґрунтування теми

Цей підрозділ є обов’язковим та передбачає посилання до відомих вітчизняних аналогів, враховуючи тенденції розвитку та сучасний стан даної галузі науки.

Порівняльний аналіз та обґрунтування теми проекту повинно здійснюватись на рівні інженерного мислення із всебічним використанням сучасних досягнень науки та техніки.

В цьому розділі необхідно порівняти декілька відомих технічних засобів, програмних платформ або програмних систем, що використовуються для розв’язання аналогічних завдань. Глибина огляду в географічному та часовому аспектах характеризує його повноту. Достатнім є аналіз патентної науково-технічної вітчизняної та зарубіжної літератури протягом декількох останніх років, електронних документів (електронних книг, INTERNET -сайтів, web -сторінок).

У випадку застосування новітньої інформації, яка береться з іноземних джерел сторінки INTERNET -у, необхідно ввести звернення до додатків з обов’язковим перекладом на державну мову або подавати за текстом пояснювальної записки відповідного розділу. Наприклад: „Більшість мікросхем ІМС TDA6101Q […] працюють в досить обмеженому температурному інтервалі, а саме, 20...+65°С. Отже, відеопідсилювач побудуємо з використанням дискретних елементів, які мають меншу вартість і працюють при більш високих напругах, параметри якого подані в таблиці 2, а структура пристрою показана на рисунку 1”.

Таблиця 2 – Основні параметри IMC TDA6101Q

Рисунок 1 – Структура пристрою IMC TDA6101Q

Запропоновані можливі варіанти розв’язання основного питання повинні підкріплюватись техніко-економічним аналізом та визначенням оптимального варіанта.

Рекомендований обсяг розділу 5-7 сторінок.

2.5 Основна частина пояснювальної записки

Основна частина пояснювальної записки для курсових робіт містить аналітично-розрахункову частину, для курсових проектів – технічну.

2.5.1 Вимоги до основної частини пояснювальної записки

Обсяг пояснювальної записки, як правило, встановлюється в межах годин, передбачуваних для вивчення дисципліни, та не повинен перевищувати 30 сторінок КР та 50 сторінок КП разом з теоретичною частиною.

В основній частині пояснювальної записки до КР (КП) викладаються проектні та перевірочні розрахунки об’єкта проектування (дослідження).

Для курсових робіт, які пов’язані з математичним моделюванням та теоретичними дослідженнями, теоретично-розрахункова частина може складати 60% обсягу аркушів пояснювальної записки.

Для курсових проектів теоретична частина вводиться для роз’яснення основних положень прийнятих методик розрахунку, що також може складати до 40% загального обсягу пояснювальної записки. 60% обсягу пояснювальної записки містять обґрунтування прийнятих рішень та всі необхідні розрахунки об’єкта проектування.

Розрахункова частина має бути логічно пов’язана з теоретичними відомостями теми роботи (проекту), демонструватись ілюстративним матеріалом (графіками, схемами, діаграмами) або таблицями з обов’язковим посиланням до цих рисунків (таблиць) за текстом пояснювальної записки.

Пояснювальну записку до курсових робіт (проектів), з дисциплін програмного характеру рекомендується оформлювати згідно з вимогами ”Єдиної системи програмної документації (ЄСПД)”. До записки доцільно включити розділ ”Руководство оператора” (або інший згідно з переліком, визначеним ЄСПД), в якому повинні бути:

– вимоги щодо апаратної частини та програмного забезпечення комп’ютера, на якому планується використовувати програмний продукт (процесор, об’єм пам’яті, відеокарта, тип операційної системи тощо);

– рекомендації щодо інсталяції та запуску програмного продукту;

– інструкція для роботи з програмою.

Рекомендується включити до пояснювальної записки розділ ”Розробка тестового прикладу”, в якому необхідно визначити вхідні та вихідні дані для перевірки коректності роботи програми. Допускається включати в цей розділ рисунки, що ілюструють роботу програми (скрін-шоти, screen-shots).

При викладенні тексту пояснювальної записки забороняється переписування матеріалів літературних джерел, сканування рисунків, які мають відношення до технічної частини. Допускається використання сканованих рисунків, взятих із довідникової літератури (в тому числі схем), що містяться в оглядовій частині (”Аналіз...”), з обов’язковим посиланням до джерела. Частину описового змісту або розрахунків (таблиць), графічної інформації бажано розміщувати в додатках пояснювальної записки.

В тексті пояснювальної записки повинні бути посилання до рисунків, таблиць, додатків, що входять до змісту роботи (проекту).

Графічна частина роботи може подаватись як інформація в тексті пояснювальної записки або додатків, що чітко визначаються керівником проекту в індивідуальному завданні.

Якщо при проектуванні об’єкта виникає потреба в експериментальному досліджені або машинному моделюванні, то ця частина повинна утримувати детальне обґрунтування та аналіз отриманих результатів.

При виконанні текстової та графічної частини проекту (роботи) рекомендується надавати перевагу машинному друку або використанню програмного продукту. Розрахунки та графічні роботи, які входять до пояснювальної записки, рекомендується виконувати за допомогою ліцензійного комп’ютерного забезпечення (Pascal, Work Bentch, MathСad, P-Cad, AutoCad, Компас, АrchiCad і под.). Також можна використовувати програмні матеріали, які розроблені кафедрами відповідних інститутів.

Наприклад, у випадку використання сучасних (іноземних) програмних засобів моделювання цифрових схем, слід подавати позначення (базових вузлів, регістрів, логічних елементів і т ін.) у вигляді відповідних зображень (рис. 2, 3), з метою, щоб їх позначення не вступали в протиріччя з діючими державними стандартами. Або можна виносити умовні графічні позначення, що використовуються у програмному середовищі заданому в індивідуальному завданні, в додатки окремим аркушем.

Рисунок 2 – Позначення D-тригера в середовищі OrCAD

Рисунок 3 – Позначення елемента АБО-НІ в середовищі OrCAD

Тобто, слід вказувати назву програмного продукту, який використовується в проекті; намагатись забезпечити повне розуміння його використання (здебільшого європейського). Також необхідно в розділі моделювання поєднувати існуючі позначення з іноземними або мати згоду (рішення) кафедри до використання цього програмного продукту.

2.5.2 Аналітично-розрахункова частина

Для курсової роботи (КР) аналітично-розрахунковий розділ є основною частиною пояснювальної записки за обсягом та змістом. Пояснювальна записка може містити декілька розділів, які визначаються темою та індивідуальним завданням на курсову роботу.

При виконанні цієї частини КР слід дотримуватись обґрунтованого і аргументованого стилю викладення та врахувати можливі варіанти розв’язання поставленої задачі на підставі проведеного аналізу відомих розв’язків. Аргументація по тексту повинна підсилюватись відповідними розрахунками, графіками, діаграмами, таблицями тощо.

Ця частина може супроводжуватись, наприклад:

– розробкою уточненої методики розрахунку заданого в КР пристрою;

– оптимізацією на ЕОМ параметрів обраного варіанта конструкції об’єкта, пристрою;

– розробкою декількох варіантів схем (кінематичних, гідравлічних, розрахункових, пневматичних, електричних, комбінованих) пристрою, їх порівняльним аналізом і вибором оптимального;

– розробкою варіантів маршрутної технології механічної обробки заданої деталі, їх аналізом і вибором оптимального;

– виконанням завдань з окремих розділів дисциплін;

– схематичним проектуванням окремих вузлів радіотехнічних та електронних пристроїв або нескладних пристроїв в цілому;

– проведенням розрахунків для проектування складових частин електронних мереж та електричних станцій;

– отриманням або застосуванням відомої математичної моделі, її комп’ютерного моделювання і поданням результатів в графічній (табличній) формі з обов’язковим аналізом отриманих результатів;

– розробкою оригінальних програм для проведення моделювання чи розрахунків;

– розробкою бізнес-планів різного роду організацій і підприємств з поглибленим аналізом проблеми дослідження, застосуванням на практиці або конкретним прикладом використання досліджуваного явища на практиці господарювання;

– конкретними пропозиціями щодо нарощення обсягів виробництва, підвищення ефективності використання всіх груп ресурсів та рекомендаціями, які направлені на покращення діяльності підприємства (фірми);

– порівняннями різних підходів до вирішення проблеми та самостійними висновками на підставі здобутих знань;

– перевіркою отриманої моделі на адекватність шляхом порівняння результатів комп’ютерного моделювання і результатів експериментальних досліджень та оцінкою похибки моделі (стосовно робіт науково-дослідного характеру).

2.5.3 Технічна частина

Технічна частина для курсових проектів може складатись з декількох розділів, які визначаються темою та індивідуальним завданням.

Вона може подаватись:

– розробкою принципових кінематичних, гідравлічних, розрахунко-вих, пневматичних, електричних чи комбінованих схем об’єкта проекту-вання;

– розрахунками (проектними та перевірочними) об’єкта проекту-вання на надійність, міцність, жорсткість, теплостійкість тощо;

– описом конструктивної будови об’єкта проектування та його складових частин;

– виконанням перевірочних та уточнюючих розрахунків за новими методиками;

– розрахунками режимів механічної обробки заданої деталі для визначених в індивідуальному завданні технологічних переходів;

– аналізом існуючих конструкцій, методів та технологій (новітніх розробок) та їх використання в будівництві;

– більш детальними проробками питань, пов’язаних з проектуванням електричних частин станцій, підстанцій, мереж;

– конструкторськими розрахунками та навчальними кресленнями

(з застосуванням комп’ютерної графіки) окремих складових проектованого пристрою (друкованої плати, синтезу комбінованої схеми конструкції, деталювання тощо);

– технічною реалізацією на рівні схем, креслень, текстів (лістингів);

– у вигляді алгоритмів програмного забезпечення, індивідуальних програмних продуктів, підтверджених експериментальними дослід-женнями або моделюванням, результатом яких повинні бути часові діаграми станів вузлів;

– обґрунтованим рішенням конкретної економічної задачі.

Розробка будь-якого пристрою, механізму, будівельного виробу, конструкції, технологічного процесу або програмного продукту передбачає поглиблений варіантний аналіз для вибору оптимального. Оптимальний варіант подається на підставі відповідних розрахунків з точки зору технічної та економічної доцільності його реалізації.

Наступний етап проектування, етап конструкторсько-технологічної розробки, бажано підтверджувати експериментальними дослідженнями або моделюванням (для спеціальностей радіоелектронних, енергетичних та комп’ютерної інженерії, за виключенням будівельних і машинобудівних спеціальностей, об’єкти КП яких не можуть бути виготовлені як натурні зразки через їх високу технічну складність і вартість):

– дослідного зразка лабораторного макета, пакета програм, стенда, системи окремого блока відповідного пристрою на підставі індивідуаль-ного завдання на розробку і виготовлення;

– створенням моделі або застосування відомої для корекції існуючої;

– наведенням обґрунтувань програм та їх алгоритмів з методиками проведення досліджень.