Основні правові засоби отримання громадянами інформації. Важливий принцип було закріплено у проекті Закону України « Про захист персональних даних » про те, що доступ власника персональних даних до даних про себе

Важливий принцип було закріплено у проекті Закону України «Про захист персональних даних» про те, що доступ власника персональних даних до даних про себе здійснюватиметься безоплатно.

Доступ інших суб'єктів відносин, пов'язаних із персональними даними, до персональних даних певної фізичної особи чи групи фізичних осіб може бути платним. Оплаті підлягає робота, пов'язана із обробкою персональних даних, а також робота з консультування та організації доступу до відповідних даних. Розмір плати за послуги з надання персональних даних органами державної влади визначав би Кабінетом Міністрів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування мали б право на безперешкодний і безоплатний доступ до персональних даних відповідно до покладених на них повноважень.

Існують і випадки не досить обґрунтованого правового забезпечення стягнення плати за інформацію, а точніше за доступ до інформації. Так, наприклад, Порядок та розміри плати за надання права доступу, користування та одержання інформації з інформаційного фонду Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 31.03.2003 р. №25/5, регулює питання справляння плати за надання права доступу, користування та одержання інформації з інформаційного фонду Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (далі — Реєстр). Причому, встановлюються тарифи за надання права доступу до інформації як для юридичних, так і для фізичних осіб. Однак, з огляду хоча б на положення статті 57 Конституції про те, що «кожному гарантується право знати свої права і обов'язки», а також враховуючи той факт, що більшість нормативно-правових актів, які входять до Реєстру, підлягають обов'язковому опублікуванню, має застосовуватись принцип безоплатності доступу до відкритої інформації, що перебуває у розпорядженні держави. У аналізованому випадку зазначений принцип може не застосовуватись до користування та одержання копій інформаційної продукції. Однак неприйнятною є платня за доступ до інформації, тобто за гарантовану державою можливість учасників інформаційних відносин вільно одержувати відомості, необхідні їм для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Враховуючи зазначені міркування, цілком логічним було б назвати аналізований вище нормативний документ «Порядок та

Date: 2015-10-18; view: 407; Нарушение авторских прав