Поняття та принципи банківського кредитування

Банківське кредитування є активною банківською операцією, успішне здійснення якої гарантує досягнення певної мети. По-перше, вдале розміщення кредитною організацією залучених грошових коштів є запорукою одержання нею доходу у вигляді відсотків за користування сумою кредиту. По-друге, за рахунок коштів, що надаються в кредит зацікавленим особам, фінансуються окремі галузі, що цього потребують. Таким чином, банківське кредитування за умови його успішного проведення забезпечує фінансовий успіх кредитній організації, господарюючому суб’єкту – позичальнику і державі в цілому.

Банківське кредитування юридичних і фізичних осіб базується на відповідних принципах і правилах, що характерні лише цього виду банківської діяльності. Мова йде, по-перше, про ті умови, що за імперативною вимогою закону повинні міститися в договорі між кредитною організацією і позичальником, а по-друге, про техніко-юридичні питання, що пов’язані з наданням кредиту позичальнику.

Банківське кредитування має окремі специфічні особливості, що притаманні цьому виду кредитування.

1. Банківське кредитування є банківською операцією, що витікає з ч. 3. ст. 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

2. Банківське кредитування, як й інші банківські операції, можуть здійснювати лише кредитні організації.

3. Банківський кредит може надаватися лише в грошовій формі.

4. Банківське кредитування здійснюється зазвичай за рахунок залучених, а не власних коштів.

5. Правовою формою банківського кредитування є кредитний договір, що випливає зі змісту ст. ст. 1054‑1056 Цивільного кодексу України.

6. Надання банківського кредиту відбувається при дотриманні сукупності відповідних принципів банківського кредитування – повернення, платності та строковості. Вказані принципи мають бути закріплені в договорі між кредитором і позичальником.

Повернення – принцип банківського кредитування, що передбачає обов’язок позичальника виплатити суму боргу на умовах, визначених договором. Сума кредиту може бути повернута разовим платежем або ж частинами, якщо така можливість позичальнику надана договором. Кредитна установа має право вимагати виконання позичальником своїх зобов’язань щодо погашення заборгованості, застосовуючи для цього будь-які передбачені законодавством заходи.

Платність банківського кредитування передбачає стягнення з позичальника відсотків за користування наданими грошовими коштами. Банки фактично продають грошові кошти, що перебувають в їх розпорядженні, шляхом розміщення у формі кредиту. Плата у вигляді відсотків за ці грошові кошти складають основну частину прибутку кредитної установи. Сума відсотків за користування кредитом залежить від стану економіки в цілому, розміру облікової ставки НБУ, суми кредиту і терміну, на який він наданий, а також від інших чинників.

Строковість – встановлення в договорі терміну, впродовж якого сума кредиту може перебувати в розпорядженні позичальника, але по завершенні якого кредит має бути повернутий кредитній установі.

Перераховані принципи банківського кредитування відносяться до групи обов’язкових, які є невід’ємним елементом кожного кредитного договору. Як додаткові або факультативні принципи кредитування слід назвати ще два: цільовий характер та забезпеченість кредиту.

Часто кредитна установа наполягає включити до кредитного договору умову про те, що кредит надається на строго визначені цим договором цілі. При цьому в договорі зазвичай передбачаються способи контролю за цільовим використанням коштів, а також міри відповідальності за порушення цієї умови.

Принцип забезпечення кредиту має на меті захистити інтереси банку і не допустити збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника. Перехід економіки до ринкових відносин і створення акціонерно-комерційних і кооперативних банків привели до наповнення цього принципу новими елементами. Зараз у ролі носія гарантії повернення позички можуть бути не тільки матеріальне забезпечення, а й цінні папери: акції, облігації, векселі, страхові поліси, гарантії платоспроможних юридичних і фізичних осіб тощо.

Комерційні банки самостійно визначають порядок залучення та використання коштів, проведення кредитних операцій, встановлення рівня відсоткових ставок та комісійних винагород.

Рішення про надання кредитів позичальникам, незалежно від заявленого розміру кредиту, приймається колегіально (правлінням банку, кредитним комітетом тощо) більшістю голосів і оформляється протоколом.

При наданні позичальнику кредиту в розміру, що перевищує 10 відсотків Власного капіталу (“великі кредити”), комерційний банк повідомляє НБУ про кожний такий випадок. Жоден із виданих кредитів не може перевищувати 25 % власних коштів банків. Загальний же обсяг наданих кредитів не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів комерційного банку.

Отже, банківське кредитування – банківська операція кредитної установи, що передбачає розміщення залучених грошових коштів клієнтів від свого імені і за свій рахунок на умовах повернення, платності і строковості відповідно до умов договору, який укладається між кредитною установою і позичальником.