Оформлення пояснювальної записки

Пояснювальну записку оформляють згідно з вимогами ГОСТ 2.105-95 «Общие требования к текстовым документам» і ГОСТ 2.104-68 «Текстовые документы» за встановленою кафедрою формою.

Викладення змісту пояснювальної записки має бути коротким, чітким і зрозумілим, таким, що виключає можливість суб’єктивного тлумачення.

Текст пояснювальної записки рекомендується викладати від третьої особи множини («значення коефіцієнта вибирають») або в безособовій формі («значення береться»).

Термінологія та визначення, використані в записці, мають бути єдиними і відповідати встановленим стандартам, а в разі їх відсутності – загальноприйнятими в науково-технічній літературі:

скорочення слів в тексті та на малюнках не допускається (окрім загальноприйнятих: рис.; і т.д.; і т.п.).

Таблиці та рисунки, вміщені в записі, повинні мати наскрізну нумерацію. Не допускається в тексті літерних позначень і слів (наприклад, не можна писати «Д труби = 50мм»).

Усі сторінки пояснювальної записки нумеруються від титульного аркуша до останньої сторінки, включаючи ілюстрації й таблиці. на титульному аркуші, який є першою сторінкою, номер не ставлять.

Титульний аркуш оформляють відповідно до дод. І. Потім іде зміст, в якому перераховуються заголовки всіх розділів, підрозділів і пунктів пояснювальної записки і вказуються номери сторінок, де вони розміщені.

Третьою сторінкою (аркушем) є завдання на курсовий проект (стандартний бланк), яке включає технічне рішення.

Пояснювальна записка формується за такою схемою:

1. Вступ.

1.1. Описання апарату, машини, установки.

1.2. Місце та призначення апарату, машини, установки в технологічній схемі.

2. Розрахунки.

2.1. Матеріальний баланс (розрахунок продуктів).

2.2. Тепловий розрахунок.

2.3. Гідравлічний розрахунок (за вказівкою керівника).

2.4. Конструктивний розрахунок.

3. Техніко-економічні показники.

4. Умови безпечної експлуатації спектрованого об’єкта і питання екології.

5. Список використаної літератури.

Розділи курсового проекту слід поділяти на підрозділи (параграфи) і пункти. Розділи нумерують арабськими цифрами, причому «Втуп» нумерують як розділ. Після номеру розділу ставиться крапка. Номер підрозділу складається з номера розділу і номера підрозділу, розділених крапкою, наприклад, 2.1 (перший підрозділ другого розділу).

У вступі необхідно:

· коротко описати суть і призначення даного процесу, навести порівняльну характеристику апаратів для даного процесу, навести порівняльну характеристику апаратів для його здійснення;

· проаналізувати розроблений об’єкт з посиланням на позначення позицій в основних кресленнях або схемах;

· опис має стосуватись головним чином, будови, принципу дії, конструктивних відомостей об’єкта проектування, технологічних процесів, що в ньому відбуваються, і його техніко-економічних показників;

· перелічити точки контролю проектного об’єкта (вимірювання витрати, тиску, температури, концентрації, рівня тощо);

· навести основні техніко-економічні показники проектованого об’єкту.

Розрахунок – найвідповідальніша частина курсового проекту – викладається лаконічно з достатньо аргументованими посиланнями на джерела, нормативи.

Виконуючи розрахунки, необхідно вказати, виходячи з яких міркувань чи згідно з якими положеннями прийняті ті чи інші рішення, знайдено те чи інше значення. Кожне значення в розрахунках наводиться тільки з тим ступенем точності, який достовірний при вимірюванні або існуючим технічним засобам.

Умовні літерні позначення математичних та фізичних величин, параметрів тощо, а також умовні графічні позначення мають відповідати встановленим стандартам або рекомендованим у технічній літературі.

Усі розрахунки необхідно оформити за визначеним планом. Спочатку пишуть заголовок із назвою елемента розрахунку, потім наводять розрахункову схему з обґрунтуванням її вибору.

Далі викладають хід розрахунку, в процесі якого пояснюють і обґрунтовують вибрані параметри. Розрахунки супроводжують ескізами та схемами з наведенням розрахункових розмірів. Використані для розрахунку графіки слід навести в пояснювальній записці або вказати літературні джерела, з яких вони запозичені. Обов’язкове описання методик використання графіків.

Розрахунки слід виконувати за розгорнутою методикою з поступовим накопиченням розрахункових даних, щоб студентові в процесі виконання розрахунків ставали зрозумілими взаємозв’язки різних факторів, знання яких необхідні при складанні структурної схеми розрахунку.

У разі відсутності розрахункових формул студент повинен самостійно вирішити, як обчислювати або вибирати необхідні значення для розробки об’єкта проектування.

Параметри процесу, стандартні конструктивні елементи апарату (крім зумовлених завданням) студент вибирає за нормативними даними виробництва на державний стандарт, технічні умови, нормалі тощо. На джерело робиться посилання також при виборі методики розрахунку і розрахункових формул.

Під час розрахунків студент повинен користуватися виключно міжнародною системою одиниць (СІ).

Усі необхідні для розрахунку формули наводять у загальному вигляді з відповідним посиланням на джерела літератури, із якої вони взяті.

Формули розміщують посередині рядка. При використанні загальновідомих формул на літературні джерела можна не посилатися. Посилання на неофіційні джерела (конспекти лекцій) не допускаються.

Літерні позначення (символи), що входять до формул, слід розшифрувати безпосередньо після формули з вибором числового значення, коротким його обґрунтуванням, посилання на літературне джерело і наведення одиниць. Кожен параметр поставляють з нового рядка в послідовності, наведеній у формулі. Перший рядок розшифровки має починатися зі слова «де». Символи, що повторно зустрічаються у формулах, не розшифровуються.

Формули нумерують арабськими цифрами з правого боку аркуша на рівні формули в круглих дужках, наприклад:

, (13)

де F – площа поверхні, ; Q – теплове навантаження, ; - різниця температур, ; К – коефіцієнт теплопередачі, .

Далі у формули в тому самому порядку, в якому наведені літерні позначення, підставляють числові значення параметрів, після обчислення отримують остаточний результат з записом одиниць (проміжні обчислення не наводять). Закреслювати числа при скороченні або переносити коми в числах не дозволяється.

При виконанні однотипних за метою розрахунків в записці наводять розрахунок з формулами і розшифровками лише для одних умов розрахунку. Для решти дають лише вихідні дані, розрахункові схеми, вибір коефіцієнтів, а результати розрахунків заносять у таблицю і роблять висновки на основі табличних даних. Однотипні розрахунки виконують за розробленою програмою. У разі необхідності в тексті роблять посилання на формули, наведені раніше. При цьому порядковий номер формули проставляють у круглих дужках, наприклад: в формулі (1).

Рисунки нумерують арабськими цифрами протягом усього тексту. Вони повинні мати підрисуночні підписи, а в разі необхідності – пояснюючі дані.

Цифровий матеріал оформляється у вигляді таблиць, кожна з них має заголовок і порядковий номер (наприклад: таблиця 8), розміщений праворуч угорі.

Обчислення починається з технологічного розрахунку, для проведення якого необхідно спочатку знайти за довідниками фізико-хімічні властивості перероблюваних речовин, потім скласти матеріальний та тепловий баланси. Після цього на основі літературних даних і цих вказівок вибирають методику розрахунку розмірів апаратів.

Виконуючи технологічні та конструктивні розрахунки для вибору оптимальних параметрів процесу та оптимальних розмірів апарату, необхідно орієнтуватись на економічні критерії. При цьому один варіант розрахунку виконується вручну, а повторні розрахунки при змінних вхідних даних – на ЕОМ, для чого студент складає програму машинного розрахунку.

За вказівкою керівника він розраховує характер зміни окремих робочих або вихідних параметрів із зміною вхідних, обчислює оптимізацію процесу, результати розрахунків зводить до відповідної таблиці і графічно вказує на кресленні (формат аркуша А2) чи в записці (за узгодженням з керівником).

При виконанні теплових розрахунків коефіцієнт теплопередачі знаходять тільки з критеріальних рівнянь, які наводяться у повному обсязі. Спрощеними емпіричними рівняннями можна користуватися лише для порівняння розрахунків, здобутих за криеріальними рівняннями.

Розрахунок основних робочих елементів апарату може включати поверхню теплопередачі, робочий об’єм тощо.

Конструктивний розрахунок передбачає знаходження діаметра і довжини теплообмінних труб (пластин), відстані між ними, основних розмірів робочого апарату (об’єм, висота, довжина, ширина) і його робочих елементів тощо.

При конструюванні незалежно від типу апарату і матеріалу необхідно дотримуватися таких внутрішніх і зовнішніх базових розмірів обичайок циліндричних апаратів (ГОСТ 2617-76, ГОСТ 9941-72):

, мм: 200, 250, 300, 350, 400, /450/, 500, 600, /650/, 700, 750, 800,

850, 900, 950, 1000, 1100, 1100, 1200, /1300/, 1400, /1500/, 1600,

/1700/, 1800, /1900/, 2000, 2200, 2400, 2600, 2800, 3000, 3200, 3400,

3600, 3800, 4000, 4500, 5000, 5500, 6000, 6400, 7000, 8000, 9000,

10000, 11000, 12000, 14000, 16000, 20000.

, мм: 159, 219, 273, 325, 377, 462, 480, 530, 530,

720, 820, 920, 1020, 1120, 1220, 1460.

Ряд діаметрів розповсюджується на металеві обичайки, виготовлені з листів. При цьому для кольорових металів і сплавів рекомендується використовувати внутрішні діаметри до 3800мм (табл. 1)

При розрахунку внутрішніх діаметрів патрубків штуцерів складають табл. 1 за такою формою:

Таблиця 1

Призначення штуцера	Густина продукту, кг/м	Витрата продукту	Швидкість руху продукту, м/с	Діаметр, мм
кг/год	кг/с	м /с	розрахований	вибраний

Діаметри стальних обичайок, подані в дужках, необхідні для нагрівальних чи охолоджувальних рубашок апаратів, наведено в прямокутних рамках для обичайок із кольорового металів.

Товщину стінки апарату в курсовому проекті, як правило не розраховують, а орієнтовано заходять за табл. 2 залежно від робочого тиску в апараті та його внутрішнього діаметра .

Товщина стінки апарату із чавуна і міді орієнтовно може бути вибрана в 1,2 – 1,5 разів більшою порівняно зі стальною; для чавуна товщина стінки має бути не менше як 8мм.

Діаметр штуцерів (патрубків) обчислюється за формулою нерозривності потоку, і до встановлення вибирається найближчий умовний стандарт. Стандартні умовні проходи (діаметри) труб, мм: 10, 15, 20, 25, 32, 40, 50, 70, 80, 100, 120, 150, 175, 200, 225, 250, 300, 350, 400, 450, 500, 600, 700, 800, 900, 1000.

При розрахунках діаметрів штуцерів і трубопроводів вибирають такі швидкості, м/с:

· для води – 1…1,5;

· для водних розчинників з концентрацією сухих речовин до 20% - 0,5… 1,0;

· те саме при концентрації сухих речовин 20% - 0,1… 0,5;

· для конденсату водяної пари – 0,5;

· для водяної пари при тиску вище від атмосферного – 20…25;

· те саме, при тиску нижче атмосферного – 30…40;

· для спирто-водяної пари в ректифікаційних установках – 10…15.

Основні фізико-технічні параметри робочих середовищ (густину, в’язкість, теплоємкість, теплопровідність, тепловміст та ін.) знаходять за додатковою літературою. Однак іноді в літературі наводяться фізико-технічні параметри лише чистих речовин. У цьому випадку для суміші речовин деякі параметри орієнтовно можна знайти на основі закону адитивності. Наприклад, відповідно питома теплоємність і коефіцієнт теплопровідності:

;

,

де - питома теплоємність компонентів, Дж/ (кг К); - теплопровідність компонентів, Вт/(м К); - масові частки компонентів.

Густина суміші рідин (що не мають можливості стикання при змішуванні)

,

де - густина компонентів, кг/м ; - обємні частки компонентів.

В’язкість суміші рідин

,

де - в’язкість компонентів суміші, Па; - молярні часки компонентів.

В’язкість розбавлених суспензій

,

де - в’язкість чистої рідини, Па; - об’ємна частка твердої фази у суспензії.

У разі наявності теплової ізоляції обчислюють її товщину, мм:

,

де - теплопровідність ізоляційного матеріалу, Вт/(м К); - температура відповідно в апараті, вибрана поверхні ізоляції та повітря, що оточує апарат, град.; - сумарний коефіцієнт тепловіддачі від стінки до повітря, Вт/(м К), ;

Для апаратів, що працюють у закритих приміщеннях, береться в інтервалі 35…45 , а на відкритому повітрі в зимовий час - в інтервалі 0…10 .

Техніко-економічні показники можуть включати вихід продукції з одиниці об’єму чи робочої площі поверхні; витрату пари, води тощо на одиницю продукту, що обробляється в апараті. Показники спроектованого апарату співставляються з аналогічними показниками Існуючих схожих апаратів і формулюють висновки про ефективність розробленого проекту.

У розділі «Умови безпечної експлуатації спроектованого об’єкту і питання екології» дається перелік контрольно-вимірювальних і запобіжних пристроїв, необхідних для ведення технологічного процесу (із вказівкою меж контрольованих параметрів), що створюють умови для безпечної експлуатації апарату, порядок безпечної експлуатаціі апарату, характеристику, кількість шкідливих викидів та відходів, шляхи їх знешкодження, очищення чи утилізації.

У список літератури входять всі використані джерела, розміщенні у порядку появи посилань у тексті курсового проекту. Опис джерела має включати прізвище та ініціали автора, назву книги, місце видання, видавництво і рік видання, кількісну характеристику (обсяг у сторінках). Відомості про проектну та іншу технічну документацію (промислові каталоги, прейскуранти та ін.) містять заголовки, вид документації, організацію, що випустила документ, місце та рік видання.

У списку використаної літератури вказують лише джерела, використані при розрахунках у курсовому проекті.

Список використаної літератури під заголовком «Література» розміщують в кінці записки. Нижче автор ставить свій підпис і дату закінчення проекту.