Не подобається

Петро Струк

ПРАВДА, ЯКА НІКОМУ

НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ

„Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозвід. Опо-віщує день дневі слово, а ніч ночі пока-зує думку, без мови й без слів, не чут-ний їхній голос, та по цілій землі пішов відголос їхній, і до краю Вселенної їхні слова! (Псалом 18/19:1-5)

Нехай ці слова з книги Псалмів, як і всі слова з Біблії, викличуть у вас, дорогі читачі, живе зацікавлення про Божу славу, про яку звіщає небо. В подальших наших читаннях з цього матеріалу, ми надіюсь, зрозуміємо, як день оповіщає дневі про Божу славу, а ніч ночі показує думку цієї дивної проповіді. Також далі ми зрозумієМО Чому саме така назва лягла в основу наших роздумів.

Насамперед я запрошую кожного читача допустити у своє серце думку про те, що йому ще багато чого невідкрито, а отже ще існує можливість пізнати щось нове. Разом з цим я усвідомлюю і допускаю думку, що пишучи про якесь нове вчення, саме я можу помилятися. Отож буде найкраще, коли я попрошу вас про таке:

1. Якщо ти християнин чесний і відвертий, то не побоїшся прочитати те, що в даний час не відповідає твоєму переконанню.

2. Якщо ти твердо впевнений, що тобі відома вся правда і пізнати нове неможливо, то прочитай цей трактат з метою – навчитися боротися проти цього вчення.

3. Прочитай, будь-ласка, цю брошуру до кінця, по крайній мірі, тобі буде просто цікаво.

А тепер коротенько про суть нового вчення. Я познайомився з наукою про так звану „місячну суботу”. Зміст цієї науки в тому, що субота, як святий Божий день, святкується за фазами небесного світила Місяця. Вся проблема в тому, що святкування за фазами Місяця не співпадає зі святкуванням суботи згідно нашого сучасного (Григоріансько-го) календаря. Ось на цьому я тимчасово припиняю про таке розуміння і всупереч всіх правил даю перевагу опозиції. Нижче я перечислю заперечення, які мені до тепер приходилося чути проти місячної суботи. Для зручності я їх також пронумерую, бо надалі ми будемо мати справу з ними.

1. Субота, яку ми тепер святкуємо, не прив’язана до Місяця, а прив’язана до першого дня творіння.

2. Бог не міг допустити, щоб усі народи світу, в тім числі євреї, святкували не ту суботу.

3. Субота немає нічого спільного з Місяцем, бо Місяць був створений четвертого дня, а не разом з суботою.

4. Для чого допускати, щоб усі люди не знали про місячну суботу а в кінці часів відкривати цю новину і при цьому створюється маса проблем, неполадок, непорозумінь пов’язаних з сучасним календарем.

5. Учення про місячну суботу не може бути правдивим з простої причини, що на початку місяця від суботи на наступної суботи може бути сім, вісім, а то й дев’ять днів, а це суперечить Божій заповіді (Вихід 8-11).

6. По Місяцеві Божий народ святкував Господні свята, а субота зовсім була відокремлена від них.

7. Чому ніде в Біблії, а головне в історії, немає прямих доказів про місячну суботу, або про зміну місячної суботи, або, навпаки, про переміну сучасного календаря.

Отож, дорогі друзі, ви напевно побачили, що до цього питання я хочу підійти чесно, зі страхом Божим, без упередження. Раджу вам, улюблені брати і сестри, підійдіть і ви до питання про місячну суботу також без упередження. Я боюся бути зведеним неправдивою наукою, а ще більше мені страшно звести вас з праведної дороги. Ось на цьому я закінчую свій трактат. Я б закінчив, якби не Біблія.

Тому то зараз ми з вами методично будемо користуватися текстами зі Слова Божого. Після біблійних текстів будуть коментарі, але роздумувати, робити висновки і вибір належить зробити вам.

Мені здається, що багатьом з вас прийдеться закрити очі на певні вірші з Біблії, або їх перекрутити, чи вистригти з власних Біблій. Я дуже хочу, щоб ви дали письмову відповідь, або на сайті Інтернету, щодо святкування суботи згідно місячних фаз. І нехай Господь допоможе нам пізнати і прийняти гірку правду, або остаточно переконатися, що вчення про місячну суботу від лукавого. Разом з цим, силою фактів з Біблії звільніть і мене від гніту неправдивої науки, яка захопила мене (я так пишу з причини, що багато так думають). І так після молитви, зі Святим Духом і з тремтінням, ми поринаємо з вами у захоплюючий світ Біблії.

1. Перший свідок (автор книг Мойсей).

Левит 23:32. „ Він субота повного спочинку для вас, і ви будете впокоряти душі свої, ввечері дев'ятого дня місяця від вечора аж до вечора будете святкувати вашу суботу ”.

Коментар. З контексту перекладу інших Біблій, випливає, що „він” – це спочинок, що стає святковою суботою. Тут прямо написано, що субота припадає на дев’ятий день сьомого місяця. Отож це саме собою означає, що субота прив’язана до місяця. Правда, треба відмітити, що мова йде „про вашу суботу” а не Господню. Про це ми будемо мати роздуми далі.

Левит 16:29-31. „ ²⁹ І це стане для вас на вічну постанову, сьомого місяця, десятого дня місяця будете впокоряти ваші душі, і жодної праці не робитимете ви, ані тубілець, ані приходько, що мешкає серед вас, ³⁰ бо того дня буде окуп ваш на очищення ваше, зо всіх гріхів ваших станете чисті перед Господом. ³¹ Субота повного відпочинку від праці вона для вас, і ви будете впокоряти душі свої, – це вічна постанова ”.

Коментар. Знову очевидний факт про зв'язок суботи з днями місяця. Цікаво відмітити, що на єврейській мові ця субота називається „суботою субот”. Чи не здається вам дивним, що субота субот пов’язана з місяцем, а інші суботи непов’язані.

Числа 29:1, 7. „ ¹ А сьомого місяця, першого дня місяця святі збори будуть для вас, жодного робочого зайняття не будете робити, це буде для вас день сурмлення. ⁷ А десятого дня того сьомого місяця будуть для вас святі збори, і будете впокоряти свої душі, жодного зайняття не будете робити ”.

В цих текстах мова йде про те саме свято сьомого місяця – день Очищення, судний день, а всі дні називалися святом труб. Коли ми читаємо про дні місяця, то само собою стає ясно, що євреї календаря на стіні не мали, тому вони змушені були дивитися на Місяць і об’являти початок святкових днів і субот. З книги Чисел ми подали тільки перший і сьомий вірші. Між ними згадується про жертвоприношення, які приносилися нового місяця. Від цього місяця й надалі ми будемо розглядати тему не тільки суботи по Місяцю, але й новомісяччя.

Висновок: Після наведених текстів зі Святого Письма я особисто не міг би твердити, що субота НЕ прив’язана до днів місяця, тобто до Місяця (дивись заперечення № 1).

Отже ми отримали три тексти з Біблії. Це добре, але цього дуже мало. Згідно Біблії (Повторення Закону 19:15, 17:6; Числа 35:30 2КОР13,1) – одного свідка не досить, потрібно два або три свідки. Автор книг Левит і Числа – це один свідок. Потрібні ще свідчення.

2. Другий свідок (автор книги Хронік).

1 Хронік 23:30-31. „ ³⁰ І щоб ставати щоранку на подяку та на хвалу Господа, і так і на вечір. ³¹ І при всякому спаленні цілопалень для Господа на суботи, на молодики, і на свята в числі за правом на них, завжди перед лицем Господнім ”.

Коментар. Бажано наведені вірші читати в контексті, тобто кілька віршів вище і нижче, і так завжди. Варто підкреслити, що жертви Господу приносилися на суботи, на молодики і на свята.

Слово „молодики” означає молодий місяць, тобто новомісяччя. Раніше я слухав науку, що всі біблійні свята діляться на три види: Субота (Левит 23:1-3), як повеління Бога Отця; Пасха (Левит 23:4-8), як повеління і прообраз на Христа і День П’ятидесятниці (Левит 23:16-22) на Духа Святого. Таке вчення цікаве і багатогранне, але не відповідає повній правді Біблії. Біблія, починаючи з книг Хронік, в багатьох місцях (як це ми побачимо далі) ділить всі Божі постанови на три, але зовсім різні види - суботи, новомісяччя і Господні свята.

З вірша 1 Хронік 23:31 треба запам’ятати вираз: „ в числі за правом на них ”. Тобто цілопалення (як служіння Богу) приносилися в числах місяців і за правом на них. Господь, а не людина має право давати Свій відлік, звідки і як мали починатися суботи, молодики і свята.

Зверніть увагу, що новомісяччя написане між суботами і святами, немовби як з’єднуюча ланка між двома постановами.

2 Хронік 2:3. „ Ось я будую храм для Ймення Господа, Бога мого, щоб присвятити Йому, щоб кадити перед Його лицем запашне кадило, і для постійного покладення хліба та для цілопалення на ранок і на вечір, на суботи й на молодики та на свята Господа, Бога нашого. Навіки це над Ізраїлем! ”

Коментар. Ми знову бачимо три види Божих повелінь: суботи, молодики (новомісяччя) та свята Господні.

2 Хронік 8:13. „…щоб за потребою кожного дня приносити же-ртву за Мойсеєвим наказом, на суботи, і на молодики, і на свята три рази в році: в свято Опрісноків, і в свято Тижнів, і в свято Кучок ”.

Коментар. Ми знову дізнаємося про три види Божих повелінь, при чому третє повеління – свята, діляться на три групи: свято Опрісноків (Пасха Христа) свято Тижнів (П’ятидесятниця Святого Духа), свято Кучок (як згадка про минулі чуда і подорож у пустелі, і віра в майбутнє тимчасове замешкання в небі).

2 Хронік 31:3. „ А царева частка зо здобутку його приділена була на цілопалення: на цілопалення ранішні та вечірні, і на цілопалення на суботи й на молодики та на свята, як написано в Законі Господньому ”.

Коментар. Всі три групи Божих повелінь записані в Законі Господньому. Це надто серйозне твердження! Дорогий друже, якщо тебе не зупинили зв'язок між суботами і днями місяців першого свідка, то, можливо, тебе спонукають до роздумів про нерозривний зв'язок субот, новомісяччя (молодиків і свят свідчення другого свідка.

ВИСНОВОК: Ми привели твердження другого свідка. Це дуже добре, але буде краще, якщо запросимо й третього свідка.

3. Третій свідок (автор книги Псалмів).

Псалом 80/81:2-5. „ ² Співайте Богові, нашій твердині, покликуйте Богові Якова, ³ заспівайте пісню, і заграйте на бубні, на цитрі приємній із гуслами, ⁴ засурміть у сурму в новомісяччя, на повні в день нашого свята, ⁵ бо це право Ізраїлеві, Закон Бога Якова! ”

Коментар. Ми дізнаємося, що в день новомісяччя трубили в сурму а також на повні (тобто повний, цілий Місяць) також було якесь свято. Дуже важливо спитати себе, а яке то було свято в повний Місяць?

Цікаво що далі написано „бо це право Ізраїлеві і Закон Бога”. У 4 вірші спочатку написано новомісяччя, а потім на повні в день свята, а в 5 вірші спочатку написано право Ізраїлеві, а потім Закон Бога Якова. Давайте порівняємо два перших написи у двох віршах і так само другий напис.

В результаті такого порівняння випливає, що новомісяччя – це Боже право дане Ізраїлеві, а свята – це Божий Закон. Ясна річ, що сатана, як ворог Божий, ненавидить Бога і все Боже. Ось чому в книзі пророка Даниїла 7:25 (переклад Огіенка) читаємо: „ І він буде говорити слова проти Всевишнього, і пригнобить святих Всевишнього, і буде думати позмінювати свята та права, і вони віддані будуть у його руку аж до одного часу, і часів і половини часу ”.

Шановний читачу! Чи не стрепенулося твоє серце з приводу такого дивного пророцтва. Якась влада так пригнобить святих Всевишнього (Божий народ), що вони будуть віддані у руку тих, що змінили свята та права. Згідно Псалма 80/81:4-5 – новомісяччя – це право, а свята Госпо-дні – це Закон Бога. Отже влада з книги Даниїла змінить новомісяччя (право) і свята (Божий Закон).

Даниїла 7:25 (переклад Хоменка і „Святе Письмо”) так подає: „ І слова на Всевишнього буде вирікати та святих Всевишнього буде гнобити, й задумає змінити свята й закон; і вони будуть віддані в його руки до часу, до часів і половини часу ”.

Прочитавши ці слова згадайте заперечення № 7 і зробіть певні вис-новки. Звичайно можна сказати, що новомісяччя і свята були дані не нам а євреям, тоді між ними містяться і суботи, а отже вони також дані тільки для євреїв.

Ще цікавіше вірш у Даниїла 7:25 подається в перекладі Біблії Куліша: „ І буде дорікати Всевишньому й гнобити святих Всевишнього; йому буде навіть видітись, що зможе знести в них час і закон, і будуть віддані вони в його руки до часу, до часів і половини часу ”. Якась влада навіть змінить час – це виглядає якось неймовірно і неможливо змінити час, і це важко зрозуміти. Для пояснення картини ми подамо інше місце з книги Псалмів.

Псалом 103/104:19. „ І місяця Він учинив для означення часу, сонце знає свій захід ”. Стосовно перекладу Куліша з Даниїла 7:25 влада знесе час. Якщо Бог учинив Місяця для визначення часу, то треба якесь свято, що безпосередньо зв’язане з Місяцем викинути і тоді час переміниться. І це свято – новомісяччя! Викинувши чи позабувши новомісяччя, Боже повеління про час буде порушено, тобто весь час для поклоніння Богу не буде відповідати Божим правам чи правилам. Отже Місяць дає початок часу. Якщо можна би змалювати особу, як прообраз Правдивої Церкви, то вона мала би брати відлік часу, як точку опори, від Місяця. Поданий Псалом прекрасно узгоджується з біблійним віршем з книги Буття 1:14. „І сказав Бог: „ Нехай будуть світила на тверді небесній для відділення дня від ночі, і нехай вони стануть знаками, і часами умовленими, і днями, і роками ”.

Отже Бог дав трьох свідків для визначення часу – Сонце, Місяць і зорі. Провідну роль у визначенні часу відіграє Місяць, як найближчий свідок для нашої планети. Також варто звернути увагу, що вони (в тому числі і Місяць) є знаками для часів.

У книзі Єзекіїля 20:12 написано: „ І також дав Я їм Свої суботи, щоб були вони знаком поміж Мною та між ними, щоб пізнати, що Я Господь, що освячує їх ”. Не треба боятися глибинно досліджувати Біблію і взявши до уваги слова з Буття, Псалмів, Єзекіїля та Даниїла ми приходимо до висновку, що Місяць є знак для Божої суботи, як знак між Богом і людьми. Можливо хтось запідозрить мене в тому, що я маніпулюю чи комбіную біблійними текстами, то в четвертому свідченні ви побачите ще пряміші докази щодо зв’язку Божої суботи і святом новомісяччя (тобто зв'язок суботи і Місяця).

ВИСНОВОК: Місяць є знаком визначення часу, а Божа субота є знаком між Богом і людьми. Таким чином Місяць, як Божий свідок є знаком Божим у просторі для знаку Божого – суботи в часі. Біблія застерігає нас про можливу підробку до цієї книги (Об’явлення 22:18-19). Можна щось дописати чи щось відняти, але щось підробити чи зупинити в русі Сонце, Місяць чи Зорі – це не під силу людям. Ми прочитали захоплююче свідчення третього свідка. Це сильно й прекрасно, але наша справа настільки важлива, що даємо слово четвертому свідку.

4. Четвертий свідок (пророк Ісая).

Ісаї 1:13-14. „ ¹³ Не приносьте ви більше марнотного дару, ваше кадило огида для Мене воно: новомісяччя та ті суботи і скликання зборів, не можу знести Я марноти цієї!... ¹⁴ Новомісяччя ваші й усі ваші свята ненавидить душа Моя їх: вони стали Мені тягарем, Я змучений зносити їх... ”.

Коментар. Бог не приймав святкування новомісяччя і суботи не з тієї причини, що вони вже втратили своє призначення. Ні! А з причини гріхів народу і лицемірства. Зі слів пророка ми бачимо цікаву послі-довність: новомісяччя, суботи і скликання зборів. Чи може хтось після всіх вище зазначених чотирьох свідків твердити, що між Місяцем і су-ботами немає жодного зв’язку? Якщо пресвітер чи проповідник й надалі буде навчати інакше – то він просто є крутій Слова Божого. Якщо 13 текст прямо вказує на зв'язок між новомісяччя і суботами, то 14 текст говорить про зв'язок між новомісяччя і святами. Так що кудись дітися, ховатися, чи втікати від правди нема куди.

Вчення про новомісяччя і їх нерозривний зв'язок з суботами і Божими святами – це зв'язок святий, біблійний і безпосередній. Може хтось і далі буде вперто заперечувати, що, мовляв, Місяць показує ваші (людські) суботи але не Божі.

Дорогий друже! Бог і це передбачив. Є Один Єдиний і абсолютно ідеальний Свідок вірний і правдивий (об’явлення 3:14 і 22:13) „Свідок вірний і правдивий, початок Божого творива” і „Я Альфа й Омега, Перший і Останній, Початок і Кінець”. Цей же Свідок на початку книги Ісаї і вкінці свідчить про одну велику правду. Наводимо з останнього розділу цієї книги прекрасне повчання.

Ісаї 66:22-23. „ ²² Бо як небо нове та нова та земля, що вчиню, стануть перед обличчям Моїм, говорить Господь, так стоятимуть ваші нащадки та ваше ім'я! ²³ І станеться, кожного новомісяччя в часі його, і щосуботи за часу її кожне тіло приходитиме, щоб вклонятися перед обличчям Моїм, говорить Господь ”.

Коментар. Зв’язок між новомісяччя і Божою суботою більш ніж очевидний. Я поражаюся своїй власній сліпоті, коли десятки років цитував іншим цей текст, як доказ святкування суботи, а святкування новомісяччя я не бачив. Але не це головне. Основне в тому, що Слово Боже закликає нас святкувати суботу, як день поклоніння Богу і що треба святкувати вчасно (за часу її). Виявляється, яке це є тривожне застереження? Можна святкувати, але не в часі її. Що ж це може означати? А це означає, що спочатку треба визначити новомісяччя в часі його (коли появиться перший, найтонший серпок) і тільки від новомісяччя можливо святкувати суботу за часом її. Можливо, що хтось заперечить – що це буде на новій землі. Тоді май честь і гідність сказати, що євреї на цій грішній землі ніколи не святкували новомісяччя і суботу і що це буде тільки на новій землі. Якщо це так, то в Біблії взагалі не було би написано про новомісяччя разом із суботами. Ні, друже, май відвагу глянути правді прямо в вічі.

Коментар: Князі приносили для Господа цілопалення в свята, в новомісяччя та в суботи й в усі свята. Кидається в очі той факт, що новомісяччя такі ж святі, як і інші Господні свята. Доказом цьому є наступний контекст: 45:21 – написано про день Пасхи; 45:20 – початок свята сурмлення; 45:25 – свято Кучок і 45:18 – новомісяччя. Правда, хочу сказати, що навіть таке твердження можна легко відкинути тим, що чомусь новомісяччя і суботи написані окремо, значить вони не зв’язані. Тоді з такої логіки випливає, що свята і суботи мали би бути написані разом хіба що одним словом і з однакових букв, а інакше вони не мають нічого спільного.

Єзекіїля 46:1 написано: „ Так говорить Господь Бог: Брама внутрішнього подвір'я, що звернена на схід, буде замкнена шість день праці, а суботнього дня буде відчинена, і в день новомісяччя буде відчинена ”. Якщо хтось хоче відрізнити і тут новомісяччя від суботи, то я ще такого не чув, щоб сполучник „і” роз’єднував два слова чи кілька слів. Прочитайте ще раз підкреслене. Тоді виходить, що новомісяччя і субота один і той же день? Ні! А інакше, чому написані ці дві постанови? Виходить, що згідно Божого календаря новомісяччя не входило у тиждень, це був перший день місяця, але не перший день тижня. Коли це так, то тоді стає ясно чому у кн. Левит 23:6 і 23:34, 39 – великі Божі свята припадали на п’ятнадцяті дні місяців і це були суботи. Яким чином субота припадає на 15 день, адже два тижні дають у сумі число 14. Субота за Григоріанським календарем мала би бути чотирнадцятого дня місяця. Висновок простий – день новомісяччя – це перший день місяця, наступний день буде другим днем місяця, але першим днем у тижні. І так виходить, що п’ятнадцятого дня місяця є субота. З цього випливає, що новомісяччя (а це був неробочий день) виміряють сучасним Григоріанським календарем. Поглянемо, що тоді виходить: один день новомісяччя плюс шість робочих днів дають сім, а через місяць додається ще один день новомісяччя – уже є вісім днів, а субота виходить дев’ятим днем. Це таке явище, якби я прийшов до вас вимірювати ваші речі своїм видуманим метром і ще маю до вас претензії, що ці предмети не відповідають стандарту (дивись заперечення № 5). Це заперечення, не знаю свідомо чи несвідомо, але створено штучно видумане, щоб спотвор-рити Божий календар.

Єзекіїля 46:3. „ І буде вклонятися народ Краю при вході цієї брами в суботи та в новомісяччя перед Господнім лицем”. Ти маєш право громити це вчення і навіть громити автора цієї брошури, громити його гідність і честь, але ти не це громиш. Ти ідеш проти Того, Хто дав новомісяччя і суботи. Я не знаю, як Господь подивиться на твої погроми. При цьому всьому все ж таки варто закарбувати в своєму серці слова: „Так говорить Господь Бог”! (Єз. 46:1). Народ поклонявся перед Господом в суботу та в новомісяччя. Може слово „та” також доводить, що між суботою і новомісяччям немає нічого спільного.

Дорогі краяни, мій народе! Щоб ми не говорили. Як би ми не крутили, а народ Краю поклонявся Господу як в новомісяччя так і в суботу.

Приходилося чути ще одне заперечення, що новомісяччя було першим днем у тижні. Допустимо, що таке вчення є істинним, то що тоді виходить? Ми уже довели, що новомісяччя було неробочим днем (Єз. 46:3), то тоді до суботи залишається ще п’ять днів. Якраз таке заперечення заперечує Божу Заповідь (Вих. 20:8-11).

Існує ще одне своєрідне заперечення – у 23 розділі кн. Левит немає згадки про новомісяччя, то, значить, воно не потрібне. Однак треба бути чесним перед собою, бо є інші місця в Біблії (крім Лев. 23), де перераховані всі свята. І там написано про новомісяччя – але нам це згадувати не вигідно. Це все написано в кн. Числа у 28 і 29 розділах. А там коротенько згадується: 28:9 – про суботу; 28:11 – про новомісяччя; 28:16 – про свято Пасхи; 28:17 – про опрісноки; 29:1 – про свята сурмлення; 29:12 – про свято Кучок 29:6 – окрім новомісячного цілопалення. А новомісячне цілопалення завжди приносилося перед суботою (Числа 28:1-8). Це все робилося до настання суботи. Ми наголошуємо на основі Левит 23, бо там нема написано про новомісяччя (хоча про свята уже згадано в Левит 23:2 щодо суботи), зате Числа 28 і 29 розділи навіть не згадуємо, бо там є про новомісяччя. Субота, як сьомий день тижня, тільки тоді не має нічого спільного з Місяцем, коли вона не міститься в числах місяця, або вимірюється іншим календарем – а це нісенітниця. Але Бог з розумінням ставиться до нашого замішання і в Своїй мудрості дає для нас чергового, шостого свідка.

6. Шостий свідок (пророк Осія).

Осії 2:13. „ І зроблю кінець усякій радості її, святу її, новомісяччю її, і суботі її, та всякому святковому часові ”. За скоєння блуду і перелюбу (Осії 2:6-12) Бог карає Свій народ у незвичний спосіб. Він робить кінець усякій радості, усім святам, новомісяччям і суботам, а також Бог перед-бачив, що юдеї можуть установити й свої свята, і їм прийде кінець. Чи можна після цього навчати, що Бог не міг допустити, щоб Його народ забув про правдиві Божі суботи (див. заперечення № 2). Мало цього. Читайте в іншого пророка, там є ще сильніші слова.

Плач Єремії 2:6: „Понищив горожу Свою, немов у садка, місце зборів Своїх попустошив, Господь учинив, що забули в Сіоні про свято й суботу, і відкинув царя та священика в лютості гніву Свого.. ”.

Коментар: Господь учинив так, що забули про свято й суботи. А чому не згадано про новомісяччя? Цікаво, а може воно так не зв’язане з суботами і святами, що останнім Бог учинив кінець, а новомісяччю ні. Це явно противникам новомісяччя не до смаку. Я також не думаю, що новомісяччя було більшим святом, ніж суботи і свята. Але чому тут не згадано, а в Осії 2:13 – згадано. Я думаю, що в такий спосіб Бог пророчим духом вирішив показати плачевну ситуація Свого народу, коли вони знають про свята й суботи, але новомісяччя не помічають, то це дійсно плачевно і через це в кн. Плач Єремії так написано.

Слід підкреслити, що сучасний Ізраїль не святкує новомісяччя, а, отже, не святкує й правдивої суботи. Таким чином, поки вони (Ізраїль, Юда) не приймуть молодиків (свято молодого Місяця – новомісяччя), то вони нічого вчасно не святкують і це їх погубить. Іншими словами, якщо євреї не приймуть новомісяччя, то вони втратять свою землю, свої поля і молодик (свята новомісяччя) їх пожере.

Ви скажете, що я фантазую про таку ситуацію і такого прямого застереження не написано. А якщо таке є написано, що тоді скажете?

Осії 5:7: „ Вони зрадили Господа, бо породили сторонніх дітей, тепер їх пожере молодик разом із частками їхнього поля ”.

Коментар: Народ зрадив Господа, бо породив (нагуляв) сторонніх дітей. Чому їх пожере молодик, а не суботи чи Господні свята. Відповідь може бути тільки така – новомісяччя є першим святом кожного року, кожного місяця і таким чином є мірою, відліком усього святкового часу (субот і свят). Якщо новомісяччя відкинути чи просто не помічати, то всі решта суботи й свята будуть святкувати невірно. Ми уже згадували, що народ Божий, як і Церква Божа, мали відраховувати час поклоніння Господу від Місяця. Місяць – це точка відліку, точка опори для їхніх ніг, на цьому вони мали стояти. Тому Господь повідомляє, що вони зрадили Його. Кульмінацією зради є час, коли юдеї не прийняли Христа, як Господа суботи (Матвія 12:5-8 і Марка 2:27-28), тому й не дивно, що вони святкують неправдиву суботу.

На початку трактату ми перечислили сім заперечень щодо місячної суботи. Отож було би законно для повноти запросити ще й сьомого свідка. Правда, надаємо слово тут не тільки одного сьомого свідка, а кількох свідків.

7. Сьомий свідок (автори кількох книг Біблії)

2 Царів 4:23. „ А він сказав: Чому ти їдеш до нього? Сьогодні не новомісяччя й не субота. А вона відказала: Добре!”

Коментар. Ще в часи давніх пророків (Іллі та Єлисея) побожні люди в час новомісяччя і в суботу йшли до Божих людей на поклоніння Господу.

Неемія 10:34. „… на хліб показний, і на постійний дар, і на постійне цілопалення, на суботи, на молодики, на свята, і на освячені речі, і на жертви за гріх на окуплення за Ізраїля, і на всяку працю дому нашого Бога ”.

Коментар. В час повернення з вавилонського полону поряд з відновленням храму і Єрусалиму, відновлялися служіння Богу на суботи молодики і на свята. Усі три категорії Божих повелінь написані завжди разом.

Амоса 8:4-7. „ ⁴ Послухайте це, ви, що топчете бідного, і що прагнете винищити всіх убогих з землі, ⁵ кажучи: Коли то мине новомі-сяччя, щоб нам збіжжя продати? І субота, щоб нам відчинити збіжеві комори? Щоб зменшити ефу, і щоб шекля побільшити, і щоб викривляти обманну вагу, ⁶ щоб купувати за срібло нужденних, а вбогого за взуття, і попродати послід збіжевий? ⁷ Господь присягнув славою Якова: Не забуду ніколи усіх їхніх вчинків! ”

Коментар: В новомісяччя і в суботу євреї не торгували, але робили це все в дусі ганебного лицемірства, думаючи щоб скоро закінчилися святі дні: новомісяччя і суботи. За таке легковажне ставлення до Своїх постанов Господь присягнув, що ніколи не забуде усіх їхніх учинків.

На тлі наших роздумів і в дусі послуху до всіх Божих повелінь наведу цитату з однієї брошури: „Новомісяччя на той час було дуже важливим святом, бо завдяки йому народ знав точний час початку нового місяця. Священики в цей час сурмили в сурми, даючи знак народові, що почався новий місяць. Якщо би за якоїсь причини змістився початок місяця, то змістилися б і всі свята.

Сьогодні ми маємо астрономічні прилади, завдяки яким вчені за будь-якої погоди точно визначають початок нового місяця і відзначають це в календарях. Тому в цей день необхідність сурмити відпала, як і святкувати”.

Дорогий друже, брате! Хто б ти не був, ти побачив тільки зв'язок новомісяччя і свят. Але чомусь ти не побачив зв’язку між трьома повеліннями: новомісяччя, суботами і святами. У Біблії таких віршів десятки, в яких нерозривно ідуть ці три постанови. Чи має право людина говорити, писати, а чи навчати, що свята новомісяччя непотрібні, або навпаки.

Хіба не один Господь Бог дав новомісяччя, суботи і свята і хіба не в одній Біблії це все написано? Хто дав нам право це

Ми докоряємо іншим церквам, що вони викинули з Божого Закону четверту Заповідь, а ми з трьох Божих повелінь викидаємо новомісяччя. В такому разі чим ми кращі від них? Чи можна нам (тобі, мені) говорити, що необхідність святкування новомісяччя відпала і це прикривати чи оправдувати досягненнями цього світу та ще й посилатися на точні астрономічні прилади. Хіба ж ми не знаємо, що цей світ і його вчені не дотримуються жодного Божого повеління, а точно відзначати початок нового місяця ніколи не замінить поклоніння Живому Богові у новомісяччя, суботи і Господні свята. Нам так чинити не можна. Тим людям, які дотримуються думки, що необхідність святкувати новомісяччя відпала, я хотів би нагадати що в Ісаї 66:22-23 написано: „ ²² Бо як небо нове та нова та земля, що вчиню, стануть перед обличчям Моїм, говорить Господь, так стоятимуть ваші нащадки та ваше ім'я! ²³ І станеться, кожного новомісяччя в часі його, і щосуботи за часу її кожне тіло приходитиме, щоб вклонятися перед обличчям Моїм, говорить Господь ”. І якщо ми будемо там, то з Божої милості перше наше поклоніння Богу буде в день новомісяччя (в тому числі й автору брошурки проти новомісяччя). То там, на новій землі, ми хочемо бути і навіть не проти вклонитися Богові в новомісяччя! Там і тоді так, а тепер ми новомісяччя відкидаємо. Якось негарно, не чесно все виходить. Може це буде в Царстві Божому, а тепер не обов’язково. Згадаймо, коли нам говорять про суботу, то яка наша реакція і як зреагує на нас Господь. В Єзекіїля 46:1-3 написано, що „… буде вклонятися народ Краю при вході цієї брами в суботи та в новомісяччя перед Господнім лицем”. Можливо ти думаєш, що в часи Христа новомісяччя було забуте? Тоді в Матвія 17:14-18 написано, що до нашого Спасителя підійшов один батько, щоб його сина зцілив. Серед іншого, батько говорить, що його син біснується в новомісяччя і мучиться тяжко. Любі друзі! Сатана ненавидить Бога, Божий народ і Божі повеління: новомісяччя й суботи. Ось чому наш Господь Спаситель зціляв людей у суботу і тим звільняв їх від сатанинських пут (Луки 13:10-17; Матвія 13:9-15; Марка 3:1-6). Тоді Господь зцілив біснуватого і видужав хлопець тієї години і сатана вже не мучив його в день новомісяччя. Ця думка, що в час нового місяця і час повного місяця сили сатанинські особливо впливають на людей глибоко вкоренилося в розумах багатьох народів. Сатана хоче це Боже повеління затьмарити, але Господь говорить, що він наш сторож і „…вдень сонце не вдарить тебе, ані місяць вночі ” (Псалом 120/121:2-6). Сатана мучив людей в новомісяччя і в суботу, бо повеління Божі про ці дні йому ненависні.

Один служитель говорив, що святкувати новомісяччя було немо-жливо з однієї простої причині. Далі він логічно і переконливо доводив, що коли появлявся перший серпок на небі, то як люди могли повідомити одні одним, що сьогодні новомісяччя? І дійсно, все виглядає правдоподібно, адже мобілок і телефонів тоді не було. Звідси випливає, що поки всі євреї взнають, що сьогодні вечором новомісяччя, то воно (новомісяччя) до того часу вже пройде. Таким геніальним здогадом, блискучим розумом і залізною логікою можна захопитися або жахнутись. Виявляється. Що такий розум, здогад і логіка зводять нанівець славні слова зі Святого Писання: „Так говорить Господь!” (У Біблії зустрічається 228 разів) Бо саме ці слова велично і врочисто звучать у пророка Єзекіїля 46:1-3. А, між іншим, там написано, що народ Краю буде вклонятися перед Господнім лицем у суботи та новомісяччя. Зі слів згаданого вище служителя виходить, що Господь Бог дав Своєму народові святкувати новомісяччя, якого ніхто, ніколи і ніде не міг визначити.

Дорогі християни! Чи ви повірите таким служителям і в такого Бога, якого вони створюють на свій образ. Я би таким служителям радив взагалі нічого не казати проти будь-якого Божого повеління. Як не знаєш що казати, то згадай слова ап. Павла „… що хай ніхто вас не судить за новомісяччя, чи за суботи… (Колосян 2:16). Отож, нікому з людей не дано права судити людей а чи легковажити певним Божим наказом. А якщо принаймні треба щось сказати, то можливо це мало би звучати так: „Новомісяччя дав Господь. Воно було, є в Біблії тепер і буде святкуватися у вічності. Ми не можемо нічого сказати проти, бо боїмося Бога, але не можемо святкувати його, бо не розуміємо, чи не знаємо, як і коли його визначити”.

Я думаю, що таке зізнання було би правдивим, чесним і побожним. Слово Боже застерігає нас, що в останні часи прийде відступлення і виявиться беззаконник, який засяде в Божому храмі і за Бога себе видаватиме (Дан. 7:25, 8:25; 2 Сол. 2:3,4), тобто серед віруючих людей.

Дорогі й улюблені читачі цього трактату! Я вас щиро прошу моліться, щоб ні в кого серед нас не піднісся дух відступлення і не було противників Божому Законові, заповідям і повелінням.

А тепер мені хочеться (на мою думку) написати найважливіше з усього мною написаного. Я це підкреслюю нижче.

Кожній душі: братові, сестрі, всім хто буде читати це написане: „Я не говорю і не закликаю покидати хоронити (дотримуватися) суботи, яку ви до цього часу хоронили. Що написано пером, то не видовбаєш топором. Дух Святий мені радить, щоб я нікого не спокушував, щоб ніхто не розчарувався у Слові Божому, чи в тому, що тепер написано, і не пішов у світ. Але є одна порада усім: хай ніхто ніколи і ніде не бореться проти того, про що написано в Біблії і воно йому не зрозуміле. Не воюйте проти Божого Слова. Хай кожен тримається власної думки, досліджує Слово Боже а Господь зробить все, що відповідає Його волі і в свій час відкриє”.

Дії Святих апостолів 5:38, 39: „ І тепер кажу вам: „Відступіться від цих людей, і занехайте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде, розпадеться вона. А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам богоборцями! ”

Можливо ти переконаний, що після смерті і воскресіння Христа апостольська церква не хоронила новомісяччя? Тоді прочитай послання ап. Павла до Колосян 2:16-19. Цей уривок можна розуміти по-різному, якщо не брати до уваги усі вище наведені Біблійні тексти. Отож, беручи до уваги наведені вірші, а особливо Ісаї 66:22-23; Єзекіїля 46:1-3; Осії 5:7, а найбільше те, що віруючі колосяни повірили в Господа Ісуса, то вони прийняли чергові свята, новомісяччя і суботи. Павло, захищаючи їх говорив, щоб їх ніхто за це не судив. Далі Павло цікаво викладає своє розуміння „… ¹⁶ Тож, хай ніхто вас не судить за їжу, чи за питво, чи за чергове свято, чи за новомісяччя, чи за суботи, ¹⁷ бо це тінь майбут-нього (в майбутньому ми також будемо поклонятися Богові в новомісяччя і в суботу), а тіло Христове ”. Ясна річ, що не прийнявши Христа і не повіривши, що Він помер заради нашого спасіння – виконання всього є ніщо. Тільки через тіло Христове, через Христову смерть, усі ці свята, новомісяччя і суботи мають значення.

Якщо ви й надалі впираєтесь і вчинили своє серце запеклим, то знайте, що ви потоптали, злегковажили і викинули зі своїх Біблій наступні вірші, в яких разом згадані усі три види Божих повелінь, або разом написані новомісяччя і суботи.

Отож ви викинули оці вірші зі святої книги Біблії:

2 Царів 4:23;

1 Хронік 23:31;

2 Хронік 2:3, 8:13, 31:3;

Неемії 10:34;

Ісаї 1:13, 66:22-23;

Осії 2:13;

Амоса 8:5;

Єзекіїля 45:17, 46:1-3;

Колосян 2:16-17.

До цього списку не внесені вірші, в яких згадано тільки про одні новомісяччя без субот і свят, то ви викинули ще більше віршів.

А тепер поговорило, яке свято було на повні (в повний місяць). Про це згадується в Псалмі 80/81:1-5. Цього питання ми дещо торкнулися, розглядаючи свідчення третього свідка. Повний місяць настає з чотирнадцятого на п’ятнадцяте число кожного місяця. Цікаво, а що ж сталося в цей день, коли він був названий святом, правом Ізраїлеві і Законом Бога Якова. Першого місяця п’ятнадцятого числа (в тижневу суботу) наш Спаситель приніс Себе в жертву, задля нас лежав у могилі. Саме цей день святкували євреї кожного року згідно 23 розділу кн. Левит. Саме в цей день Бог вивів Свій народ з Єгипту. І саме в цей день завжди на небі є повний місяць. Ти можеш сам у цьому переконатися, коли після прийняття Господньої вечері, а вірніше спомину страждання і смерті Христа 14 Авіва вечором, ти, коли уже наступив п’ятнадцятий день місяця, поглянеш на небо. Там, серед зоряного намиста, тебе зустріне повний місяць. Це надзвичайно чудове явище, коли правдивість Божих слів ти можеш знайти (побачити) в небі. Який чудовий і премудро-славний наш Творець і Спаситель! А ми дивуємося, чому чотирнадцяте Нісана не припадає завжди на один і той же день, бо ми живемо не за Божим календарем, але Місяць тієї ночі завжди повний. До речі, в місяць дозріваючого колосся, коли помер Господь, дозріла Божа воля (настав час) і виповнилися часи (повний Місяць). Саме слово „Авів” закарбоване в сучасній назві колишньої столиці Ізраїлю – Тель-Авів, що значить „колос”, а Сонце того місяця переходить в сузір’я Овна (Агнця), ніби вказує, що цього місяця мав померти Агнець Божий. Новомісяччя (як свято), кожного дня на небесному світилі передає нечутні Божі слова, що настає такий то день. А справжній знавець цих Божих знамен може за фазами Місяця визначити день тижня. Ось чому в Псалмі 18/19:1-7 змальовується, як небо та небозвід розказують про чин Божих рук, ніч ночі показує думку (вночі за фазами Місяця ти бачиш дні, Божі думки), потім Сонце знає свій шлях і показує кінець робочого дня. А далі, з восьмого вірша, мова переходить про Господній Закон і про Божі заповіді. Чи можна після цього казати, що між небом (Місяцем, Сонцем) і Господнім Законом (і суботою в тому числі) немає ніякого зв’язку? І як тоді перекручено і відверто брехливо лунає наука, що Місяць вказує на час тільки для свят, а субота, виходить, зовсім інший час і не входить в число місяців?

Тепер стоїть найважливіше питання, це питання всіх питань, що нам далі робити? Цілком справедливо, що Бог чекає, щоб ми до цього дійшли самі, свідомо і з доброї волі. Ось як написано в книзі Ездри 3:5 „… а по тому цілопалення стале, і на молодики, і на всі присвячені Господеві свята, і для кожного, хто жертвує добровільну жертву для Господа ”. Тут не випадково згадане новомісяччя і Господні свята, а суботи випущені. Бог ніби хоче сказати, що субота, яка вміщена в Десятислів’я, є обов’язковою, а ось до новомісяччя і до свят хай людина приходить добровільно, хоча й субота, звичайно, не з примусу. Я особисто ще не святкую суботи за Місяцем, я просто боюся, що не дотримаю до кінця те, що розпочну. І моя молитва, щоб був милостивий до мене Господь, бо я ще не готовий до такого перелому в житті. Я не знаю як на мене подивиться Всевишній. Але я нікого не докоряю, я просто хотів написати у своїх роздумах, як я бачу цю ситуацію у світлі Біблії.

Тепер трохи поздумуємо про те, що Бог створив Місяць четвертого дня, а освячена субота – сьомий день і між ними немає ніякого зв’язку. З таким успіхом можна твердити, що немає ніякого зв’язку між Сонцем і світлом, адже воно також створене четвертого дня, а світло сталося в перший день. Якщо у Місяця є фази, то хіба Бог не міг створити Місяць у такій фазі, яка відповідала б четвертому дню (заперечення № 3).

Зупинка Сонця і Місяця, про що написано в кн. Ісуса Навина 10:12-13, також не змінило фаз Місяця. Вони просто зупинилися майже на цілий день.

А зараз ще одне цікаве повідомлення: нам уже відомо, що новомісяччя не входило до тижня, тобто воно було перед першим днем тижня. Умовно це був якби нульовий день. Не поспішай з цього сміятися, друже. В Біблії є цьому захоплююче підтвердження. В кн. Буття 1:1-5 ми бачимо, що ще до першого дня тижня існував проміжок часу, який не входив у тиждень. Хіба цей час не є прообразом на новомісяччя? Можливо про цей час написано в кн. Йова 38:4-7. Варто запитати себе, коли Бог основував Землю і поклав її основи? В перший день творіння Бог уже творив на Землі (відділив світло від темряви), а основа була покладена перед першим днем. Також „ коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини ” подібно, як це було в день новомісяччя (Псалом 80/81:1-5). Отож, якщо говорити щиру правду, то тижнева субота не була прив’язана до першого дня, бо перед першим днем уже був певний час, який дуже нагадує новомісяччя. З іншого боку, якщо субота прив’язана до першого дня, то так само вона прив’язана і до новомісяччя, бо перед першим днем тижня на початку кожного місяця завжди було новомісяччя. Після цих роздумів розглянемо ще одне питання – чи міг Бог таке допустити, щоб усі люди, у тому числі і євреї, відійшли від правдивого дня поклоніння Богові? Для чого нам переживати таке замішання, такі труднощі і незручності? Хай це не буде відповіддю, але напишу: „хочемо без замішань, труднощів і незручностей – то невіруючим і віруючим, які дню поклоніння не придають ніякого значення – їм найлегше”.

Зараз трохи біблійної історії. Скажіть, будь-ласка, яке переживання, замішання мав ап. Павло, коли після зустрічі з Ісусом виявилося, що він не служив Богові, а боровся проти Нього (Гал. 1:13-14; 1 Кор. 15:9; Дії 9:3-6)? Хто мав більші розчарування – він чи ми, коли переконуємося, що святкуємо не ту суботу? Яке переживання зазнали віруючі юдеї коли зрозуміли, що саме вони розіп’яли Христа (Дії 2:36-37)? Які непороз-міння були серед перших християн щодо обрізання (Дії 15:1-2), щодо храму (Дії 3:1, 17:24; 1 Кор. 3:16,17). Я вже не говорю про гіркі події з життя Ноя, Лота, Йова, Самуїла. Те що сталося з Лотом і його дочками, для багатьох християн, і для мене в тому числі, краще би померти, аніж таке мало би статися. Чому Бог допустив, що християн палили, вбивали, кидали на корм лютим звірам тощо. Християни були вщент винищені в Малій Азії, Палестині і Північній Африці. Колись там процвітали християнські громади, а тепер міцно засів іслам. Виявляється, що все описане вище могло відбутися, а що ми не ту суботу святкуємо, це не може статися? Вони могли бути зведені, вони могли помилятися, в них могли бути глибокі непорозуміння, а в нас має бути все гладко, все ясно ? Ми ні в чому не помиляємося? Що ми особливий народ? У пророка Захарії 13:6 – народ, який любив Бога Його ж і розіп’яв, а церква, яка підняла Закон Божий і суботу, саме вона і суботу розпинає. Що це не може статися? Я не знаю відповіді, чому і чого це сталося, але це все сталося.

Хочеться трохи поговорити про неперервний цикл тижнів. За цим циклом дні тижня ідуть один за одним. Тепер ми живемо в ньому. Згідно місячного (вірніше місячно-сонячного) календаря усе зовсім інакше. Згідно такого календаря, наприклад, кінчається місяць у неділю і після неї мав би бути понеділок наступного місяця. А то не так. Після неділі останнього дня місяця за Божим календарем іде не понеділок, а новомісяччя, а потім понеділок. Оце є цикл, що переривається. У цьому напрямку цікаво написано в кн. Вихід 31:17: „… бо шість день творив Господь небо та землю, а дня сьомого перервав працю та спочив ”. Бог перервав працю Свою – перериває цикл тижнів.

А тепер настав час дізнатися, чому наша тема має назву „Правда, яка нікому не подобається”. Справа в тому, що усі релігії світу мають і користуються якимсь календарем для визначення часу. Християнство поділилося в днях поклоніння. Одні святкують суботу, інші неділю. Мусульмани святкують п’ятницю. Індійці не мають якогось дня поклоніння. Але всі ці народи мають сучасний календар в якому назви днів співпадають у всіх народах і релігіях. Однак, місячний (місячно-сонячний) календар має, як ми уже побачили, цикл, який переривається. В такому разі це означає, що одні християни не святкують ту суботу, яку Бог освятив, інші не святкують ту неділю, в яку Христос воскрес, навіть мусульмани не святкують ту п’ятницю, в яку Аллах створив людину. Всім цим релігійним течіям неможливо прийняти Божий календар, бо їм усім треба визнати, що вони всі обмануті і, таким чином, усі помиляються. А це одній людині зробити важко, то що ж говорити про мільйони віруючих! Саме з цього я зробив висновок, що місячна субота нікому не вигідна, тобто це правда, яка нікому не подобається.

А зараз я підкреслю найгіркіші слова для мене в цьому трактаті. Ось вони: місячна субота невигідна особисто мені. Це правда, яку я не можу прийняти з тієї причини, що мені одному треба йти проти всіх, навіть проти маленької групи людей, що думають що йдуть проти світу. Надто великі труднощі для однієї людини. Я не готовий до цього. Можливо я боюся, можливо маловірний.

Читачі прочитають ці слова і розчаруються: а для чого було так багато писати і раптом все перекреслити? Це не є перекреслити. Слово Боже навчило мене гіркої істини: визнати ту правду, яку я не приймаю, або не все то правда у що я не вірю і навпаки, не все то правда, у що я до тепер вірив. Я хочу бути чесним і щирим.

У тому, що наш сучасний (Григоріанський) календар не співпадає з місячно-сонячним (Божим), будь-яка людина зможе сама переконатися. Для цього треба подивитися на Місяць в небі, а потім глянути в настінний календар. Там побачимо, що на небі може бути повний Місяць, а на календарі може бути десятого, дванадцятого числа місяця. Якщо це правда, то звідси випливає, що всі люди, племена, язики і народи, усі поголовно, зведені якоюсь владою. Чи є в Біблії хоча бодай якийсь на-як чи згадка про такий колосальний, всепланетний всесвітній обман і інтернаціональне зведення?

Ми приближаємося до закінчення наших роздумів. Історія нашої планети також приближається до кінця. Тож я вважаю, що нам пора відкрити останню книгу Біблії – Об’явлення Івана Богослова. У цій книзі Великий Бог має об’явити людям останню велику правду і розкрити останній великий обман. Нижче я тільки напишу всю цитату з Об’явлення, а далі писатиму тільки фрагменти з цієї книги.

12:9. „ І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені”.

13:7. „І їй (звірині) дано провадити війну зо святими, та їх пере-могти. І їй дана влада над кожним племенем, і народом, і язиком, і людом”.

14:8. „…бо лютим вином розпусти своєї він напоїв усі народи!”

16:14. „… це духи демонські, що чинять ознаки. Вони виходять до царів усього всесвіту, щоб зібрати їх на війну …”

17:2. „З нею (жінкою розпусницею) розпусту чинили земні царі, і вином розпусти її впивались мешканці землі”.

17:15. „…Води, що бачив ти їх, де сидить та (жінка) розпусниця, то народи та люди, і племена та язики”, тобто жінка панує над усіма народами.

18:3. Вавилон „…лютим вином розпусти своєї він напоїв всі народи! І земні царі з ним розпусту чинили...”

Дорогі друзі! Будьте чесними і скажіть: „ці слова не налякали нас?” У всіх восьми текстах вживаються слова: над кожним; всі народи; царів всесвіту; мешканців землі; напоїв усі народи; зведені всі народи. Ви наочно побачили, що обман носить всесвітній характер і тому я не дивуюся, що цей трактат зустрінуть з великим опором і відчайдушною боротьбою. Тим більше, що ми живемо у тривожний час і в пору великого протистояння. Якщо ви уважно прослідкували за всіма текстами з Об’явлення, то ви б мали звернути увагу, що у зведенні всіх народів беруть участь звірина[1] (вона), Вавилон (він) і жінка розпусниця. Звичайно, що чоловічий рід (він) і жіночий (вона) можуть звучати в слов’янських мовах, але звірина і жінка щось означають більше. Жінка в Біблії символізуе церкву, наприклад в Об’явленні 21:2; 2 Кор. 11:2,3, тоді звірина – це державна влада. Отож відбувся союз між державою і церквою і через Юліанський (імператорський) календар, а потім Григоріанський (церковний), ці обидві влади одержали контроль над цілим світом. З книги Об’явлення мене дивує ще одна річ. Як зрозуміти, що звірина має владу над кожним язиком (мовою). На мовах народів світу (в часи апостолів) назви днів тижня присвячувалися різним божкам, або небесним світилам і планетам. З давніх років ми чули, що неділя означає „день сонця”. Але нам говорили напівправду, а це значить, що нас обманювали. Справа в тому, що не тільки неділя, але й субота посвячена планеті Сатурн. Або приймаємо за істину назви обох днів, або обидві назви відкидаємо. Обман з календарем виявився настільки сильним і вдалим, що обманець обманув сам себе і повірив у свій власний обман. Вавилон (Об. 18:3), або жінка розпусниця, лютим вином так напоїла інших, що сама стала п’яна від крові святих (Об. 17:6). Зведені всі народи, в тому числі й євреї. В принципі це не дивно, якщо вони були так обмануті, що не прийняли Христа, як Господа суботи (Матвія 12:8; Марка 2:27-28), тому й не дивно, що й вони святкують підроблену суботу. Кілька речень перед цим ми зачепили питання про назви днів тижня, що носили назви небесних світил, або планет. Ми продовжимо цю тему.

Повторення Закону 4:19-20 –Бог застерігає свій народ, щоб вони не вклонялися Сонцю, Місяцю і зорям.

Повторення Закону 17:3 –поклоніння небесним світилам прирівнювалося до поклоніння іншим богам.

2 Царів 17:16 – ізраїльтяни полишили заповіді Господа і вклонялися всьому небесному війську.

2 Царів 23:4-7 – побожний цар Йосія, розпочавши реформу, попали в усі речі, що були зроблені для поклоніння небесним світилам, але в околицях Єрусалиму люди кадили для Сонця, Місяця, планет і небесних світил.

Я допускаю думку, що навіть святкуючи місячну суботу, але зробивши зображення Ваала, євреї вже відійшли від Господа. Щось подібне згадано в кн. 1 Царів 12:31-33 – коли нечестивий цар Єровоам зробив свого жертівника і настановив священиків, які не були з Левієвих синів. Таке поклоніння (небесним тілам) традиційно збереглося до наших днів у назві днів тижня: шести планетам і Сонцю. В слов’янських мовах (українській також) цього немає. На мовах же в Західній Європі весь тиждень носить імена: Місяця (понеділок), Меркурія (вівторок), Венери (середа), Марса (четвер), Юпітера (п’ятниця), Сатурна (субота) і Сонця (неділя). Але скажете ви, що ми в суботу не поклоняємося Сатурну, та неділю ми приводимо як доказ, що цей день є днем поклоніння Сонцю. Звичайно, що для цивілізованого покоління ХХІ ст. святкування неділі зовсім не означає поклоніння Сонцю. Але, дорогі друзі, основа в назві днів тижня закладена поганська. Ідея, принцип залишилися ідолопоклонницькими. А тепер хтось скаже: „А хіба субота (навіть за місячним календарем) не підлягає під назву планети? Якщо користуватися неперервним циклом (сучасний Григоріанський календар), то сучасна субота – це день Сатурна. Але мудрий Бог передбачив цей неперервний цикл божків. Свято новомісяччя перериває цей цикл і розбиває цей ідольський безперервний порядок. Хоча й тут треба бути чесним і правдивим. Самі святкування місячної суботи і новомісяччя за формою без послуху слову Бога Живого не освячували ізраїльтян. Але, все таки, допустимо таку думку, що юдеї святкували суботу від першого дня тижня а свята і новомісяччя від Місяця. Дивіться, що у нас виходить. Наприклад сьогодні свято новомісяччя – євреї не працюють. Який день мав би бути після новомісяччя? За нашим сучасним календарем міг би бути будь-який день. А як це пов’язати з тим, що Бог Місяця учинив для визначення часу? Як це буде виглядати? Наступив місяць Авів – початок року. На небі появився серп Місяця. Сама назва каже - новий Місяць. А тиждень, виявляється, може бути в середині, або в кінці. Це виходить, що новомісяччя і свята – один час а субота – це зовсім інший час. Що за хаос, плутанина, безлад і нісенітниця? Чи може народ Божий жив за двома календарями і в двох часах? Це видумки, байки.

А тепер дивіться, який порядок і злагодженість є в Божому календарі. Сьогодні новомісяччя в місяці Авіві, початок року, початок місяця, а завтра початок тижня і на небі початок Місяця – серп. Пора братися за серп, косу, пора братися за роботу. В якому календарі ви побачили мудрість Божу, а де пуста видумка людини (див. заперечення № 1, 3 і 6)?

Ось декілька віршів з Біблії, які подають для нашого розуму тверду, але поживну їжу для роздумів. Ми вже говорили, що згідно Левит 23:6 п’ятнадцятий день першого місяця завжди співпадали два свята: Опрісноків і свята субота. Це ми бачимо і в єв. Від Івана 19:31 „Був же день Приготовлення, тож юдеї, щоб тіла на хресті не зосталися в суботу, був бо Великдень тієї суботи… ”, коли в числах місяця співпали разом свято і субота. Отже, коли в п’ятнадцятий день місяця в день смерті Христа співпали два свята, то як після цього можна твердити що субота не прив’язана до Місяця?

А тепер для озброєння нашого роздуму застосуємо біблійно-календарну уяву. Отже, Христос лежав у могилі п’ятнадцятого Авіва, або Нісана і це була субота. Від цього дня тиждень назад також була субота восьмого Нісана, а тиждень вперед також була субота двадцять другого Нісана. То скажіть мені, в котрий уже раз, як це Божа субота не прив’язана до Місяця? Хтось скаже, а далі? А далі буде субота двадцять дев’ятого Нісана, але Місяця на небі уже не буде видно. А назад від восьмого Нісана мала би бути субота першого числа, але це буде новомісяччя. Саме це свято перериває неперервний цикл і відрізняє Божий календар від сучасного, по якому ми тепер живемо. Божий календар сам по собі простий і пригадуються слова пророка Осії 14:10: „Хто мудрий, то це зрозуміє, розумний і пізнає, бо прості Господні дороги, і праведні ходять по них, а грішні спіткнуться на них! ” Труднощі і складності виникають тоді, коли Божий Календар ми виміряємо Григоріанським і тому не можемо зрозуміти простих істин.

Але чи окрім Івана 19:31 є