Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Урок Шевченка. Теоретик сіонізму про Кобзаря і Україну





Ні, бо це лише одиниці здобувалися і здобуваються на гідне трактування українського народу і признання йому належних прав. Ні, бо ці одиниці залишилися і залишаються поки що як самітні острови серед російського народу.

Прихильного ставлення до українського народу з боку передових людей з російського народу не можна узагальнювати як “допомогу“ російського народу українському. Це лише проблиски майбутньої співпраці двох вільних і цілком незалежних українського і російського народів, це доказ можливості такої співпраці вже сьогодні, на ґрунті спільної боротьби проти спільного ворога — російсько-більшовицьких імперіалістів, які придушують також російські працюючі маси, жорстоко експлуатують їх і женуть умирати за чужі їм інтереси.

Прагнучи до співпраці з російським народом, ми рішуче виступаємо проти приписування російському народові ”керівної ролі“, обов'язків ”старшого брата“, що випливають нібито з якихось благородних вищих якостей цього народу (”російський народ — найвидатніша нація“, що має ”ясний розум, стійкий характер і терпіння”), бо за всім цим криється російський імперіалізм, расизм і шовінізм.

Ми стоїмо на становищі, що в світі немає повноцінних і неповноцінних народів, народів, що були б найвидатніші з-поміж усіх інших. Можуть бути тільки розвинуті і відсталі народи. Але ці останні, вийшовши зі стану своєї відсталості, не тільки нічим не поступаються розвинутим, а часто перевищують їх.

Скільки ж то свого часу не ”доказувано“ про неповноцінність слов'ян, і якими ж марними в обличчі дійсності з'являються ці докази сьогодні? Як же ж ганебно провалилися гітлерівські твердження про те, що німецька нація — найздібніша й єдина державотворча нація в світі, що їй належить право нації панів!

В кожного народу є свої національні корисні прикмети й окремі здібності, але це ще ніяк не означає, що через це дана нація — вже ”найвидатніша“, чи щось у тому роді, нація у світі. Висування якоїсь однієї нації як найвидатнішої в світі — це расизм, і як такий заслуговує тільки засудження і таврування.

Тому ми не признаємо за російським народом жодних “вищих якостей“, які давали б російському народові право ставити себе як у теорії, так і в практиці у надрядне становище щодо інших, неросійських, народів (”старший брат“, ”великий“, ”найвидатніша нація” і т.д.).

Ми також ніколи не погодимося з ”теорією“ про ”керівну роль“ росіян щодо неросійських народів, що її нібито завдяки своїм ”високим“ якостям мав відіграти російський народ на протязі історії і відіграє у сьогоднішньому Радянському Союзі, про що так багато говорять сьогодні більшовицькі імперіалісти.

Ці ”теорії“ придумали сьогодні сталінські вельможі для виправдання свого імперіялізму, для прикриття своєї колоніальної системи гноблення і експлуатації, для обдурювання, спотворювання расистським дурманом російського народу.

Ми, українці, не можемо погодитися на ці ”теорії“, ще й тому, що вони створюються часто за рахунок присвоєння найсвітліших сторінок нашої історії (цілий період Київської Русі і Галицько-Волинського князівства) і культури (напр., ”Руська Правда”, ”Слово о полку…“), шляхом свідомого применшування наших власних здобутків (все, що маємо, досягнуто за ”допомогою“ російського народу) і жахливої фальсифікації історичної правди (напр., Переяславський договір, Мазепа, Визвольні Змагання 1917-20 рр. і т.п.), бо це є метою прищеплювати українському народові почуття неповноцінності і русифікувати його.

 

Ми виступаємо проти расистської пропаганди вищості російського народу, бо вона веде до розпалювання російського шовінізму в масах і тим самим створює труднощі для справжньої співпраці між українським і російським народами, бо вона полегшує більшовицьким імперіалістам використовувати російські працюючі маси в своїх антинародних цілях.

Як сказано, отже, ОУН бореться не проти російського народу, а проти російських імперіалістів, проти усіх тих, які поневолюють або допомагають поневолювати їм.

Носієм російського імперіалізму сьогодні є більшовицька партія — ВКП(б) [Всесоюзна Комуністична партія (більшовиків) - назва Компартії СРСР з 1925 до 1952-го - ІП ], яка сьогодні вже фактично оформилася в окремий експлуататорський клас — більшовицьких вельмож. Цей новий клас експлуататорів очолює сталінська кліка.

Звичайно, частина членів ВКПб) не стоїть на імперіалістичних позиціях, але це не змінює імперіалістичного характеру цього класу як цілості. Дворянське середовище також видало цілий ряд борців проти царського самодержавства (напр., декабристів, Герцена і інших), але ці одиниці не змінили імперіалістично-експлуататорської суті свого класу.

Клас більшовицьких вельмож — це чисто імперіалістичний клас, який поневолює мільйони неросійських народів, який в результаті перемоги над своїм конкурентом — гітлерівською Німеччиною — загарбав країни Центральної і Південно-Східної Европи, а зараз готується до загарбання цілого світу.

З соціалізмом і комунізмом він нічого спільного не має. Він використовує їх як прикриття для свого розбійницького імперіалізму і як засіб для розбудови своїх агентур по всіх країнах світу.

Більшовицькі імперіалісти — це прямі спадкоємці і продовжувачі кривавого діла царських імперіалістів. Тому ми боремося не тільки проти кремлівської верхівки, проти самої сталінської кліки, а проти класу більшовицьких вельмож у цілому, як класу імперіалістичного, класу експлуататорського.

Так само ця обставина, що в складі класу більшовицьких вельмож є також українці, білоруси, грузини й інші, нітрохи не змінює його російсько-імперіалістичного характеру.

Одна частина тих ”инородческих“ членів класу більшовицьких вельмож — ворошилови, коротченки — цілковито денаціоналізується, русифікується і входить у його ряди разом з росіянами так, як колись входили кочубеї до російського дворянства, і вишневецькі до польських магнатів.

Друга частина — гречухи, тичини, хоч і не асимілюються, входить до більшовицького класу на основі вислужництва, як усякі більші і менші кисілі і барабаші. І одні, і другі служать з притаманною ренегатам відданістю. І проти одних, і проти других ми активно боремося.

Політичне життя у повоєнній УРСР (1945-1953 рр.)

Щодо російського народу, то большевицький клас визискує його соціально так, як експлуатували його колись поміщики і капіталісти.

Клас більшовицьких вельмож поставив російські працюючі маси в становище новітніх рабів, придавлених важким ярмом деспотизму і експлуатації. Він позбавили їх будь-яких громадянських і політичних прав.

Російський народ не приймає жодної участі в керівництві державою, а про демократію хіба лиш мріяти може.

Але грубою помилкою було б думати, що ця обставина ставить російський народ в цілому у вороже становище до класу більшовицьких експлуататорів чи до російського імперіалізму взагалі. Так, може б, повинно бути, так хотілося б, щоб було, та так воно не є.

Клас більшовицьких вельмож тісно зв'язує з собою значну частину російського народу, приділяючи їй функції імперіалістичних приказчиків і гайдуків (в армії, МВД і МГБ, адміністрації, господарстві, а також у культурно-освітній ділянці і профспілках), ділячись плодами свого імперіалістичного грабежу.

Знову ж, несвідомі російські народні маси він обманює (і не без успіху) облудною пропагандою расизму, деморалізує шовінізмом і цим ставить їх на свої послуги. Це їм вдається тим легше, що він одночасно безпощадно винищує всіх, хто міг би і хто мав би відвагу розкрити масам очі та показати їм, що являє собою і що має метою вся ця пропаганда про ”найвидатнішість“ і ”керівну роль“ російського народу.

На прикладі німецького народу ми наочно бачимо, якого жахливого спустошення і руйнівного впливу в масах доконує імперіалістична пропаганда.

Німецькі маси, одурманені расизмом, захоплені привабливими імперіалістичними плянами про панування над іншими народами, до того ж підкріплені початковими великими воєнними успіхами, пішли за Гітлером і його бандитською зграєю.

Аналогічне явище маємо і в випадку російського народу. (Коли б так сталося, що російський народ в цілості дав себе захопити теперішньому шовіністичному курсові і цілковито підтримав теперішню більшовицьку шовіністично-імперіалістичну політику, то на цьому шляху його спіткає така доля, яка сьогодні зустріла німецький народ за його підтримку Гітлера).

Отже, не ототожнюючи російського народу з російськими імперіалістами, ми не сміємо випускати з уваги той факт, що клас більшовицьких вельмож виступає проти нас ширшим фронтом.

В цьому фронті знайшлися, побіч більшовицьких вельмож, також сотні тисяч гайдуків і приказчиків більшовицьких імперіалістів (переважну більшість яких становлять росіяни) та значна частина російських народних мас, збаламучена більшовицькою шовіністичною пропагандою.

Не враховувати цього - значить попадати в ілюзію, яка привела б нас до недооцінки сил ворога, з яким нам треба боротися.

Крім цього, не можна забувати, що коріння імперіалізму глибокі, що вони не тільки міцно сидять в імперіалістичних класах, але що ці коріння запускаються і в народну гущу.

Треба пам'ятати, що російський народ віками привчався і сьогодні дальше привчається до гноблення інших народів, що він деморалізувався, а сьогодні деморалізується як ніколи дотепер своїми імперіалістичними кліками. А все це чейже не лишається без наслідків, все це власне створює найсприятливіший ґрунт для посіву імперіалізму в масах і до його закорінення в них.

 

Не можна легковажити також і того факту (бо і він сприяв імперіалізмові), що російський народ не жив ще на протязі своєї історії вільним життям, що він не знає смаку волі людини і громадських прав, що в Росії, як писав Герцен, ”равно не имеет ни пристрастия к равенству, ни емкости (підкр. Герцена) в свободе. Это так и ведет от аракчеєвского императорства к императорству пугачевскому“ (А. І. Герцен. ”Избранние философские сочинения“ ОГИЗ соцэкгиз 1940 г.).

Ми можемо додати, що це власне привело і до сталінського імператорства.

Боротьба російського народу проти самодержавства, поміщиків і капіталістів, за соціальне визволення, його революційний порив у 1917 р. не закінчилися здобуттям визволення, порванням пут деспотизму, соціального визиску і рабства.

З-під визиску поміщиків і капіталістів він попав під визиск більшовицьких паразитів. Замість царя імператора має сьогодні генераліссімуса імператора.

Date: 2015-10-19; view: 274; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.005 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию