Нормативність літературної мови в лексиці. Інтерференція мов. Суржик

Лексичні норми є найменш консервативними елементом мовної системи. Якщо фонетична система, наприклад, української мови лишилася в основному середньонаддніпрянською, то її словниковий склад поповнився і продовжує поповнюватися лексемами з інших говорів, запозиченнями з чужих мов.

Оскільки за часів Радянського Союзу перехід більшості мовців з української мови на російську відбувався майже примусово, то це була не російська літературна, а її місцевий варіант з українською фонетикою, ритмомелодикою, великою кількістю кальок тощо. Виявилися негативні наслідки інтерференції – відхилення від норм кожної з мов, котрі бувають у мовленні білінгвів унаслідок того, що вони обізнані більш ніж з однією мовою. До того ж, обізнані недостатньо: рідну мову не цілком забули, а другу не повністю засвоїли.

Найтиповіші порушення лексичних норм:

1. Невмотивовані русизми (кальки):

Правильно: Неправильно:

вівтар (олтар) алтарь

вантаж груз

мжичка моросить

виходить получается

швачка швея

отрута яд

вразливий ранимый

захід міроприємство

збігається співпадає

оголошення об’ява

наступний слідуючий

жити чужим коштом жити за чужий рахунок

потім відтак

2. Неправильне використання синонімічних слів:

Запозичені: Український відповідник:

духовенство духівництво

клюква журавлина

минулорічний торішній

просвітитель просвітник

учбовий навчальний

3. Написання і вимова географічних і власних назв (треба писати так, як записано в паспорті, хоча у паспортах зафіксовано чимало неправильних написань, що суперечать законам мови. Такі написання й вимова затемнюють в багатьох випадках прозору етимологію прізвищ і географічних назв).

4. Неправильний переклад:

Українська: Російська:

як подарунок в виде подарка

бути перед очима быть на виду

виняток исключение

виключно исключительно

тиждень неделя

5. Вживання українських слів у невластивому їм значенні:

відтак = потім, після того (а не отже, таким чином);

меткий = швидкий, спритний, сміливий (а не точно спрямований у ціль);

відноситися = перебувати в певній відповідності з чим-небудь (значення “ виявляти свої почуття до когось або чогось ” колись було йому властиве, але в останні десятиліття відбулося звуження семантики);

ставитися = виявляти свої почуття до когось або чогось;

рахувати = лічити (а не вважати, гадати).