Прийом використання гумору

М.Шлемкевич

33. Прийоми стимулювання уваги аудиторії використовуються длязаохочення, зацікавлення та активізації уваги слухачів.

Основні прийоми стимулювання уваги аудиторії:

1) Прийом психологіч. Паузи (3-4 с)

2) Створення проблемної ситуації

3) Прийом імпровізації

4) Прийом новизни (використ.нового матеріалу)

Прийом використання гумору

6) Прийом короткого відступу від теми

36. Техніка мовлення – це комплекс навичок мовного дихання, голосотворення, дикції та інтонаційно-мелодич. ладу мовлення.

Дуже важливо враховувати техніку мовлення в підготовці і проведенні усного виступу. Це означає правильно дихати, робити вправи для покращення дихання, вправи для покращення артикуляції, вправи для покращення дикції. Також важливо дотримуватись деяких правил перед виступом: не наїдатися, не їсти насіння, не пити гарячих та газованих напоїв – це все може негативно сказатися на вашому виступі. Важливу роль грає інтонація. У виступі голос як інструмент, і за допомогою інтонації, оратор має вміти створювати певну атмосферу, створювати настрій, правильно доносити слова, інформацію. В публічному виступі звучність голосу, його тембр, висота тону свідомо використовуються оратором як засоби мовної виразності, як засоби впливу на слухачів. Відсили і тембру голосу залежить сприйняття інформації слухачем.

39.Монологічна форма усного мовлення - це лекції, доповіді, виступи на зборах, оголошення, накази, різні усні та письмові повідомлення, розповіді, перекази, оповідання.. Велике місце у практиці спілкування людей має монологічне мовлення, що проявляється в різних усних та письмових виступах. Монологічні виступи вимагають попереднього продумування та планування. Основні комунікативні ситуації її вживання - сфера мистецтва, ораторського виступу, спілкування по телебаченню і радіо, ситуація навчання (мова вчителя в класі і т. п.). По своїй мовній і структурно-композиційній організації монологічне мовлення набагато складніше, ніж інші види мови.Монологічне мовлення володіє набагато більшою мірою традиційності при виборі мовних, композиційних і інших засобів, має, як правило, складнішу синтаксичну побудову в порівнянні з репліками в діалозі. У побутовому спілкуванні монологічне мовлення зустрічається украй рідко

Монолог -вид мови, зовсім або майже не пов'язаної (на відміну від діалогічної мови) з мовою співбесідника ні в змістовному, ні в структурному відношенні.

42. Бесіда — це форма спілкування з метою обміну думками, інформацією, почуттями тощо. Бесіда сприяє також активізації зусиль партнерів для забезпечення співробітництва та впливу одне на одного.

За метою спілкування та змістом бесіди бувають ритуальні, глибинно-особистісні та ділові.

Під час ритуальних бесід люди спілкуються, дотримуючись певного мовленнєвого етикету. Як правило, ці бесіди характерні для обрядів, звичаїв будь-якої спільноти людей.

Глибинно-особистісні бесіди -відіграють у нашому житті велику роль. Вони, як правило, характерні у спілкуванні між близькими людьми — рідними, коханими, дітьми, друзями та ін. Основна особливість таких бесід полягає в тому, що саме в них найповніше проявляються й реалізуються наші гуманістичні комунікативні установки та моральні норми.

Велику роль у житті людей відіграють ділові бесіди, їх предметом, як правило, є конкретне діло. Серед ділових бесід розрізняють інформаційні: у "конкурентній ситуації"; "під тиском співрозмовника"; з метою викладу своєї позиції. Виходячи з професійної спрямованості розрізняють бесіди управлінські, педагогічні, правові, медичні та ін. Майжебудь-яка спільна праця людей починаються, здійснюються і завершуються за допомогою різних за формою, змістом і функціями ділових бесід.

Залежно від кількості учасників: індивідуальні та групові.

При підготовці до індивідуальної бесіди аналізується ситуація, в якій вона відбуватиметься, вивчаються типові та індивідуальні особливості співбесідника, зокрема його інтереси та установки.

45. Імідж оратора — це думка про оратора у групи людей в результаті сформованого в їхній психіці образу цієї людини, що виникла унаслідок прямого їхнього контакту з цією людиною або унаслідок отриманої про цю людину інформації від інших людей;

До іміджу оратора можна віднести:

48. Запитання - це форма виразу думок, коли суб'єкт х хоче уточнити та доповнити відоме йому знання (інформацію) про певний об'єкт пізнання або отримати нове знання (нову інформацію).

Типи запитань:

- уточнювальні та доповню вальні

- прості й складні

- проблемні

- інформаційні запити

Також:

- Риторичне запитання не передбачає відповіді, яка б мала значення істинності або хибності, оскільки в самому запитанні вже передбачається однозначна відповідь. Наприклад: "Хто не хоче жити довго?", "Хто не хоче бути здоровим?", «Бути чи не бути? Ось в чому питання»

- Провокаційне містить приховану інформацію, на підставі якої, незалежно від відповіді "так" або "ні", визнається, що властивість, про яку йдеться у запитанні, притаманна йому: "Так ти брехун?", "Кажуть, що ти злодій?"

- Софістичне формулюють на підставі навмисно зробленої логічної помилки через використання абстрактних невизначених термінів, оперування термінами, які мають багато смислів, постановок провокаційних запитань та інших інтелектуальних маневрів із метою, щоб відповідь на запитання була такою, яку "бажає" почути софіст: "- Чи знаєш ти людину, яка стоїть зараз за шторою?- Ні. - За шторою стоїть твій батько. Отже, ти його не знаєш".

51.