Лабораторна робота № 8

Тема заняття. Технологія створення різних типів газонів та догляд за ними.

Мета заняття. Вивчити класифікацію газонів, їх використання на садово-паркових об'єктах, агротехнічні прийоми створення та догляду.

Газон (фр.) – штучне дернове покриття, створене переважно із злакових видів рослин на галявинах, луках, партерах, у смугах вздовж вулиць; забезпечує основний фон для скульптур, квітників, деревних груп, солітерів, підкреслює архітектуру будівель.

О.О.Лаптєв (1983), залежно від функціонального використання, поділяє газони на декоративні, спортивні та спеціального призначення.

Декоративні газони створюють у садах, парках, скверах, лісопарках, лугопарках, у системі насаджень житлових районів та на інших озеленюваних об¢єктах населених місць. Розрізняють партерні, звичайні, лучні і мавританські газони.

Партерні газони. Звичайно їх створюють у головних вузлах архітектурної композиції: на площах, поблизу громадських будівель, біля фонтанів, пам¢ятників, скульптурних груп, декоративних водойм.

Вони займають головним чином геометричні сектори і центральну частину озеленених об¢єктів, служать основою для влаштування партерів (від фр. партерре: пар – по, терре – земля), відіграючи суттєву роль у їхньому квітковому оформленні. При створенні партерів необхідно дотримуватися головної вимоги, яка полягає в тому, щоб площа головного фону – партерного газону – завжди переважала над площею квітників та інших деталей у даній парковій композиції. Якщо площа квітників і квіткової мозаїки дорівнює площі трав¢яної основи або переважає її, створюється враження дроблення усієї композиції і строкатості, а отже – губиться цілісне сприйняття картини.

Трави, які використовують для створення партерних газонів, мають бути довговічними і впродовж усього вегетаційного періоду утворювати низький, густий, рівномірно зімкнутий травостій із однаковим яскраво-зеленим забарвленням. Найкраще цим вимогам відповідають багаторічні низькорослі злакові трави із тонкими стеблами, відносно вузьким листям, з високою інтенсивністю кущіння, взагалі трави із тонкою будовою куща. Найбільш однорідний і красивий партерний газон можна одержати при чистій культурі таких видів злакових трав як костриця червона і овеча, тонконіг лучний, польовиця тонка та ін. За умов, коли важко забезпечити чисту культуру, для влаштування партерних газонів може бути використана травосуміш, але лише з тих видів, які мають досить однорідну фактуру куща і забарвлення та забезпечують внаслідок сумісного росту однорідний зелений килим із рівномірним дифузним розташуванням пагонів на всій площі.

Звичайні садово-паркові газони. На території парків, скверів, бульварів, міжрайонних і внутріквартальних насаджень, центральних частин лісо- і лугопарків цей тип газону займає більшу частину дернового покриву. Головною якістю цих газонів є їх декоративність, довговічність, стійкість до частого скошування, витоптування та тіневитривалість, а також у певних умовах посухостійкість і морозостійкість.

Створення міцної стійкої дернини можливе при сумісному вирощуванні видів трав з різними типами пагоноутворення, тобто таких, які належать до різних життєвих форм (кореневищних, кореневищно-кущових, рихлокущових, рідше – щільнокущових і стрижнекореневих).

Для створення садово-паркових газонів придатні усі види трав, які використовують у партерних газонах. Крім цього, залежно від зональних грунтово-кліматичних умов можуть бути використані такі види як костриця лучна, овеча, східна; тонконіг вузьколистий, сплюснутий і звичайний; райграс багатоукісний; житняк гребінчастий, пустельний та сибірський.

Лучні газони. В основному поширені у лісо- і лугопарках, а також на великих галявинах крупних парків. Ці газони створюють поліпшенням існуючих травостоїв методами поверхневої обробки дернини і підсівом відповідних травосумішей. За видовим складом лучні газони можуть бути представлені різнотрав¢ям, яке складається із трав багатьох родин (злакових, бобових, осокових та ін.).

В склад травостоїв лучних газонів додатково вводять багато злакових видів (пирій повзучий і безкореневищний, гребінник звичайний, стоколос безостий, тимофіївка лучна, лисохвіст лучний, польовиця болотна і лучна, бекманія звичайна тощо); бобові (конюшина біла, червона і гібридна, лядвенець рогатий, люцерна синя і жовта, еспарцет, астрагал та ін.); осокові (осоки рання, лучна) тощо.

Завдання садівника полягає в тому, щоб сформувати такий лучний травостій, який би міг проявити свої декоративні якості цвітіння у всіх фенологічних фазах. Мальовничість кожної фенологічної фази луки може бути значно посилена шляхом введення у травостій рясно квітучих садових різновидів рослин, цвітіння яких приурочене до даної фенологічної фази. Трави на лучних газонах скошують рідко, в основному після їх масового цвітіння.

Мавританські газони. Їх ще називають рясноквітими або строкатоквітими. Створюють їх на місці звичайних садово-паркових чи лучних газонів, рідше окремі квіткові групи і плями можна влаштовувати також на фоні партерних газонів.

Мавританський газон в його класичному розумінні влаштовують із суміші деяких видів однорічних і багаторічних газонних трав із квітковими рослинами (настурцією, маком, портулаком, аліссумом, гіпсофілою, іберісом, нагідками, льонком, ешольцією, багаторічним льоном). Однак, при сумісному зростанні трави часто шкодять нормальному росту і цвітінню квіткових рослин, що ускладнює формування мавританських газонів.

Спортивні газони є невід¢ємною частиною стадіонів, іподромів, це покриття полів для гольфу та інших спортивних об¢єктів.

Газони спеціального призначення – це дернове вкриття, яке відіграє важливу роль при рекультивації девастованих земель, дернуванні відкосів шосейних доріг і залізниць, золовідвалів електростанцій, териконів, відкосів каналів, водосховищ та інших гідротехнічних споруд, при дернуванні аеродромів та ін.

Для утворення доброї дернини важливе значення має склад травосуміші газону а особливо тип кущіння або вегетативного відновлення пагонів (табл. 6). Розрізняють кореневищні, рихлокущові, щільнокущові, стрижневі і кореневищно-рихлокущові види трав.

У кореневищних і рихлокущових трав вузол кущіння залягає неглибоко. Перші з допомогою підземних стебел-кореневищ постійно утворюють декілька самостійних вузлів кущіння з надземними зеленими стеблами і листками. Другі мають один вузол кущіння, який утворює поступово вільний кущ, що не росте горизонтально. У кореневищно-рихлокущових трав обидва види пагонів суміщаються.

У щільнокущових трав вузол кущіння розташований над поверхнею грунту, а нові пагони щільно прилягають до старих; з часом центр куща припіднімається над поверхнею грунту, утворюючи «купки» або «подушки».

Бобові рослини, що використовуються на газонах, мають головним чином стрижневий корінь, частина з них крім цього володіє стланкими повзучими стеблами, які вкорінюються.

Найкращий дерновий покрив, тобто більш декоративні і стійкі газони, утворюють злаки, які мають кореневищний або змішаний кореневищно-рихлокущовий тип кущіння і сильно розвинуті корені. Асортимент газонних трав наведений у табл. 9 та в додатках 6-9.

Для виконання завдання необхідно:

1. Описати технологію створення та догляду за газонами.

2. Скласти і розрахувати травосуміш для влаштування газону (за вибором), площею 1,2 (0,5;1,5; 2,5) га.

Розрахунок необхідної кількості насіння проводять за формулою:

,

де Н – норма висіву насіння на одиницю площі, кг/га (додаток);

Р – процент участі виду у травосуміші, %;

S – площа газону, га.

Таблиця 9